Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/5244/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про повернення дітей до країни постійного місця проживання.
Надіслано судом: 07.10.2023. Зареєстровано: 07.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Результат оскарження 20.12.2023 Апеляційний суд Запорізької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/334/2240/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 04.10.2023
		Справа № 334/5244/23
		Провадження № 2/334/2240/23
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 жовтня 2023 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:
		головуючого - судді Добрєва М.В.,
		при секретарі  Кириленко О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Французької Республіки, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Представник сектору судової роботи та міжнародної правової допомоги у Запорізькій області, управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Проценко Ю., на підставі Довіреності Міністерства юстиції України від 02.06.2023, звернувся до суду з позовом в інтересах громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Французької Республіки.
		В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 25.08.2021 № 1980, виданого відділом реєстрації населення міста Екюллі, Французька Республіка. Дитина з моменту народження до виїзду в Україну постійно проживала в місті Ліон, Французька Республіка. Дитина перебувала на періодичному огляду лікаря-педіатра. Дитину було зареєстровано батьками до ясел. 24.08.2022 відповідачка з дитиною без дозволу позивача чи судового дозволу поїхала в Україну. Станом на сьогодні дитину не повернуто до місця її постійного проживання у Французькій Республіці. Позивач стверджує, що відповідачка утримує дитину на території України, позивач стурбований безпековою ситуацією у м. Запоріжжі у зв`язку з триваючою війною в Україні. Відповідачка відмовляється повернути дитину під юрисдикцію Франції та висловила намір врегулювати питання шляхом застосування процедури медіації. У зв`язку з цим 06.12.2022 до Міністерства юстиції України як Центрального органу з виконання на території України Конвенції 1980 року через Центральний орган Французької Республіки надійшла заява позивача від 11.09.2022 про сприяння поверненню дитини до місця її постійного проживання у Французькій Республіці. На підставі поданої позивачем заяви про повернення дитини та передбаченої статтею 28 Конвенції 1980 року довіреності від 11.09.2022, відповідно до підпунктів 6 та 8 пункту 9 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 952, вживалися заходи щодо встановлення місцезнаходження дитини на території України, а саме надсилався запит Адміністрації державної прикордонної служби України із запитом про надання інформації про в`їзд дитини в Україну та до Національної поліції України з проханням надати сприяння у встановленні місцезнаходження дитини та особи, з якою дитина перебуває, на території України. Відповідно до відповіді Адміністрації державної прикордонної служби України від 18.11.2022 ОСОБА_3 в`їхала в Україну 23.08.2022. Національна поліція України листом від 13.12.2022 № 14/03/15-6237/вс повідомила, що 21.07.2022 ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Сектором судової роботи та міжнародної правової допомоги у Запорізькій області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідачку було запрошено на співбесіду. 23.01.2023 відповідачка з`явилася до сектору, під час зустрічі з нею було проведено бесіду та роз`яснено положення Конвенції, повідомлено про надходження заяви батька дитини про повернення тощо. Таким чином, відповідачка одноосібно в порушення батьківських прав позивача прийняла рішення про зміну дитиною держави її постійного місця. Своїми діями, зокрема переховуючи дитину та не повертаючи дитину до постійного місця проживання у Французькій Республіці, відповідачка порушує права дитини та позивача, зокрема право дитини на належне батьківське виховання та право позивача на визначення місця проживання дитини. Позивач вважає, що відповідачка здійснює незаконне переміщення та утримування дитини на території України, що підпадає під дію Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналася Законом України від 11 січня 2006 року № 3303-1V. Позивач вважає, що наявні всі умови, визначені у статтях 3, 4, 35 Конвенції 1980 року, за яких Держава, на території якої утримується дитина, зобов`язана повернути дитину в державу її постійного проживання.
