Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/69587/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2023. Зареєстровано: 02.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2023.

Номер судового провадження: 2-569/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/69587/17-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі 
		головуючого судді Бусик О.Л.
		при секретарі судових засідань - Бурнашовій К.О.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі»
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про визнання недійсною нарахованої заборгованості, про визнання недійсною нарахованої заборгованості, відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ «Київенерго».
		В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21 березня 2008 року між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як енергопостачальником, був укладений договір №14018316910 про користування електричною енергією. В кінці жовтня 2017 року позивачу стало відомо про те, що йому була нарахована заборгованість за користування електричною енергією в розмірі 2 447 грн. 92 коп., в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача. На таке звернення позивача було повідомлено про те, що така заборгованість виникла внаслідок ненарахування в повному обсязі субсидії до показників щомісячного споживання за 2016 рік, а лише по тарифу 0,91 коп. При цьому зазначав, що він не звертався за оформленням субсидії, так як має статус інваліда війни і про що надав копію посвідчення при укладенні договору від 21 березня 2008 року.
		02 листопада 2017 року позивач, з метою скасування безпідставно нарахованої заборгованості, звернувся до відповідача із заявою про проведення взаємозаліку або складання акту-претензії, проте вказана заява відповідачем була залишена без належного реагування. 09 листопада 2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою, в якій також ставив питання про повернення споживачу коштів, які вже були сплачені споживачем з 2015 року по даний час. Однак така заява також була залишена без реагування.
		Зазначав, що 10 листопада 2017 року позивачем, в порядку пунктів 25 та 26 договору та п.49-53 Правил був складений акт-претензія щодо звіряння показників за спожиту електроенергію за період з 01 січня 2016 р. по 10 листопада 2017 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який був направлений відповідачу.
		15 листопада 2017 року до позивача прибув представник ПАТ «Київенерго», яким, у присутності споживача ОСОБА_1 , були перевірені показники спожитої електроенергії лічильника №033808 за період з 01 січня 2016 року - 024780 кв/г по 15 листопада 2017 року - 028267кв/г, які відповідали 19 квитанціям сплачених споживачем за спожиту за вказаний період електроенергію. При цьому жодних зауважень щодо недостовірності чи відхилення показників лічильника від показників споживання в наданих 19-ти квитанціях та сплатою коштів представником відповідача зафіксовано не було, про що було складено відповідний акт. Проте, відповідачем, всупереч п.46 Правил відмовлено у наданні необхідного позивачу розрахунку та достовірної інформації про підстави нарахування заборгованості за споживання електроенергії.
		Посилаючись на те, що він не має заборгованості за користування електроенергію перед відповідачем, а нарахування останнім заборгованості позивачу є незаконним, та з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив задовольнити позов та визнати нараховану відповідачем заборгованість в розмірі 3 238 грн. 90 коп. за надані послуги електричної енергії безпідставною, визнати недійсними та безпідставними попередження про припинення постачання електричної енергії за № Лівб-341 від 23.05.2019 р., за №81416 від 07 серпня 2018 року, за №18516 від 18 лютого 2019 року та за №127355 від 05 жовтня 2017 року, а також посилаючись на те, що неправомірними діями позивачеві завдано моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., спричинену внаслідок недоліків продукції вимог умовам договору та нормативно правовим актом і нормативних документів, та 35 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок поширення недостовірної інформації, яка принижує честь і гідність позивача.
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В. від 24 листопада 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд з повідомленням сторін. 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року заборонено ПАТ «Київенерго» вчиняти дії щодо відключення ОСОБА_1 електричної енергії за договором № 14018316910 від 21.03.2008 року про користування електричною енергією.
		22 лютого 2018 року від представника ПАТ «Київенерго» - Стовбун С.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
		Представник вказувала, що у претензії, яку позивач надав відповідачу 02 листопада 2017 року щодо направлення представника Товариства для складання Акту-претензії вказані обставини, які не можуть бути підставою для такого направлення у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою КМУ від 26 липня 1999 року №1357, обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форми власності.
		Станом на 01 листопада 2017 року у позивача існувала заборгованість в розмірі 2 518 грн. 42 коп. Вказана заборгованість утворилась внаслідок неповної сплати позивачем за спожиту електричну енергію фіксованими сумами, що не відповідають вартості спожитої електроенергії у відповідному розрахунковому періоді із зазначенням показань лічильника «наперед».
