Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3868/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2023. Зареєстровано: 10.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 21.02.2024 (частково)
Результат оскарження 21.02.2024 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/214/702/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022040000000129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/3868/23
		1-кп/214/702/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання     ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження за №22022040000000129 за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Жданівка Донецькоїобласті,з середньоюспеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2022 року за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України до позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією усього особистого майна, 
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.10.1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація (далі  рф) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21.12.1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16.12.1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року № 3314 (ХХІХ), серед іншого, визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 року (ратифікований рф 22.04.2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, та, зокрема Житомирської, Київської, Миколаївської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Представниками влади і збройних сил російської федерації (далі  зс рф), всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20.02.2014 року розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		В результаті указаних протиправних дій рф було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації рф.
		З огляду на викладене, з 20.02.2014 року між державами рф та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Окупація указаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і зс рф вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил та інших військових формувань рф.
		24.02.2022 року о 05.00 годині президент рф (далі  президент рф) оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та зс рф здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України (далі  ЗС України) та цивільним об`єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період з 24.02.2022 року та до цього часу підрозділи збройних сил та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
		Також, до широкомасштабного вторгнення на територію України з метою її окупації залучені військовослужбовці військ Національної гвардії російської федерації, збройних сил російської федерації, інших військових формувань рф та, зокрема, учасники незаконних збройних формувань створеної на території Донецької області терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР»), контроль та координація діяльності якої, як і її фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.
		Обвинувачений ОСОБА_3 (далі- обвинувачений), який є громадянином України, діючи на боці ворога  держави-агресора російської федерації, перебуваючи у підрозділі незаконного збройного формування так званої «ДНР», вчинив злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.
		Одразу після оголошення 24.02.2022 року президентом рф про початок «спеціальної військової операції», російські війська перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ, зокрема, на території Херсонської області. Цього ж дня на території Херсонської області почались бої ЗС України з військовослужбовцями зс рф. 
		З 24.02.2022 року розпочалися обстріли військовослужбовцями зс рф цивільних об`єктів та цивільного населення на території Херсонської області.
		У подальшому значна кількість військовослужбовців зс рф пересувалися територією Херсонської області в напрямках Армянськ-Херсон та Чаплинка-Каховка, у тому числі по с. Іванівка Високопільської територіальної громади, Бериславського району Херсонської області.
		Одночасно з веденням бойових дій на території Херсонської області, здійсненням обстрілів населених пунктів, у тому числі з ракетно-артилерійського озброєння та із застосуванням авіації, військовослужбовці зс рф, з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Херсонської області, здійснювали блокування чи тимчасове захоплення ряду населених пунктів.
		Зокрема, 24.02.2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації окупували с. Іванівка Високопільської територіальної громади, Бериславського району Херсонської області.
		02.07.2022 року військовослужбовці зс рф відступили з території с. Іванівка Високопільської територіальної громади, Бериславського району Херсонської області.
		Таким чином, з 24.02.2022 року по 02.07.2022 року частина території Бериславського району Херсонської області, у тому числі с. Іванівка, разом із місцевим цивільним населенням, була підконтрольною військовослужбовцям зс рф, в тому числі учасникам незаконного збройного формування так званої «ДНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
		У кінці березня 2022 року, в денний час, обвинувачений ОСОБА_3 , який є громадянином України діючи на боці ворога  держави-агресора рф, перебуваючи у складі 3 стрілкового взводу 1 роти 5 батальйону 109 полку «Народної міліції «ДНР» (далі  «НМ «ДНР»), який діяв на користь та був у підпорядкуванні невстановлених військовослужбовців зс рф, знаходячись на тимчасово окупованій зс рф території  в лісі в межах с. Іванівка Високопільської територіальної громади, Бериславського району Херсонської області, беручи участь у бойових діях, а саме, здійснюючи заходи щодо забезпечення безпеки місць перебування збройних сил рф та «НМ «ДНР» в населених пунктах Херсонської області, які були ними захоплені під час повномасштабного вторгнення до України, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, побачив в зазначеному місці особу в цивільному одязі  потерпілого ОСОБА_6 (далі  потерпілого).
		Відповідно до ст. ст. 31, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 року та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року, а також яка, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ч. 1, ч. 2 ст. 2 зазначеної Конвенції, застосовується з самого початку будь-якого конфлікту або окупації та до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни та до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив, у яких, серед іншого, зазначено, що жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, а саме з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей, а також прямо забороняється покарання за правопорушення жодної особи, що перебуває під захистом, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються. Відповідно до ст. ст. 1, 51 Додаткового протоколу до Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), і Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II)» від 18.08.1989 року, та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року, у яких, серед іншого, зазначено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються додержувати цього Протоколу та забезпечувати його додержання за будь-яких обставин. У випадках, не передбачених цим Протоколом або іншими міжнародними угодами, цивільні особи й комбатанти залишаються під захистом і дією принципів міжнародного права, що випливають з усталених звичаїв, з принципів гуманності та з вимог суспільної свідомості. Цей Протокол, що доповнює Женевські Конвенції від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни, застосовується при ситуаціях, зазначених у статті 2, спільній для Конвенцій, а також те, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
		Після чого обвинувачений, діючи умисно, в умовах міжнародного збройного конфлікту, у порушення ст. ст. ст. ст. 31, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 року та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року, а також у порушення ст. ст. 1, 51 Додаткового протоколу до Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), і Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II)» від 18.08.1989 року, та в подальшому підтвердженої зобов`язаннями за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, згідно ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року, будучи озброєним автоматичною вогнепальною зброєю  автоматом АК-74 з боєкомплектом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою отримання від потерпілого - громадянина України зізнання у його сприянні Збройним силам України та його входженні до диверсійно-розвідувальної групи Збройних сил України, який, є особою, що перебуває під захистом Женевської конвенції від 12.08.1949 року, як така, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилася, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянином якої вона не є, наказав потерпілому зупинитись на місці.
		Далі обвинувачений, діючи умисно, з метою жорстокого поводження з цивільним населенням, шляхом агресивних усних залякувань, погрози вбивством, що супроводжувалось демонстрацією наявної у нього автоматичної зброї, наведення стволу автомату в живіт та у вухо потерпілого, а також здійснення пострілів автоматними чергами поблизу вух, ліворуч та праворуч тулуба потерпілого, погрожував вбивством потерпілому  цивільній особі, який не входив до підрозділів Збройних сил чи інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань на території України, не був учасником руху опору, не входив до складу ополчення та загонів добровольців, що не належать до регулярних Збройних сил України, та не мав зброї, після чого, обвинувачений, діючи умисно, здійснив одиничний постріл з автоматичної вогнепальної зброї  автомата АК-74 в область стопи правої ноги потерпілого, внаслідок чого потерпілому було заподіяно фізичний біль, а також тілесне ушкодження у вигляді наскрізного кульового поранення правої стопи, яке відповідно до висновку судової медичної експертизи відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні (21 день), чим вчинив умисне жорстоке поводження з цивільним населенням. 
		 
