Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 722/594/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Номер судового провадження: 51-3186км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022262140000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		26 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 722/594/22
		провадження № 51-3186км22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання засудженого  прокурора  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого на вирок Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2022 року щодо
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 .
		Обставини справи
		 
		1.  Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2022 рокуОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: 
		за  частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 3 роки,  
		за частиною 4 статті 185 КК рік - на строк 5 років, 
		за сукупністю злочинів на підставі статті 70 цього Кодексу - остаточно на строк 5 років. 
		На підставі статей 75, 76 КК його звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
		2.  Суд визнав доведеним, що 08 лютого, 08 та 09 березня 2022 року на території с. Білоусівки Дністровського району Чернівецької області засуджений вчинив крадіжки чужого майна з проникненням до приміщення вартістю 4781,30 грн, 2533,30 грн та 7807,60 грн відповідно за обставин, детально викладених у вироку.
		3.  14 липня 2022 року апеляційний суд за скаргою прокурора скасував вирок в частині призначеного покарання і своїм вироком призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі: 
		за  частиною 3 статті 185 КК - на строк 3 роки,  
		за частиною 4 статті 185 КК рік - на строк 5 років, 
		за сукупністю злочинів на підставі статті 70 цього Кодексу остаточно -на строк 5 років.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		4.  У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктом 3 частини 1 статті 438 КПК, пом`якшити призначене засудженому покарання, застосувавши положення статті 69 КК.
		5.  Він стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх встановлених у справі пом`якшуючих обставин, зокрема щирого каяття засудженого, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, активного сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких сімейних та інших обставин та перебування на його утриманні двох малолітній дітей. Крім того, цей суд, на думку захисника, залишив поза увагою позитивну характеристику засудженого з Чернівецького слідчого ізолятора та відсутність претензій з боку потерпілих. Вважає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 2 роки буде справедливим та достатнім для виправлення засудженого.
		Позиції учасників касаційного розгляду 
		 
		6.  Захисник повідомив Суд про неможливість взяти участь у судовому засіданні і просив провести розгляд без його участі. Засуджений у судовому засіданні підтримав доводи скарги і просив її задовольнити. 
		7.  Прокурор просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим. 
		8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Оцінка Суду
		 
		9.  Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що кримінальне провадження необхідно передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
		Історія питання
		 
		10.  Законом України від 3 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство»[1] були внесені зміни до частин четвертих статей 185-187, 189 та 191 КК однакового змісту: ці положення доповнені кваліфікуючою ознакою здійснення злочинів «в умовах воєнного або надзвичайного стану».
		11.  Внаслідок цих змін усі злочини, вчинені після набрання чинності цими змінами, незалежно від обставин їх вчинення і інших кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова, проникнення, великий розмір тощо), судами кваліфікуються за частиною 4 цих статей.
		12.  Колегія суддів вважає, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» як такої, що означає «в період дії режиму воєнного або надзвичайного стану» суперечить точному змісту закону і меті, яку ставив законодавець, запроваджуючи такі зміни до КК.
		Зв`язок кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» в частинах 4 статей 185-187, 189, 191 КК із пунктом 11 статті 67 КК
		 