		Відповідачка скористаласяправом відзивуна позовнузаяву,в якомущодо задоволенняпозову заперечилав повномуобсязі,зазначила,що ОСОБА_3 відповіднодо довідки№ 33/01-21від 17.07.2023зареєстрована велектронному реєстрів закладдошкільної освіти(садок-ясла)комбінованого типу№ 189«Ромашка» Запорізькоїміської радиза номером5500243від 21.12.2022року іу серпні2023року дитинабуде зарахованадо закладу. ОСОБА_3 спілкується російськоюмовою тарозуміє українськумову,при цьомуфранцузькою/англійською дівчинкане володієта нерозуміє її.Відповідно додекларації злікарем, ОСОБА_5 перебуваєпід наглядомпедіатра.Дитина маєсталі сімейнізв`язки змамою,бабусею,дідусем,тіткою.Емілі маєдрузів,з якимивона спілкуєтьсякожного дня,відвідує танцювальнийгурток,розважальні дитячізаклади таігрові майданчики. Позивач страждає на алкогольну залежність, при цьому вживаючи спиртні напої не контролює свою агресивну поведінку ні по відношенню до відповідачки, ні до своїх батьків, ні по відношенню до ОСОБА_5 , яка також стає жертвою девіантної поведінки, а саме: у її присутності батько дівчинки ламає її улюблені іграшки, розбиваючи руки в кров; трощить все на своєму шляху; дратується на будь-які звуки дитини; вчиняє насильницькі акти (фізичні та сексуальні) над відповідачкою. Дані факти підтверджуються заявою про домашнє насильство та проходження позивачкою медичного обстеження, яким було зафіксовано отримання побоїв (копія протоколу опитування в жандармерії та медичного обстеження додаються), після чого справу про домашнє насилля було передано до суду Монпельє. Відповідачем вживалися заходи щодо отримання відповідних документів із суду, проте їй було відмовлено у їх надсиланні, копія запиту та відповіді надається до відзиву, та, з огляду на таке, додаю клопотання про витребування інформації щодо руху справи у суді Монпельє. Зважаючи на вищевикладене, повернення ОСОБА_3 є неможливим, адже воно пов`язане із серйозним ризиком заподіяння їй фізичної або психічної шкоди від позивача та створить для дитини нетерпиму обстановку.
		13.09.2023 року представник сектору судової роботи та міжнародної правової допомоги у Запорізькій області, управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подала до суду заяву про припинення представництва, оскільки Міністерство юстиції України не здійснює представництво інтересів заявника у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив приватного представника. Оскільки інтереси ОСОБА_1 наразі представляє адвокат Валько В.С., то сектор судової роботи та міжнародної правової допомоги у Запорізькій області, управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформує про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 .
		В судовому засіданні представник позивача, адвокат Валько В.С. позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, додатково суду зачитав письмові аргументи позивача на спростування доводів відповідача. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Відповідачка та її представник в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		Від органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району надійшли письмові пояснення, відповідно до яких члени комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації ЗМР по Дніпровському району одноголосно дійшли рішення, що вкрай несприятливими наслідками для дитини буде вимушена необхідність повністю змінити своє соціальне становище та зв`язки виключно для забезпечення участі у вихованні батьком, який не позбавлений можливості брати таку участь під час проживання дитини з матір`ю на території України. Зазначили, оскільки висновок з зазначеного питання не передбачений, рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , суду показала, що вона є сестрою відповідачки, відповідачка перебувала у Франції в шлюбі з 2016 року, від шлюбу в них є діти, ОСОБА_5 3 роки. У серпні 2022 року стало відомо, що відповідачка виїхала з Франції разом з батьками на авто. Цей виїзд був у зв`язку з тим, що позивач побив її, під час сварки. Відповідачка сама подзвонила сестрі вночі та попросила забрати їх з дитиною. Чоловік свідка поїхав забрав ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Вранці свідок побачила на відповідачці сліди від побоїв на передній частині стегна зверху. Після чого відповідачка поїхала до жандармерії та надала свідчення щодо того, що чоловік вчинив насильство у її бік.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду показав, що йому відомо щодо сварки позивача та відповідача. Відповідачка подзвонила його дружині вночі та попросила забрати її з дитиною. Після чого свідок поїхав забрати ОСОБА_7 . Коли він приїхав в будинок бачив, що ОСОБА_9 був в нетверезому стані, йому також відомо, що позивач вживав алкоголь кожного дня. ОСОБА_7 в той день мала синці на боковій частині руки та передній частині лівого або правого стегна. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду показала, що вона знайома ОСОБА_9 , познайомились 10 років тому. Вказує, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 була велика закоханість, однак після народження дитини стосунки трохи ускладнились. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спілкувались між собою нормально, сварок не було. ОСОБА_9 дуже любить дітей, про те, що він зловживає алкоголем свідку не відомо. Вказує, що ОСОБА_9 не міг побити ОСОБА_7 або взагалі агресивно ставитись до неї, вона почала про це розповідати лише коли переїхала в Україну. Ірина подзвонила свідку у серпні 2022 року та розповіла про ситуацію між нею та чоловіком, однак це було доволі сумбурно та так, що свідок майже нічого не зрозуміла. ОСОБА_9 зі своєї сторони зазначив свідку, що такого як розказує ОСОБА_7 не було, він лише хотів забрати паспорт дитини, щоб вона нікуди не поїхала. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який є громадянином Французької Республіки, та відповідачка ОСОБА_2 , яка є громадянкою України, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в дорога де АДРЕСА_2 (копія свідоцтва про народження від 2020 року №1980, видане відділом реєстрації населення міста Екюллі, Французька Республіка).
