Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/6379/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2023. Зареєстровано: 10.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 07.10.2023
Номер судового провадження: 2/758/2066/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 758/6379/22 
		Категорія 38 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		06 вересня 2023 року 
		Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді -    Рибалки Ю.В.,
		за участю секретаря судового засідання - Басараба К.Ю.,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання договору виконаним, 
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить визнати кредитний договір укладений між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 № 1001715348101 від 02.11.2020 року виконаним.
		В обґрунтування позову зазначає про те, що 02.11.2020 між АТ "ПУМБ" та Позивачем підписано Анкету-заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001715348101.Відповідно до умов договору, Позивач отримав кредитні кошти у сумі 30 765,00 грн.?Відповідно до п.4 вказаного договору, споживач сплачує на користь Банку комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,99% на місяць. Позивач вважає встановлення такого пункту кредитного договору нікчемним. В пункті 4 кредитного договору встановлено, наступне а) за надання кредиту у розмірі 0, 01 % від суми кредиту; б) комісія за обслуговування кредиту у розмірі 3,99 % від суми кредиту. Необхідність внесення плати за додаткові та супутні послуги (розрахунково- касове обслуговування) передбачена і у паспорті споживчого кредиту. При цьому, в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 3,99 % від суми кредиту, що складає 1277,52 грн щомісячно, Банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються Позивачу, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності на думку позивача, свідчить про те, що умови підпункту 4 кредитного договору є несправедливими. Зазначає, що згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за комісією (30 660,48) в більше ніж в тисячу разів перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом та практично дорівнює розміру кредиту, отриманого Позивачем для власних потреб (30 765,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним для позивача. Як зазначає та вбачається із виписки по рахунку, яку Позивач отримав у Банку, Позивачем, в період із 01.02.2021 року по 06.07.2022 року сплачено на користь Відповідача 33 500, 00 грн. Вказана сума сплати включає в себе й сплату комісії за обслуговування кредиту у розмірі - 22 995,36 грн, із розрахунку 1277,52грн * 18 місяців.Як вбачається із виписки по рахунку, Позивачем сплачено на користь Банку 33 500, 00 грн. Тіло кредиту, відповідно до умов договору становить 30 765,00 грн. Отже, позивач вважає, що тіло кредиту 30 765,00 + відсотки нараховані відповідно до умов договору 2,98 грн = 30 767,98 грн. Разом із тим кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, на думку позивача, взагалі не містять будь-якого опису послуг із розрахунково-касового обслуговування, за які встановлена вказана комісія. 
		З підстав визнання договору виконаним позивач звернулася до суду із даним позовом. Просить визнати кредитний договір укладений між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 № 1001715348101 від 02.11.2020 року виконаним.
		Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		Позивач ОСОБА_1 надала клопотання, в якому просила розглядати справу у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
		У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що 02.11.2020 між АТ "ПУМБ" та Позивачем підписано Анкету-заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001715348101.
		Відповідно до умов договору, Позивач отримав кредитні кошти у сумі 30 765,00 грн.
		?Як встановлено судом, відповідно до п.4 вказаного договору, споживач сплачує на користь Банку комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,99% на місяць. В пункті 4 кредитного договору встановлено, наступне а) за надання кредиту у розмірі 0, 01 % від суми кредиту; б) комісія за обслуговування кредиту у розмірі 3,99 % від суми кредиту. Необхідність внесення плати за додаткові та супутні послуги (розрахунково- касове обслуговування) передбачена і у паспорті споживчого кредиту. При цьому, в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 3,99 % від суми кредиту, що складає 1277,52 грн щомісячно.
		Як вбачається з матеріалів справи, Банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються Позивачу, а розмір такої комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
		Так, згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за комісією (30 660,48) в більше ніж в тисячу разів перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом та дорівнює розміру кредиту, отриманого Позивачем для власних потреб (30 765,00 грн).