		13.  Колегія виходить з того, що кваліфікуючи ознаки, передбачені конкретними видами злочинів, за своїм змістом та значенням пов`язані з положеннями Загальної частини КК, які визначають обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
		14.  Закон прямо вказує на однакову правову природу обтяжуючих та пом`якшуючих обставин з кваліфікуючими ознаками конкретних злочинів.
		15.  Частина 3 статті 66 КК передбачає:
		«Якщо будь-яка з обставин, що пом`якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом`якшує».
		16.  Частина 4 статті 67 КК передбачає:
		«Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує».
		17.  Питання про те, формулювати обтяжуючу чи пом`якшуючу обставину як кваліфікуючу ознаку злочину або залишати у якості такої, що впливає на покарання в межах визначеної законом санкції - є питанням правової політики і законодавчої техніки. 
		18.  Однак будь-яке з цих рішень не впливає на зміст та об`єм фактичних обставин, які підпадають під визначену обставину. Незалежно від того, чи виступає «особлива жорстокість» кваліфікуючою ознакою злочину як в частині 2 статті 115 КК, або є обставиною, що обтяжує покарання, при вчиненні інших злочинів, сам зміст поняття «особлива жорстокість» від цього не змінюється. Також поняття «сильного душевного хвилювання» не змінюється від того, є воно ознакою окремого складу злочину, як у випадку статей 116 або 123 КК, або лише фактором, який впливає на розмір покарання за інший злочин.
		19.  Цей Суд також розглядав питання зв`язку між обтяжуючими покарання обставинами та обставинами, що входять до складу злочину. Наприклад, щодо «стану алкогольного сп`яніння» Велика палата детально розглянула, чи входить ця ознака до складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.[2] 
		20.  Також Об`єднана палата Касаційного кримінального суду підкреслила необхідність зважати при тлумаченні закону на сутність поняття «домашнє насильство» незалежно від вжитих в законі термінів, коли дійшла висновку, що 
		«злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у статті 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину».[3]
		21.  Таким чином, колегія вважає, що незалежно від того, чи відіграє певна сукупність обставин роль пом`якшуючої чи обтяжуючої обставини, що впливає на покарання, або роль кваліфікуючої ознаки злочину, сутність цієї сукупності обставин не змінюється.
		22.  Виходячи з цього, колегія вважає, що кваліфікуюча обставина «в умовах воєнного або надзвичайного стану» у частинах четвертих статей 175-187, 189 та 191 КК має однакову правову природу з обтяжуючою обставиною, зазначеною у пункті 11 частини 1 статті 67 КК:
		«вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій».
		23.  Різниця у формулюванні не може в даному випадку відігравати вирішальну роль у тлумаченні, якщо зважати на однакову характеристику цієї обставини.
		24.  Таким чином, колегія вважає, що «в умовах воєнного або надзвичайного стану» частинах четвертих статей 175-187, 189 та 191 КК мають тлумачитися як «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану».
		25.  Правильність такого тлумачення підтверджують і travaux preparatoires до закону, яким були внесені ці «воєнні» зміні до згаданих статей КК.
		Підготовчі матеріали Парламенту
		 
		26.  При тлумаченні закону слід враховувати, на досягнення якої мети цей закон був спрямований. Мета обговорюваних змін до статей 185-187, 189 та 191 КК на рідкість чітко висловлена у офіційних документах Верховної Ради, пов`язаних із цим законом.
		27.  У Пояснювальній записці до законопроекту означено, що ці зміни вносяться в контексті ситуації, що передбачена статтею 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни[4]та статтею 34 Додаткового протоколу до неї[5]. Також в обґрунтування необхідності прийняття закону зазначено, що військові дії:
		«змушу[ють] людей полишати свої домівки та майно. Нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично безперешкодного заволодіння цим майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі. Мають місце й випадки відкритого заволодіння чужим майном, у тому числі із застосуванням насильства».[6]
		28.  Посилаючись на поширеність використання злочинцями цих обставин, законодавець обґрунтовує необхідність посилити кримінальну відповідальність за злочини, вчинені з використанням таких умов і обставин, які він назвав у цій пояснювальній записці «мародерством». Також там зазначено, що ці зміни сприятимуть:
		«підвищенню ефективності засобів кримінально-правового реагування на прояви мародерства з боку військовослужбовців або цивільних осіб, загальній превенції мародерства, тобто запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень цього виду».[7]
		29.  У Висновку до цього ж законопроекту Комітет з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України зазначив:
		«Законопроект покликаний посилити відповідні покарання за привласнення чужого майна на полі бою або використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи шляхом пограбування людей, в тому числі вбитих або поранених».[8]
		30.  Комітет підкреслив що саме для досягнення цієї мети законопроектом вносяться зміни та доповнення до статті 185 «Крадіжка», статті 186 «Грабіж», статті 187 «Розбій», статті 189 «Вимагання», статті 191 «Привласнення, розтрата майна або заподіяння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК, відповідно до яких пропонується кваліфікувати дані діяння в умовах воєнного або надзвичайного стану за частинами 4 відповідних статей.
		31.  Також у висновку відображений намір членів Комітету за допомогою цих змін 
		«встановити справедливе покарання для осіб, які використовують безпорадний стан мешканців певних територій під час бойових дій для грабежу та розбою, а також привласнюють чуже майно на полі бою, застосовуючи трагічні обставини для власної наживи».[9]
		32.  Колегія вважає, що такий ясно висловлений намір законодавця не дає підстав вважати, що метою цього закону було виключити можливість застосування частин 1-3 статей 185-187, 189, 191 в обставинах, які не мають нічого спільного з використанням безпорадного стану мешканців або інших умов, створених воєнними діями, що полегшують вчинення злочинів в ступені, що значно відрізняється від обставин звичайного життя.
		Порушення принципу індивідуалізації покарання
		 