		Дитина з народження до виїзду в Україну постійно проживала в місті Ліон, Французька Республіка.
		Факт постійного проживання дитини в Французькій Республіці підтверджується також: копією довідки лікаря Венсан ФУРНЬЄ; копією довідки про підтвердження запиту прийому до ясел Пункту прийому інформації для дітей раннього віку Мерія 50ого округу від 21.07.2022.
		До матеріалів справи позивачем долучено фотографії із зображення батька, матері з дитиною. 
		Відповідно до відповіді Адміністрації державної прикордонної служби України від 18.11.2022 ОСОБА_3 в`їхала в Україну 23.08.2022. Національна поліція України листом від 13.12.2022 № 14/03/15-6237/вс повідомила, що 21.07.2022 ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Згідно з письмовими рекомендаціями органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, члени комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації ЗМР по Дніпровському району одноголосно дійшли рішення, що вкрай несприятливими наслідками для дитини буде вимушена необхідність повністю змінити своє соціальне становище та зв`язки виключно для забезпечення участі у вихованні батьком, який не позбавлений можливості брати таку участь під час проживання дитини з матір`ю на території України. 
		ОСОБА_3 відповідно до довідки № 33/01-21 від 17.07.2023 зареєстрована в електронному реєстрі в закладі дошкільної освіти (садок-ясла) комбінованого типу № 189 «Ромашка» Запорізької міської ради за номером 5500243 від 21.12.2022 року і у серпні 2023 року дитина буде зарахована до закладу. Відповідно до декларації з лікарем, ОСОБА_5 перебуває під наглядом педіатра.
		Згідно довідки від 14.09.2023 року, виданої ФОП ОСОБА_11 , Центр розвитку для дітей та батьків центр розвитку для дітей та батьків #V_KOMFORTI, ОСОБА_4 зареєстрована та відвідує міні-садочок Центр розвитку для дітей та батьків центр розвитку для дітей та батьків #V_KOMFORTI. Розклад міні-садочку включає такі заняття: творчі заняття, нейрофітнес, англійська мова, веселі руханки, театральна студія, музика, знайомство з навколишнім світом.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить реабілітацію в ТОВ «ДЦ «Медлайф-Біо» лікувально-профілактичний підрозділ «SOVENOK», відповідно до довідки від 14.09.2023 року, виданої ТОВ «ДЦ «Медлайф-Біо» лікувально-профілактичний підрозділ «SOVENOK». Курс реабілітації включає: заняття з логопедом, лікувальна фізкультура.
		Відповідно до акту обстеження умов проживання від 26.05.2023 року, складеному комісією у складі головних спеціалістів відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей ЗМР Шустер О.В., ОСОБА_12 , умови для проживання, розвитку та виховання малолітньої ОСОБА_3 , 2020 р.н., створені належним чином з урахуванням особистих потреб дитини.
		З дослідженого в судовому засіданні відео спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (переклад фрагментів з відео спілкування між сторонами відео 166, 12:15-13:00; відео 181.1, відео 11.0723, 16:43-18:40) встановлено, що ОСОБА_1 застосовував фізичну силу до відповідачки, навіть коли в останньої на руках була дитини, яка вдарилась об стіну, в момент побиття позивачем відповідача, що сам позивач підтверджує в розмові. Позивач залякує відповідачку, що у разі, якщо вона не повернеться до нього, то на неї чекають грати. 
		Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, оскільки сама свідок про конфлікт між сторонами дізналась по телефону від відповідача, проте сама не бачила та не чула конфліктних ситуацій між позивачем та відповідачем.
		З урахування фактично встановлених обставин справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Згідно із частиною сьомою статті 7СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (надалі Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		За правилами статті 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно статті 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
		Згідно зі статтею 157СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		Відповідно до частини першої статті 160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		Статтею 161СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» ОСОБА_13 наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».
		Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1959 року, передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір`ю.
		Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації неможна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
		Статтею 3 Конвенції Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, яка набула чинності для України з 01.09.2006 року, передбачено, що переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
		Права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.