		   Суд за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом оцінив кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		 
		Так, допитаний судом обвинувачений ОСОБА_3 (далі  обвинувачений) в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що 26.02.2022 року його викликали на роботу у відділ кадрів в с. Розівка Донецької області, при цьому сказали, що треба зробити відмітку у військкоматі. Крім нього там було приблизно ще двадцять осіб. Після цього вони вийшли до автобусу, поряд з яким стояли військові без розпізнавальних знаків, після чого їх привезли до м. Жданівка Донецької області, зробили відмітки. Потім привезли до м. Єнакієве Донецької області, протримали там без будь-яких пояснень три години, після чого відвезли до покинутого складу для проходження п`ятиденного навчання. При цьому їх не відпускали, не дозволяли нікому телефонувати. Далі їх відвезли до м. Горлівка Донецької області, поселили у гуртожитку, де він прожив до 01-02 березня 2022 року. В 9-поверховому гуртожитку було 5-7 тисяч людей, при цьому стріляла артилерія, залетів дрон, після цього їх відвезли до м. Іловайськ Донецької області, де пояснили, що їх відвезуть на навчання до м. Ростов. Потім їх перемістили на російському потязі через Керченський міст до Криму. Вони жили в потязі, потім приїхали російські авто «Урали» та їх почали вантажити до цих авто, при цьому водії пояснили їм, що відвезуть на полігон, оскільки вони не проходили лікарів та їм не дадуть «бойове». Вони не мали годинників, у деяких з них забрали телефони. З авто «Уралів» їх вивантажили у с. Чорнобаївка, де вони потім перебували, там їх виводили на «построєніє» та годували. 11-12 березня 2022 року їх відвезли до бараку-зерносхову в с. Верівка, де вони пробули 3-4 дні, потім їх вивезли до с. Пригор`є, яке розташоване за 30 км від м. Кривий Ріг. Командир батальйону не з`являвся, командир роти був призваний разом з ним. На окраїні с. Пригор`є вони почали окопуватись в полі, наступного дня була зміна окопів та караулів, почались страшні обстріли, та вони прийняли рішення відступити. Далі вони розташувались в с. Кочубєївка у підвалі школи, школу на той момент розбомбили. Мобілізовані військові з цього приводу просили у російських військових дозвіл повернутись додому, проте ті сказали, що куди б вони не пішли, їх можуть розстріляти. З ними поводились як з живим щитом, зв`язку з ними не було. Після цього їх відвезли на «Уралах» до тилу, розмістили в лісополосі для супроводу російського транспорту. Приблизно в квітні 2022 року комбат сказав їм, що вони знову їдуть, після чого їх перевезли до м. Архангельське, розмістили на блокпості. Десь 05 квітня 2022 року почались активні дії артилерії з боку росії та ЗСУ. Вони стояли біля мосту в с. Заріч`є. Командири наказали їм повертати назад мирне населення, а хто буде робити супротив, того вбивати. Був випадок, коли місцева мешканка прохала пропустити її до с. Заріч`є, оскільки вона доглядала там за інвалідом. Вони перевезли цю жінку, і цим виявили себе. 07 квітня 2022 року ЗСУ розпочали обстріли, при цьому їм сказали, щоб вони здавались в полон. Вони прийняли рішення здатись без бою. Мирне населення прохало, щоб їх не вбивали, бо вони допомагали мирному населенню. 
		Він особисто служив в народній поліції ДНР, кому вона підпорядковувалась йому точно не відомо, відомо тільки, що росії. На техніці було маркування «зетки» - це західний округ. Він був у російській військовій формі старого зразку, на лівій та правій руці у них були білі пов`язки. 
		Його особисто не було в с. Іванівка Херсонської області, там був 5-й батальйон. Їм було наказано спостерігати та стримувати ЗСУ, воювати. Вони не входили у контакт з місцевими жителями. В Кочубєївці вони виводили людей до ферми, їх взвод супроводжував місцеве населення. Він бачив, як забирали автівки та медикаменти у населення. Проте це не було мародерством. Вони не проводили фільтрацію, їм заборонили брати українські прапори у руки взагалі. Він вище, ніж особа, яку описують свідки. Пройшло надто багато часу та неможливо встановити, чи свідки бачили його або не його. У нього була невеличка борода та автомат Калашникова. Він служив в 2010-2011 року в Одесі, в основному вони марширували, присягу Україні він складав. Йому було відомо про початок війни, добровільно він воювати не пішов. Він нікого не вбивав, при першому контакті з ЗСУ він здався у полон у м. Архангельське. Він не стріляв у людей, це підтверджував детектор брехні, який він проходив три рази. 
		 