		33.  Колегія також зазначає, що тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану або надзвичайного стану» без врахування того, чи були використані такі умови для вчинення злочину, порушує принцип індивідуалізації покарання, визначений частиною 2 статті 61 Конституції України.
		34.  Конституційний Суд України (далі - КСУ) неодноразово звертався до тлумачення принципу забезпечення індивідуальної юридичної відповідальності в контексті справедливості покарання.
		35.  В рішенні від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання, КСУ зазначив:
		«Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину»
		«Закон не може ставити в більш несприятливе  становище  винних осіб,  які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами,  які вчинили більш тяжкі злочини».[10]
		36.  В рішенні від 21 липня 2021 року № 3-р(II)/2021 КСУ дійшов висновку: 
		«принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов`язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України, у тому числі нормативного встановлення законодавцем адміністративної відповідальності. Отже, конкретні санкції за адміністративні правопорушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності, тобто законодавець має визначати адміністративні стягнення з урахуванням їх виправданості та потреби для досягнення легітимної мети, беручи до уваги вимоги адекватності наслідків, які спричинені такими санкціями (у тому числі для особи, до якої вони застосовуються), тій шкоді, що настає в результаті адміністративного правопорушення».[11]
		37.  В рішенні від 15 червня 2022 року у справі щодо індивідуалізації юридичної відповідальності КСУ зазначив:
		«Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності…
		Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 485 Кодексу має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність».[12]
		38.  Виходячи з позиції, зазначеній у рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року (див. пункт 35 вище), колегія вважає, що принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена.
		39.  Ще більш очевидним стає порушення принципу домірності, коли однакова відповідальність настає за злочини, що очевидно є більш тяжкими, і за правопорушення, які до внесення обговорюваних змін розглядалися як злочини невеликої тяжкості або навіть як проступки, як, наприклад, у випадку частини 1 статті 185 КК.
		40.  Лише 22 березня 2023 року суди кваліфікували за частиною 4 статті 185 КК викрадення мобільного телефону вартістю 469,42 грн[13], магазинні крадіжки парфумів вартістю 520,66 грн[14], пляшки віскі[15], товарів загальною вартістю 731,29 грн[16], свинячого ошийка вартістю 508,10 грн[17] і багато подібних за розмахом і тяжкістю діянь. За ці кримінальні правопорушення засуджені отримали по 5 років позбавлення волі зі звільненням від покарання з випробуванням.
		41.  У той же час таке ж покарання і таке ж звільнення від покарання з випробуванням отримали засуджені:
		за сексуальне насильство, вчинене групою осіб, щодо неповнолітньої особи (частина 3 статті 153 КК);[18]
		за вербування та переміщення людини, вчинені з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб (частина 2 статті 149 КК);[19]
		за викрадення людини і катування (частина 2 статті 127, частина 2 статті 146 КК);[20]
		за перевищення влади, коли патрульний поліцейський зі спільником посадили перехожого в машину, вивезли в ліс, жорстоко побили, зламавши ключицю (частина 2 статті 365 КК);[21]
		за перевищення влади, коли поліцейські у відділі поліції жорстоко побили затриманого (частина 2 статті 365 КК).[22]
		42.  Колегія вважає, що таке очевидне порушення принципу домірності у використанні кримінальних покарань завдяки застосуванню ознаки «в умовах воєнного або надзвичайного стану» у обговорюваних статтях КК, призводить до висновку про помилкове тлумачення цієї ознаки як такої, що не приймає до уваги, чи вчинено злочин з використанням цих умов.
		43.  Колегія зазначає, що за різними пошуковими параметрами у Єдиному державному реєстрі судових рішень за період після 7 березня 2022 знаходиться від 15 до 20 тисяч вироків за частиною 4 статті 185 КК. 
		44.  У той же час за такими ж параметрами в період з 07 березня 2021 року до 06 березня 2022 року в  реєстрі знаходиться 21 вирок, з 07 березня 2020 до 06 березня 2021 - 18 вироків, з 07 березня 2019 року до 06 березня 2020 року - 30 вироків.
		45. Збільшення кількості вироків з двозначного до чотиризначного числа неможливо пояснити інакше, ніж застосуванням ознаки «в умовах воєнного стану». 
		46.  Масштаб застосування тяжких покарань мимоволі нагадує застосування «закону про 5 колосків», що передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом`якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна»[23], за яким в Україні було засуджено щонайменше 16 тисяч осіб[24].
		47.  Безумовно, разючою відмінністю сучасної судової практики є те, що в переважній більшості випадків, призначивши покарання у виді 5 років позбавлення волі і розуміючи його очевидну його жорстокість, суди звільняють засуджених від його відбування з випробуванням.
		48.  Однак така практика застосування статті 75 КК сама по собі є проблемою, оскільки спотворює мету інституту звільнення від відбування покарання.
		Законодавчі ініціативи
		 
