Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/357/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; лізингу.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2023. Зареєстровано: 30.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.
Дата набрання законної сили: 27.09.2023
Номер судового провадження: 1539 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 вересня 2023 року                                  м. Харків                        Справа №905/357/19  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя  Шутенко І.А.
		за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.
		за участю представників сторін 
		від позивача (стягувача) -Труфанова О.С., адвокат, довіреність №8296/К/Н/О від 10.08.2023
		від відповідача (боржника) - Лапін К.А., адвокат, ордер серія ВН №1283057 від 12.09.2023
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх.№1539Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької  області від 18.07.2023 (повний текст підписано 18.07.2023 у місті Харків) у справі                                   № 905/357/19 суддя Величко Н.В. 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп", б/н від 18.04.2023
		про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
		стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
		боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп", м. Слов`янськ, Донецька область, 
		про стягнення, -
		 
		          ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 19 876 276,55 грн - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі                   738 182,19 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 309 216,88 грн. 
		25.11.2019 господарським судом видано відповідний наказ.
		18.04.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява, в якій останній просив господарський суд визнати наказ від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 на суму 4503150,40 грн (т.2, а.с.107-111). 
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено (т.3, а.с.52-55). 
		Визнано наказ Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4503150,40 грн, що зараховані банком в рахунок сплати вартості майна.
		          Ухвала господарського суду обґрунтована тим, що заява ТОВ "Клайпед Груп" про залік зустрічних однорідних вимог на суму 4 503150,40 грн не визнана недійсною на момент розгляду справи та є способом припинення одночасно двох зобов`язань, виходячи з презумпції правомірності правочину, визначеного ст. 204 Цивільного кодексу України. Вимоги є однорідними (зараховуються вимоги про передачу грошей), строк виконання за якими настав.    Отже, у зв`язку з припиненням зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 з оплати відшкодування вартості предмету лізингу, наказ Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4503150,40 грн (зараховані банком в рахунок сплати вартості майна) підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
		          Не погодившись з ухвалою господарського суду позивач (стягувач), Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Клайпед Груп" про визнання наказу Господарського суду Донецької області у справі № 905/357/19 таким, що не підлягає виконанню - повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Господарського суду Донецької області 12.09.2019 року у справі №905/357/19 було задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 19 876 276,55 грн - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном; 738 182,19 грн - пені та судовий збір у розмірі 309216,88 грн. 
		Скаржник зазначає, що рішення набрало чинності, судами не переглядалося, боржником не виконувалося (докази виконання в матеріалах справи відсутні), отже, до сьогодні є обов`язковим до виконання. 
		Судом питання зменшення зобов`язань відповідача за Договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 не вирішувалося, а також не було здійснено зміни способу чи порядку виконання рішення суду від 12.09.2019 у справі №905/357/19.
		Свою заяву про визнання наказу у справі №905/357/19 таким, що не підлягає виконанню, ТОВ "Клайпед Груп" обґрунтувало виключно фактом розірвання Договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 та наявністю правових висновків Верховного Суду у постанові від 15.01.2021 у справі 904/2357/20. 
		На думку апелянта, обставини, наведені ТОВ "Клайпед Груп"  у заяві в якості підстав часткового припинення його зобов`язань, не є доказами добровільного виконання зобов`язання, встановленого рішенням суду від 12.09.2019 у справі №905/357/19 (ст. 599 Цивільного кодексу України). 
		Також апелянт зазначає, що ТОВ "Клайпед Груп"  не було надано належних доказів припинення його зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» з інших підстав, визначених статтями 600, 601, 603 - 607, 609 Цивільного кодексу України, у тому числі й зі сплати присуджених до стягнення грошових коштів. 
		Цивільний кодекс України та Закон України „Про фінансовий лізинг" не містять такої підстави припинення зобов`язань лізингоодержувача як факт розірвання договору фінансового лізингу. 
		Скаржник зауважує, що сума, визначена ТОВ "Клайпед Груп", на яку заявник просив господарський суд визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, не була встановлена судом при розгляді справи по суті, не була доведена ТОВ "Клайпед Груп"  належним чином та не була нормативно обґрунтована.
		Апелянт зазначає також те, що умовами Договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 сторонами було погоджено обов`язок Лізінгоодержувача зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів.