		Суд, перевіривши показання обвинуваченого щодо його непричетності до вказаного кримінального правопорушення, враховуючи його заінтересованість у вирішенні кримінального провадження, проаналізувавши та дослідивши їх зміст з позиції повноти, несуперечності, логічної послідовності, зіставивши показання обвинуваченого з іншими доказами, дійшов висновку про їх недостовірність, оскільки вони є неповними та непослідовними у викладенні фактичних обставин справи, в них наявні суттєві протиріччя та вони не узгоджуються з іншою сукупністю доказів по справі, яка спростовує показання обвинуваченого. 
		Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_6 (далі- потерпілий) в судовому засіданні показав та підтвердив, що він з 2006 року є мешканцем с. Іванівка Херсонської області. На початку березня 2022 року до їх села зайшли окупанти, тероризували все село, забирали у населення майно, одяг, їжу, автівки. Він разом з іншими чоловіками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пішли до лісу пошукати їжу та питну воду. В лісі його та ОСОБА_7 затримали два бурята та троє росіян, серед яких був обвинувачений, який почав махати автоматом, стріляти з автомату біля їх ніг та тулубу, погрожувати вбивством. Після чого обвинувачений вистрелив з автомату йому особисто в ногу, куля пройшла на виліт. Буряти перев`язали йому ногу. Обвинувачений хотів відвезти їх до керівництва, проте не знайшов автомобіля. Він був одягнений у цивільний одяг, зброї не мав. У військових були білі пов`язки, камуфляжна форма. Його особисто обшукали, бачили його паспорт громадянина України. При цьому обвинувачений на їх адресу висловлювався нецензурною лайкою, звинувачував в тому, що вони є корегувальниками. Погрози обвинуваченого на свою адресу він особисто сприймав як реальні. Лікарні в селі не було, медичний пункт знищили окупанти. Обвинувачений до нього не приїздив, проте запитував у сусідки, чи не потрібна допомога. Окупанти не дозволяли нікому виїхати з окупованої території, та вони із дружиною в травні 2022 року виїхали на велосипедах до першого українського блокпосту, а в жовтні 2022 року повернулися додому. В Кривому Розі він разом з сином звернувся з заявою до СБУ, як тільки дізнався про це. Його особистий фізичний стан змінився, досі відчуває біль. Фото обвинуваченого в червні 2022 року він побачив в інтернеті, в якійсь групі в телефоні. Це фото йому особисто показав його син. На фото було чотири особи. В СБУ слідчий при понятих показав чотири фото для впізнання, з яких він впізнав обвинуваченого. Після пострілу та потрапляння кулі в ногу обвинувачений продовжував погрожувати йому вбивством, тому постріл в ногу не міг бути наслідком порушення обвинуваченим правил поводження зі зброєю. При призначенні покарання обвинуваченого просив покарати суворо.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2022 року підтверджується, що потерпілий в присутності двох понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 при пред`явленні йому чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі, які не мають між собою різних відмінностей, впізнав обвинуваченого на фотознімку №3, як особу, яка приблизно в кінці березня 2022 року в лісі поблизу с. Іванівка Херсонської області стріляла в нього з автомату та поранила його в стопу правої ноги (а.с. 99-102, т. 2).
		 
		   Допитані судом в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що 02.08.2022 року були запрошені в якості понятих. Для проведення слідчої дії впізнання особи за фотознімком. Потерпілому було пред`явлено чотири фотознімка, на яких він впевнено впізнав особу обвинуваченого.
		 
		Протоколом слідчого експерименту від 14.09.2022 року зі схемою та фототаблицею підтверджується, що потерпілий в присутності двох понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , спеціалістів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , статиста ОСОБА_15 в ході проведення слідчого експерименту за його участю з фотофіксацією слідчої дії продемонстрував алгоритм дій, а саме яким чином обвинувачений - військовослужбовець, який був одягнений у російську військову форму з відповідними розрізними знаками (далі  нападник) завдав йому тілесного ушкодження у вигляді вогнепального поранення. При цьому потерпілий продемонстрував, що нападник стояв перед ним обличчям до обличчя, та показав положення нападника щодо статиста. Після чого потерпілий продемонстрував дії нападника та пояснив, як він це робив, а саме спочатку нападник направляв ствол автомату до його живота, після чого направляв автомат біля вух та здійснював постріли з використанням нецензурної лексики. Через деякий час нападник взяв автомат в праву руку, та тримаючи його однією рукою, здійснив одиничний постріл в праву стопу потерпілого (а.с. 187-212, т. 2).
		 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав та підтвердив, що с. Іванівка Херсонської області, де він мешкає, було окуповано в березні 2022 року, при цьому приїхала ворожа техніка з буквою «Z». Військові з білими пов`язками на руках поводили себе з цивільними похабно, при цьому забирали у них речі, які вантажили в свої автівки. Окупанти розташувались у сосновому лісі біля села. Потерпілий йому особисто відомий більше десяти років, жили поруч, потерпілий до окупації працював на тракторі-комбайні, він був завжди у цивільному одязі, зброї не мав, опору військовим не чинив. Десь приблизно в березні 2022 року він особисто пішов до лісу збирати пайки, потерпілий також був з ним, але далі в лісі. В цей момент на сірому авто з буквою «Z» приїхали п`ятеро російських військових, серед яких був обвинувачений, які шукали у них з потерпілим патрони. Обвинувачений був одягнений у військову форму, мав рябий шарф на шиї, маску на бороді, погрожував йому та потерпілому зброєю та вбивством. Ці погрози він особисто сприймав як реальні, оскільки на нього особисто направляли автомат, спочатку стріляли в повітря. При цьому обвинувачений прострелив потерпілому ногу, відстань між ними була не більше 1-2 метри. Після цього потерпілого на мопеді відвезли додому, його особисто відпустили. Він особисто на фото впізнав обвинуваченого в м. Кривий Ріг. 
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.10.2022 року підтверджується, що свідок ОСОБА_7 в присутності двох понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 при пред`явленні чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі, які не мають між собою різних відмінностей, на фотознімку №1 впізнав обвинуваченого, як російського військового, який приблизно в кінці березня 2022 року в лісі поблизу с. Іванівка Високопільського району Херсонської області стріляв в потерпілого з автомату та поранив його в стопу правої ноги (а.с. 112-115, т.2).
		 
