Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/2349/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2023. Зареєстровано: 09.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/569/386/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22017180000000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/2349/20
		1-кп/569/386/23
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		05 жовтня 2023 року м. Рівне 
		 
		Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого судового засідання в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 22017180000000025 від 31.03.2017 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 161, ч. 3 ст. 300 КК України, 
		з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , - 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 будучи настоятелем Свято-Воскресенського храму УПЦ м. Острог Рівненської області та уповноваженим з питань безпеки та врегулювання міжконфесійних конфліктів по Рівненському регіону УПЦ, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, в порушення статей 24, 34, 35 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ, ст.ст. 23, 28 Закону України «Про видавничу справу» від 05 червня 1997 року №318/97-ВР, протягом червня-листопада 2015 року вчиняв дії. Спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, образи почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, шляхом придбання брошур «Київський Патріархат» як він є: дійсні факти про недійсну «Церкву», «Хто йде проти канонічної Церкви - той йде проти Бога», «Українська Православна Церква: Міфи та Істина», у яких наявні висловлювання пропагандистського характеру, зміст яких є образливим, принижує релігійні почуття віруючих, прихильників УПЦ КП та УАПЦ, сприяє розпалюванню почуття відчуження та недовіри між віруючими УПЦ і прихильниками УПЦ КП та УАПЦ, посиленню настроїв неприязні між ними і загостренню міжконфесійних непорозумінь та нетерпимості, а також участі у виготовленні документальних фільмів «Гонение», «Украина. Операция «Мазепа», в яких висловлювання ОСОБА_3 , що характеризують релігійні та ідеологічні переконання вірян і прибічників релігійної спільноти УПЦ КП є образливими для них, містять у собі мовленнєві ознаки розпалювання ворожнечі та нетерпимості, і подальшого поширення вищевказаних брошур та документальних фільмів серед невизначеного кола осіб як особисто, так і через священників УПЦ та мережі Інтернет. 
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 161 КК України - вчинення умисних дій, спрямованих на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, ОСОБА_3 будучи настоятелем Свято-Воскресенського храму УПЦ м. Острог Рівненської області та уповноваженим з питань безпеки та врегулювання міжконфесійних конфліктів по Рівненському регіону УПЦ, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, в порушення статей 24, 34, 35 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ, ст.ст. 23, 28 Закону України «Про видавничу справу» від 05 червня 1997 року №318/97-ВР, у невстановлений період часу, але до червня 2015 року, придбав та зберігав за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого розповсюдження, брошури «Київський Патріархат» як він є: дійсні факти про недійсну «Церкву», «Хто йде проти канонічної Церкви - той йде проти Бога», «Українська Православна Церква: Міфи та Істина», у яких наявні висловлювання пропагандистського характеру, зміст яких є образливим, принижує релігійні почуття віруючих, прихильників УПЦ КП та УАПЦ, сприяє розпалюванню почуття відчуження та недовіри між віруючими УПЦ і прихильниками УПЦ КП та УАПЦ, посиленню настроїв неприязні між ними і загостренню міжконфесійних непорозумінь та нетерпимості, а тому пропагують релігійну нетерпимість та дискримінацію. Надалі, ОСОБА_3 у вересні 2015 року організував розповсюдження брошур «Українська Православна Церква: Міфи та Істина» шляхом її розміщення у всесвітній мережі «Інтернет» на сайті Рівненської єпархії УПЦ під логіком «Offtester». Продовжуючи свою злочинну діяльність у період з 03.10.2015 по 06.11.2015, ОСОБА_3 організував видачу священникам УПЦ брошур «Київський Патріарх» як він є: дійсні факти про недійсну «Церкву», «Хто йде проти канонічної Церкви - той йде проти Бога» для розповсюдження серед населення Рівненської області. Також, на початку листопада 2015 року ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Дуліби Гощанського району, організував розповсюдження серед населення брошур « Київський Патріархат » як він є: дійсні факти про недійсну «Церкву», «Хто йде проти канонічної Церкви - той йде проти Бога», «Українська Православна Церква: Міфи та Істина». Крім того, впродовж 2015 року та влітку 2017 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, взяв участь у виготовленні відеопродукції, що пропагує релігійну нетерпимість та дискримінацію, а саме документальних фільмів «Гонение», «Украина. Операция «Мазепа», в яких висловлювання ОСОБА_3 , що характеризують релігійні та ідеологічні переконання вірян і прибічників релігійної спільноти УПЦ КП є образливими для них, містять у собі мовленнєві ознаки розпалювання ворожнечі та нетерпимості. Надалі, вказані відео файли були розповсюджені невстановленими особами через мережу Інтернет.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 300 КК України - виготовлення, зберігання з метою розповсюдження та розповсюдженні товарів, що пропагують релігійну нетерпимість та дискримінацію, чинених за попередньою змовою групою осіб. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 подали клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, яке просили задоволити з викладених у ньому підстав. 
		Суд, заслухавши обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.
		Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №22017180000000025 СВ УСБУ в Рівненській області 31.03.2017 року були внесені відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 161 та ч. 1 ст. 300 КК України, в подальшому (05.08.2019) кваліфікацію вчинених кримінальних правопорушень було змінено на ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 161, ч. 3 ст. 300 КК України. 
		11.02.2020, обвинувальний акт від 07.02.2020 затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_8 направлений для розгляду по суті до Рівненського міського суду. 
		Як вбачається з вищевказаного обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 161, ч. 3 ст. 300 КК України в період з червня 2015 року по серпень 2017 року. 
		Згідно ч. 4 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 161 та ч. 1 ст. 300 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, максимальна міра покарання за які передбачена відповідно у виді позбавлення волі на строк до трьох років та до п"яти років.
		Таким чином, починаючи з червня 2015 року - серпня 2017 року по даний час пройшло більше восьми років. 
		Як слідує з п. 3 ч.1 ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло - п"ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п.2 цієї частини. 
		Статтею 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею правопорушення і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового правопорушення середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК і роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
		Водночас згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
		Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
		При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
		Як роз"яснив Верховний суд, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
		На переконання Великої Палати Верховного суду реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
		Строк давності - це передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
		Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є:
		- закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК строків;
		- відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 - 4 ст. 49 КК).
		Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284 - 288 Кримінального процесуального кодексу України; далі - КПК).
		Давність згідно з ч. 5 ст. 49 КК не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (статті 109 - 114 КК), проти миру та безпеки людства (статті 437 - 439 і ч. 1 ст. 442 КК).
		Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення.
		Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
		Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 р.; далі - КПК 1960 р.), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК).
		Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз`яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
		Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.
		Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
		Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
		Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
		Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо), а щодо продовжуваних злочинів - із дня вчинення останнього тотожного діяння з тих, що об`єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. При попередній злочинній діяльності перебіг строків давності обчислюється з дня, коли були припинені або не вдалися підготовчі дії чи злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
		Положеннями ст. 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених ст. 49 КК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
		В ході судового засідання було встановлено, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, вів звичний спосіб життя, від органів досудового слідства, прокуратури та суду не переховувався, будь-яких інших кримінальних правопорушень не вчиняв.
		За таких підстав, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає до задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-288 КПК України, суд, -          
		     
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.
		Звільнити  ОСОБА_3  обвинуваченого за ч. 2 ст.  28, ч. 1 ст. 161, ч. 3 ст. 300 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв"язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрити.
		Ухвала  може бути оскаржена протягом семи днів з дня оголошення  до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд .
		Ухвала суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Ухвала, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
		Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...