Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/11489/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2023. Зареєстровано: 29.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.
Дата набрання законної сили: 28.09.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 560/11489/22 
		Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В. 
		Суддя-доповідач: Граб Л.С. 
		28 вересня 2023 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Граб Л.С. 
		суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просив:
		-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.12.2017 по 05.10.2022, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100;
		-зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні,-період з 27.12.2017 по 05.10.2022, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100.
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2023 позов задоволено: 
		-визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по день фактичного розрахунку-06.10.2022;
		-зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по день фактичного розрахунку- 06.10.2022, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
		Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої послався на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:
		"Стягнути із Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 06.10.2022 в розмірі 200070,83 грн. (двісті тисяч сімдесят гривень 83 копійки)".
		В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року залишено без змін.
		Вказана постанова оскаржена відповідачем в касаційному порядку.
		Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року в частині, якою змінено рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (абзац другий резолютивної частини), скасувати і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року і рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 560/11489/22 залишити без змін.
		Приймаючи рішення в частині зобов`язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по день фактичного розрахунку - 06.10.2022, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині. 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в цій частині, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 28 червня 2023 року у даній справі, колегія суддів виходить із наступного.
		Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		За змістом статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин; далі  Закон № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у даній справі зазначив наступне:
		"Стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов`язане з несвоєчасною виплатою позивачеві (у зв`язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення (на загальну суму 74353,62 грн) і компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік (на суму 8965,15 грн). 
		Зазначені складові грошового забезпечення відповідач виплатив ОСОБА_1 на виконання судових рішень (справи № 560/3166/22, № 560/3085/22), після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України. 
		В аспекті порушених в касаційній скарзі питань у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів зазначає таке.
		1) Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 (яку відповідач згадав у касаційній скарзі) відповідаючи на питання про строк звернення до адміністративного суду у спорах, які пов`язані з публічною службою (у згаданій вище справі спір стосувався стягнення з військової частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України), з-поміж іншого, зазначив, що  строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. 
		Відповідач в касаційній скарзі зауважив, що вимоги про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення (на загальну суму 74353,62 грн)з уваги на те, коли відповідач виплатив цю індексацію (7 і 14 вересня 2022 року)  заявлені з пропуском місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. 
		Суд першої інстанції на це теж звернув увагу, коли окреслив предмет спору лише стягненням середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік (яку відповідач, на виконання судового рішення у справі №560/3085/22, виплатив 6жовтня 2022 року). Водночас у резолютивній частині рішення позовні вимоги про виплату середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення (на загальну суму 74353,62 грн), якщо зважити на мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, не отримали розсуду по суті. 
		Суд апеляційної інстанції не зупинявся на питанні про строки звернення до суду в тому аспекті, на який звертає увагу касатор, відтак під час розрахунку середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України відштовхувався від загальної суми невиплачених позивачеві при звільненні сум грошового забезпечення (83318,77 грн), тобто як індексації грошового забезпечення, так і компенсації за невикористані дні відпустки (про стягнення яких позивач звертався до суду, про що мовиться вище). 
		Це має означати, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в тому числі за затримку виплати позивачеві індексації грошового забезпечення (яку відповідач, нагадаємо, виплатив 7 і 14 вересня 2022 року на виконання судового рішення у справі №560/3166/22), вимоги щодо якого заявлені до адміністративного суду 1 листопада 2022 року. 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2022 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. 
		Отож звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який  з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20  у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п`ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів). 
		Спираючись на наведені міркування колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що після фактичного розрахунку за зобов`язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року на суму 60766,19 грн, потім 14 вересня 2022 року на суму 13587,46 грн) позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 1 листопада 2022 року місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився. 
		У вимірі обставин цієї справи наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції не зважив на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, тож неправильно визначив загальну суму несвоєчасно виплачених повивачу при звільненні коштів, з якими пов`язується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України."
		Отже, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що позов в частині стягнення середнього заробітку за невчасну виплату ОСОБА_1 індексації, на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22, заявлені поза межами місячного строку, визначеного ч.5 ст.122 КАС України, для даної категорії справ.
		Колегією суддів, враховуючи позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 11 лютого 2020 року у справі №640/9242/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 року у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 року у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 27 травня 2021 року у справі № 140/3708/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 та 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20, де вказано на неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку, з метою непорушення прав та гарантій позивача на всебічний та об`єктивний розгляд адміністративної справи, запропоновано останньому надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, про що постановлено ухвалу від 04.09.2023.
