Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 13/13б/2011(913/195/23) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2023. Зареєстровано: 06.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: 5/913/195/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2023 року м. Харків Справа № 13/13б/2011(913/195/23)
		 Провадження №5/913/195/23
		 
		За позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі 
		позивача-1  Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
		позивача-2  Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)
		до відповідача-1  Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
		відповідача-2  Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920» (вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
		про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності
		у межах справи №13/13б/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920»
		 
		Суддя Вінніков С.В.
		Секретар судового засідання-помічник судді Чуєва М.С.
		 
		 
		У засіданні брали участь:
		від заявника: Полякова С.О.  прокурор відділу прокуратури Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням;
		від позивача-1: представник не прибув;
		від позивача-2: представник не прибув;
		від відповідача-1: представник не прибув;
		від відповідача-2: представник не прибув.
		 
		С У Т Ь С П О Р У:
		 
		Виконувач обов`язків керівника Луганської обласної прокуратури (далі  прокурор, заявник) 01.06.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1  Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі  Сєвєродонецька МВА), та позивача-2  Північно-східного офісу Держаудитслужби, з позовом до відповідача-1  Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі  Управління освіти Сєвєродонецької МВА) та відповідача-2  Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920» (далі  ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920») про:
		 визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом його засідання від 02.01.2018, про визначення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» переможцем відкритих торгів на закупівлю 60100000-9 послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку);
		 визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23, який укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920»;
		 стягнення з ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» на користь Управління освіти Сєвєродонецької МВА 968 494 грн 49 коп., а з Управління освіти Сєвєродонецької МВА одержані ним за рішенням суду 968 494 грн 49 коп., стягнути в дохід держави.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 11.12.2017 Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-12-11-001551-с.
		За результатами проведеної процедури закупівлі рішенням тендерного комітету, оформленого протоколом його засідання від 02.01.2018 №1 визнано переможцем ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» та укладено договір про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23.
		Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920» вчинили порушення, передбачене ч.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурентних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: «код ДК 021:2015:60100000-9  Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку)».
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №913/566/21 відмовлено в задоволенні позову ПП «Автолайн Компані» до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20.
		Прокурор з посиланням на приписи ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України та рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі №913/566/21 вважає рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом від 02.01.2018 №1 та договір про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23 недійсними та просить застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» на користь Управління освіти Сєвєродонецької МВА 968 494 грн 49 коп., а з Управління освіти Сєвєродонецької МВА одержані ним за рішенням суду 968 494 грн 49 коп. стягнути в дохід держави.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.
		Ухвалою суду від 12.06.2023 підтверджені підстави представництва виконувачем обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-1  Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та позивача-2  Північно-східного офісу Держаудитслужби з заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; у задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів  Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовлено; підготовче засідання призначене на 10.07.2023. 
		27.06.2023 від заявника на адресу електронної пошти суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 від 26.06.2023 №52-1228 вих-23, підписана кваліфікованим електронним підписом, у якій він зазначив, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
		Указав, що в силу приписів ст.202 Цивільного кодексу України рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформленого протоколами його засідань від 02.01.2018 є правочинами, учиненими Відділом та спрямованими на набуття у нього та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» цивільних прав та обов`язків щодо укладеного договору про закупівлю за державні кошти.
		Зазначив, що тендер відбувся за участі в ньому учасників, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендеру.
		Отже, придбання Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради послуг з автомобільних перевезень здійснено у переможця торгів, який лише формально створював видимість конкуренції під час проведення торгів.
		27.06.2023 від заявника на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання від 26.06.2023 №52-1227 вих-23, підписане кваліфікованим електронним підписом, про визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		27.06.2023 поштою на адресу суду від Управління освіти Сєвєродонецької МВА надійшов відзив на позовну заяву від 22.06.2023 №589, яким відповідач-1 вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне.
		Договір від 22.01.2018 №23 про закупівлю за державні кошти станом на тепер є виконаним, строк його дії сплинув, претензії з приводу неналежного виконання/не виконання за період його дії у відповідача-1 відсутні.
