Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/1370/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 04.10.2023. Зареєстровано: 05.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2023.
Дата набрання законної сили: 03.10.2023
Номер судового провадження: 854/6698/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 жовтня 2023 р. Категорія 111060000м. ОдесаСправа № 400/1370/19Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
		час і місце ухвалення: 12:34, м. Миколаїв
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача  Семенюка Г.В.,
		суддів  Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.04.2019 № Ф-43, визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2019 № 0001331305, -
		 
		встановиВ:
		 
		Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.04.2019 № Ф-43, визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2019 № 0001331305, мотивуючи його тим, що у лютому - березні 2019 року Головне управління ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформило актом від 18.03.2019 № 383/14-29-13-05/ НОМЕР_1 . 16.04.2019 року податковим органом сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмку) № Ф-43, в якій зазначило про обов`язок позивача сплатити 330 022,44 грн єдиного внеску та рішенням № 0001331305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску наклало на позивача штраф у сумі 61 358,62 грн, який обчислило з суми недоїмки. Сума штрафу за 2016 рік  27 343,01 грн, за 2017 рік  20 255,40 грн, за 2018 рік  13 760,21 грн. Позивач вважає висновки контролюючого органу стосовно заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу, з якого нараховуються суми єдиного внеску, безпідставними.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано прийняте 16.04.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області рішення № 0001331305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску частково, в сумі 90 295,77 грн. Визнано протиправною та скасовано сформовану 16.04.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області вимогу про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) № Ф-43 частково, в сумі 27 088,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що за результатами проведеної перевірки були встановлені факти заниження позивачем у 2016, 2017 та 2018 роках сум чистого оподатковуваного доходу, що призвело, в тому числі, до заниження відповідних сум єдиного внеску. Враховуючи те, що підприємцем не надано жодного документа, що спростовував би висновки, зазначені у відповіді на заперечення на підставі яких були прийняті рішення та вимога, які відповідають фактам, викладеним в акті перевірки, контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції до ФОП ОСОБА_1 .
		Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона майже повністю дублює текст акту перевірки від 18.03.2019 р. №383/14-29-13-05/ НОМЕР_2 та текст документів по суті спору, що подавалися до суду першої інстанції, а всі аргументи апелянта у скарзі дублюють доводи, що наводилися ГУ ДПС до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі №400/1370/19. Фактично апеляційна скарга не містить навіть згадування про наявність преюдиційного рішення суду у справі №400/2423/19, до набрання законної сили якого було зупинено провадження у справі №400/1370/19.
		02 жовтня 2023 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці представника відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що перебуванням у відпустці представника відповідача не є поважною обставиною для відкладення розгляду справи, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб`єктивними, адже стосуються належної організації роботи в середині установи. Відповідач, як юридична особа, будучи зацікавленим у розгляді справи в межах строків, встановлених КАС України, не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника, а тому вказане клопотання задоволенню не підлягає.
		На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
		Судом першої інстанції встановлено, що у лютому - березні 2019 року Головне управління ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформило актом від 18.03.2019 № 383/14-29-13-05/ НОМЕР_1 (далі  Акт, т. 1, арк. 18-140).
		Згідно з Висновками Акта, перевіркою встановлено, зокрема:
		1. Порушення позивачем пункту 177.1, пункту 177.2, підпункту 177.4.4, підпункту 177.4.5, підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 4 592 862,71 грн, в тому числі за 2016 рік  в сумі 1 375 289,80 грн, за 2017 рік  в сумі 1 548 292,92 грн, за 2018 рік  в сумі 1 669 279,99 грн.
		2. Порушення позивачем пункту 1, пункту 2 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі  Закон № 2464) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 330 022,44 грн, в тому числі за 2016 рік  в сумі 91 143,36 грн, за 2017 рік  в сумі 101 277 грн, за 2018 рік  в сумі 137 602,08 грн. 
		16.04.2019 року податковим органом на підставі статті 25 Закону № 2464, посилаючись на висновки Акта, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмку) № Ф-43 (т. 1, арк. 16), в якій зазначило про обов`язок позивача сплатити 330 022,44 грн єдиного внеску.
		Також, 16.04.2019 року відповідачем, з посиланням на пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, прийнято рішенням № 0001331305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т. 1, арк. 17) та накладено на позивача штраф у сумі 61 358,62 грн, який обчислило з суми недоїмки. Сума штрафу за 2016 рік  27 343,01 грн, за 2017 рік  20 255,40 грн, за 2018 рік  13 760,21 грн. 
