Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/5092/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2023. Зареєстровано: 01.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		18 вересня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5092/23 
		Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
		при секретарі судового засідання  Куля Т.Т.,
		за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача  Москаля Г.Г.
		представник відповідача - не з`явився,
		представник третьої особи 1 - не з`явився,
		представник третьої особи 2  не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, м. Київ, Київська область, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (вул. Довженка, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20001562), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція у Закарпатській області (вул. Швабська, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 38015668) про визнання протиправним та скасування наказів, стягнення моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 вересня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 28 вересня 2023 року.
		 
		20 червня 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника  адвоката Москаля Геннадія Геннадійовича (далі  представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі  відповідач), третьої особи без самостійних вимог Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (далі - третя особа), в якому просить:
		1) прийняти позовну заяву до провадження;
		2) визнати протиправними та скасувати накази Державної екологічної інспекції України № 59-тр/т від 31.05.2023 р. про застосування до ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, № 60-тр/т від 31.05.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області;
		3) стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн..
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Державної екологічної інспекції України за № 59-тр/т від 31 травня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, а наказом Державної екологічної інспекції України за № 60-тр/т від 31 травня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », останнього звільнено з посади. Позивач вважаючи своє звільнення протиправним звернувся з даним позовом до суду.
		26 червня 2023 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання у справі.
		07 липня 2023 року представником відповідача скеровано на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити позивачеві в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.
		12 липня 2023 року на адресу суду від Управління Служби безпеки України в Закарпатській області надійшли письмові пояснення з приводу заявленого позову.
		17 липня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції та ухвалено підготовче судове засідання призначене на 19 липня 2023 року о 13:30 год. провести у режимі відеоконференції за допомогою системи відеозв`язку EasyCon.
		19 липня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було залучено до участь у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області, встановлено останній п`ятнадцятиденний строк для надання пояснень з приводу позову та витребувано від відповідача оригінал чи належним чином завірену копію матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 та всі інші докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Даною ухвалою також витребувано від Державної екологічної інспекції у Закарпатській області оригінал чи належним чином завірені копії:
		- штатного розпису станом на 03.10.2019 року;
		- посадової інструкції ОСОБА_1 ;
		- Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області;
		- особової справи ОСОБА_1 ;
		- довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 , обраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100.
		Зокрема вищезазначеною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд такої по суті позовних вимог.
		На виконання вимог ухвали суду було надано витребовувані докази.
		Судове засідання неодноразово відкладалось з існуванням на те об`єктивних причин.
		В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви, з підстав, що наведені у позовній заяві та письмових поясненнях, просили їх задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в матеріалах справи міститься письмовий відзив останнього.
		Представник третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання не з`явилися, хочу були судом належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державній екологічній інспекції у Закарпатській області на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області.
		Згідно з Наказом Державної екологічної інспекції України № 2-тр/т від 23 січня 2023 р. «Про встановлення простою у роботі ОСОБА_1 » за підписом т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України Ігоря Зубовича, керуючись наказом Держекоінспекції від 10.03.2022 № 75 «Про встановлення простою у роботі Державної екологічної інспекції України, її територіальних та міжрегіональних територіальних органів» встановлено простій у роботі ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області, з 24 січня 2023 р.
		Згідно з Наказом Державної екологічної інспекції України № 59-тр/т від 31.05.2023 р. до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби - начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області за вчинення дисциплінарного проступку, що виявилося у незаконному і безпідставному призначенні працівника Управління Служби безпеки України у Закарпатській області ОСОБА_2 на непередбачену штатним розкладом посаду радника начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.
		Згідно з Наказом Державної екологічної інспекції України № 60-тр/т від 31.05.2023 р. ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області 05.06.2023 p., зокрема у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби згідно наказу № 59-тр/т від 31.05.2023 р.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі  Закон №889-VIII).
		Згідно з ст. 1 Закону Закон №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
		Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч. 3 ст. 65 Закону № 889).
		Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
		Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
		Відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
		За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 5 ст. 66 Закону № 889).
		Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
		Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) (ч.1 ст. 69 Закону № 889-VIII).
		Згідно частини першої статті 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
		Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
		Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 75 Закону № 889-VIII).
		Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону № 889-VIII за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
		Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (ч. 4 ст. 75 Закону № 889  VIII).
		Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).
		Відповідно до п. 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
		Згідно з п. 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб`єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В.
		Відповідно до п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
		Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком (п. 13 Порядку № 1039).
		Відповідно до п. 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
		Відповідно до п. 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
		Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
		Відповідно до п. 34 Порядку № 34 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
		Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
		Щодо правомірності дій відповідача по притягненню до дисциплінарної відповідальності позивача, що полягає у застосуванні до останнього такого виду стягнення, як звільнення з посади, суд зазначає наступне.
