Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/7553/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2023. Зареєстровано: 06.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 28.11.2023
Результат оскарження 28.11.2023 Волинський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/161/2415/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/7553/23 
		Провадження № 2/161/2415/23 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 вересня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: 
		головуючого  судді                    Кихтюка Р.М.,
		секретаря                             Дмитрук Т.В.,
		з участю представників позивача             Усаченко О.В., ОСОБА_1 ,
		представників відповідачів                 Романішиної Т.Л., Рижик С.О.,
		                               Христюк А.В., Максим`яка А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону, Офісу Генерального прокурора України, Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
		Свої вимоги мотивує тим, що 17.11.2017 року їй було вручено повідомлення про підозру про те, що вона підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи  ТзОВ «Житлобуд-2» та ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», використанню службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та завдало шкоду державним інтересам, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		В подальшому, 28.11.2018 року детективом НАБУ їй було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а 22.02.2019 року було складено та затверджено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, який був надісланий для розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
		11.11.2019 року на підставі ухвали Верховного Суду від 30.10.2019 року кримінальне провадження №42017051110000188 за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України надійшло до розгляду до Вищого антикорупційного суду.
		Вказує, що 15.09.2021 року вироком Вищого антикорупційного суду її було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. А ухвалою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 15.09.2021 року залишено без задоволення.
		Зазначає, що за час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності вона зазнала душевних страждань, оскільки змушена була доводити свою невинуватість. Впродовж усього кримінального провадження вона жила у страху та боялася бути притягнутою до відповідальності за тяжкий злочин, який вона не вчиняла.
		Крім того, у зв`язку з розголосом даної справи в ЗМІ, у неї порушились зв`язки з рідними, близькими, друзями та знайомими, що змушувало її докладати значних зусиль для виправдовування та доведення своєї невинуватості.
		Також вказує, що у день пред`явлення підозри, 17.11.2017 року на фоні переживань і хвилювань вона потрапила до лікарні та була виписана 01.12.2017 року.
		Вважає, що за час перебування під слідством та судом, а саме: з моменту пред`явлення підозри 17.11.2017 року по 28.01.2022 року (винесення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про залишення без задоволення клопотання в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 15.09.2021 року) їй було завдано моральну шкоду.
		Зазначає, що окрім моральної шкоди за час кримінального розслідування та розгляду справи судом нею були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55000,00 грн. 
		У зв`язку з чим, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 337160,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 55000,00 грн. за надання правничої допомоги. 
		Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.
		   Представники відповідачів в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах.
		Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. 
		Ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом з`ясовано, що вироком Вищого антикорупційного суду від 15.09.2021 року ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 37-81).
		Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду (т.1 а.с. 82-85).
		У відповідності до ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Ст.56Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		Статтею 1173ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів.
		Згідно з ст.1176ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Також, згідно статті 130 КПК України, - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
		Положеннями ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Пунктом 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», передбачено що, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;5) моральна шкода.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		П. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження  емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
		Як зазначає позивач, за час незаконного перебування під слідством та судом, вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу, приниженні ділової репутації.
		При цьому, як з`ясовано судом, позивач у період з 17.11.2017 року по 01.12.2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Луцькій центральній районній лікарні з діагнозом: «Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця з (застійної) серцевою недостатністю, кризовий перебіг, ССР високий, гіпертензивне серце» (т. 1 а.с. 92). 
		Крім того, в ЗМІ висвітлювалися інформація стосовно подій, зокрема, стосовно вручення підозри ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 94-107).
		Відповідно до ст.13Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		При визначенні періоду перебування позивача під слідством і судом, суд враховує положення п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно якого притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 132/1436/17.
		Відтак, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвали про закриття кримінального провадження.
		Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
		З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).
		У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
		У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».
		Пунктом 9 постанови ПВСУ від 31.03.1995 № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Згідно ч. 3 ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України п.3 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної/немайнової/шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Таким чином, суд вважає, що позивачу було завдано моральну /немайнову/ шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з незаконним притягнення її до кримінальної відповідальності, а також погіршення стосунків з оточуючими людьми, що тепер вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та настанні інших негативних наслідків у виді переживань через позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, невизначеності щодо майбутнього.
		Відповідно до п. 9 постанови ПленумуВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача щодо розміру моральної шкоди, оскільки вважає, що строк перебігу її під слідством і судом слід рахувати з 17.11.2017 року (вручення підозри) по 03.11.2021 року (постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду), який має бути визначальним при її обчисленні.
		Отже, зважаючи на всі ці обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що спричинену позивачу моральну шкоду слід визначити у розмірі 325000,00 грн., оскільки саме такий розмір буде достатнім для розумного задоволення вимог позивача, як потерпілої особи внаслідок незаконного притягнення до відповідальності, при цьому зважаючи і дотримуючись принципів розумності і справедливості.
		Крім цього, до задоволення підлягають вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правничої допомоги під час кримінального провадження.
		Згідно угоди про захист та надання правової допомоги від 20.11.2017 року, акту приймання-передачі наданих послу від 22.02.2019 року, ОСОБА_2 надавалась правова допомога та захист у кримінальному провадженні №42016051100000144 від 29.02.2016 року і вартість визначена в розмірі 20000,00 грн., яка сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією №04/11/17 від 04.12.2017 року (а.с. 113-116).
		Окрім того, згідно договору №02/10-19 від 04.02.2019 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2022 року, ОСОБА_2 також надавалась правова допомога та захист у кримінальному провадженні №42017051110000188 від 23.11.2017 року, вартість якої визначена в розмірі 35000,00 грн. та відподно сплачена позивачем згідно квитанції №02/10-19 від 04.02.2019 року (а.с. 117-122).
		Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
		Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, то суд вважає, що відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли органи, які мають для цього достатню компетенцію.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35).
		У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 09 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
		Отже, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3).
		Таким чином, частково задовольняючи позов, суд прийшов до висновку про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки вони підлягають стягненню з держави Україна саме за рахунок таких асигнувань.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову до суду, її позовні вимоги задоволені, то суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору у цій справі віднести на рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_2 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону, Офісу Генерального прокурора України, Національного антикорупційного бюро України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду  задовольнити частково.
		Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 325000 (триста двадцять п`ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень понесених витрат за надання правничої допомоги під час кримінального провадження.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасниками справи є:
		Позивач  ОСОБА_2 , РНОКПП  НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач  Спеціалізована прокуратура у сфері оборони східного регіону, адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21, ЄДРПОУ  39969443.
		Відповідач  Офіс Генерального прокурора України, адреса: м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ  00034051.
		Відповідач  Національне антикорупційне бюро України, адреса: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, ЄДРПОУ  39751280.
		Відповідач  Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ  37567646.
		Повний текст рішення складений 06 жовтня 2023 року.
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду
		Волинської області                          Р.М. Кихтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...