Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/8150/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2023. Зареєстровано: 10.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.09.2023
Номер судового провадження: 854/8093/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 26 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8150/23
		Категорія: 102090000 
		Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
		Час і місце ухвалення: м. Одеса
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  Лук`янчук О.В.
		суддів  Бітова А. І.
		 Ступакової І. Г.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (м. Білгород-Дністровський) (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (м. Білгород-Дністровський) (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку, №287 прийняте інспектором ПК віпс (тип А) ВПС  ІНФОРМАЦІЯ_1  НОМЕР_2 прикордонного загону сержантом Я. Арабаджи 31.01.2023 року щодо ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 31 січня 2023 року позивач прибув до пункту пропуску через державний кордон Старокозаче з метою перетину державного кордону України, однак отримав письмову відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України, що і стало підставою для звернення до суду. 
		Позивач звертав увагу, що він має право у період воєнного стану на перетин державного кордону України та ним надано посадовій особі усі необхідні документи. Водночас, оскаржуване рішення, на думку позивача, не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості з тих міркувань, що не містить жодної інформації, яких документів не було подано позивачем для прийняття позитивного рішення стосовно перетину державного кордону України. 
		Позивач вважає, що згідно п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України він має право на виїзд за межі України як особа, яка оформила інвалідність у встановленому порядку, тобто непридатна до військової служби та виключена з військового обліку, для підтвердження чого ним були надані потрібні підтверджуючі документи.
		Позивач вважає, що він не має статусу військовослужбовця, йому неправомірно відмовлено у перетині державного кордону, при цьому у той же день 31.01.2023 року він прибув до іншого пункту перетину кордону та за цими ж самими документами безперешкодно виїхав за межі України.
		Також позивач 15.05.2023 року надав заяву із проханням долучити до справи відповідь на адвокатський запит Приморського ТЦК та СП м.Одеси із доказами направлення відповідачу.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (м. Білгород-Дністровський) Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення  задоволено. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку № 287 прийняте інспектором ПК віпс (тип А) ВПС  ІНФОРМАЦІЯ_1  НОМЕР_2 прикордонного загону сержантом Яроміром Арабаджи 31.01.2023 року щодо громадянина України ОСОБА_1 .
		Стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону (м. Білгород-Дністровський) Військова частина НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60коп. 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що запис про знаття з обліку без відповідних відміток (посилання на ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» або до ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», без печаток та без наявності довідки ВЛК.
		Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31 січня 2023 року позивач прибув до пункту пропуску через державний кордон Старокозаче з метою перетину державного кордону України та надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_3 , посвідчення № НОМЕР_4 в замін військового квитка від 21.05.2003 року з відміткою у п. 13  22 листопада 2002 року медичною комісією при Центральному РВК визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за гр. І ст. 36б розкладу хвороб Наказ МОУ 1994 року № 2, № 207-1999 р., паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , з відміткою на стр. 7: Невійськовозобов`язаний. Приморський РВК м. Одеси. Начальник 1-го відділення. 21 травня 2003 р. (а.с. 1, 2).
		Того ж дня уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону інспектором ПК віпс тип А) впс  ІНФОРМАЦІЯ_1  НОМЕР_2 прикордонного загону сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення № 287 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , який досяг 16-річного віку (а.с. 18) на підставі ЗУ Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну гр.України, Правил перетинання кордону України гр.України, затверджених постановою Кабміну України №57 від 27.01.1995 року.
		Не погоджуючись із прийнятою відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення не містить належних мотивів наданої відмови, оскільки у ньому зокрема не міститься перелік документів, які не були надані позивачем уповноваженій особі при спробі перетнути державний кордон України 31.01.2023 року, а тому таке підлягає скасуванню оскільки не розкриває змісту наданої відмови.
		Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Так, згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015 (тут і надалі Закон № 389-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Так, згідно ст. 1 Закону № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закону № 3543).
		Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Відповідно до п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 3543 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що право особи на вільний перетин державного кордону України, тобто вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством, зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
		Позивач покликається на те, що йому протиправно відмовлено в перетині державного кордону України, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», він визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
		Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі твердження позивача є помилковими, з огляду на таке.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
		Так, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
		Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (тут і надалі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин Правила № 57).
		Згідно з п. 2 Правил № 57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Згідно п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі Порядок № 1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (тут і надалі Закон № 3543, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Відповідно до ст. 1 Закон № 3543, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
		особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку
		Аналіз наведених правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
		Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт зняття з військового обліку на підставі пп. 3 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
		Так, згідно посвідчення № 19/4 (а. с. 36), його видано 21.05.2003 року ОСОБА_3 замість військового квитка. У п. 13 посвідчення вказано,  22 листопада 2002 року медичною комісією при Центральному РВК визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за гр. І ст. 36б розкладу хвороб Наказ МОУ 1994 року № 2, № 207-1999 р.
		Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про зняття з обліку, як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та сам по собі не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
		Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов`язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку.
		Так, законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, однак будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав. 
		Враховуючи вищенаведене, оскільки, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав тільки тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про виключення його з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та не надав доказів визнання в установленому порядку особою з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії), а тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення є правомірним.
		Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а вказав на помилковість висновків про пов`язаність права на перетин кордону з виключенням особи з військового обліку.
		Доводи позивача про те, що він не відноситься до категорії військовозобов`язаних чи призовників, не перебуває в запасі, а тому не може бути обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що законодавством чітко визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, а оскільки будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій позивач не надав, то і права на перетин кордону він не має.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень та є правомірним, а тому позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позову.
		Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати.
		Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (м. Білгород-Дністровський) (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку, №287 прийняте інспектором ПК віпс (тип А) ВПС  ІНФОРМАЦІЯ_1  НОМЕР_2 прикордонного загону сержантом Я. Арабаджи 31.01.2023 року щодо ОСОБА_1 .
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено та підписано 26 вересня 2023 року . 
		 
		 
		Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук 
		 
		Суддя: А. І. Бітов
		 
		Суддя: І. Г. Ступакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...