		Наказом за № 230 від 07.04.2020 р. Міністерства енергетики та захисту довкілля України затверджено «Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції» (далі - Положення), відповідно до п. 1 розділу І якого державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
		Згідно п. 5 розділу III Положення територіальний орган Держекоінспекції очолює начальник, повноваження якого визначено п. 5 розділу III Положення: 1) очолює Інспекцію, здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності, представляє інтереси Інспекції у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, а також у суді; 11) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Інспекції; 17) підписує накази; 21) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
		Згідно п. 2 розділу III Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право: 1) залучати у встановленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками); 2) залучати працівників правоохоронних органів до здійснення заходів з державного нагляду (контролю) з питань, що належать до її компетенції;
		Згідно п. 3 розділу III Положення Інспекція під час виконання покладених на неї завдань в межах повноважень взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території.
		Отже, взаємодія з державними органами, установами, організаціями, у т.ч. правоохоронними, на території, на яку розповсюджуються повноваження Інспекції, відноситься до передбачених Положенням завдань Інспекції, зокрема, шляхом залучення до виконання окремих завдань працівників інших державних органів, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, шляхом залучення працівників правоохоронних органів до здійснення заходів з державного нагляду (контролю) з питань, що належать до її компетенції.
		Згідно п. 2 розділу II Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону, раціональне використання природних ресурсів тощо.
		Згідно наявних в матеріалах справи доказів, до Державної екологічної інспекції Закарпатської області, яку очолював ОСОБА_1 , надійшло прохання Управління Служби безпеки України у Закарпатській області (лист № 58/11-1816 від 16.09.2019р.) у порядку взаємодії та удосконалення координації між територіальним органом Служби безпеки України та Інспекцією у вирішенні питань, що відносяться до їх компетенції та з метою недопущення випадків спричинення економічної шкоди державним інтересам внаслідок порушень, які можуть призвести до загроз екологічної безпеки, виникнення надзвичайних ситуацій та екологічних аварій на об`єктах критичної інфраструктури Закарпатської області призначити на посаду радника начальника Державної екологічної інспекції Закарпатської області з питань безпеки, на громадських засадах ОСОБА_2 .
		Оскільки такий спосіб взаємодії Інспекції з іншим державним органом (Службою безпеки України) не суперечить чинному законодавству та узгоджується з приписами вищенаведених нормативних актів, завданнями Інспекції, компетенцією позивача як начальника Інспекції, враховуючи звернення Управління Служби безпеки України у Закарпатській області (лист № 58/11-1816 від 16.09.2019р.), для забезпечення виконання завдань Інспекції, зокрема, передбачених «Положенням про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області», затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 652 від 28.09.2017 p., наказом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 272-0 від 03.10.2019 р. за підписом позивача  ОСОБА_2 було призначено на посаду радника начальника Інспекції з питань безпеки на громадських засадах (як позаштатного співробітника, без виплати заробітної плати за рахунок державного бюджету).
		Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2008 № 105/13/116-08 позаштатний працівник - це вільний працівник (самозайнята особа), що виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату підприємства (компанії).
		Прийняття співробітника іншого державного органу, компетенція якого розповсюджується на ту ж територію як Інспекція, на посаду позаштатного працівника на громадських засадах не заборонено та не суперечить приписам «Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції», «Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Інспекції.
		Таким чином, в діях позивача відсутній факт перевищення ним службових повноважень, як вважає відповідач, що за результатами розгляду дисциплінарного провадження стало підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та звільнення на підставі Наказів Державної екологічної інспекції України № 59-тр/т від 31.05.2023 р. та № 60-тр/т від 31.05.2023 p., оскільки дії позивача не суперечать вищенаведеним нормам законодавства.
		З огляду на вищенаведене, Накази Державної екологічної інспекції України № 59-тр/т від 31.05.2023 р. та № 60-тр/т від 31.05.2023 р. є протиправними, що є підставою для їх скасування.
		Про відсутність в діях позивача порушень чинного законодавства - перевищення службових повноважень позивачем було викладено в своїх поясненнях від 20.04.2023 р. Голові Дисциплінарної комісії Державної екологічної інспекції України під час дисциплінарного провадження щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, але ці доводи позивача було проігноровано, без наведення обґрунтованої мотивації такого.
		Так само було проігноровано заперечення у поясненнях позивача про його притягнення до дисциплінарної відповідальності всупереч приписам п. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (зі спливом 1 року), адже наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області за підписом позивача про призначення ОСОБА_2 на посаду радника з питань безпеки на громадських засадах було видано за № 272-0 від 03.10.2019 p., а наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 31.05.2023 р.
		Згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті Державної екологічної інспекції України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 р. № 1546-р на посаду тимчасового виконуючого обов`язки Голови Державної екологічної інспекції України був призначений ОСОБА_3 .
		Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 р. № 1546-р «Про тимчасове покладення виконання обов`язків Голови Державної екологічної інспекції України на ОСОБА_3 09.12.2021 р. було опубліковане в офіційному виданні «Урядовий кур`єр»».