		Протоколом слідчого експеримента від 05.10.2022 року із схемою та фототаблицею до нього підтверджується, що свідок ОСОБА_7 в присутності двох понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , спеціалістів ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , статиста ОСОБА_21 в ході проведення слідчого експерименту за його участю з фотофіксацією цієї слідчої дії продемонстрував алгоритм дій, а саме яким чином обвинувачений - військовослужбовець, який був одягнений у російську форму з відповідними розрізними знаками (далі-нападник) завдав потерпілому тілесного ушкодження у вигляді вогнепального поранення. При цьому свідок вказав, що він особисто спочатку стояв з лівого боку від потерпілого (статиста), а потім нападник підійшов спочатку до потерпілого (статиста) та почав йому погрожувати автоматом шляхом пострілів навколо нього, при цьому нападник використовував нецензурну лексику. Після чого нападник підійшов до нього особисто та притуляв ствол автомату до його голови, погрожував йому особисто та потерпілому, що застрелить їх. В свою чергу потерпілий прохав нападника, щоб той не стріляв у свідка, потім нападник наказав відійти свідку на два кроки назад. 
		Після чого свідок показав на статистові, як нападник підійшов до потерпілого, направив йому в праву стопу автомат та здійснив одиночний постріл в потерпілого. При цьому свідок вказав, що не пам`ятає однією чи двома руками нападник тримав зброю, оскільки це було давно (а.с. 213-221, т.2).
		 
		Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні показав та підтвердив, що окупанти зайшли в с. Іванівка Херсонської області з 10 по 13 березня 2022 року пізно ввечері. Десять БМП йшли через його вулицю, на техніці було маркування «зетки», на БМП сиділо дуже багато російських військових з білими стрічками на рукавах. Окупанти перевіряли у мешканців села телефони та паспорти, забирали авто, спочатку вони були в лісі, потім ЗСУ їх звідти вигнало, та окупанти зайшли до с. Іванівка Херсонської області.
		Потерпілий є його сусідом понад 10-15 років, він тримав домашнє господарство, не здійснював опір, не входив до лав ЗСУ. Десь два тижні пройшло з моменту окупації, приблизно о першій годині дня він особисто пішов разом із ОСОБА_22 та своїм сином ОСОБА_8 до лісу, де вони побачили речі, сухпайки. Він особисто, як побачив авто із « ОСОБА_23 », одразу забрав сина та втік. В лісі залишились потерпілий та ОСОБА_7 . Коли вони із сином прийшли додому, почули спочатку чергу пострілів, а потім одиничний постріл. Після цього він особисто побачив військового у формі з білою пов`язкою, це був обвинувачений, який приїхав на мопеді, шукав авто, щоб відвезти когось до свого керівництва, проте не знайшов. Через 20-30 хвилин після цього потерпілий приїхав на мопеді додому, на ногу він не вставав взагалі. Невдовзі до нього особисто додому пришла дружина потерпілого, шукала медикаменти, сказала, що чоловікові прострілили ногу. Він особисто добре запам`ятав обвинуваченого та впізнав його на фото при впізнанні.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2022 року підтверджується, що свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності двох понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 при пред`явленні чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі, які не мають між собою різних відмінностей, на фотознімку №3 впізнав обвинуваченого, як російського військового, який в кінці березня 2022 року приїжджав на мопеді в поблизу с. Іванівка Високопільського району Херсонської області з метою пошуку автомобіля, щоб відвезти, як говорив російський військовий, до свого керівництва. Потім свідок особисто дізнався, що це були мешканці с. Іванівка Високопільського району Херсонської області  потерпілий та ОСОБА_7 (а.с 137-140, т. 2).
		 
		Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судовому засіданні показав та підтвердив, що він особисто на початку 10-12 березня 2022 року, тобто на момент окупації, мешкав в с. Іванівка Херсонської області. Окупанти зайшли двома колонами техніки з маркуванням «зетки», спочатку базувались в лісі, поки їх не накрило ЗСУ артилерією, потім перейшли жити до села в порожні хати, а іноді виганяли місцевих мешканців та займали їх житло. Окупанти були у військовій формі з білими пов`язками, забирали у людей речі, телефони, паспорти людей, які фотографували, хто намагався виїхати з села, тих розстрілювали. Військові не дозволяли місцевим жителям вільно рухатись по селу, при цьому погрожували вбивством. 
		Потерпілий є його сусідом, до окупації він працював трактористом, під час окупації займався домашнім господарством, був цивільним, ходив без зброї, до лав ЗСУ та руху опору не входив. В кінці березня 2022 року йому особисто з батьком ОСОБА_8 стало відомо від ОСОБА_7 , що в лісі залишились продукти харчування та речі, після того, як українські війська накрили артилерією окупантів. Він особисто, його батько ОСОБА_8 та їх сусід ОСОБА_22 пішли до лісу, куди раніше пішов потерпілий з ОСОБА_7 . Невдовзі вони побачили авто, що проїжджало повз них, та одразу вони з батьком побігли додому, при цьому, добігаючи додому, він особисто почув спочатку постріли чергами, а потім  одиночні постріли. Далі він особисто почув, що хтось приїхав, розмовляє на російській мові. Це був обвинувачений у військовій формі, який мав при собі автомат, з рудою бородою, він шукав авто, щоб відвезти до штабу «партизанів». Місцеві жителі сказали обвинуваченому, що це мешканці села, які шукали в лісі їжу, проте обвинувачений все одно хотів відвезти потерпілого до штабу окупантів у сусіднє село. Через деякий час на мопеді приїхав ОСОБА_6 , нога у нього була перев`язана. Потерпілий розповів йому особисто та батьку, що обвинувачений - солдат російської армії прострелив йому ногу. Він особисто добре запам`ятав обвинуваченого та впізнав його на одному з чотирьох фото при впізнанні.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.08.2022 року підтверджується, що свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в присутності двох понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 при пред`явленні чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі, які не мають між собою різних відмінностей, на фото №2 впізнав обвинуваченого, як військового рф, який в кінці березня 2022 року приїжджав на мопеді в с. Іванівка Херсонської області, зупинявся біля сусіднього будинку, та свідок почув з розмови обвинуваченого - військового рф, що йому був потрібний автомобіль, щоб відвезти українських дезертирів до керівництва. Свідку потім стало відомо, що обвинувачений  військовий рф говорив про мешканців с. Іванівка Херсонської області  потерпілого та ОСОБА_7 (а.с. 149-152, т.2).
		 
		Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав та підтвердив, що він проживав в с. Іванівка Херсонської області до окупації, мешкав біля траси та бачив, як йшли колони БТР з буквою «Z» з російськими військовими, у формі, з автоматами, касками, його особисто питали, що це за місто, оскільки в селі є асфальт, на що він відповів, що це село. Військовослужбовці спочатку поводились з цивільними тихо. Проте люди почали виїжджати, і тоді військові почали відбирати їх майно, змушували вивішувати білу пов`язку за місцем їх проживання. 
		Він особисто до окупації разом працював з потерпілим, який носив цивільний одяг, не носив зброї, не входив до руху опору та лав ЗСУ. Приблизно в кінці березня 2022 року він з «молодшим» ОСОБА_8 пішов до лісу за пошуками їжі та дрів, пізніше прийшов ОСОБА_8 «старший». На виході з лісу він побачив стару автівку з «зеткою», після чого він та ОСОБА_28 , батько та син, побігли додому. Він особисто не чув криків, обвинуваченого не бачив, про подію злочину дізнався на другий день. 
		 
		Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що в с. Іванівка Херсонської області мешкає з п`яти років. В середині березня 2022 року до села заїхали танки, БМП, БТР та машини з англійськими буквами Z, V, O. У військових була російська форма з білими пов`язками. Військові знаходилися в с. Іванівка Херсонської області, Архангельському та в лісополосі. Вони погано себе поводили з цивільним населенням, а саме били людей, знущались над ними, займались мародерством, запроваджували свої органи влади. 
		Потерпілий йому відомий майже все життя. Потерпілий до лав ЗСУ не входив, зброю не носив, опір не чинив. В березні 2022 року, приблизно після двох тижнів з початку окупації в обідній час він особисто вдалині почув автоматну чергу, після чого пішов на гору, де бурят взяв його під приціл автомату, при цьому сказав, що якщо він особисто не впізнає потерпілих, то всіх там і «покладуть». Потерпілий сидів на виїзді на шосе, його нога була травмована, біля нього сидів якийсь дідусь. Було якесь авто із «зеткою». Він особисто забрав покинутий мотоцикл, що лежав недалеко від місця події, потім допоміг потерпілому дістатись додому. Він особисто бачив обвинуваченого, у якого був автомат АК, йому погрожували, хотіли розстріляти. Він відразу впізнав обвинуваченого при впізнанні з чотирьох фото. 
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.01.2023 року підтверджується, що свідок ОСОБА_29 у присутності двох понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 при пред`явленні чотирьох фотознімків осіб чоловічої статі, які не мають між собою різних відмінностей, на фотознімку №3 визнав обвинуваченого, як особу російського військового, якого свідок бачив в лісі поблизу с. Іванівка Херсонської області, де свідок перебував разом з потерпілим, дідусем та чотирма бурятами (а.с. 124-127, т. 2).
		 
		Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні показав та підтвердив, що він є мешканцем с. Іванівка Херсонської області, десь через 5-6 днів після початку війни мимо нього проїжджали військові на БТРах із «зетками», вони були у військовій формі з білими пов`язками. 17 КАМАЗів заїхало в сосновий ліс, та коли їх почали бомбити українські війська, то всі авто виїхали з лісу, а солдати повтікали до центру села. Село знаходиться в балці, а ліс  на горі. Він особисто мешкає на окраїні села, йому відомо, що в центрі села окупанти вирили окопи, роздягали чоловіків, щоб подивитись наколки, дізнавались, хто служив, викликали мешканців села пострілами автоматів, забирали у них телефони та зброю. 
		Потерпілий є його сусідом, він працював на фермера на комбайні посезонно. Потерпілий не входив до лав ЗСУ, зброю з собою не носив. Десь в середині березня 2022 року, після спливу десяти днів з початку окупації потерпілий приїхав на мопеді, у нього була прострелена нога, яка була перев`язана ганчірками. Потерпілий зазначив, що в лісі «рижий» прострелив йому ногу. Після цього дружина потерпілого знайшла бинт та зробила потерпілому перев`язку. Обвинуваченого він не бачив. 
		 
		Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні показав та підтвердив, що він є сином потерпілого. Коли до села на початку березня 2022 року зайшли окупаційні війська, він особисто був і с. Іванівка Херсонської області, приблизно 20 березня 2022 року виїхав з сім`єю та братом. Батьки залишились в селі, оскільки не було місця в авто. Його батько працював до війни, після початку окупації не працював, він не був учасником опору, зброї у нього взагалі ніколи не було. Він особисто дізнався від односельчан, що батька підстрелили. Через деякий час, коли він зміг встановити зв`язок із батьками, батько особисто розповів про події в лісі. 
		Так, батько розповів, що в нього стріляли з автомата Калашникова спочатку біля тулуба, а потім зробили один постріл в ногу. Потім батько повернувся додому та мати допомогла йому обробити поранення. Батьки покинули окуповане село на початку квітня, оскільки вогнепальне поранення стопи не загоювалось, а медикаменти були відсутні. Після цього батьки проживали особисто з ним та після деокупації повернулись додому. Через деякий час він особисто побачив у Фейсбуці фото окупантів, яких взяли у полон в Херсонській області, та показав ці фото батьку. При цьому батько впізнав одного з окупантів, який прострелив йому стопу. Після цього батько звернувся до СБУ із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. 
		 