		Зазначала, що споживач звертався до електропостачальника та отримав розгорнуту та обґрунтовану відповідь , якою йому було роз`яснено, що електроенергія - це особливий товар, який не підлягає складуванню і зберіганню. Вона виробляється і споживається практично одночасно, отже оплатити її можна тільки за діючим на даний момент тарифами. Законодавство не обмежує право споживача передплачувати електроенергію наперед, однак, в такому випадку, переплата зараховується на особовий рахунок споживача і не обліковується, як кількість передплачених кВт*год електроенергії. Натомість переплата враховується саме в грошовому еквіваленті і відображається в колонці «Сальдо, грн.». Позивачем, в порушення вимог Правил, подавались некоректні показники лічильника, а саме: покази лічильника станом на 18.09.2015 р.: фактичні кВт*год 022963, надані споживачем - 024120; покази лічильника станом на 05.04.2016 р.: фактичні кВт*год 024356, надані споживачем - 025441; покази лічильника станом на 27.05.2017 р.: фактичні кВт*год 027097, надані споживачем - 027386. При здійсненні переплати за електроенергію необхідно вносити фактичні показники лічильника, незважаючи на суму переплати, оскільки прилад обліку електроенергії існує саме для того, щоб врахувати уже спожитий обсяг.
		Вказувала, що позивач користується пільгою, передбаченою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Середні норми споживання визначені постановою Кабінетом Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» і становлять 130 кВт*год на місяць на сім`ю (домогосподарство). Оплата споживачем за електроенергію, спожиту понад норму здійснювалась за тарифом першого блоку, наприклад, у липні 2017 року, у серпні 2017 року та у вересні 2017 року за даними абонента спожито по 131 кВт*год. Оплата 1 кВт*год, спожитого понаднормово здійснена споживачем за тарифом першого блоку- 0,90 грн., тоді як повинно оплачуватись тарифом другого блоку - 1,68 грн. За таких обставин, існуюча у позивача пільга ним застосовувалась помилково.
		Також представник відповідача вказувала, що в порушення вимог ст. 23 ЦК України позивачем не вказано в чому полягає порушення його прав з боку відповідача та в чому полягає завдана йому моральна шкода.
		Протокольною ухвалою суду від 12 березня 2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві.
		26 березня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він посилався на те, що станом на 23 березня 2018 року не отримав відзив на позовну заяву та доданих до нього документів, а тому посилаючись на зловживання відповідачем процесуальними правами та введенням суду та учасників справи в оману щодо фактичних обставин справи просив постановити ухвалу про застосування до представника відповідача заходів, визначених ст. 144 ЦПК України та надіслати належним чином завірену копію відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року провадження у даній справі зупинено та передано заяву позивача про відвід судді для її вирішення іншому судді.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді по справі залишено без розгляду.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді по справі визнано необґрунтованою та передано заяву позивача про відвід судді для її вирішення іншому судді..
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року відновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд, з повідомленням сторін.
		23 січня 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшли пояснення з яких слідує, що відповідно до умов договору користування електричною енергією, укладеного між позивачем та відповідачем, спори та розбіжності, що можуть виникнути під час користування електричною енергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку.Головне управління не може надати додаткові матеріали та пояснення стосовно даної справи.
		Протокольною ухвалою від 01 лютого 2019 року замінено відповідача ПАТ «Київенерго» його правонаступником - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
		01 лютого 2019 року від позивача надійшли пояснення, в яких він, повторюючи доводи позовної заяви, просив задовольнити позов з урахуванням збільшення позовних вимог.
		12 березня 2019 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав та доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому ПАТ «Київенерго». Додатково у відзиві було зазначено, що ситуація з різницею в показаннях лічильника продовжується протягом тривалого часу. Станом на 01 серпня 2018 року у позивача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 3448 грн. 90 коп. за 02988 кВт*г, що знову підтверджує невірність подання показників позивачем. Також було зазначено, що позивач і на даний час не сплачує за електроенергію в тому розмірі який вказано у рахунках, нараховуючи собі пільгу на власний розсуд, чим порушує чинне законодавство та умови договору.Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідачем було зауважено, що відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.ст. 22,711,714,1209,1210 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами, які не передбачають відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання з постачання електричної енергії.