		Згідно ч. 3, 7, 8 ст. 31 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. за№ 889- VIII на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. З метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб`єкт призначення може прийняти рішення: 1) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби категорії "А" на одного із заступників або на одного з керівників самостійних структурних підрозділів цього державного органу; 2) про тимчасове покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу; 3) про тимчасовий розподіл обов`язків за іншими вакантними посадами державної служби між державними службовцями, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу. Строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою державної служби не може перевищувати три місяці.
		Виходячи з вимог законодавства щодо строку тимчасового виконання обов`язків за посадою державної служби, у зв`язку з наданням правової допомоги позивачу, адвокатом Москалем Г.Г. було зроблено адвокатський запит до Кабінету Міністрів України № 6/04 від 16.04.2023 р. про надання інформації на яких правових підставах ОСОБА_3 здійснював повноваження т. в. о. Голови державної екологічної інспекції України станом на 23.01.2023 p., на яких правових підставах ОСОБА_3 здійснює повноваження т. в. о. Голови державної екологічної інспекції України на момент направлення адвокатського запиту (підписання спірних наказів).
		У відповідь на адвокатський запит Секретаріат Кабінету Міністрів України надіслав лист № 9929/0/2-23 від 24.04.2023 p., зі змісту якого вбачається, що по суті поставлених у запиті питань (запитуваної інформації) відповіді не надано, лист є формальним, хоча запитувана інформація була конкретизована, є публічною та не має обмеженого доступу. Разом з цим, хоча у цьому листі й не підтверджено наявність у ОСОБА_3 відповідних повноважень на момент прийняття спірних наказів, але й не спростовано їх відсутність.
		Таким чином, правомірно дійти висновку, що на момент підписання спірних наказів, виходячи з положень ч. 3, 7, 8 ст. 31 Закону України «Про державну службу», строк тимчасового виконання обов`язків Голови Державної екологічної служби України ОСОБА_3 , який підписав накази, сплив, а отже спірні накази підписані неуповноваженою особою, що є підставою вважати спірні накази протиправними та їх скасування.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
		Суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суттю якого на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Суд зауважує, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а, отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що у разі встановлення незаконного звільнення, суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.01.21 № 804/958/16.
		Як вбачається із наказу Державної екологічної інспекції України від 31 травня 2023 року № 69-тр/т позивача звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області.
		Таким чином, з урахуванням вимог статті 235 Кодексу законів про працю України позивач підлягає поновленню на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області.
		Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.
		Пунктом 2.27. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.
		Згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 31 травня 2023 року № 69-тр/т позивача звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області, 05 червня 2023 року.
		Відтак, дата звільнення 05 червня 2023 року вважається останнім робочим днем позивача. Таким чином, з 06 червня 2023 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 06 червня 2023 року, оскільки позивач вважається таким, що 05 червня 2023 року був на роботі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) та згідно пункту «з» статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
		Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 07 серпня 2023 року № 2092-10 заробітна плата позивача за два повні (відпрацьовані) місяці листопад 2022 року становить  32485,20 грн.; за грудень 2022 року  30502,17 грн..
		Вищезазначеній довідці визначено середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 11 460,47 грн. та середньоденну заробітну плату у розмірі 520,93 грн..
		Час вимушеного прогулу позивача за період з 06 червня 2023 року по 18 вересня 2023 року становить 74 робочих днів.
		Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 червня 2023 року по 18 вересня 2023 року становить 38548,82 грн.
		Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 11460,47 грн. підлягає негайному виконанню.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 120 000 грн., суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до норм ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Таким чином, обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.
		Як стверджує позивач, протиправні дії відповідача призвели до його моральних страждань, що спричинили погіршення стану здоров`я, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює, що не перевищував свої повноваження та не порушував вимог законодавства, а діючи добросовісно і в межах компетенції, забезпечував взаємодію з іншим державним органом з метою сприяння Службі безпеки України у здійсненні своїх повноважень у сфері національної безпеки та виконання завдань Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, яку він очолював. Протиправні дії відповідача створили ситуацію, за якої від позивача вимагаються зусилля для відновлення попереднього стану шляхом звернення за правовою допомогою, звернення до суду за захистом своїх порушених прав, матеріальні та грошові витрати. Однак на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів.
		Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
		Судом враховується також те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Зазначене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", в якому суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
		Враховуючи вищевказане, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
		У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач не довів правомірність звільнення позивача з посади, відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню. В той же час, відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
		Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, м. Київ, Київська область, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (вул. Довженка, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20001562), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція у Закарпатській області (вул. Швабська, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 38015668) про визнання протиправним та скасування наказів, стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України за № 59-тр/т від 31 травня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
		3. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України за № 60-тр/т від 31 травня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області  Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області з 06 червня 2023 року.
		5. Стягнути з Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, м. Київ, Київська область, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 38 548,82 грн. (тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок вісім гривень вісімдесят дві копійки).
		6. Допустити негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць у сумі 11 460,47 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят гривень сорок сім копійок).
		7. У задоволенні решти частини позовних вимог  відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		СуддяД.В. Іванчулинець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...