		Висновком судово-медичної експертизи Криворізького районного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №973 від 21.07.2022 року підтверджується, що у потерпілого виявлені шкіряні рубці правої стопи, які можуть бути наслідком загоєння наскрізного кульового поранення правої стопи, на що вказують властивості виявлених рубців. За своїм характером виявлене ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні ( 21 день). Ушкодження, які виявлені на тілі потерпілого, відносить до вогнепальної травми, виникли внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, спорядженої снарядом (кулею), на що вказує характер ушкоджень (ознаки механічної дії снаряду, що ранив  наскрізний характер ушкодження, особливості виявлених шкіряних рубців). Характер загоєння виявлених ушкоджень (рубці рожево-синюшні, підвищені, щільнуваті) свідчить, що ушкодження могло бути отримане наприкінці березня 2022 року.
		Виявлене вогнепальне поранення виникло від пробивної дії вогнепального снаряду (кулі), про що свідчить характер виявленого ушкодження. Особливості рубця тильної поверхні стопи  овальна форма, нерівні зубчаті краї з коричнюватим забарвленням вказують, що даний рубець може бути наслідком загоєння вхідної вогнепальної кульової рани. Особливості форми та країв рубця підошвової поверхні стопи  лінійна форма, не рівні зубчасті краї з коричнюватим забарвленням вказують, що даний рубець може бути наслідком загоєння вихідної кульової рани. 
		В момент отримання ушкодження потерпілий був звернений до дульного зрізу тильною поверхнею правої стопи, про що свідчить локалізація виявленого у нього ушкодження, напрямок раневого каналу стопи (а.с. 226-227, т.2).
		 
		Висновком додаткової судово-медичної експертизи Криворізького районного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №1302 від 16.09.2022 року підтверджується, що на основі судово-медичної експертизи потерпілого, враховуючи відомі обставини справи, виявлене потерпілого поранення правої стопи могло утворитись при механізмі пострілу, на який він сам вказує, під кутом, визначеним в ході слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявленого у нього ушкодження (а.с. 232-233, т.2). 
		 
		Висновком додаткової судово-медичної експертизи Криворізького районного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» №1735 від 28.10.2022 року підтверджується, що на основі судово-медичної експертизи потерпілого, враховуючи відомі обставини справи, виявлене у потерпілого поранення правої стопи могло утворитись при механізмі пострілу, на який вказував свідок ОСОБА_7 , під кутом, який визначений в ході слідчого експерименту, про що свідчить локалізація та характер виявленого у потерпілого тілесного ушкодження (а.с. 237-238, т. 12).
		 
		Протоколом огляду з фототаблицею від 15.12.2022 року підтверджується, що в ході проведення огляду картографічного Інтернет веб-сервісу «Google Maps» потерпілий вказав місцевість на карті, де обвинувачений завдав йому вогнепальне поранення, а саме вказав на карті ліс, який відповідно до карти знаходиться біля с. Іванівка Херсонської області, неподалік від вулиці Садова та показав приблизне місце події (а.с. 239-246, т. 2).
		 
		Протоколом огляду з фототаблицею від 05.10.2022 року підтверджується, що в ході проведення огляду картографічного Інтернет веб-сервісу «Google Maps» свідок ОСОБА_7 вказав місцевість на карті, де обвинувачений завдав потерпілому вогнепальне поранення, а саме вказав на карті ліс, який відповідно до карти знаходиться біля с. Іванівка Херсонської області, неподалік від вулиці Садова та показав приблизне місце події (а.с. 247-249, т. 2).
		 
		Протоколом огляду від 14.02.2023 року з диском DVD-R №111102-11 підтверджується, що слідчим за участю головного спеціаліста Зонального експертного сектору Українського науково-дослідницького інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ в Дніпропетровській області ОСОБА_34 був проведений огляд інтернет-сторінки користувача облікового запису «Генеральний штаб ЗСУ» соціальної мережі «Facebook» з використанням ноутбуку марки «Lenovo» моделі g550, і/n СВg 4369636, встановлене програмне забезпечення та принтер «Canon g2420». 
		   Проведеним оглядом встановлено, що на вказаній вище інтернет-сторінці розміщено профіль «Генеральний штаб» ЗСУ з його офіційною сторінкою. 
		Згідно оперативної інформації станом на 18:50 02.07.2022 року щодо російського вторгнення на Південно-Бузькому напрямку окупанти продовжують систематичні обстріли цивільної та військово ї інфраструктури із ствольної та реактивної артилерії. Ведуть повітряну розвідку БпЛА «Орлан-10». За результатами дій українських воїнів противник залишив населений пункт Іванівка Херсонської області.
		Таким чином, в ході огляду інтернет-сторінки користувача облікового запису «Генеральний штаб ЗСУ підтверджено факт розміщення вказаної оперативної інформації в мережі інтернет (а.с 1-11, м. 3).
		 
		Матеріалами копії особової справи військовополоненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем строкової служби, рядовим стрілком в/ч НОМЕР_1 в м. Горлівка Донецької області 07 липня 2023 року взятий у полон в районі Архангельське Бериславського району Херсонської області (а.с. 53-98, т. 3).
		 
		Повідомленням командира зведеного загону № НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_35 підтверджується, що 07.04.2022 року розвідувальним підрозділом під час проведення з метою надання допомоги підрозділами 1бТГр щодо здобування розвідувальної інформації про стан положення та ймовірний характер дій противника, який відійшов та намагався закріпитись на рубіжах по околицях населення пунктів Іванівка, Мар`їне, Зарічне та Архангельське Херсонської області рейдово-пошукових дій в районі північних околиць с. Архангельського, Херсонської області було виявлено спостережний пост противника у складі п`яти осіб, які перебували у житловому будинку та прийняте рішення на ліквідацію спостережного роста. 
		З початком штурму один військовослужбовець сил противника здійснив постріл однією короткою чергою із АК 47, вистрибнув у вікно та зник у невідомому напрямку. Решту особового складу спостережного посту у кількості чотирьох військовослужбовців, в тому числі обвинуваченого, було взято в полон.
		В ході опитування стало відомо, що всі військовослужбовці, в тому числі й обвинувачений, мали громадянство самопроголошеної ДНР, були призвані за мобілізацією та проходили службу у 3 стрілецькому взводі 1 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону 109 полку (з їх слів військова частина знаходилась в АДРЕСА_2 ). Під час опитування обвинуваченого він повідомив, що проходив службу у вказаному вище взводі на посаді стрільця та має військове звання солдат На спостережному посту, де їх було взято у полон, вони виконували бойове завдання з охорони важливих підступів до ділянки можливої переправи у брід в районі Зарічного. 
		Відомості щодо полонених осіб встановлені на підставі вилучених паспортів громадянина ДНР, в тому числі особу обвинуваченого встановлено з паспортом громадянина ДНР № НОМЕР_3 м. Жданівка (а.с. 104-110, т. 3).
		 
