Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 208/4667/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.10.2023
Номер судового провадження: 61-6229ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		04 жовтня 2023 року
		м. Київ
		справа № 208/4667/20
		провадження № 61-6229св23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Таліпова Альона Георгіївна на постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 28 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., 
		Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.
		Позов обґрунтований тим, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . 
		Відносини між сторонами погіршилися та відповідач вирішив проживати 
		у своїх батьків у м. Кам`янське. 
		У березні 2020 року ОСОБА_2 запропонував їй, щоб дочка проживала 
		з ним на час дії карантину. Вона не заперечувала, оскільки відповідач 
		є батьком дитини, а його батьки добре ставляться до своєї онуки. 
		Однак потім вона зрозуміла, що ОСОБА_2 ввів її в оману щодо тимчасового проживання дочки з ним. 
		Пізніше її викликали до Служби у справах дітей з метою вирішення питання про визначення місця проживання дитини з відповідачем за адресою проживання його батьків. 
		Відповідач не виходив на зв`язок, перестав спілкуватися з нею, не дозволяв поговорити з дочкою навіть по телефону. 
		Посилаючись на викладене, позивач просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою її проживання: 
		АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року у позові відмовлено.
		Суд першої інстанції, з огляду на ставлення батька до дитини, належне виконання ним своїх батьківських обов`язків, наявність у відповідача облаштованого житла для дочки, а також з урахуванням висновку органу опіки та піклування який вважав доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 із батьком, дійшов висновку про відмову в позові.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 
		від 22 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
		Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, інтереси дитини, яка бажає проживати разом із матір`ю, апеляційний суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із матір`ю.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі     ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат 
		Таліпова А. Г., просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У травні 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» 
		представник ОСОБА_2 - адвокат Таліпова А. Г. подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, 
		у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року відмовлено та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 02 серпня 2023 року, у зв`язку із звільненням 
		у відставку судді ОСОБА_4 , суддею доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
		У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, , від 07 серпня 2019 року у справі № 635/382/17-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 523/13088/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 531/300/18-ц, від 21 травня 2020 року 
		у справі № 587/2134/17, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, 
		від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 21 липня 2021 року 
		у справі № 404/3499/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував частину другу статті 161 СК України, згідно з якою орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		ОСОБА_1 не працює, а її єдиним доходом є матеріально допомога на іншу дитину.
		Апеляційний суд не дослідив питання можливості матері забезпечувати всебічний розвиток дитини і достатній рівень життя, не дослідив питання соціальних зв`язків дитини, яка із лютого 2019 року проживає разом 
		з батьком, навчається в ліцеї, має коло своїх друзів, однокласників з якими спілкується та проводить вільний час. У дитини вже склався звичний уклад життя під піклуванням батька та за його місцем мешкання.
		З матір`ю дитина бачиться лише на ігрових майданчиках та в розважальних центрах, не проводить час за місцем проживання матері, жодного разу 
		за чотири роки не залишалась на ночівлю в матері.
		Не було досліджено питання чи є у дитини будь-які соціальні зв`язки за місцем мешкання матері, чи є у неї там друзі та знайомі, чи не буде для дитини зміна її місця проживання розірванням вже встановлених зв`язків, оскільки психологічна експертиза щодо стану дитини не проводилась.
		Апеляційний судом не з`ясовано питання щодо участі матері дитини 
		в її шкільному житті, чи проявляє вона інтерес до навчання дочки, чи відвідує школу дитини, чи має спілкування з класним керівником щодо успішності дитини, чи цікавиться відносинами дочки зі своїми однолітками та однокласниками. 
		Посилання апеляційного суду на те, що з матір`ю проживає старша дочка не відповідає дійсності, оскільки, фактичним місцем проживання цієї дитини 
		є місце проживання баби (матері   ОСОБА_1 ), яка і займається її вихованням, лікуванням та утриманням.
		Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджено питання щодо можливої зміни дитини навчального закладу у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю.
		Апеляційним судом не враховано характеристику видану дитячим садком 
		№ 14 «Берізка», де зазначено, що з першого дня відвідування дитиною садку, а саме з 25 березня 2019 року та на день надання довідки 18 травня 2020 рік, мати не відвідувала дитину у дитячому садку, не цікавилась її перебуванням та не спілкувалась з нею.
