Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/8045/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2023. Зареєстровано: 09.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/523/558/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017160000000053

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №523/8045/17
		Провадження №1-кп/523/558/23
		УХВАЛА
		   ІМЕНЕМУКРАЇНИ  
		 
		04.10.2023р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді- ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		прокурорів -  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		представника Державної митної служби України - ОСОБА_7 ,
		представника ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» - адвоката ОСОБА_8 ,
		представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
		представника «Phonrun operation ltd.» - адвоката ОСОБА_11 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 ,
		в присутності обвинуваченого - ОСОБА_13 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №42017160000000053 від 20.01.2017р., за обвинуваченням ОСОБА_13 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28,ч.3 ст.212, ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 та ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Суворовського районного суду м. Одеси з Кропивницького апеляційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28,ч.3 ст.212, ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 та ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України та угода про визнання винуватості, укладена 01.06.2017р. між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_13 в присутності захисника-адвоката ОСОБА_15 , окрім того, в матеріалах провадження мається угода від 16.06.2017р., укладена між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_13 в присутності захисника-адвоката ОСОБА_15 , 
		Також суду надано уточнену угоду про визнання винуватості, укладену 09.02.2022р. між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_13 , в присутності захисника-адвоката ОСОБА_15 .
		Під час підготовчого судового засідання, суд заслухавши позицію прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , представника Державної митної служби України ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 , які просили затвердити угоду, представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , представника ОНПЗ - адвоката ОСОБА_8 , представника «Phonrun operation ltd.» - адвоката ОСОБА_11 , які заперечували щодо затвердження угоди, дослідивши надані на розгляд суду відповідні процесуальні документи, дійшов наступних висновків.
		Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.
		Згідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		У відповідності до приписів ч.7 ст.474 КПК України суд перед затвердженням угоди перевіряє її на відповідність вимогам КПК України та КК України.
		Так, встановлено, що під час досудового розслідування, ОСОБА_13 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованих йому діяннях та зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, надавати покази про свою роль та участь у злочинній організації, сприяти виявленню та припиненню інших кримінальних правопорушень. Сторони угоди погодили на призначення підозрюваному ОСОБА_13 наступного покарання за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень за: 
		-ч.1 ст.255 КК України у виді 5 років позбавлення волі, 
		-ч.4 ст.28,ч.3 ст.212 КК України у виді штрафу у розмірі 15000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255000гривень, 
		-ч.2 ст.28,ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, 
		-ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із штрафом у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12750гривень. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_13 у виді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та штрафу у розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12750гривень.
		На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 1 рік, із покладенням на останнього процесуальних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
		Відповідно до вимог ст.96-1, 96-2 КК України та ч.9 ст.100 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію всього рухомого та нерухомого майна у дохід держави. 
		Окрім того, відповідно до уточненої угоду про визнання винуватості, укладеної 09.02.2022р. між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_13 в присутності захисника, сторони прийшли до висновку про можливість застосування ст.69 КК України та відповідно не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Разом з тим з обвинувального акту та наданих угод вбачається, що ОСОБА_13 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 КК та ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України, які вчинені у період часу з 04.10.2013р. до 03.03.2014р.
		Так, відповідно до статті 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 КК та ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів (на той час відповідно до злочинів середньої тяжкості).
		Згідно ст.49КК Україниособа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки:1)два роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачене покаранняменш суворе,ніж обмеженняволі;2)три роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачено покаранняу видіобмеження волі,чи уразі вчиненнянетяжкого злочину,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкне більшедвох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
		Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_13 мав би бути звільнений від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 КК та ч.4 ст.28,ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України відповідно до ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки з моменту вчинення вказаних кримінальних правопорушень минуло понад п`ять років, але при цьому, прокурор обізнаний з цими обставинами, оскільки вони зазначені в угоді від 09.02.2022р., в порушення вимог ст.286 КПК України не склав клопотання прозвільнення відкримінальної відповідальностіособи тавідповідно ненадіслав досуду. 
		Таким чином, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_13 суперечать вимогам цього Кодексу та ст.49 КК України.
		Далі, згідно ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		 
		У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
		Крім того, відповідно до ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбаченихчастиною третьоюцієї статті. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
		Тому на підставі вищевикладеного, слід акцентувати увагу на те, що як вбачається з обвинувального акту та угоди від 01.06.2017р., ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28,ч.3 ст.212, ч.4 ст.28,ч.1 ст.366 та ч.4 ст.28, ч.5 ст.27,ч.1 ст.364 КК України, при цьому прокурор просить призначити покарання ОСОБА_13 з невідомих підстав за ч.2 ст.28,ч.1 ст.366 КК України, при цьому обвинувачення ОСОБА_16 зі цією статтею не пред`явлено; в угоді від 16.06.2017р. прокурор знов таки з невідомих підстав при призначені покарання особі посилається на ч.2 ст.28,ч.1 ст.366 КК України, відповідно слід зробити висновок, що із наданих угод не зрозуміло, за якими саме статтями КК України висунуте обвинувачення ОСОБА_16 за ч.2 чи ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 Кримінального Закону України. 
		Наведені обставини є підставою для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості від 01.06.2017р., укладеної між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_13 в присутності захисника-адвоката ОСОБА_15 .
		Окрім того, слід окремо звернути увагу на те, що органами досудового розслідування були допущені порушення вимог Кримінально-процесуального Законодавства України при укладанні угоди, які зазначені у мотивувальній частині ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02.03.2021р., тим самим, з огляду на його невідповідність вимогам чинного Законодавства України, слід визнати неможливість затвердження такої угоди. 
		Викладені вище обставини у своїй сукупності суперечать завданням кримінального провадження та принципам верховенства права і законності, неупередженості суду та безпосередності дослідження ним доказів, закріплених в ст.ст.2,7-9,22,23 КПК України, а також не відповідають практиці Апеляційного суду Одеської області, наведеної в ухвалах від 26.04.2017, 03.08.2017 року у провадженнях №№11-кп/785/332/17, 11-кп/785/467/17, відповідно.
		Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Разом із тим, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у своїй прецедентній практиці, зокрема у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року, в якій були встановлені порушення п.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово зазначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових більш широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.
		Крім того, суд зазначає, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий розгляд, гарантоване п.1 цієї статі. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98, п.34).
		 
		 
		 
		Аналогічну позицію визначив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, за якою суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.
		Наведені вище обставини невідповідності угоди про визнання винуватості вимогам Кримінально-процесуального Законодавства України, визнаються судом такими, які фактично нівелюють принципи верховенства права і законності, безсторонності й неупередженості суду, принципів рівноправності та змагальності сторін, що унеможливлюють винесення об`єктивного та законного рішення, а відтак єдиним можливим й законним судовим рішенням є відмова в затвердженні угоди та поверненні кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування. 
		Керуючись ст.314 КПК України, суд-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 01.06.2017р., укладеної між прокурором і підозрюваним ОСОБА_13 , повернути кримінальнепровадження прокурорудля продовженнядосудового розслідування. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...