		На виконання вказаної ухвали, ОСОБА_1 направив до суду заяву про поновлення процесуального строку, однак як свідчить зміст останньої, жодної обставини, яка б перешкоджала йому звернутися в місячний строк після отримання 7 вересня 2022 року та 14 вересня 2022 року виплат на суму 60766,19 грн та 13587,46 грн, до суду щодо виплати середнього заробітку, не навів, а лише послався на позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 та від 11.02.2021 у справі №240/532/20, в яких Суд дійшов інших висновків щодо строку звернення до суду у такій категорії справ.
		В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні цього спору, суд повинен враховувати висновки, яких дійшов Верховний Суд, у рамках розгляду даної справи. 
		У цій справі Верховний Суд, окрім іншого вказав, що задля забезпечення єдності судової практики у цій категорії спорів суд має дотримуватися правової позиції, що ухвалена пізніше і якою змінені існуючі доти підходи до застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України. 
		Отже зважаючи на те, що позивачем не наведено обставин, що перешкоджали йому після фактичного розрахунку за зобов`язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року на суму 60766,19 грн, потім 14 вересня 2022 року на суму 13587,46 грн) звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в місячний термін, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині необхідно залишити без розгляду. 
		Визначаючись щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, колегія суддів вказує на наступне.
		Так, судом апеляційної інстанції у постанові від 23.03.2023 у даній справі, із наданих відповідачем довідок про доходи ОСОБА_1 з`ясовано, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 261,47 грн (15949,40/61), а належна при звільненні сума для виплати позивачу склала 189805,69 грн, у тому числі й кошти, виплачені на виконання рішень суду у справах №560/3166/22 та № 560/3085/22. При цьому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 200070,83 грн (261,47 грн х 1743 днів х 43,9/100).
		Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у даній справі зазначив, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
		Разом з цим, Верховний Суд звернув увагу на доцільність застосування при розрахунку середнього заробітку за невчасний розрахунок при звільненні, правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду, висловленої у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, як такої, що ухвалена пізніше і якою змінені існуючі доти підходи до застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України. 
		В той же час, судом касаційної інстанції звернуто увагу, що відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Вказано, що вже на дату звернення ОСОБА_1 (1 листопада 2022 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню. 
		Так, з матеріалів справи встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 261,47 грн. Дана обставина не заперечується та не спростована сторонами у справі. 
		Позивача звільнено зі служби 26.12.2017, а остаточний розрахунок проведено 06.10.2022, однак виходячи із норм статті 117 КЗпП України, в редакції чинній з 01.07.2022 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, підлягає виплаті позивачу за шість місяців з 05.04.2022 по 05.10.2022-184 дні. 
		Таким чином, за період з 05.04.2022 по 05.10.2022 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у належному розмірі, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 48110,40 грн.
		Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
		Разом з тим, при загальному розмірі несвоєчасно виплаченої компенсації невикористаної відпустки (8965,15 грн.), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 48110,40 грн. істотно (більше ніж в п`ять разів) перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.
		В свою чергу, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі №580/2427/19.
		Про необхідність врахування розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вказано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. 
		В даному випадку, колегія суддів застосовує правовий підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтриманий у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 № 460/10582/21, на яку посилається і Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у даній справі.
		Так, сума заборгованості з компенсації невикористаної відпустки складає 8965,15 грн. 
		Тобто, частка такої заборгованості у сумах, які визначені відповідно до ст.117 КЗпП України, становить 0,19 (з розрахунку: 8965,15 /48110,40).
		Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 261,47 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,19 х 184 (дні затримки розрахунку) = 9139,28 грн.
		Таким чином, враховуючи принцип пропорційності та співмірності, а також правову позицію Верховного Суду у справах № 460/10582/21, ,№ 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, №480/3105/19 та №580/2427/19, колегія суддів приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9139,28 грн.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
		У силу п.2 ч.1 ст.315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в зобов`язальній частині та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по день фактичного розрахунку- 06.10.2022, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, за несвоєчасність виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
		Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.
		Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.04.2022 по 05.10.2022 включно, в розмірі 9139,28 (дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 28 копійок.
		В решті позовних вимог відмовити.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції, залишити без змін. 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий Граб Л.С.    Судді   Смілянець Е. С.   Сторчак В. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...