		Як вбачається із виписки по рахунку, яку Позивач отримав у Банку, Позивачем, в період із 01.02.2021 року по 06.07.2022 року сплачено на користь Відповідача 33 500, 00 грн. Вказана сума сплати включає в себе й сплату комісії за обслуговування кредиту у розмірі - 22 995,36 грн, із розрахунку 1277,52грн * 18 місяців. 
		Як вбачається із виписки по рахунку, Позивачем сплачено на користь Банку 33 500, 00 грн. Тіло кредиту, відповідно до умов договору становить 30 765,00 грн. 
		Як встановлено судом, кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, не містять будь-якого опису послуг із розрахунково-касового обслуговування, за які встановлена вказана комісія. 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
		Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон № 1734- VIII.
		У статті 1 Закону № 1734-VIII наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
		загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для
		отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону № 1734-УІЩ.
		З гідно із частинами першою та другою статті 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
		У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
		Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила).
		Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
		Разом із тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті З ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до статті 11 Закону № 102З-XII цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.
		Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		Як вбачається з договору № 1001715348101 від 02.11.2020 в пункті 4 кредитного договору встановлено, наступне а) за надання кредиту у розмірі 0, 01 % від суми кредиту; б) комісія за обслуговування кредиту у розмірі 3,99 % від суми кредиту.
		Необхідність внесення плати за додаткові та супутні послуги (розрахунково- касове обслуговування) передбачена і у паспорті споживчого кредиту.
		При цьому, в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 3,99 % від суми кредиту, що складає 1277,52 грн щомісячно, Банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються Позивачу, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту 4 кредитного договору є несправедливими для позивача.
		При цьому, згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за комісією (30 660,48) в більше ніж в тисячу разів перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом та практично дорівнює розміру кредиту, отриманого Позивачем для власних потреб (30 765,00 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
		Разом із тим кредитний договір та паспорт споживчого кредиту не містять будь-якого опису послуг із розрахунково-касового обслуговування, за які встановлена вказана комісія.
		Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного суду № 766/8096/20 від 07.04.2021 року.
		ВП ВС у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила наступне.
		За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
		Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, завтерджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо),або за дії які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
		10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
		Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
		Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково- касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
		Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
		На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті І та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
		Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,-щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
		Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
		Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
		У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів.
		Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
		Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
		З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).
		Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
		Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
		Пунктом 1.4 кредитного договору боржнику встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
		Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.
		Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
		При цьому одночасно пунктом 3.2.4. кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
		Зміст пункту 3.2.4. кредитного договору контекстуально дублює положення пункту 1.4 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.4 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
		Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
		Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними."
		Отже, як встановлено судом, у вказаних правовідносинах - встановлення у договорі споживчого кредиту умови щодо сплати комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є нікчемною.
		ВП ВС у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила наступне Відповідно до частини першої статті 216 ПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування»: у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
		1)        у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
		2)        у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
		3)        у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
		Отже, сплачені Позивачем кошти, на підставі п. 4 кредитного договору, які сплачувались в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту повинні бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, відсотків, що нараховані за користування кредитом.
		Отже, враховуючи що вимога кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування є нікчемною, в розумінні чинного законодавства та практики Верховного суду, Позивачем свої зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі.
		Таким чином, позивачем виконано умови кредитного договору № 1001715348101 від 02.11.2020 на рахунок АТ «ПУМБ».
		За таких обставин слід визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів за кредитним договором № 1001715348101 від 02.11.2020 року у зв`язку з їх повним виконанням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
		Керуючись ст. 11, 13, 203, 207, 208, 215, 216, 391, 526, 546, 598, 599, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. 12, 76 - 83, 209-211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
		У Х В А Л И В :
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання договору виконаним - задовольнити.
		Визнати зобов`язання ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів за кредитним договором №1001715348101 від 02.11.2020 року - припиненими, у зв`язку з їх повним виконанням. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.
		Сторони справи:
		позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14282829, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4;
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		  Повний текст рішення складено 06 вересня 2023 року.
		Суддя         Ю.В.Рибалка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...