		Уважає, що вказане свідчить про припинення існування предмета спору між сторонами, а тому провадження у справі має бути закрито з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
		Указав, що рішення тендерного комітету відповідача-1 є такими, що вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому позовна вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення не забезпечуватиме поновлення порушених прав позивачів.
		Вважає, що відсутні підстави для визнання договорів недійсними.
		06.07.2023 поштою на адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення щодо відповіді на відзив від 30.06.2023, у яких він зазначив з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, що обґрунтування позовних вимог з огляду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, є безпідставним, оскільки наведена постанова ухвалена за відмінних підстав та встановлених судами фактичних обставин справи.
		Також указав, що дотримується своєї позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
		Ухвалою суду від 10.07.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.07.2023.
		11.07.2023 від керуючого санацією ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» Марченко С.О. поштою надійшов відзив на позовну заяву від 03.07.2023 №01-20/2, у якому вона з посиланням на введений в Україні воєнний стан зазначила, що місцезнаходженням ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» є тимчасово окупована територія м. Сєвєродонецьк Луганської області, тому підприємство не в змозі у належний спосіб належним чином і у встановленому порядку здійснити захист своїх прав та законних інтересів, оскільки всі первинні документи, вся фінансова звітність, все майно, активи і зобов`язання залишились на окупованій території.
		Ухвалою суду від 25.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 08.09.2023; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 14.08.2023. 
		Ухвалою від 14.08.2023 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2023.
		Ухвалою від 04.09.2023 оголошено перерву в розгляді справи по суті на 25.09.2023.
		У судове засідання 25.09.2023 представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		25.09.2023 поштою на адресу суду від відповідача-1 надійшла заява від 06.09.2023, у якій він просить проводити судове засідання 25.09.2023 без участі представника.
		Суд уважає можливим задовольнити вказану заяву.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд
		В С Т А Н О В И В:
		Як зазначив прокурор, Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради як замовником 11.12.2017 на сайті публічних закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення UA-2017-12-11-001551-с про проведення закупівлі послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку), очікуваною вартістю 1 300 297 грн 030 коп.
		Свої пропозиції на участь у торгах подали наступні учасники: ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920», Приватне підприємство «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» та Приватне підприємство «Автолайн Компані», що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.
		02.01.2018 за результатами проведення процедури відкритих торгів тендерним комітетом замовника прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.01.2018 №1 про визнання переможцем відкритих торгів ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» з пропозицією 1 080 000 грн 00 коп.
		02.01.2018 замовником на сайті публічних закупівель «Prozorro» розміщено повідомлення про намір укласти договір.
		22.01.2018 між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради, правонаступником якого є Управління освіти Сєвєродонецької МВА Сєвєродонецького району Луганської області, як замовником та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» як виконавцем укладений договір №23 про закупівлю за державні кошти з додатковими угодами до нього, за умовами якого виконавець зобов`язується в період з 23.01.2018 до 31.12.2018 надати замовнику послуги, зазначені в п.1.2 розділу І договору, а замовник  прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 договору).
		Найменування послуг: Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотньому порядку) Код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 60100000-9 (п.1.2 договору).
		Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору становить 1 080 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%  180 000 грн 00 коп.
		Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після підписання сторонами акта на оплату послуг.
		До акта додаються: рахунок, замовлення (п.4.2 договору).
		У п.5.2 договору сторони передбачили місце надання послуг за маршрутами: 5 маршрутів: маршрут №1 м. Сєвєродонецьк  с. Щедрищеве  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №10, колегіум) і у зворотному напрямку; маршрут №2 м. Сєвєродонецьк  с. Павлоград  с. Воєводівка  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №1, №5, НВК Гармонія, колегіум) і у зворотному напрямку; маршрут №3 м. Сєвєродонецьк  с. Метьолкіне  с. Сиротине (СЗШ №7) і у зворотному напрямку; маршрут №4 м. Сєвєродонецьк  с. Метьолкіне  с. Воронове  с. Метьолкіне  с. Сиротине  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №7, №12, №8, №17, №18) і у зворотному напрямку; маршрут №5 м. Сєвєродонецьк  с. Борівське  с. Боброве  с. Борівське  м. Сєвєродонецьк (Борівський НВК) і у зворотному напрямку.
		Цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 22.01.2018 та діє до 28.02.2019, а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 28.12.2018).
		В електронній системі закупівель «Prozorro» 11.02.2019 опубліковано звіт про виконання вказаного договору, відповідно до якого замовником сплачено 1 080 000 грн 00 коп.
		Водночас відповідно до інформації з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua, сума сплачених замовником кошті за договором від 22.01.2018 №23 становить 968 494 грн 49 коп., яку перераховано відповідно до платіжних доручень: від 26.02.2018 №89  5 044 грн 42 коп., від 13.03.2018 №176  79 509 грн 12 коп., від 06.04.2018 №298  106 012 грн 16 коп., від 11.05.2018 №432  132 515 грн 20 коп., від 06.06.2018 №547  106 012 грн 16 коп., від 08.10.2018 №925  138 540 грн 78 коп., від 05.11.2018 №1039  92 760 грн 64 коп., від 11.12.2018 №1207  122 578 грн 73 коп., від 20.12.2018 №1294  33 128 грн 80 коп., від 25.01.2019 №26  39 754 грн 56 коп., від 07.02.2019 №65  92 760 грн 64 коп., від 12.02.2019 №83  19 877 грн 28 коп. 
		Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: «Код ДК 021:2015:60100000-9  Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-12-11-001551-с.
		Зазначене рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням https://eastmtv.amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahist-ekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-20.
		Рішення обґрунтоване встановленням наявності наступних фактів при поданні тендерних пропозицій ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920»: наявності інвестиційних зобов`язань, спільного нерухомого майна; наявності спільних працівників; наявності сталих господарських відносин; пов`язаності учасників за адресою електронної пошти (e-mail); пов`язаності учасників торгів за номером телефону; використання одного електронного майданчика та однієї точки доступу до мережі Інтернет під час участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с; використання однієї точки доступу до мережі Інтернет під час входу до електронного кабінету для здійснення операцій по банківським рахункам; використання одних і тих самих ІР-адрес та електронної поштової скриньки під час формування витягів з ЄДР; створення поданих під час участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с електронних файлів документів за допомогою однакових додатків, однакових програм виробників PDF однієї версії; наявності ідентичних дефектів друку у документах тендерних пропозицій; використання у період проведення торгів ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» для входу до електронної поштової скриньки ІР-адреси, переданої у користування ПП «Автолайн Компані» не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) учасниками торгів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с.
		Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів UA-2017-12-11-001551-с, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №913/566/21 відмовлено в задоволенні позову ПП «Автолайн Компані» до Східного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20.
		Указані обставини стали підставою для звернення прокурора з заявленими позовними вимогами до суду. 
		Відносно обраного прокурором способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
		Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
		Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України
		Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
		Суд зауважує, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.
		У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
		Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
		Відповідно до ст.215 та ст.216 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).
		Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. 
		Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
		Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
		Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».
		З огляду на викладене, з урахуванням висновків Верховного Суду, в тому числі щодо ефективності способу захисту, ураховуючи обставини виконання договору, укладеного в результаті закупівлі, та беручи до уваги, що прокурор за позовом звернувся з вимогами про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та про застосування наслідків його недійсності у вигляді стягнення грошових коштів, суд вважає що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є ефективним та призводить до поновлення майнових прав позивача.
		Відносно вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом його засідання від 02.01.2018, про визначення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» переможцем відкритих торгів на закупівлю 60100000-9 послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку) суд зазначає наступне.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент розкриття пропозицій учасників) цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Пунктами 15, 28 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент розкриття пропозицій учасників) передбачено, що переможець процедури закупівлі  це учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі; тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).
		Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент розкриття пропозицій учасників) встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Частиною 1 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент розкриття пропозицій учасників) передбачено, що оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом. Критеріями оцінки є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна; у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів.
		Ураховуючи викладене, суд зауважує, що, оголошуючи проведення відкритих торгів, Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради мав на меті не просто задовольнити потребу в послузі з автомобільних перевезень, а й здійснити її придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру.
		Згідно із ч.6 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент розкриття пропозицій учасників) за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.