		 
		Згідно з витягом з протоколу  автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Шутенко І.А. 
		          Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"  на ухвалу Господарського суду Донецької  області від 18.07.2023 у справі №905/357/19. Встановлено строк боржнику (відповідачу) до 12.09.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншій стороні у справі. Запропоновано учасникам справи в строк до 12.09.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "27" вересня 2023 р. о 09:45  годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. 
		          У строк встановлений судом до Східного апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача (боржника) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін (т.3, а.с.118-129).
		          Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи. 
		 
		Представник позивача (стягувача) прийняв участь в судовому засіданні, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. 
		Відповідач (боржник) у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. 
		Відповідно до приписів ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось технічними засобами, було складено протокол судового засідання.
		 
		Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
		          Звертаючись до господарського суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, боржник посилався на те, що його обов`язок зі сплати частини коштів, стягнутих за судовим рішенням, припинився на підставі юридичного факту розірвання договору фінансового лізингу та норми матеріального права, зокрема ст. 693 ЦК України. 
		          У своїй заяві боржник зазначав, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/357/19 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайпед Груп» про стягнення 20   614 458,74 гривень. 
		          Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ТОВ «Клайпед Груп» на користь АТ КБ «Приватбанк» 19876276,55 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі 738 182,19 грн, судовий збір у розмірі 309 216,88 грн.
		           Рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 року у справі №905/357/19 набрало законної сили 20.11.2019 року. 
		           25.11.2019 року на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 року у справі №905/357/19 видано наказ про примусове виконання рішення. 
		           01.07.2016 року між ТОВ «Клайпед Груп» та Публічним Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» був укладений договір фінансового лізингу № 4К16052ЛИ, відповідно до якого Банк передав Лізингоодержувачу у платне володіння та користування нерухоме майно (адреси зазначаються). 
		          Договір фінансового лізингу був достроково розірваний в односторонньому порядку 15.06.2017 року, відповідно до повідомлення Банку від 31.05.2017 року, вих. № Э.Upr 1/3-67104. 15.06.2017 ТОВ «Клайпед Груп» повернув Банку об`єкт Лізингу за актом прийому-передачі. 
		          Відповідно до підпункту 6.2.11, пункту 6.2 Розділу 6 Договору, Лізингоодержувач прийняв на себе зобов`язання сплачувати Банку: - винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна);
		          - відсоткову винагороду за користування Майном;
		           - винагороду за користування майном отриманим в лізинг;
		           - інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором. 
		          За період дії Договору, ТОВ «Клайпед Груп», як лізингоодержувач, сплатив Банку як лізингодавцю лізингові платежі, як сплату вартості об`єкті лізингу, на загальну суму 4503150,40 грн: 01.07.2016 року - 409 036,16 грн, 25.07.2016 року - 4 094 114,24 грн.
		          Лізингові платежі в сумі 4 503 150,40 грн, сплачені ТОВ «Клайпед Груп» як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року, є оплатою за договором купівлі-продажу (попередня оплата), а майно, яке є предметом договору лізингу повинно було перейти в подальшому у власність ТОВ «Клайпед Груп».           
		          Таким чином, розірвання Договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року та повернення об`єкту лізингу Банку, припиняє обов`язок ТОВ «Клайпед Груп» на сплату цих лізингових платежів та припиняє право Банку на їх отримання.
		           У зв`язку з тим, що Договір фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року не містить норми щодо строків повернення лізингових платежів (у випадку його розірвання і повернення об`єкту лізингу), керуючись частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, ТОВ «Клайпед Груп» листом №01/03/23 від 13.03.2023 року надіслало Банку вимогу про повернення сплачених лізингових платежів, як попередню оплату за неотримане                       ТОВ «Клайпед Груп» у майбутньому майно (об`єкту лізингу) в сумі 4 503 150,40 грн за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 року.
		          Зі збігом семиденного строку, встановленого  вимогою, а саме 06.04.2023 року, ТОВ «Клайпед Груп», керуючись вимогами ст. 601 Цивільного кодексу України вчинило односторонній правочин - залік зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за повернення Банком ТОВ «Клайпед Груп» сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 року у розмірі 4 503 150,40 грн. 
		          Заява ТОВ «Клайпед Груп» №01/04/23 від 06.04.2023 року про залік зустрічних однорідних вимог була направлена АТ КБ «Приватбанк» 06.04.2023 року Укрпоштою (докази додаються).