		Таким чином, судом доведена подія кримінального правопорушення, а саме, час, місце, спосіб вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а також при судовому розгляді доведений факт вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим. Крім того, зібраними, перевіреними, дослідженими та оціненими наведеними вище доказами була доведена винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні умисного жорстокого поводження з цивільним населенням під час міжнародного збройного конфлікту шляхом агресивних усних залякувань, демонстрації наявної тематичної зброї, наведення дула автомата до обличчя та тулуба потерпілого, здійснення пострілів чергами в область обличчя та тулуба потерпілого, а також здійснення одиничного пострілу автоматично вогнепальної зброї в стопу правої ноги потерпілого, що спричинило тілесне ушкодженні у вигляді наскрізного кульового поранення правої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні (21 день) підтверджується сукупністю наведених вище достовірних доказів, які узгоджуються між собою та спростовують твердження обвинуваченого про його непричетність до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
		Так, винуватість обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілого при проведенні слідчого експеримента, які він підтвердив в судовому засіданні, показаннями безпосереднього свідка події ОСОБА_7 при проведенні слідчого експеримента, який він також підтвердив в суді, а також протоколами впізнання ними обвинуваченого. При цьому суд оцінює показання потерпілого та свідка ОСОБА_7 за критеріями їх незмінності та послідовності як при проведенні досудового розслідування, так і при судовому розгляді.
		Крім того, винуватість обвинуваченого підтверджується показаннями численних непрямих свідків події батька та сина ОСОБА_8 та ОСОБА_36 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , які впізнали обвинуваченого, як військовослужбовця, який мав відношення до вогнепального поранення правої стопи потерпілого, про що їм було відомо зі слів потерпілого та з фактичних обставин події. 
		Також винуватість обвинуваченого підтверджується численними висновками судово-медичних експертиз про наявність у потерпілого вогнепального поранення правої стопи, час його виникнення.
		При цьому судом доведений причинний зв`язок між діями обвинуваченого та настанням наслідків кримінального провадження. 
		 
		Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорсткому поводженні з цивільним населенням, при цьому суд вмотивує свої висновки щодо кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, шляхом співставлення ознак установленого судом злочинного діяння та ознак кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним законом та формулюванням висновку про їх відповідність. 
		Ч. 1. ст. 438 КК України визначає підстави кримінальної відповідальності за воєнні злочини, які заборонені нормами як міжнародного, так і національного права, є різновидами міжнародних злочинів, поряд зі злочинами проти людяності, злочином геноциду й агресії, тому порушення законів і звичаїв війни (ст. 438 ККУ) є воєнним і водночас міжнародним злочином. 
		Суспільна небезпека злочину за ч. 1 ст. 438 КК України в даному кримінальному провадженні полягає у спричиненні значної шкоди, не викликаної військовою необхідністю, цивільному населенню.
		Безпосереднім основним об`єктом злочину є встановлені міжнародним правом правила веденні війни. 
		Безпосереднім додатковим обов`язковим об`єктом злочину в даному випадку за ч. 1 ст. 438 КК України є здоров`я цивільної особи.
		Правила ведення війни регламентовано нормами Міжнародного гуманітарного права (далі- МГП), тобто системою міжнародно визнаних правових норм і принципів, які застосовують під час збройних конфліктів, встановлюють права і обов`язки суб`єктів міжнародного права і обов`язки суб`єктів міжнародного права щодо заборон чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту та визначають відповідальність за порушення цих норм.
		Основними нормами Міжнародного гуманітарного права є «право Гааги». Його норми закріплені в Гаагських конвенціях, забороняють або обмежують застосування конкретних методів та засобів ведення війни та «право Женеви», його норми закріплені в Женевських конвенціях та дотиковими протоколами до неї, стосуються захисту жертв збройних конфліктів), які сформулювали базові принципи. МГП  це відповідно принципи обмеження і принципи гуманності. 
		Норми МГП застосовують лише до ситуацій збройних конфліктів міжнародного або неміжнародного характеру.
		Збройна агресія рф проти України є порушенням МГП, що розпочалося 20 лютого 2014 року, що підтверджується ч. 2 ст. 134 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території країни». 
		Потерпілими від злочину за ст. 438 КК України є виключно особи, що перебувають під захистом МГП, категорії цих осіб визначено в ЖК з ДП, це зокрема цивільні особи. Отже, цивільні особи  це будь-які особи, які не входять до ЗС, не є членами інших ополчень і добровільних загонів сторони конфлікту, а також жителі неокупованих територій, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи асу сформуватись в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни. Цивільне населення не бере безпосередньої участі у бойових діях під час збройного конфлікту. Цивільні особи користуються захистом за винятком окремих випадків і періоду, коли вони беруть безпосередню участь у воєнних діях, у разі сумніву щодо того, чи є особа цивільною, її вважають цивільною (Женевські конвенції з Додатковими протоколами до них).
		З об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, він вчинений шляхом жорстокого поводження з цивільним населенням.
		Ч. 1 ст. 438 КК України містить бланкетну норму, а тому зміст зазначеного в неї діяння відображений в положеннях МГП, учасницею міжнародних договорів та /або звичаєвих правил яких є Україна. 
		За конструкцією об`єктивної сторони цей злочин належить до злочинів із формально-матеріальним складом. 
		Попри те, що диспозиція ч. 1 ст. 438 ККК України встановлює відповідальність за всі порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, кримінальному переслідуванню підлягають лише ті діянні, які згідно з нормами МГП відповідають ознакам воєнного злочину  є серйозними порушеннями МГП, передбачені Женевськими конвенціями з Додатковими протоколами до них).
		До серйозних порушень МГП відносяться порушення, спрямовані проти людей, а саме умисне вбивство, катування та нелюдське поводження, умисне заподіяння страждань або серйозного каліцтва чи завдання шкоди здоров`ю людини, наказ на осіб, які заходяться під захистом МГМ).
		Кримінально-правова характеристика порушення законів із звичаїв війни, окрім суб`єктивних (суб`єкт та суб`єктивна сторона) та об`єктивних (об`єкт та об`єктивна сторона), притаманних національній доктрині кримінального права, містить структуру складів воєнних деліктів «Елементи злочину», яку використовує Міжнародний кримінальний суд (МКС), схвалену Асамблеєю держав  Учасниць Римського статуту МКС, що охоплюють матеріальну, ментальну та контекстуальну складові та допомагають МКС у тлумаченні ст. 8 Римського статуту МКС «воєнні злочини».
		Контекстуальний елемент дає змогу виокремити міжнародні злочини з поміж ординарних, водночас розрізняти їх між собою, спочатку ідентифікувати таку групу злочинів як міжнародні, а потім ідентифікувати міжнародний злочин конкретного виду. 
		Таким чином для правильного тлумачення контекстуального елементу «воєнні злочини» критичним є з`ясування таких його складових: 1) наявність МГП; 2) зв`язок діяння і збройного конфлікту; 3) усвідомлення обвинуваченим обов`язкового існування збройного конфлікту.
		Під дію норм МГП підпадають лише ті індивідуальні акти поведінки під час воєнного конфлікту, що пов`язані з цим конфліктом.
		Зміст «жорстокого поводження» з цивільним населенням міститься у переліку серйозних порушень МГП, що в свою чергу містяться у Женевських конвенціях та Додаткових протоколах до них, при чому кожен з елементів цього переліку, як будь-які інші вияви жорстокого поводження, мають відповідати «мінімальному рівню жорстокості», під час визначення якого слід враховувати всі обставини справи, зокрема сутність і контекст поводження, його тривалість та повторюваність, фізичні, моральні та психічні наслідки, вік, стать і стан здоров`я потерпілого. 
		Жорстоким поводженням слід вважати будь-яку протиправну поведінку (дію або бездіяльність) щодо цивільної особи, яка супроводжується насильством над нею, зокрема умисним заподіянням тілесних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров`ю, що передбачено Женевськими конвенціями. 
		Суб`єктом злочину в даному випадку є фізична осудна особа, яка є учасником незаконного збройного формування (НЗФ «ДНР»), громадянин ДНР.
		Суб`єктивна сторона за ч. 1 с. 438 КК України характеризується прямим умислом, а саме обвинувачений вчиняючи кримінальне правопорушення усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав та бажав настання суспільно-небезпечних наслідків вчиненого ним у виді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
		При цьому обвинувачений усвідомлював наявність міжнародного збройного конфлікту, а також той факт, що він діяв в контексті цього конфлікту.
		 