		49.  18 липня 2023 року у Парламенті за № 9508 зареєстрований проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення кваліфікуючих ознак, пов`язаних із воєнним або надзвичайним станом, деяких кримінальних правопорушень проти власності»[25], який постановою Верховної Ради України включений до порядку денного десятої сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання[26].
		50.  Проект передбачає заміну у частинах 4 статей 185-187, 189, 191 КК виразу «в умовах воєнного або надзвичайного стану» формулюванням «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану».
		51.  У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що формулювання «в умовах воєнного або надзвичайного стану»
		«…не має належної юридичної визначеності, ясності та однозначності. Можливість неоднозначного тлумачення створює, в свою чергу, можливість неоднозначного правозастосування …. 
		Так вищезгадану кваліфікуючу ознаку можна розуміти як вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, а також можна розуміти як вчинення кримінального правопорушення в період дії воєнного або надзвичайного стану. 
		При цьому у разі розуміння та застосування цієї кваліфікуючої ознаки у значенні вчинення кримінального правопорушення під час дії воєнного або надзвичайного стану додатково виникають питання стосовно дотримання принципів верховенства права (зокрема принципів пропорційності, співмірності, справедливості), забезпечення належної індивідуалізації покарання, належної систематизації норм КК (у п. 11 ч. 1 ст. 67 КК в якості обставин, що обтяжують покарання, використовується формулювання «вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій») тощо».[27]
		52.  Також у поданні зазначається, що
		«Законопроект дозволить уникнути неоднозначного тлумачення та правозастосування окремих норм КК, зменшити корупційні ризики, сприяти утвердженню верховенства права, забезпечити більш належну індивідуалізацію покарань за кримінальні правопорушення тощо».[28]
		Підстави передачі на Об`єднану Палату
		 