		Підсумовуючи викладене суд зауважує, що рішення, яке приймається за наслідками розгляду та оцінки тендерних пропозицій, про визначення переможця та намір укласти з ним договір, є частиною процедури закупівлі.
		Суд бере до уваги, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: «Код ДК 021:2015:60100000-9  Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-12-11-001551-с.
		З огляду на встановлені вказаним рішенням обставини та з огляду на специфіку процедури закупівлі суд доходить висновку, що укладення оспорюваного договору від 22.01.2018 №23 є наслідком спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурентних пропозицій та участі у відкритих торгах, результатом яких стало прийняття тендерним комітетом рішення, оформленого протоколом від 02.01.2018 №1.
		Суд зазначає, що порушення тендерної процедури відбулось у спотворенні її мети (конкурентні засади), та як наслідок її результату, адже умисел на спотворення результатів торгів та відповідні підготовчі дії виникли до безпосередньої участі другого відповідача у процедурі закупівлі та укладення спірних договорів.
		Таким чином саме оспорюване рішення містило фіксацію спотворених результатів процедури закупівлі і саме його прийняття призвело до неправомірної перемоги другого відповідача у цій процедурі.
		Частиною 2 ст.5 Господарського кодексу України передбачено, що конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом.
		Само по собі укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, з підстав, що визначені у цій справі, є дуже шкідливим для правового господарського порядку в цілому, тому все що передує та пов`язано з цією угодою повинно бути зневільовано (визнані недійсними не тільки Договори, що укладені за наслідками процедури закупівлі, а і рішення тендерного комітету про визнання переможцем особи, яка допустила порушення встановленого правового порядку та вчинила дії, спрямовані на спотворення результатів торгів), щоб досягти мети повного відновлення того стану, який існував до порушення, і був певною гарантією подальшого дотримання встановленого правового господарського порядку в державі з боку всіх учасників таких відносин, та його захисту з боку держави.
		Підсумовуючи викладене суд зауважує, що хоча само по собі визнання рішення тендерного комітету про визначення другого відповідача переможцем торгів недійсним не призведе до повного захисту порушеного права, на що також посилався і другий відповідач, однак враховуючи специфічне підґрунтя недійсності оспорюваного договору (як укладених з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства), яке полягає у спотворенні результатів закупівлі у зв`язку з порушенням в тому числі антимонопольного законодавства (вчинення антиконкурентних узгоджених дій) суд, ураховуючи сукупність всіх правовідносин, а не тільки договірних, вважає, що спірне рішення у даному випадку підлягає визнанню недійсним.
		Судом відхиляються посилання відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №915/105/18, оскільки вказана постанова не є релевантною до правовідносин сторін у даній справі, так як склад учасників у справі №13/13б/2011(913/195/23) є відмінним від складу у вказаній справі, предмет позову та обставини у зазначеній справі є відмінними від справи №13/13б/2011(913/195/23).
		Відносно вимоги прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23, який укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920», суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі  ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір та інші правочини.
		Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Частиною 1 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору про закупівлю від 22.01.2018 №23) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Відповідно до п.7 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній на момент укладення договору про закупівлю від 22.01.2018 №23) у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку зміни його умов.
		До тендерної документації відкритих торгів замовником було розміщено проект договору про закупівлю. 
		Рішенням тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформленого протоколом від 02.01.2018, зокрема, визначено переможцем процедури відкритих торгів ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920».
		02.01.2018 на сайті уповноваженого органу розміщено повідомлення про намір укласти договір.
		22.01.2018 між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради, правонаступником якого є Управління освіти Сєвєродонецької МВА Сєвєродонецького району Луганської області, як замовником та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» як виконавцем укладений договір №23 про закупівлю за державні кошти з додатковими угодами до нього, за умовами якого виконавець зобов`язується в період з 23.01.2018 до 31.12.2018 надати замовнику послуги, зазначені в п.1.2 розділу І договору, а замовник  прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 договору).
		Найменування послуг: Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотньому порядку) Код згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 60100000-9 (п.1.2 договору).
		Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору становить 1 080 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%  180 000 грн 00 коп.
		Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після підписання сторонами акта на оплату послуг.