		          Заява про залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «Клайпед Груп» №01/04/23 від 06.04.2023 року - односторонній правочин, який є дійсним, передбачений Цивільним кодексом України, а також не визнаний судом недійсним. Лізингові платежі на загальну суму 4 503 150,40 грн, сплачені ТОВ «Клайпед Груп» як частина вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 року є за своєю природою оплатою предмету договору купівлі-продажу.
		           У свою чергу, розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 року та повернення об`єкту лізингу Банку, призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу та надає ТОВ «Клайпед Груп» право, на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, на повернення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.
		          З огляду на вищенаведене, зобов`язання ТОВ «Клайпед Груп» перед АТ КБ «Приватбанк» по погашенню заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року, про що зазначено у наказі від 25.11.2019 року Господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 року по справі №905/357/19, припинилось на суму 4 503 150,40 грн.
		          Отже, на думку боржника, дані обставини є підставою для визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню.
		          Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначив, що    в своїй заяві ТОВ «Клайпед Груп» зазначає і матеріалами справи підтверджується, що за період дії договору №4К16052ЛИ від 01.07.2016, боржник, як лізингоодержувач, сплатив банку як лізингодавцю лізингові платежі, як сплату вартості об`єкті лізингу на загальну суму 4503150,40 грн: 01.07.2016 - 409036,16 грн, 25.07.2016 - 4094114,24 грн.
		          У свою чергу розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 та повернення об`єктів лізингу припиняє обов`язок ТОВ «Клайпед Груп» на сплату цих лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна) та припиняє право банку на їх отримання.
		          Лізингові платежі, сплачені ТОВ «Клайпед Груп» як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.
		          Відтак, на дату розірвання договору фінансового лізингу законними та обґрунтованими є лише лізингові платежі, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за своєю правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), як орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу.
		          У свою чергу зобов`язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу припиняється, а вимога щодо сплати цього виду лізингового платежу вже є безпідставною. 
		          За висновком суду першої інстанції, у даному випадку у наказі Господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення від 12.09.2019 у справі №905/357/19 мова як раз йде про такий обов`язок сплачувати цей лізинговий платіж, який на теперішній час для лізингоотримувача (боржника) припинився.
		          Суд першої інстанції також враховував, що керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, боржник повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 4503150,40 грн, що виникли у Банка на підставі вимоги ТОВ «Клайпед Груп» від 13.03.2023 вих.№01/03/23 за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016, а у ТОВ «Клайпед Груп» перед Банком - на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі № 905/357/19 та договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016.
		          Статтями 202, 203 ГК України встановлено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		          Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить                  ч. 1 ст. 601 ЦК України.
		          Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		          Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
		          Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок міститься у п. п. 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19).
		          Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		          При цьому, у п. 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
		          Дослідивши заяву ТОВ «Клайпед Груп» про залік зустрічних однорідних вимог на суму 4503150,40 грн, господарський суд встановив, що вона не визнана недійсною на момент розгляду справи та є способом припинення одночасно двох зобов`язань, виходячи з презумпції правомірності правочину, визначеного ст. 204 Цивільного кодексу України. Вимоги є однорідними (зараховуються вимоги про передачу грошей), строк виконання за якими настав.    
		          Отже, у зв`язку з припиненням зобов`язань ТОВ «Клайпед Груп» за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 з оплати відшкодування вартості предмету лізингу, господарський суду дійшов висновку, що наказ Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4503150,40 грн (зараховані банком в рахунок сплати вартості майна) є таким, що не підлягає виконанню.
		                
		          Разом з тим, Східний апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що при задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню було допущено порушення норми статті 328 ГПК України з огляду на таке.
		          Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		          Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
		          Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		          Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
		          Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
		          Частинами 1, 2 статті 328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		          Отже, даною нормою права передбачено дві підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Перша, коли виконавчий документ виданий помилково, тобто не повинен був видаватися і, друга, коли зобов`язання боржника за виконавчим документом припинилося з будь-яких причин, тобто, боржник перестав бути зобов`язаним.
		          Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
		          Отже, дослідженню в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково.
		          Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк» (банк) та ТОВ «Клайпед Груп» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4К16052ЛИ. Відповідно до п. 1.1 якого, банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до договору (далі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
		          Пунктом 2.1 договору визначено, що розмір, структура, строки оплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2.
