Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 208/6080/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2023. Зареєстровано: 10.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 09.10.2023
Номер судового провадження: 11-кп/803/3225/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022040000000216

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/3225/23 Справа № 208/6080/23   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 жовтня 2023 року                                м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		 
		   головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		   суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   
		   за участю:
		   секретаря  ОСОБА_5 ,
		   прокурора  ОСОБА_6 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальногопровадження,внесеного доЄРДР за№ №22022040000000216,за апеляційноюскаргою прокурорау кримінальномупровадженні відділуДніпропетровської обласноїпрокуратури  ОСОБА_8  навирок Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від30червня 2023року щодо 
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нікольське, Вологодської області РФ, громадянина України, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю  користуватись у будь-який спосіб заблокованими на території України російськими ресурсами та соціальними мережами протягом 10 років. 
		 
		Згідно з обставинами, встановленими судом, громадянин України ОСОБА_7 , о 12.31 годині 04.05.2022, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у соціальній мережі «Одноклассники», розмістив публікацію, яка містить заперечення здійснення збройної агресії Росії проти України та заперечення тимчасової окупації частини території України, усвідомлюючи, що до останньої буде мати доступ необмежене коло осіб-користувачів соціальної мережі «Одноклассники», у такий спосіб, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.
		   Також, громадянин України ОСОБА_7 , о 19.29 годині 13.05.2022, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, діючи повторно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у соціальній мережі «Одноклассники», розмістив публікацію, яка містить заперечення здійснення збройної агресії Росії проти України та заперечення тимчасової окупації частини території України, усвідомлюючи, що до останньої буде мати доступ необмежене коло осіб-користувачів соціальної мережі «Одноклассники», у такий спосіб, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким у мотивувальній частині зазначити фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, які викладені в обвинувальному акті, та призначити останньому покарання у виді позбавлення права займати посади на виборних засадах в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення, а також займатися освітньою та педагогічною діяльністю на строк 10 років, конфіскувавши в дохід держави речовий доказ  мобільний телефон. 
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що суд призначив обвинуваченому покарання, яке не може сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 55 КК України та є не коректним та чітко сформульованим. Твердження суду про неможливість призначення обвинуваченому іншого покарання через досягнення граничного віку перебування на відповідних посадах, суд вважає безпідставним, оскільки досягнення пенсійного віку не позбавляє обвинуваченого права займати посади на виборних засадах в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення, а також займатися освітньою та педагогічною діяльністю. Окрім цього, прокурор вказує на те, що у вироку не було зазначено способу вчинення кримінального правопорушення, що суперечить вимогам ст. 374 КПК України. Серед іншого, прокурор вказує на необхідність вирішення судом долі речового доказу  мобільного телефону, який є знаряддям вчинення злочину, а тому підлягає конфіскації у дохід деожави.
		 
		   Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків. 
		   Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. 
		   Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, за обставин, встановлених судом, прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються. 
		   Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію її дій, колегією суддів не встановлено.
		   При цьому, твердження прокурора про необхідність зазначення у вироку способу вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		   На переконання колегії суддів, судом зазначено у вироку обставини кримінального правопорушення без зайвої деталізації протиправно викладеного обвинуваченим змісту публікацій, із зазначенням всіх елементів його складу, що виключає будь-які сумніви у правильності встановленої судом кваліфікації, а також убезпечує вирок від його нагромадження. 
		   Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає наступне. 
		   Як вбачаєтьсяз оскаржуваноговироку,суд визнав ОСОБА_7  винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та призначив йому покарання у виді у виді позбавлення права займатись певною діяльністю  користуватись у будь-який спосіб заблокованими на території України російськими ресурсами та соціальними мережами протягом 10 років. 
		   На переконання колегії суддів, зазначене покарання не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а тому доводи прокурора заслуговують на увагу.
		   Так, згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з вимогами ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбаченихстаттями 111-1,111-2цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років. 
		Верховний Суд у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18 зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Колегією суддів встановлено, що наведені обставини залишилось без належної уваги суду першої інстанції, який фактично не застосував вимоги ст. 55 KK України, оскільки це не позбавило ОСОБА_7 права обіймати посади чи займатись певною діяльністю.
		Виходячи з вимог ст. 55 КК України, під обійманням певноїпосадислід розумітиобійматибудь-якіпосади: платні чи безоплатні, виборні чи призначувані, тимчасові чи постійні тощо; піддіяльністюможна розуміти будь-якудіяльність: професійну, підприємницьку чи іншу, що дозволено в силу закону. 
		Таким чином, з оскаржуваного вироку вбачається, що суд призначив обвинуваченому покарання, яке вимогами закону України про кримінальну відповідальність не відповідає, оскільки не містить заборони зайняття будь-якою дільністю в розумінні положень ст. 55 КК України. 
		За цих умов, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення, а також займатися освітньою та педагогічною діяльністю, що відповідатиме меті покарання, передбаченого ст. 55 КК України, з огляду на обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
		За змістом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.
		Враховуючи ту обставину, що судом апеляційної інстанції визначається перелік органів, в яких обвинувачений позбавляється права обіймати посади чи займатись певною діяльністю, тобто застосовується закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, вказане судове рішення приймається у формі вироку.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання не врахував належним чином наведені вимоги закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого ухвалив рішення, яке їм не відповідає, а тому вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням нового вироку на підставі ст. 420 КПК України. 
		Щодо вимог прокурора про необхідність вирішення долі речового доказу, то вони є обґрунтованими, оскільки в якості знаряддя вчинення злочину ОСОБА_7 використано мобільний телефон, який в силу вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України належить конфіскувати у дохід держави.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування вироку виключно в частині призначення покарання з ухваленням нового, яким окрім призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання вирішити також й долю речового доказу. 
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		   Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні відділу Дніпропетровської обласної прокуратури  ОСОБА_8 задовольнити частково.
		   Вирок Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від30червня 2023року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, скасувати в частині призначення покарання.
		   Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення права займати посади на виборних засадах в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення, а також займатися освітньою та педагогічною діяльністю на строк 10 років.
		   На підставі ст. 100 КПК України, конфіскувати у дохід держави речовий доказ  мобільний телефон марки Vivo, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .
		Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді: 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...