		До акта додаються: рахунок, замовлення (п.4.2 договору).
		У п.5.2 договору сторони передбачили місце надання послуг за маршрутами: 5 маршрутів: маршрут №1 м. Сєвєродонецьк  с. Щедрищеве  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №10, колегіум) і у зворотному напрямку; маршрут №2 м. Сєвєродонецьк  с. Павлоград  с. Воєводівка  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №1, №5, НВК Гармонія, колегіум) і у зворотному напрямку; маршрут №3 м. Сєвєродонецьк  с. Метьолкіне  с. Сиротине (СЗШ №7) і у зворотному напрямку; маршрут №4 м. Сєвєродонецьк  с. Метьолкіне  с. Воронове  с. Метьолкіне  с. Сиротине  м. Сєвєродонецьк (СЗШ №7, №12, №8, №17, №18) і у зворотному напрямку; маршрут №5 м. Сєвєродонецьк  с. Борівське  с. Боброве  с. Борівське  м. Сєвєродонецьк (Борівський НВК) і у зворотному напрямку.
		Цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 22.01.2018 та діє до 28.02.2019, а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 28.12.2018).
		За своєю правовою природою укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» договір про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23 є договором перевезення.
		Відповідно до ст.915 ЦК України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
		Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		За ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).
		Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Норма аналогічного змісту міститься у ч.1 ст.208 ГК України.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
		Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
		Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору) цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
		У ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору) дається визначення економічна конкуренція (конкуренція)  це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. 
		Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору) суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
		Суд зазначає, що одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
		Відповідно до ст.5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору) узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій. 
		Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
		Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
		Суд бере до уваги, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: «Код ДК 021:2015:60100000-9  Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-12-11-001551-с.
		Рішення обґрунтоване встановленням наявності наступних фактів при поданні тендерних пропозицій ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920»: наявності інвестиційних зобов`язань, спільного нерухомого майна; наявності спільних працівників; наявності сталих господарських відносин; пов`язаності учасників за адресою електронної пошти (e-mail); пов`язаності учасників торгів за номером телефону; використання одного електронного майданчика та однієї точки доступу до мережі Інтернет під час участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с; використання однієї точки доступу до мережі Інтернет під час входу до електронного кабінету для здійснення операцій по банківським рахункам; використання одних і тих самих ІР-адрес та електронної поштової скриньки під час формування витягів з ЄДР; створення поданих під час участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с електронних файлів документів за допомогою однакових додатків, однакових програм виробників PDF однієї версії; наявності ідентичних дефектів друку у документах тендерних пропозицій; використання у період проведення торгів ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» для входу до електронної поштової скриньки ІР-адреси, переданої у користування ПП «Автолайн Компані» не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) учасниками торгів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах UA-2017-12-11-001551-с.
		Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів UA-2017-12-11-001551-с, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №913/566/21 відмовлено в задоволенні позову ПП «Автолайн Компані» до Східного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20.
		Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		У зв`язку з цим, факти, встановлені вищевказаним судовим рішенням, зокрема, щодо вчинення ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» під час проведених торгів UA-2017-12-11-001551-с антиконкурентних узгоджених дій мають вже доведений характер та не підлягають доказуванню прокурором у справі.
		Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що порушення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить і до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
		Через вчинення ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
		Таким чином, дії ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.
		Ураховуючи зазначене, в діях ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
		Завідомо суперечлива мета дій ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість указаної позовної вимоги прокурора та про її задоволення.
		Відносно вимоги про застосування наслідків недійсності правочину суд зазначає наступне.
		Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
		Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
		Суд бере до уваги, що в електронній системі закупівель «Prozorro» 11.02.2019 опубліковано звіт про виконання вказаного договору, відповідно до якого замовником сплачено 1 080 000 грн 00 коп.