		25 березня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він вказував на безпідставність доводів сторони відповідача. Одночасно ставив питання про постановлення окремої ухвали щодо порушення відповідачем законодавства та ухвали суду від 24 листопада 2017 року, яка містить ознаки кримінального правопорушення, яку надіслати прокурору або органу досудового розслідування.
		26 березня 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшли пояснення щодо відзиву на позов, в якому зазначено, що при вирішенні даної справи судом Держпродспоживслужба в м. Києві покладається на розсуд суду.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її розгляд, з повідомленням учасників справи. Встановлено загальний порядок дослідження доказів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року головуючим суддею Григоренко І.В. заявлено самовідвід від розгляду зазначеної цивільної справи та передано цивільну справу №757/69587/17-ц для повторного авторозподілу в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року визначено головуючого суддю Бусик О.Л.
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л. від 10 серпня 2023 року прийнято до провадження дану справу та призначено її розгляд за правилами позовного (спрощеного) позовного провадження, без повідомлення сторін.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України).
		Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як енергопостачальником, був укладений договір №14018316910 про користування електричною енергією. Спожито електричну енергією обліковує засіб обліку типу Каскад-1.11/2.0-П (6) №33808, відповідно до показів якого проводяться нарахування за спожиту електричну енергію.
		З матеріалів справи слідує, що розрахунки за спожиту електричну енергію за адресою позивача: АДРЕСА_1 проводяться з урахуванням пільги «Інвалід ВВВ 2 групи» на одну особу, яка дає право на 100-відсоткову знижку плати за спожиту електричну енергію у межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінетом Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», що в даному випадку становить 130т кВтг на місяць на сім`ю (домогосподарство).
		Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача вказував, що розбіжності у показах лічильника, які виникли протягом періоду, на який посилається позивач, виникли внаслідок подання ним недостовірної інформації щодо показів лічильника та коригувались по мірі знімання контролерами.
		Також відповідачем було зазначено, що 18 вересня 2015 року фахівець ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного зняття зафіксував показання 022963 кВтг, а у квитанції на оплату за спожиту електричну енергію від 15 вересня 2015 року станом на 01 вересня 2015 року зазначені показання 024120 кВтг, які не відповідають фактичним показанням лічильника, так як вони є більшими, ніж зафіксовані; 05 квітня 2016 року фахівець ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного зняття зафіксував показання 024356 кВтг, а у квитанції на оплату за споживчу електричну енергію від 16 квітня 2016 року станом на 01 квітня 2016 року зазначені показання 025441 кВтг; 27 травня 2017 року фахівець ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного зняття зафіксував показання 027097 кВтг, в той час, як у квитанції на оплату за спожиту електричну енергію від 03 травня 2017 року станом на 01 травня 2017 року зазначені показання 027386 кВтг, які не відповідають фактичним показанням лічильника, оскільки вони є більшими ніж зафіксовані. В листопаді 2018 року позивачем були надані показники лічильника за поточний місяць 029966 кВтг, в той час, як згідно із контрольною звіркою працівників ПАТ «Київенерго» показники станом на грудень 2018 року складають 030112 кВтг.
		Факт невірного надання позивачем показників лічильника підтверджується також наступним. 
		З матеріалів справи слідує, що 07 лютого 2019 року сторони підписали Акт встановлення /заміни/ технічної перевірки /контрольного огляду/ збереження пломб вузлів обліку (засобу обліку), встановленого на об`єкті споживача, з якого слідує, що представником енергопостачальника виконані роботи з контрольного огляду електролічильника Каскад-1.11/2.О-П, заводський номер 033808, 2005 року випуску, покази лічильника становлять 030201 кВтг, однак в квитанціях про сплату за спожиту електроенергію позивач за лютий місяць вказав попередні показання 30078 кВтг, поточні показання 30191 кВтг. Аналогічні показники зазначені позивачем і за січень 2019 року.
		Пунктами 20, 21 Правил користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою КМУ від 26 липня 1999 року №1357, в редакції чинні станом на 25 червня 2018 року визначено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
		Знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
		Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем.
