Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/21277/23-к : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2023.
Дата набрання законної сили: 25.09.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/5318/2022                                                            Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК                                                                                               Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер: № 757/21277/23-к
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2023 року                                                                                                 місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючої судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням систем відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів у системі EasyCon, апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року, -
		за участю:
		представника власника майна - ОСОБА_7 ,
		власника майна - ОСОБА_6 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2023 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, що було вилучене 24.05.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти номіналом купюри 100 доларів США в кількості 349 (триста сорок дев`ять) загальна сума 34900 доларів США.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті грошових коштів.
		Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що 09.08.2023 року було отримано повний текст оскаржуваної ухвали, а апеляційна скарга подана 13.08.2023 року, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що  є власником арештованих грошових коштів, які є власними заощадженнями із заробітної плати, що підтверджується довідками про доходи. Разом з тим, 02.08.2023 року ОСОБА_6 взяв грошову позику у рідного брата, що підтверджується відповідною борговою розпискою.
		Крім того, автор апеляції стверджує, що жодним чином не має відношення до вказаного кримінального провадження, підозра не вручалась та за його участі не проводилась жодна слідча дія, окрім допиту у якості свідка, засновником вказаних підприємств останній не являється, арешт порушує його право власності, як особи, яка не має жодного відношення до кримінального провадження.
		В судове засідання у справі прокурор повторно не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим, з метою недопущення затягування судового розгляду, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні ГСУ НП України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000222 від 09.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364-1 КК України.
		В ході досудового розслідування зазначається, що засновники та службові особи ПАТ «Завод Фрунзе» (код ЄДРПОУ 00236010), ТОВ «Фрунзе Солар» (код ЄДРПОУ 34952770), ВАТ «Харківський завод електротранспорту» (ЄДРПОУ 03327411), ТОВ «ХВО-РОСТ» (ЄДРПОУ- 34859554), ТОВ «Фрунзе Холдинг» ( ЄДРПОУ 35972976), ПАТ «Укрсантехпроект» (ЄДРПОУ- 02494940) налагодили вивезення та збут деталей для міського електротранспорту через низку підконтрольних комерційних структур, в м.Харків, а також російській федерації, Республіці Казахстан та республіці білорусь.
		Крім того зазначається, що грошові кошти отримані від реалізації продукції вказаними суб`єктами господарювання, накопичуються у засновників наведених підприємств, після чого використовуються в рф.
		Крім того в ході виконання доручення в порядку ст. 40 КПК України, співробітниками Служби безпеки України, зазначається що продукція ПАТ «Завод Фрунзе» (код ЄДРПОУ 00236010) завозяться на  підконтрольні комерційні структури в рф за наступною схемою: ПАТ «Завод Фрунзе» (м. Харків) - ООО «Гоммельмаш» (м. Гомель республіка білорусь) ООО «Завод імені Фрунзе «ТД»- регіональні філіали ООО «Завод імені Фрунзе «ТД», а в подальшому вищевказані матеріали транспортуються з території Краснодарського краю (рф) через керченський міст до ТОТ АР Крим.
		Зокрема, засновником ПАТ «Завод Фрунзе» ( код ЄДРПОУ 00236010) не зазначено дохід від підконтрольних комерційних структур в рф та республіці білорусь в е-декларації за 2020 рік. Також, засновники та співробітники вище зазначених підприємств мали відношення до ТОВ «Проммашпостач Сервіс» (ЄДРПОУ- 411720, юридична адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 12, ліквідатором підприємства - працівник ПАТ «Завод імені Фрунзе» ОСОБА_9 ( начальник юридичного сектору ПАТ Завод Фрунзе» (до 2015 року- ВАТ «Завод імені Фрунзе», засновником - ООО «Завод імені Фрунзе» (інн-3665028330, юридична адреса: рф м. Воронеж, вул. Волгоградська, буд. 30, оф. 206, фактична адреса: рф, м. Воронеж, вул. Красний Октябрь, буд. 1-А, генеральний деректор - ОСОБА_10 .
		З огляду на це, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених главою 15 КПК України виключається та тільки така слідча (розшукова) дія, як обшук, зможе забезпечити відшукання необхідних органу досудового розслідування доказів для проведення повного, всебічного, об`єктивного досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні.
		Разом з тим, у ході досудового розслідування зазначається, що до вчинення зазначеного кримінального правопорушення може бути причетний громадянин України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Водночас, у органу досудового розслідування наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховувати за місцем свого проживання необхідні для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення речі і документи пов`язані із діяльністю ПАТ «Завод Фрунзе ( код ЄДРПОУ 00236010), ТОВ «Фрунзе Солар» (код ЄДРПОУ 34952770), ВАТ «Харківський завод електротранспорту» (ЄДРПОУ 03327411), TOB «ХВО-РОСТ» ( ЄДРПОУ- 34859554), ТОВ «Фрунзе Холдинг» ( ЄДРПОУ 35972976), ПАТ «Укрсантехпроект» ( ЄДРПОУ- 02494940), ООО «ГОММЕХМАШ» (г. гомель, рб), ООО «Завод шимени Фрунзе ТД» (г. белгород), ПОГ «ТОРНАДО» ГО «ХОР ВО СОІУ» (ЄДРПОУ 40007965), а також інші речі і документи, які можуть мати істотне значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні.
		24.05.2023 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, що було вилучене 24.05.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти номіналом купюри 100 доларів США в кількості 349 (триста сорок дев`ять) загальна сума 34900 доларів США.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2023 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, що було вилучене 24.05.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти номіналом купюри 100 доларів США в кількості 349 (триста сорок дев`ять) загальна сума 34900 доларів США.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки вони в даному кримінальному провадженні відповідають критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.  
		Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.
		Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,  з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційних скарг колегією суддів не виявлено, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, що було вилучене 24.05.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти номіналом купюри 100 доларів США в кількості 349 (триста сорок дев`ять) загальна сума 34900 доларів США, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		   ___________________                  ______________________             ____________________
		        ОСОБА_2                                ОСОБА_3                                     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...