		          Умовами договору встановлений обов`язок лізингоодержувача сплачувати відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2 (п. 2.3.2 договору).
		          Відповідно до п. 2.3.3 договору у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2.
		          Згідно з п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеного у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору.
		          Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (п. 4.1 договору).
		          Пунктом 6.2.4 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши   заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
		          Відповідно до п. 6.2.11 договору лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати банку:
		          - винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»,
		          - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна),
		          - відсоткову винагороду за користування майном,
		          - винагороду за користування майном отриманим у лізинг,
		          - інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором.
		          Відповідно до п. 8.2.3 договору він підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні, у випадку, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.
		          Згідно з п. 8.3 договору у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
		          Згідно з положеннями додаткової угоди від 29.07.2016 сторони погодили викласти п. 6.2.11 договору фінансового лізингу у наступній редакції: «Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку:
		          - винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»,
		          - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна),
		          - відсоткову винагороду за користування майном,
		          - інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором».
		          Шляхом укладення додаткових угод від 03.11.2016 сторони внесли зміни до графіку лізингових платежів та виклали п. 9.1 договору фінансового лізингу у наступній редакції: «Строк дії договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору». Також сторони внесли зміни до п.п. 2.3.2 та 2.3.3 та виклали їх у наступній редакції:
		          - « 2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості дні користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2».
		          - з 07.11.2016 змінений п. 2.3.3 договору, який викладений у наступній редакції: «У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2».
		          Однак, як вбачається з виписки по рахунку відповідача, останній за весь час дії Договору сплатив лише два лізингові платежі на загальну суму 4503150,40 грн: 01.07.2016 - 409036,16 грн, 25.07.2016 - 4094114,24 грн. В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувались.
		          З цієї ж виписки вбачається, що Банком списана заборгованість з лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна.
		          З банківських виписок ТОВ "Клайпед Груп" вбачається, що у відповідача 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017 виникала прострочена заборгованість та порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном.
		          За матеріалами справи, 30.06.2017 лізінгоодержувачем було здійснено погашення заборгованості по винагороді за користування лізинговим майном в сумі 27   300 грн та 25.07.2018 в сумі 257,45 грн, а отже залишок заборгованості за відсотковою винагородою за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 становить 19   876   276,55 грн.
		          У зв`язку з частковим невиконанням ТОВ «Клайпед Груп»  своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу АТ «КБ «Приватбанк»» звернувся до Господарського суду Донецької    області з позовом про стягнення з ТОВ «Клайпед Груп» 19 876 276,55 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пені у розмірі 738,182,19 грн.  В обґрунтування позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу  №4К16052ЛИ  від 01.07.2016.
		          Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі №905/357/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ   «Клайпед Груп»   на користь АТ КБ «Приватбанк» 19 876 276,55 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі 738182,19 грн, судовий збір у розмірі 309216,88 грн. 
		          На час прийняття господарським судом вищенаведеного рішення по цій справі, судове рішення відповідало фактичним обставинам, що на той час існували між сторонами, а саме відповідало вимогам діючого Договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ  від 01.07.2016 та перебуванню предмету лізингу у володінні лізингоодержувача (ТОВ   «Клайпед Груп»).
		          На теперішній час фактичні обставини, що існували на час прийняття рішення та видачі наказу не змінилися.
		          Суд апеляційної інстанції зауважує, що   судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково зазначено, що у наказі Господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення №905/357/19 від 12.09.2019 мова йде про обов`язок сплачувати лізинговий платіж, який на теперішній час для лізингоотримувача (боржника) припинився.
		          Зазначене не відповідає обставинам справи, оскільки рішенням Господарського суду Донецької області 12.09.2019 у справі №905/357/19 стягнуто з ТОВ "Клайпед Груп" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 19 876 276,55 грн - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном.
		           Заборгованості за лізинговими платежами стягнуто зазначеним рішенням не було, тобто  до складу заявленої в якості заборгованості відсоткової винагороди за користування майном у сумі 19876276,55 грн, сума 4 503 150,40 грн не входить.    Зазначене також свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
		          Згідно зі ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи    частково у зв`язку з його припиненням,   добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		          Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають право вимагати повернення того, що було виконане ними    за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Умовами договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ  від 01.07.2016  сторонами було погоджено обов`язок лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів. 