		Суд апеляційної інстанції не встановлював обставини, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж її проживання разом із батьком, 
		у звичному для неї середовищі.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками записані ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . 
		Сторони у справі проживають окремо, дитина проживає разом із батьком.
		ОСОБА_5 має неповнолітню дочку ОСОБА_6 , 2008 року народження, батьком якої є ОСОБА_7 шлюб з яким розірвано.
		Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26 червня 
		2020 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено разом 
		із батьком ОСОБА_2 за адресою: 
		АДРЕСА_2 .
		Відповідно до акта обстеження умов проживання від 25 липня 2019 року за місцем проживання ОСОБА_2 ( 
		АДРЕСА_2 ) комісія Служби у справах дітей встановила, що за вказаною адресою умови проживання задовільні, дитина забезпечена всім необхідним та більшість часу проживає із батьком за цією адресою.
		Згідно з актом обстеження умов проживання від 07 липня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: 
		АДРЕСА_1 комісія Служби у справах дітей встановила, що за вказаною адресою умови проживання задовільні.
		Відповідно до витягу з протоколу № 9 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кам`янської міської ради 15 вересня 2020 року, вирішено про те, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 є недоцільним.
		Згідно з висновком Виконавчого комітету Кам`янської міської ради 
		від 25 вересня 2020 року за вих. № 8вих-20/674 орган опіки та піклування, враховуючи інтереси дитини, вважає недоцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська від 20 грудня 2000 року, ОСОБА_1 є співвласником квартири 
		АДРЕСА_1 , де і зареєстрована.
		Малолітня дитина  ОСОБА_3 зареєстрована разом із матір`ю.
		ОСОБА_2 є співвласником квартири 
		АДРЕСА_2 .
		Згідно з довідкою, наданою директором КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 14 «Берізка» від 22 червня 2020 року, ОСОБА_3 відвідувала заклад за місцем її проживання з батьком.
		Судовим наказом, який виданий 23 липня 2020 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі 
		№ 207/1780/20, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
		14 серпня 2020 року постановою державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 62820417 з примусового виконання судового наказу, виданого 23 липня 2020 року Баглійським районним судом 
		м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 207/1780/20.
		Станом на 31 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним судовим наказом зі сплати аліментів на утримання малолітньої 
		ОСОБА_3 становила 9 323,16 грн. 
		Згідно з довідкою від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_2  працює 
		в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» сортувальником-здавальником металу та отримав дохід із квітня 2020 року до вересня 
		2020 року включно у розмірі 65 794,55 грн. 
		Відповідно до характеристики, яка надана 16 листопада 2020 року директором КЗ «ДНЗ (ясла-садочок) № 14 «Берізка» Губенко Т. О. та вихователем ОСОБА_8 , ОСОБА_3 відвідує дитячий заклад, проживає в неповній сім`ї з батьком, дідусем та бабусею; дитина доглянута та охайна; тато забезпечує її всім необхідним, оплату за харчування дитини своєчасно оплачує тато.
		Рішенням від 25 листопада 2020 року за № 735 Виконавчий комітет Кам`янської міської ради вирішив визначити ОСОБА_1 порядок зустрічей з малолітньою дочкою ОСОБА_3 : понеділок, середа та п`ятниця щотижня з 16.00 до 19.00 год; щосуботи з 10.00 до 19.00 год 
		у присутності батька дитини ОСОБА_2 до моменту набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дитини.
		Відповідно до талону-повідомлення Єдиного обліку від 10 грудня 2020 року № 24255 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію 10 грудня 2020 року до Чергової служби Камянського ВП надійшла заява від ОСОБА_1 , яка просить вжити заходи до ОСОБА_2 , який не виконує рішення Камянської міської ради від 25 листопада 2020 року № 735 та перешкоджає побаченню з дитиною.
		Звернення ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року розглянуто та відповідно до довідки, яка складена ДОП СП Камянського ВП ГУНП 
		у Дніпропетровській області 16 грудня 2020 року перевірку закінчено 
		у зв`язку з відсутністю складу кримінального чи адміністративного правопорушення, з батьками проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків.