		Суд відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому виду та розміру покарання враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, що обвинувачений вчинив умисний особливо тяжкий воєнний міжнародний злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, враховує сукупність встановлених судом обставин, а саме форму вини, мотив, мету, спосіб, обстановку вчинення злочину, тяжкість наслідків, що настали, особу обвинуваченого, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жданівка Донецької області; із середньо-спеціальною освітою, в 2009 році закінчив Люботинський професійний ліцей (а.с. 40, т.3), в грудні 2005 року отримав паспорт громадянина України (а.с. 42-44, т. 3), в квітні 2010 році був призваний до військової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 та в квітні 2011 року звільнений (а.с 75-76, т.3), був стрільцем 1 взводу ІІ відділення роти почесної почесної варти в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 з 16.04.2010 року по 14.11.2011 року, після цього був зарахований на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 102, т. 3). В 22.11.2019 році отримав паспорт ДНР № НОМЕР_5 (а.с. 107, т. 3), 26.02.2022 року був призваний військовослужбовцем 3 стрілкового взводу 1 роти 5 батальйону 109 полку «Народної міліції ДНР», що діяв на користь ЗС рф, 07.04.2022 року був захоплений у полон в районі с. Архангельське Херсонської області, як найманець з боку рф (а.с. 104-105, т.3), є раніше судимою особою за вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2022 року за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна (а.с. 66-69, т. 3).
		При цьому, судом не встановлено обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Суд, оцінивши сукупність наведених вище обставин, а також врахувавши невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає меті покарання, визначеної в ст. 50 КК України. 
		Що стосуєтьсявизначення розмірупокарання,яке належитьвизначити обвинуваченому,то суд,враховуючи, щовін єраніше судимоюособою вирокомГалицького районногосуду м.Львова від22.07.2022року зач.1ст.111,ч.1ст.258-3,ч.2 ст.260КК Україниза події,вчинені нимв періодз 26.02.2022року по07.04.2022року,та щоза цимкримінальним правопорушеннямвін вчинивдії вберезні 2022року,тобто доухвалення попередньоговироку,дійшов довисновку пропризначення обвинуваченомурозміру покаранняу видіпозбавлення воліна підставіч.4ст.70КК України,визначивши остаточнепокарання шляхомчасткового складанняпризначених покарань.В строкостаточного призначенняпокарання обвинуваченомузарахувати покарання,відбуте частковоза попереднімвироком,за правилами,передбаченими ст.72КК України, з конфіскацією усього особистого майна.
		На підставі викладеного вище, керуючись ст. 370, 371, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		   ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі строком на дванадцять років. 
		 
		   На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицькогорайонного судум.Львова від22.07.2022року зач.1ст.111,ч.1ст.258-3,ч.2 ст.260КК України та визначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією усього особистого майна. 
		   В строкостаточного покарання,визначеного обвинуваченому ОСОБА_3  засукупністю злочинівзарахувати покарання,відбуте обвинуваченим ОСОБА_3  частково за вироком Галицького районногосуду м.Львова від22.07.2022року зач.1ст.111,ч.1ст.258-3,ч.2 ст.260КК України за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.
		   Початок строкувідбування покаранняобвинуваченому ОСОБА_3  відраховувати з дня ухвалення вироку. 
		 
		На вирок можуть бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...