Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2739/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2023. Зареєстровано: 06.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 02.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" жовтня 2023 р.                                    Справа №910/2739/23
		 
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Сітайло Л.Г.
		суддів:            Владимиренко С.В. 
		          Шаптали  Є.Ю. 
		 
		 
		секретар судового засідання - Луцюк А.В.
		представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_1.
		від відповідача: ОСОБА_2
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 (повний текст складено 19.07.2023)
		у справі №910/2739/23 (суддя Стасюк С.В.)
		за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
		до ІНФОРМАЦІЯ_1"
		про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_19,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1") про стягнення штрафних санкцій у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на порушення ІНФОРМАЦІЯ_1" умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_3 від ІНФОРМАЦІЯ_20, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі підпункту 1 пункту 7.2 контракту, здійснив нарахування пені у сумі ІНФОРМАЦІЯ_21
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 позов задоволено частково. 
		Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_22 витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що поставка товару здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного у відповідній заявці. Також, перевіривши розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що він є обгрунтованим. Водночас, беручі до уваги всі фактичні обставини справи, та те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні штрафних санкцій в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
		Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що прострочення постачання товарів ІНФОРМАЦІЯ_3 відбулося через форс-мажорні обставини, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання умов державного контракту та перебувають поза межами контролю ІНФОРМАЦІЯ_1".
		Відповідач стверджує, що про існування обставин форс-мажору, як про причину зриву строків постачання, ІНФОРМАЦІЯ_1" дізналося вже після постачання всієї кількості товарів ІНФОРМАЦІЯ_3 за державним контрактом.
		Також, ІНФОРМАЦІЯ_1" вказує на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків постачання продукції за державним контрактом.
		Крім того, судом першої інстанції, на думку відповідача, допущено порушення пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
		14 серпня 2023 року суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/2739/23. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що родич близької особи брав участь (був учасником судового процесу) у даній справі.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 задоволено. Матеріали справи №910/2739/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №910/2739/23 між суддями.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 справу №910/2739/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Шаптала Є.Ю.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2739/23.
		4 вересня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2739/23.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2739/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 26.09.2023. Справу №910/2739/23 призначено до розгляду на 02.10.2023.
		20 вересня 2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі    №910/2739/23 - без змін.
		Так, у відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції справедливо встановив, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню та штраф на підставі пункту 7.2 контракту.
		Крім того, позивач вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач позбавляється права посилатися на настання форс-мажорних обставин, оскільки останнім не дотримано порядку і строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за контрактом.
		Також, ІНФОРМАЦІЯ_2 просить врахувати, що неналежне виконання скаржником умов державного контракту, у кладеного з позивачем за ІНФОРМАЦІЯ_4, суттєво впливає га ІНФОРМАЦІЯ_17. В умовах військової агресії російської федерації проти України звільнення від відповідальності виконавця за контрактом за несвоєчасне виконання державного контракту у ІНФОРМАЦІЯ_5 є неприпустимим.
		У судовому засіданні 02.10.2023 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні штрафних санкцій в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.
		Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
		Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.09.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_18 (замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_1. За умовами останнього виконавець зобов`язується поставити замовнику, з дотриманням вимог законодавства, зазначені в специфікації товари ІНФОРМАЦІЯ_3, що постачаються з метою ІНФОРМАЦІЯ_6, а замовник - прийняти їх через вантажоодержувача, який визначається окремою письмовою вказівкою замовника, та оплатити такі товари.
		За умовами пункту 2.7 договору всі платіжні документи за контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає замовнику рахунок на протязі 3 календарних днів з дня поставки товарів. До рахунку додаються:
		- акт приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_7 (за формою згідно з додатком 22 до інструкції з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 у ІНФОРМАЦІЯ_8, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.08.2017 №440;
		- видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала товари;
		- повідомлення підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.12.2016 НОМЕР_2;
		- сертифікат якості товарів (пратії товарів);