		Водночас відповідно до інформації з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua, сума сплачених замовником кошті за договором від 22.01.2018 №23 становить 968 494 грн 49 коп., яку перераховано відповідно до платіжних доручень: від 26.02.2018 №89  5 044 грн 42 коп., від 13.03.2018 №176  79 509 грн 12 коп., від 06.04.2018 №298  106 012 грн 16 коп., від 11.05.2018 №432  132 515 грн 20 коп., від 06.06.2018 №547  106 012 грн 16 коп., від 08.10.2018 №925  138 540 грн 78 коп., від 05.11.2018 №1039  92 760 грн 64 коп., від 11.12.2018 №1207  122 578 грн 73 коп., від 20.12.2018 №1294  33 128 грн 80 коп., від 25.01.2019 №26  39 754 грн 56 коп., від 07.02.2019 №65  92 760 грн 64 коп., від 12.02.2019 №83  19 877 грн 28 коп. 
		З огляду на встановлені вище обставини щодо вчинення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» антиконкурентних узгоджених дій, ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 968 494 грн 49 коп.
		Вищенаведене свідчить про наявність у нього умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.
		Таким чином, грошові кошти в сумі 968 494 грн 49 коп., які були перераховані Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» на виконання договору від 22.01.2018 №23, підлягають стягненню з ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» на користь Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та в подальшому з останнього у дохід держави.
		Відносно заяви відповідача-1 про застосування позовної давності від 22.06.2023 №588 та клопотання прокурора від 26.06.2023 №52-1227 вих-23 про визнання поважними причин пропуску позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Разом з тим, за приписами ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.
		Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
		Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Суд бере до уваги, що у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково  з моменту, коли особа довідалася або мала об`єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
		Суд зауважує, що тлумачення ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення ч.5 ст.261 ЦК України застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права. 
		Суд зазначає, що про факт вчинення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведеного Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради, стало відомо із рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20.
		Судом встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП «Автолайн Компані» та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: «Код ДК 021:2015:60100000-9  Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учнів та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-12-11-001551-с.
		Про порушення антимонопольного законодавства та, як наслідок, і конкурентного законодавства прокурор міг дізнатись з моменту прийняття відповідного рішення відповідним органом, до компетенції якого входить встановлення таких порушень та притягнення винних у цьому осіб до встановленої антимонопольним законодавством відповідальності.
		Як наслідок, про відповідне порушення прокурор міг довідатися лише 08.06.2021  в момент прийняття вказаного рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
		Також суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями, внесеними відповідними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
		Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами), зокрема, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, яким, зокрема, внесено зміни до ЦК України та доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
		Відтак, у п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 07.09.2022 у справі №679/1136/21, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права. 
		Суд зауважує, що інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати. Запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
		З огляду на дату звернення прокурора з позовом до суду (01.06.2023) у будь-якому випадку строк позовної давності до заявлених прокурором вимог не сплинув.
		З зазначених підстав клопотання прокурора від 26.06.2023 №52-1227 вих-23 про визнання поважними причин пропуску позовної давності судом залишається без розгляду.
		Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора.
		Судовий збір у сумі 19 895 грн 42 коп. покладається на відповідачів порівну в сумі 9 947 грн 71 коп. згідно зі ст.129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236  238 ГПК України, господарський суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1  Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, позивача-2  Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідача-1  Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, та відповідача-2  Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920» задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом його засідання від 02.01.2018 №1, про визначення ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920» переможцем відкритих торгів на закупівлю 60100000-9 послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку).
		3. Визнати недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23, який укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ВАТ «Сєвєродонецьке АТП-10920».
		4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920», вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 03113294) на користь Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02141973) 968 494 грн 49 коп., а з Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02141973) одержані ним за рішенням суду 968 494 грн 49 коп., стягнути в дохід держави. 
		5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920», вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 03113294) на користь Луганської обласної прокуратури, вул. Б. Ліщини, б. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір у сумі 9 947 грн 71 коп.
		6. Стягнути з Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02141973) на користь Луганської обласної прокуратури, вул. Б. Ліщини, б. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір у сумі 9 947 грн 71 коп.
		7. Учасники справи:
		Заявник: виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404).
		Позивач-1: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 44083662).
		Позивач-2: Північно-східний офіс Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 40478572).
		Відповідач-1: Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02141973).
		Відповідач-2: Відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920» (вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 03113294).
		 
		Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне рішення складено 05.10.2023.
		 
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		 
		СуддяСергій ВІННІКОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...