		          Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу   в разі відсутності відповідного обов`язку боржника          шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.
		          На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами  боржника про те, що з моменту розірвання Договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу лізингодавцю у боржника - ТОВ   «Клайпед Груп»   припинився обов`язок   сплачувати АТ «КБ «Приватбанк» присуджену до стягнення за рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 по справі №905/357/19 відсоткову винагороду за користування майном за Договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ  від 01.07.2016 у сумі 19876276,55 грн.       
		          Договір фінансового лізингу, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Клайпед Груп»  містить п.6.2.4, відповідно до якого  Лізінгоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у випадку розірвання договору у стані, у якому воно було отримане з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізінгоодержувач зобов`язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна Банк має право вимагати завданих йому збитків. 
		          Отже, умовами Договору фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 сторонами було погоджено обов`язок Лізінгоодержувача зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів. 
		          Таким чином, договір фінансового лізингу, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Клайпед Груп»    є правомірним, в т.ч. в частині п.6.2.4, виходячи з приписів ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.
		          Що стосується посилання заявника на припинення зобов`язань шляхом часткового зарахування зустрічних позовних вимог, колегія суддів наголошує на наступному.
		          Умовою, за наявністю якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).
		          Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються.
		          В даному випадку спірними є саме вимоги ТОВ   «Клайпед Груп» до АТ КБ «Приватбанк» про повернення лізингових платежів.
		          Наявність або відсутність у позивача перед відповідачем заборгованості з повернення платежів в рахунок часткової оплати вартості предмету лізингу підлягає встановленню та доказуванню саме в судовому порядку, як це передбачено п.9.3 договору фінансового лізингу.
		          Враховуючи викладене, зобов`язання по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкта лізингу, на яке посилається заявник, не є безспірним, обставини наявності заборгованості позивача перед відповідачем та її розмір підлягають встановленню та доказуванню у визначеному законодавством порядку, а відтак, умови застосування зустрічних однорідних вимог відсутні, оскільки вимога щодо заборгованості може бути об`єктом зарахування за статтею 601 ЦК України лише у випадку її визначеності, доведеності та безспірності, тому обов`язок щодо виконання наказу, виданого у справі 905/357/19 щодо оплати в розмірі 19 876 276,55 грн у                          ТОВ "Клайпед Груп" не припинився. 
		          Також, доказом того, що вимога про повернення сплачених лізингових платежів є спірною, є позовна заява ТОВ «Клайпед Груп», що подана в межах справи про банкрутство ТОВ «Клайпед Груп» №905/221/23 до відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення сплачених ним лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1 400 000,00 грн (справа 905/221/23 (905/917/23)).
		          З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги заявника про визнання наказу Господарського суду Донецької області №905/357/19 від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ  від 01.07.2016 на суму 19876276,55 грн  не підтверджені належними та допустимими доказами в порядку, передбаченому ст. ст. 13, 74 ГПК України/
		          За наведеного, Східний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції невірно застосував положення статті 328 ГПК України    та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та визнання наказу Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТОВ "Клайпед Груп" на користь АТ "КБ "Приватбанк" заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4503150,40 грн, що зараховані банком в рахунок сплати вартості майна, а відтак доводи скаржника про порушення Господарським судом Донецької області норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.
		          Статтею 236 ГПК України    передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		          Оскільки   ухвала Господарського суду Донецької    області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 постановлена з порушенням вимог статі 328 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність її скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Отже, вимоги апеляційної скарги  АТ «КБ «Приватбанк»  підлягають задоволенню.
		          Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок відповідача (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп"   витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		          Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,      Східний апеляційний господарський суд, -
		          ПОСТАНОВИВ:
		          1.  Апеляційну скаргу  Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької  області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 задовольнити.
		          2.  Ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.07.2023 у справі №905/357/19 скасувати.
		           3.  Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" у задоволені заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
		           4.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" (Україна, 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Свободи, будинок 5, кабінет 12, код ЄДРПОУ 39703085) на користь  Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д,код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2684,00 грн. 
		          5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
		          Повний текст постанови складено 29.09.2023.
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.О. Радіонова
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  
		 
		Суддя                                                                                           І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...