		Передані побутовим споживачем та отримані у порядку, визначеному у договорі, та/або зняті електропостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку протягом періоду, що починається за два робочі дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій робочий день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця.
		Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця.
		Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів.
		Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).
		Показання засобів обліку, зафіксовані під час проведення контрольного зняття працівники відповідача вносять до реєстру контрольного обходу відповідного житлового будинку із зазначенням дати зняття. Нарахування за спожиту електричну енергію проводяться за показаннями лічильника , які зафіксовували працівники ПАТ «Київенерго» під час проведення контрольного знімання, та за показаннями, зазначеними у квитанції клієнта ( у разі відповідності фактичним показанням).
		У разі зазначення показань засобу обліку, які не відповідають фактичному споживанню, такі показання не враховуються у розрахунках та призводять до недоплати за спожиту електричну енергію. 
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно протоколу №74 від 06 грудня 2017 року засідання комісії Інформаційно-консультаційного центру ПАТ «Київенерго» з розгляду та розв`язання суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Київенерго» і споживачами м. Києва, який було оформлено рішенням, на якому був присутній і позивач ОСОБА_1 було прийнято рішення про те, що нарахування за спожиту електричну енергію за адресою АДРЕСА_1 проведено відповідно до Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН). Вказаний протокол є чинним і у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувався і не питання його скасування останній не ставив.
		Також у даному протоколі було вказано, що у разі зазначення показань засобу обліку, які не відповідають фактичному споживанню, такі показання не враховуються та призводять до недоплати за спожиту електричну енергію. Саме тому частина показань, зазначених споживачем у квитанціях під час оплати за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 не враховуються у розрахунках. Нарахування здійснено за показами, які зафіксували фахівці ПАТ «Київенерго».
		Вказане також підтверджується й даними загальної картки відносно позивача ОСОБА_1 і стороною позивача належними та достовірними доказами спростовані не були.
		За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною відповідачем заборгованість позивача, як споживача, за споживання електричної енергії в сумі 3238 грн. 90 коп.
		Відповідно до ч.2 п. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії,що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року за №312 припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи. 
		Враховуючи те, що у позивача наявна заборгованість на надані послуги електричної енергії, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та безпідставним попередження про припинення постачання електричної енергії за № Лівб-341 від 23.05.2019 р., за №81416 від 07 серпня 2018 року, за №18516 від 18 лютого 2019 року та за №127355 від 05 жовтня 2017 року.
		Також позивач ставив питання про постановлення окремої ухвали щодо порушення відповідачем законодавства та не виконання ухвали суду від 24 листопада 2017 року, які містять ознаки кримінального правопорушення. Разом з тим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для постановлення відносно відповідача окремої ухвали, оскільки підстави для її постановлення, зазначені позивачем, не передбачені ст. 262 ЦПК України.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Статтею 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  
		Частиною 2 вказаної  норми права  визначено, що  моральна шкода полягає, зокрема  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У частині 2 зазначеної статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. 
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Враховуючи на те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсною та безпідставно нараховану заборгованість, визнання недійсними попереджень про припинення постачання електричної енергії, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. З тих же підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вартість придбаних медичних ліків та препаратів на загальну суму5 081 грн. 29 коп.
		Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України  у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року забезпечено позов шляхом заборони ПАТ «Київенерго», нова назва якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» вчиняти дії щодо відключення ОСОБА_1 електричної енергії за договором №14018316910 від 21 березня 2008 року про користування електричною енергією.
		За приведених вище обставин та з урахуванням вимог ч.9 ст. 158 ЦПК України   суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою від 24 листопада 2017 року.
		Посилання позивача на те, що 10 травня 2019 року він та представник відповідача підписали акт щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 , суд не може прийняти до уваги, оскільки 10 травня 2019 року для зняття показників електричної енергії приходили контролери ТОВ «ДТЕК Київські енергетичні послуги», в той час як ПрАТ «ДТЕ Київські електромережі» з 01 січня 2019 року не є енергопостачальною організацією, а є оператором системи розподілу, відповідно до п. 56 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», і не здійснює постачання електричної енергії. Постачальником електричної енергії є ТОВ «Київські енергетичні послуги. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ   від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).        
		       Керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,-  
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про визнання недійсною нарахованої заборгованості, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частинусудового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 року.
		 
		Суддя :                                                  О.Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...