		- сертифікат походження товарі.
		На підставі зазначених документів, не пізніше 5-денного терміну після їх отримання сторонами, оформлюється акт приймання-передачі товару за контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.
		Згідно з пунктом 2.8 договору, за рішенням замовника, розрахунки за товари можуть здійснюватись шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 97% від вартості товарів за контрактом на строк не більше як два місяці з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначеного у специфікації. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів на протязі 15 банківських днів після пред`явлення рахунку виключно на рахунок, відкритий на його ім`я в державному банку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом, з наданням підтверджуючих документів.
		Пунктом 3.4 контракту встановлено, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата затвердження акта приймання-передачі вантажоодержувачем.
		Відповідно до пункту 4.1 контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з пунктом пункту 2.7 контракту.
		Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до ІНФОРМАЦІЯ_23 (пункт 10.1 контракту).
		Відповідно до специфікації (додаток 1 до контракту), поставці підлягав товар, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_10 (з урахуванням додаткової угоди 1 до контракту від ІНФОРМАЦІЯ_24
		На виконання умов контракту позивачем проведено на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25, що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2022 НОМЕР_3
		ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснено поставку позивачу товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується актами приймання-передачі від ІНФОРМАЦІЯ_26 на суму ІНФОРМАЦІЯ_12, від ІНФОРМАЦІЯ_27 на суму ІНФОРМАЦІЯ_13, від ІНФОРМАЦІЯ_28 на суму ІНФОРМАЦІЯ_14
		В подальшому замовник звернувся до виконавця з претензією від ІНФОРМАЦІЯ_29 про сплату пені та штрафу.
		Однак, вимоги претензії від ІНФОРМАЦІЯ_29 про сплату пені та штрафу залишились без задоволення.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов державного контракту від ІНФОРМАЦІЯ_20, в частині порушення строку поставки товарів, з огляду на що, просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_30 штрафу на підставі пункту 7.2 контракту.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
		Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
		За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
		Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.
		З матеріалів справи вбачається, що згідно зі специфікацією, поставці підлягав товар, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_9, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_15 на загальну суму                            ІНФОРМАЦІЯ_11 (з урахуванням додаткової угоди 1 до контракту від ІНФОРМАЦІЯ_24
		Позивачем проведено на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25, що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2022 НОМЕР_3
		Відповідачем здійснено поставку позивачу товару на суму                         ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується актами приймання-передачі: від ІНФОРМАЦІЯ_26 на суму ІНФОРМАЦІЯ_12, від ІНФОРМАЦІЯ_27 на суму ІНФОРМАЦІЯ_13, від ІНФОРМАЦІЯ_28 на суму ІНФОРМАЦІЯ_14
		Разом із тим, суд першої інстанції вірно встановив, що поставка товару відбулася з порушенням встановленого контрактом строку, тому позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню та штраф за підставі пункту 7.2 контракту.
		Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв`язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.
		За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Пунктом 7.3 контракту встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов`язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, тощо).
		Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
		Сторона, що не може виконувати зобов`язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це в письмовій формі іншу сторону.
		У разі не повідомлення у строк, який визначений у 3 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами.
		Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку з цим виконати договірні зобов`язання, як обумовлено пунктом 7.3 контракту, і матеріали справи доказів протилежного не містять, у зв`язку з чим відповідач позбавляється права посилатися на настання форс-мажорних обставин.
		Перевіривши розрахунок пені та штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд першої інстанції дійшов висновку щодо його обґрунтованості, з яким також погоджується судова колегія.
		Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).
		У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи контракт на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з постачання товару ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний у контракті строк.
		Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи всі фактичні обставини справи, а також те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.
		Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
		Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
		Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволенню не підлягає.
		Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 у справі №910/2739/23 залишити без змін.
		3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_16".
		4. Матеріали справи №910/2739/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.Г. Сітайло 
		 
		 
		Судді                                                                                С.В. Владимиренко
		 
		 
		                                                                                Є.Ю. Шаптала

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...