		Позивач вважаючи вимогу та рішення від 16.04.2019 року протиправними звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суд у справі № 400/2423/19 визнав доведеним (стор. 7 рішення) факт заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на 3 852,68 грн; з висновками про заниження на суму 7 636 646,22 грн (різниця між вказаними в Акті 7 640 498,90 грн та 3 852,68 грн) не погодився. З урахуванням цього, відповідач у «Детальному розрахунку …» вказав, що за 2016 рік має бути донарахований єдиний внесок в сумі 847,59 грн (22% від 3 852,68 грн). Оскільки, у 2017 році максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становила 498 750 грн, у 2018 році - 670 140 грн, а позивач у звітах вказав суми чистого оподатковуваного доходу, на які нараховується єдиний внесок, 38 400 грн та 44 676 грн відповідно, то для нарахування єдиного внеску контролюючому органу було достатньо встановити факти заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 460 350 грн (498 750 грн  38 400 грн), за 2018 рік  на 625 464 грн (670 140 грн  44 676 грн). Такі факти були встановлені, і правомірність висновків контролюючого органу була підтверджена судом. Зокрема на стор. 5-7 рішення у справі № 400/2423/19 суд підтвердив висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу: за 2017 рік на 5 686 400,73 грн (вартість транспортних засобів), на 1 814 773,05 грн (вартість запчастин, автошин, ремонт авто тощо); за 2018 рік на 5 261 746,35 грн (вартість транспортних засобів), на 2 972 411,35 грн (вартість запчастин, автошин, ремонт авто тощо) та визнав законним донарахування позивачу 2 832 359,66 грн податку на доходи (18% від 15 735 331,48 грн). Також відповідач, з урахуванням того, що донарахуванню підлягає єдиний внесок в сумі 239 726,67 грн, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, розрахував суму штрафу, що її має сплатити позивач, - 34 269,89 грн. 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
		Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
		Інформація про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності наведена на стор. 21-30 Акта. Так, Управління зазначило, що розбіжність за 2016 рік між даними податкових декларацій та даними перевірки у сумі чистого оподатковуваного доходу складає 7 640 498,90 грн, розбіжність за 2017 рік між даними податкових декларацій та даними перевірки у сумі чистого оподатковуваного доходу складає 8 601 627,34 грн, розбіжність за 2018 рік між даними податкових декларацій та даними перевірки у сумі чистого оподатковуваного доходу складає 9 273 77,70 грн. Загальна сума заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу  25 515 903, 94 грн. 
		Застосовуючи ставку податку 18%, контролюючий орган податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2019 № 000256511305 (т. 3, арк. 240) збільшив суму податкового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на 4 592 862,71 грн. (25 515 903,94 грн х 18%). Розрахунок суми податку наведений на стор. 28-29 Акта.
		У пункті 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464) вказано, що фізичні особи  підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
		Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		На стор. 44 Акта вказано, що позивач обрав загальну систему оподаткування.
		Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеною статтею 7 бази нарахування єдиного внеску. 
		При цьому, відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2464, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2464, в редакції, що діяла до 01.01.2018, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску  максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		З 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску  це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. 
		Відповідач визначив максимальні величини бази нарахування єдиного внеску у 2016, 2017, 2018 роках (431 550 грн, 498 750 грн, 670 140 грн відповідно), порівняв їх з даними звітів позивача (17 262 грн, 38 400 грн, 44 676 грн. відповідно), встановив відхилення (414 288 грн, 460 450 грн, 625 464 грн відповідно) і саме до цих сум відхилення застосував ставку єдиного внеску (22%). Суми єдиного внеску склали 91 143,36 грн, 101 277 грн, 137 602,08 грн відповідно. Загальна сума заниження єдиного внеску, згідно з Актом, становить 330 022,44 грн.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів, у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою. 
		16.04.2019 Управління на підставі статті 25 Закону № 2464, посилаючись на висновки Акта, сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмку) № Ф-43 (т. 1, арк. 16), в якій зазначило про обов`язок позивача сплатити 330 022,44 грн єдиного внеску.
		Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		16.04.2019 Управління, з посиланням на пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, прийняло рішенням № 0001331305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т. 1, арк. 17) наклало на позивача штраф у сумі 61 358,62 грн, який обчислило з суми недоїмки. Сума штрафу за 2016 рік  27 343,01 грн, за 2017 рік  20 255,40 грн, за 2018 рік  13 760,21 грн. 
		Висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Вимога та Рішення) та про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету (ППР), ґрунтуються на встановлених контролюючим органом фактах, що призвели до заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу (стор. 25-27 Акта).
		Законність та обґрунтованість цих висновків були предметом розгляду у справі № 400/2423/19 за позовом фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в тому числі  ППР. Саме до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/2423/19 суд першої інстанції, за клопотанням представника позивача, зупинив провадження у цій справі.
		Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Рішення від 29.12.2020 у справі № 400/2423/19 (т. 4, арк. 79-94) набрало законної сили 28.04.2021 (дата постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, т. 4, арк. 63-68). 
		Цим рішенням суд частково задовольнив позовні вимоги, в тому числі визнав протиправним та скасував ППР в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи в сумі 1 644 844,55 грн. Різниця між вказаною у ППР сумою 4 592 862,71 грн та сумою 1 644 844,55 грн  2 948 018,16 грн. З урахуванням того, що ставка податку на доходи становить 18%, суд у справі № 400/2423/19 підтвердив обґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується і єдиний внесок, на 16 377 878 грн (18% - 2 948 018,16 грн, 100% - 16 377 878,66 грн). 
		Суд дослідив наданий відповідачем детальний розрахунок до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2019 №Ф-43 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.04.2019 №001331305 (т. 4, арк. 160-163), що був здійснений з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/2423/19, та встановив, що визначені контролюючим органом відхилення у: сумах чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, сумах доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини, сумах єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на 2016, 2017, 2018 роки (847,59 грн, 101 277 грн, 137 602,08 грн відповідно, загальна сума  239 726,67 грн) узгоджуються із зазначеним рішенням. 
		Так, суд у справі № 400/2423/19 визнав доведеним (стор. 7 рішення) факт заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на 3 852,68 грн; з висновками про заниження на суму 7 636 646,22 грн (різниця між вказаними в Акті 7 640 498,90 грн та 3 852,68 грн) не погодився. З урахуванням цього, відповідач у Детальному розрахунку вказав, що за 2016 рік має бути донарахований єдиний внесок в сумі 847,59 грн (22% від 3 852,68 грн).
		Оскільки, як вказано вище, у 2017 році максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становила 498 750 грн, у 2018 році - 670 140 грн, а позивач у звітах вказав суми чистого оподатковуваного доходу, на які нараховується єдиний внесок, 38 400 грн та 44 676 грн відповідно, то для нарахування єдиного внеску контролюючому органу було достатньо встановити факти заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 460 350 грн (498 750 грн  38 400 грн), за 2018 рік  на 625 464 грн (670 140 грн  44 676 грн). 
		Такі факти були встановлені, і правомірність висновків контролюючого органу була підтверджена судом. Зокрема на стор. 5-7 рішення у справі № 400/2423/19 суд підтвердив висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу: за 2017 рік на 5 686 400,73 грн (вартість транспортних засобів), на 1 814 773,05 грн (вартість запчастин, автошин, ремонт авто тощо); за 2018 рік на 5 261 746,35 грн (вартість транспортних засобів), на 2 972 411,35 грн (вартість запчастин, автошин, ремонт авто тощо) та визнав законним донарахування позивачу 2 832 359,66 грн податку на доходи (18% від 15 735 331,48 грн). Загальна сума донарахування за результатами перевірки з урахуванням рішення по справі № 400/2423/19 становить 239726,67 грн. 
		Також відповідач, з урахуванням того, що донарахуванню підлягає єдиний внесок в сумі 239 726,67 грн, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, розрахував суму штрафу, що її має сплатити позивач, - 34 269,89 грн.
		Враховуючи вище викладене та рішення по справі № 400/2423/19, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шліяхом:
		- визнання протиправним та скасування рішення прийнятого 16.04.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області № 0001331305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску частково, в сумі 27 088,73 грн. = (61358,62-34269,89). 
		- визнання протиправним та скасування сформовану 16.04.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області вимоги про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) № Ф-43 частково, в сумі 90 295,77 грн. = (330022,44-239726,67).
		Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (т.1 а.с. 182) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують. Апеляційна скарга не містить згадування про наявність рішення суду у справі №400/2423/19 та детального розрахунку до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2019 №Ф-43 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.04.2019 №001331305.
		З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, - залишити без задоволення.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року по справі № 400/1370/19, - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді  С.Д. Домусчі   О.І. Шляхтицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...