		Суд, критично оцінює доводи позивача про регулювання спірних відносин виключно за нормами Конвенції (1980року), оскільки за час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи про протиправне переміщення дитини. Докази щодо цих обставин є суперечливими, свідчать в значній мірі про неприязні стосунки батьків малолітньої, а не про протиправні дії, та спростовуються іншими матеріалами справи.
		При оцінці спірних правовідносин суд також бере до уваги правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року по справі № 754/5128/16-ц, провадження №61-12663св18. Зокрема суд враховує ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, а також особисті якості батьків, відносини які існують між кожним з батьків і дитиною, те як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, те чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		Статтею 3 Конвенції Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, яка набула чинності для України з 01.09.2006 року, передбачено, що переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
		Суд зазначає, що матеріали справи містять довідку лікаря ОСОБА_14 , яка підтверджує, що він оглянув пані ОСОБА_15 , уроджену Сергєєву, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій присутні сліди насильства: забій правої щоки та правого плеча, гематома правого стегна. Відповідно до медичного висновку лікаря ОСОБА_14 , 15.08.2022 р. 01:17 ймовірно, на пацієнтку напав її чоловік. 
		Тобто, матеріалами справи підтверджено та не спростовано стороною позивача застосування фізичного насильства щодо відповідачки. 
		Суд при оцінці доказів зазначає, що матеріали справи не містять достатньо доказів, на підтвердження тверджень позивача про те, що він постійно піклувався про дитину.
		В матеріалах справи не міститься письмової згоди позивача, про надання дозволу на виїзд дитини з Французької Республіки, як і не міститься спростувань тверджень відповідачки, що батько знав про виїзд матері з дитиною та не перешкоджав цьому, чим надав мовчазну згоду.
		З огляду на вищенаведене суд зазначає, що питання щодо встановлення фактів законності чи незаконності вивезення дитини з Французької Республіки, порушення законодавства про перетин державного кордону дитиною, не може бути підтверджено чи спростовано за результатами даного судового розгляду, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, отже суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконності вивезення дитини є непідтвердженою належними та допустимими доказами, що має наслідком відмови в позові.
		З урахуванням того, що позовна вимога щодо незаконності вивезення дитини безпосередньо пов`язана з вимогою щодо незаконності її утримання, і без встановлення факту незаконності вивезення не можна встановити факт незаконності утримання, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові і в цій частині.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачки повернути дитину до місця постійного проживання в Французькій Республіці, суд зазначає наступне.
		Статтями 3, 12, 13, 20 Конвенції містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання. Зокрема, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що:
		- заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримування (п. а ч. 1 ст. 13);
		- заявник дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п. а ч. 1 ст. 13);
		- існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. в ч. 1 ст. 13);
		- дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (ч. 2 ст. 13);
		- повернення не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод (ст. 20);
		- з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (ч. 2 ст. 12);
		- чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання за законами цієї країни (ст. 3).
		Щодо факту здійснення позивачем постійного піклування над дитиною на момент переміщення, суд надавав оцінку, та ставить його під сумнів, за недостатності належними та допустимими доказами. Тобто наявна підстава для відмови в позові про повернення дитини на підставі п. а ч. 1 ст. 13 Конвенції.
		Також суд приймає до уваги, що з моменту переміщення дитини пройшло досить багато часу, і дитина прижилася у новому середовищі, що є підставою для відмови в позові про повернення дитини, з підстав зазначених ч. 2 ст. 12 Конвенції. 
		Більше того, суд бере до уваги, що при поверненні дитини до Французької Республіки існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано стороною позивача щодо систематичних дій насильницького характеру щодо відповідачки та дитини, побиття відповідачки з дитиною на руках, що є підставою для відмови в позові про повернення дитини, з підстав зазначених в ч.1 ст.13 Конвенції. 
		З урахуванням фактів, які доведені сторонами суду, а також з урахуванням психологічних характеристик психоемоційного стану дитини, які однозначно констатують прихильність дитини до матері, стійкість соціальних зв`язків дитини з матір`ю, а також з урахуванням рекомендацій органу опіки та піклування щодо несприятливих наслідків для дитини у разі зміни свого соціального становища та зв`язків, враховуючи вік дитини, її тривалу адаптацію в новому середовищі, наявність в дитини в Україні належних умов проживання, догляду, суд приходить до висновку, що повернення дитини до Французької Республіки може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, що не відповідає її інтересам.
		Таким чином суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
		Також суд зазначає, що позивач не позбавлений права на спілкування з дитиною і законодавство України сприяє цьому.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, суд,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Французької Республіки відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя:                                 Добрєв М. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...