		53. Суд вважає, що ця справа має бути передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду на підставі частини другої статті 434-1 КПК України, яка передбачає:
		«Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів …, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія … вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати …».
		54. Колегія відзначає, що правову позицію щодо оцінки крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану (частина 4 статті  185 КК), висловила колегія Першої палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 17 січня  2023 року.[29] В цій справі сторона захисту вказувала на неправильне застосування частини 4 статті 185 КК України, оскільки не встановлено, що воєнний стан будь-яким чином впливав на вчинене правопорушення. Колегія погодилася з судом першої інстанції у тому, що крадіжка вчинена в умовах воєнного стану, тобто в період дії воєнного стану на території України, оскільки вчинення злочину в умовах воєнного стану як кваліфікуюча ознака не є тотожним вчиненню злочину з використанням умов воєнного стану. 
		55. Крім того, як видно з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, така позиція висловлювалася колегіями інших палат Касаційного кримінального суду, оскільки переглядаючи судові рішення щодо осіб, засуджених за злочини, передбачені статтями 185-187, 189, 191 КК з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного стану», Суд не ставив під сумнів правильність кваліфікації дій винних осіб за цією кваліфікуючою ознакою.
		56. Наприклад, 
		колегії Третьої судової палати Касаційного кримінального суду погодилися з правильністю такого тлумачення в ухвалах від 08 вересня 2023 року у справі № 725/585/23,[30]01 вересня 2023 року у справі № 643/2261/23[31], від 05  грудня 2022 року у справі № 175/965/22[32], постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 629/1724/22[33].
		колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду підтримали таку позицію в ухвалах від 18 серпня 2023 року у справі 759/1736/23[34], від 31 липня 2023 року у справі № 369/9491/22[35], постанові від 02 березня 2023 року у справі № 477/378/22[36]
		колегія Першої судової палати Касаційного кримінального суду висловили аналогічну позицію в ухвалі від  23  листопада 2022 року у справі № 466/1973/22[37]. 
		57. Хоча в цих рішеннях немає детального обґрунтування позиції, чому Суд вважає, що ознака «в умовах воєнного стану» дорівнює «під час дії воєнного стану», однак, як зазначила Велика Палата Верховного суду, «висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні …, це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження,  викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція колегії суддів щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права».[38] Таким чином, за таким визначенням Великої Палати ці рішення свідчать про існування правової позиції, протилежної тій, яка обґрунтовується колегією суддів в цій ухвалі. 
		58.  Тому колегія дійшла висновку, що справа має бути передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду відповідно до частини другої статті 434?1 КПК.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК, Суд 
		постановив:
		Передати кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2022 року щодо  ОСОБА_5 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                    ОСОБА_3 
		 
		 
		[1]    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2117-20#n6
		 
		[2]    21 серпня 2019 року, справа № 682/956/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84153042
		 
		[3]    12 лютого 2020 року, справа № 453/225/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87602679
		 
		[4]    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text
		 
		[5]    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text
		 
		[6]    https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243626
		 
		[7]    Там же
		 
		[8]    https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243705
		 
		[9]    Там же
		 
		[10]   Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 2 листопада 2004 року у справі N 1-33/2004, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text
		 
		[11]    Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471 Митного кодексу України від 21 липня 2021 року, справа № 3-261/2019(5915/19)
		 
		[12]    Рішення Конституційного  Суду  України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України від 15 червня 2022 року у справі № 3-321/2019(7780/19, 91/21)
		 
		[13]    https://reyestr.court.gov.ua/Review/109730761
		 
		[14]    https://reyestr.court.gov.ua/Review/109725705
		 
		[15]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109750300
		 
		[16]    https://reyestr.court.gov.ua/Review/109726018
		 
		[17]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109727750
		 
		[18]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109612279
		 
		[19]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109917957
		 
		[20]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109841294
		 
		[21]    https://reyestr.court.gov.ua/Review/99497448
		 
		[22]    https://reestr.court.gov.ua/Review/109929502
		 
		[23]    https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/7/1932-vstupyv-u-diyu-zakon-pro-pyat-koloskiv
		 
		[24]    http://www.terrahumana.ru/arhiv/11_04/11_04_20.pdf; https://holodomorinstitute.org.ua/represyvni-zahody-shhodo-zahystu-soczialistychnoyi-vlasnosti-v-ukrayinskomu-seli-1930-1936-rr-natalya-romanecz 
		 
		[25]   https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42316
		 
		[26]    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3369-IX#Text
		 
		[27]    https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1879149
		 
		[28]    Ibid.
		 
		[29]   Справа № 404/3367/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108423835
		 
		[30]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324620
		 
		[31]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/113204078
		 
		[32]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706728
		 
		[33]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/113204065
		 
		[34]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/112896739
		 
		[35]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/112609609
		 
		[36]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/109433432
		 
		[37]   https://reyestr.court.gov.ua/Review/107533526
		 
		[38]   Ухвала від 25 травня 2023 року у справі № 722/594/22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...