		На час розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_3 навчається 
		у першому класі КЗ «Ліцей № 5 ім. Г. Романової» Кам`янської міської ради.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного 
		у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції 
		в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним іобґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Предметом спору у розглядуваній справі є визначення місця проживання малолітньої дитини.
		Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство 
		і батьківство охороняються державою.
		Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, 
		в якому вона проживає.
		Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони 
		у шлюбі між собою.
		Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, інтелектуального, духовного, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом (частини перша, друга, третя статті 15 Закону).
		Міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли 
		б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
		Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
		Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
		Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
		Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої 
		є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним 
		із батьків.
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я 
		є особливо непридатною або неблагополучною;   по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному 
		та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі 
		№ 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі  № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17 про те що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена 
		зі своєю матір`ю.
		 
		Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
		Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
		Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
		У розглядуваній справі сторони, які мешкають окремо, не дійшли згоди щодо визначення місця проживання своєї дочки ОСОБА_3 . Судами встановлено, що дитина постійно проживає з батьком із березня 2020 року. 
		Рішенням органу опіки та піклування від 26 червня 2020 року місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 визначено разом із батьком.
		Докази того, що батько самовільно змінив місце проживання дитини чи перешкоджає матері брати участь у вихованні дочки в матеріалах справи відсутні.
		При цьому відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи, створив належні умови для проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , а за повідомленнями КЗ «ДНЗ (ясла-садочок) № 14 «Берізка» та КЗ «Ліцей № 5 ім. Г. Романової» Кам`янської міської ради батько, як під час відвідування дочкою дошкільного навчального закладу так і під час здобуття нею шкільної освіти належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про її розвиток.
		Орган опіки та піклування та комісія з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кам`янської міської ради послідовно приймали рішення та надавали судам висновки про недоцільність зміни місця проживання дитини.
		Мотивів відхилення висновку органу опіки та піклування апеляційний суд не навів.
		Натомість, встановивши, що дитина із 2020 року на законних підставах проживає з батьком, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про її розвиток та здоров`я, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, фактично необхідність зміни місця проживання малолітньої дитини обґрунтував її поясненнями наданими в судовому засіданні 28 березня 2023 року.
		Колегія суддів ознайомилась із відеозаписом судового засідання 
		28 березня 2023 року в якому було проведено опитування малолітньої ОСОБА_3 , та, вимушена констатувати, що категоричний висновок апеляційного суду в оскарженій постанові, - «…дитина пояснила, що бажає проживати разом із мамою…», не в повній мірі відображає суть пояснень дитини та не свідчить, що дитиною прийнято усвідомлене рішення змінити усталений спосіб свого життя.
		Вочевидь при оцінці вказаних пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування (7 років), рівень розвитку та психологічні особливості притаманні відповідному віку.
		За обставин розглядуваної справи, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що проживання дитини з батьком в оточенні інших рідних для неї людей забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Також суд першої інстанції при вирішення спору правильно врахував висновок органу опіки та піклування. 
		Позивачка не довела, що відповідач не дбає про здоров`я дочки чи не бере участі у її вихованні. Навпаки, надані докази підтверджують, що батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про розвиток, здоров`я дитини.
		Проживання дитини з батьком, не позбавляє матір батьківських прав та не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті, має право брати участь 
		у її вихованні незалежно від того з ким з батьків дитина буде проживати.
		Крім того залежно від обставин, які можуть виникнути у житті дитини та батьків, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 може бути змінено 
		в подальшому, як за рішенням суду так і за згодою батьків з урахуванням думки дитини, у тому числі із застосуванням моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком), на можливість якої вказував Верховний Суд у постановах 
		від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 та від 14 грудня 2022 року 
		у справі № 742/2571/21.
		Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.
		Під час касаційного перегляду знайшли підтвердження доводи заявника, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обгрунтоване рішення районного суду та не в повній мірі врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені 
		у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 
		№ 127/15879/17-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 635/382/17-ц, 
		від 18 грудня 2019 року у справі № 523/13088/17, від 13 квітня 2020 року 
		у справі № 531/300/18-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, 
		від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, 
		від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19 щодо визначення місця проживання дитини з урахуванням найкращого забезпечення її інтересів.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити 
		в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.  
		 
		Перевіривши в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Таліпова Альона Георгіївна, задовольнити.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасувати, рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 липня 2021 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...