Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/12712/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2023. Зареєстровано: 05.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/344/1090/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091010000265

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/12712/23 
		       Провадження № 1-кп/344/1090/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді         ОСОБА_1 ,
		з участю:
		секретарів             ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлісне Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, непрацюючого одруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,- 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Так, 20.01.2023, приблизно о 07 годині 46 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи маршрутним автобусом марки «Богдан А09202», реєстраційний номер НОМЕР_2 (маршрут № 48 сполученням «вул. Івасюка-Хлібокомбінат», рухався проїзною частиною ділянки автодороги, що є вул. Привокзальна площа у м. Івано-Франківську в напрямку перехрестя з вул. Вовчинецька. Дана ділянка дороги має по дві смуги для руху у кожному напрямку дорожня розмітка відсутня. В цей час проїзну частину дороги, справа наліво, відносно напрямку руху автобуса, почала перетинати пішохід похилого віку - ОСОБА_5 , 1950 року народження, чим створювала водію ОСОБА_4 небезпеку для руху. При наближенні до лінії руху пішохода, ОСОБА_4 , рухаючись по лівій смузі руху свого напрямку, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, унаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
		При цьому ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:з
		п. 1.7., згідно якого водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як люди похилого віку.
		п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 12.1., у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		У результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, верхнього правого та лівого плечового поясу, з переломами кісток скелету, яка призвела до розвитку гнійно-фібренозної пневмонії плевритом та ускладнилась набряком легень і розвитком гострої легенево-серцевої недостатності, від який наступила її смерть 30.01.2023 в КНП «ОКЛ ІФ ОР».
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що 20.01.2023 року, перебуваючи за кермом маршрутного автобуса, здійснював перевіз пасажирів за маршрутом №48, зранку, близько 07.45 год., із привокзальної площі в напрямку вулиці Вовчинецька. В цей час проїзну частину дороги почала переходити літня жіночка. Оскільки, він не сподівався її там побачити, поза межами пішохідного переходу, а також в той день зранку було хмарно, пасмурно, видимість на дорозі було поганою, він не встиг вчасно загальмувати. Одразу ж на місці вчинення ДТП почав надавати першу медичну допомогу та повідомив швидку та поліцію. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться..
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої. 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 , активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків. 
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його вік, те, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ОЗНПД ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває; відсутність у потерпілої претензій, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Як вбачається з досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного право рушення та низький рівень небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), Івано-Франківський РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком 1рік, позицію обвинуваченого, який просив суд суворо його не карати, врахувати особу обвинуваченого, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність претензій у потерпілої, та призначити покарання у межах санкції статті та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи також досудову доповідь про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі.
		Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Згідно з ч. 6 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року (справа N 750/5031/18, провадження N 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Враховуючи наведені обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, зокрема, вік обвинуваченого, відсутність судимостей, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність потерпілих, матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки.
		Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.
		Запобіжний захід не обирався.
		Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 124, 370, 373, 374 КПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Іспитовий строк обчислюється відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3 900 гривень 24 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.
		 
		 
		 
		Речові докази:
		-верхній одяг трупа ОСОБА_5 (постанова від 27.02.2023 року)- повернути потерпілій ОСОБА_7 .
		 
		Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.01.2023 року, - скасувати.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...