Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 184/104/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 05.10.2023
Номер судового провадження: 61-3124ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                       
		Іменем України
		05 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 184/104/17
		провадження № 61-3124св22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , фізична особа-підприємець ОСОБА_12 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_13 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року у складі судді Коваля А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого                        2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Деркач Н. М., Єлізаренко І. А.
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , фізична особа-підприємець ОСОБА_12 (далі - ФОП ОСОБА_12 ), про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01 січня 2015 року між ним та відповідачкою склались стійкі відносини, наслідком яких було спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та побуту, спільне вирішення побутових проблем.
		З 17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини і уклали шлюб.
		Під час спільного проживання до укладання шлюбу сторони придбали певне майно, а саме: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23 499 грн; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720 грн; ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19 999 грн; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2 999 грн; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3334 грн; прилад охоронний для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7324 грн; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7600 грн; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2000 грн; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3400 грн; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10 218 грн, яке позивач бажає розділити, встановивши факт проживання однією сім`єю позивача та відповідачки з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року, та визнати майно, набуте у власність за спірний період, спільною сумісною власністю, а також, поділити це майно.
		Короткий зміст судового рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		Суди розглядали справу неодноразово. 
		Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року. Визнано спільною сумісною власністю вищевказане майно, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Вирішене питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідачки у справі є доведеним, у зв`язку з чим набуте останніми за час спільного проживання майно підлягає розподілу.
		Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 та апеляційну скаргу                          ОСОБА_14 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року скасоване; ухвалене нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в позові.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що крім спірного рухомого майна, яке є частиною предмета спору у цій справі, позивач зазначив також про придбання разом із відповідачкою у липні 2015 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була відчужена  ОСОБА_2 04 вересня 2015 року. 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що покупець квартири не був залучений до участі у справі як особа, права якої можуть бути вирішені судом, а суд апеляційної інстанції позбавлений права залучати до розгляду справи нових учасників, у зв`язку з чим необхідно відмовити у позові ОСОБА_1 у цій справі. 
		Крім того, суд зазначив, що доводи апеляційних скарг, що позивач не довів факту проживання з відповідачкою однією сім`єю в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року, суд не бере до уваги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
		Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу   ОСОБА_1  задоволено частково. Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідачка визнала позов та не заперечувала проти його задоволення. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого повинен був вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який діє в інтересах                            ОСОБА_5 , залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спільне проживання сторін однією сім`єю з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року та фотоматеріалами, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
		Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року касаційну скаргу  ОСОБА_13 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Верховний Суд виходив з того, що, оскаржуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_13 вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без належного її повідомлення, а суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки цьому порушенню. В матеріалах справи містяться судові повістки про виклик до суду ОСОБА_13 ; даних про отримання нею повісток про судові засідання матеріали справи не містять. В апеляційній скарзі ОСОБА_13 вказувала про неповідомлення її судом першої інстанції про судові засідання. Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_13 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, а вона обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційні скарги  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року скасоване, позов задоволено.
		Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю    ОСОБА_1 та    ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року по 17 вересня2016 року.
		Визнаноспільною сумісною власністю вказане нижче майно, яке набуте  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу: фотоапарат NikonD7100 18-105mmVR Kitвартістю 23 499,00 грн; ноутбук DellInspirion5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silverвартістю 19 999,00 грн; комплект програмного забезпечення MicrosoftOffice для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219,00 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows7 Максимальна BOX- 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн; принтер Canoni-SENSYSMF4410 (4509В043АА) вартістю 3 334,00 грн; прилад охоронний для автомобілів MagnumElite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; автомобільний відеореєстратор DatakamG5-CITYMAX-BFвартістю 7 600,00 грн; дві карти пам`яті SamsungEvo Plusmicro SDXCUHS-ICard вартістю 2 000,00 грн; мікрохвильова піч SamsungME712BRвартістю 3 400,00 грн; кондиціонер EWTG-122GSвартістю 10 218,00 грн.
		У порядку поділу майна набутого спільно за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу визнаноза    ОСОБА_2 право власності на таке майно: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю23 499,00 грн; ноутбук DellInspirion5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; комплект програмного забезпечення MicrosoftOffice для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219,00 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна                                      BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн.
		У порядку поділу майна набутого спільно за час сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу визнаноза    ОСОБА_1 право власності на таке майно: ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю19 999,00 грн; принтер Canoni-SENSYSMF4410 (4509B043AA) вартістю 3334,00 грн; прилад охоронний для автоімобілів MagnumElite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; автомобільний відеореєстратор DatakamG5-CITYMAX-BFвартістю 7 600,00 грн; дві карти пам`яті SamsungEvo Plusmicro SDXCUHS-ICard вартістю 2 000,00 грн; мікрохвильова піч SamsungME712BRвартістю 3 400,00 грн; кондиціонер EWT              G-122GSвартістю 10 218,00 грн.
		Вирішено питання про судовий збір. 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі містяться судові повістки про виклик ОСОБА_13 до суду першої інстанції. Проте даних про отримання    ОСОБА_13 повісток про судові засідання матеріали справи не містять. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішенням з ухваленням нового про задоволення позову.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що із 01 січня 2015 року між позивачем та відповідачкою склались стійкі відносини, а саме: спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, пов`язаність спільним побутом, спільне вирішення побутових проблем.У подальшому 17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини й уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 . Ці обставини підтверджуються наданими в судовому засіданні суду першої інстанції показаннями свідків.Також факт спільного проживання однією сім`єю підтверджується договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року, закріплений підписами позивача та відповідачки. У матеріалах справи є спільні фотоматеріали позивача та відповідачки.
		Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та    ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року також не заперечувався відповідачкою у справі.
		Щодо вирішення питання про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна, набутого спільно за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, сторони визнали, що спірне майно, а саме: фотоапарат NikonD7100 18-105mmVR Kitвартістю 23499,00 грн; ноутбук DellInspirion5 537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; ноутбук LenovoZ50-70 (59421880) Silverвартістю 19 999,00 грн; комплект програмного забезпечення MicrosoftOffice для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4219,00 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows7 Максимальна BOX- 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн; принтер Canoni-SENSYSMF4410 (4509В043АА) вартістю 3 334,00 грн; прилад охоронний для автомобілів MagnumElite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; автомобільний відеореєстратор DatakamG5-CITYMAX-BFвартістю 7 600,00 грн; дві карти пам`яті SamsungEvo Plusmicro SDXCUHS-ICard вартістю 2 000,00 грн; мікрохвильова піч SamsungME712BRвартістю 3 400,00 грн; кондиціонер EWTG-122GSвартістю 10 218,00 грн набуте ними під час спільного проживання, а,отже, є об`єктом права спільної сумісної власності.
		Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позу щодо визнання спільною сумісною власністю вищезазначеного майна, яке набуте позивачем та відповідачкоюза час сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2022 року ОСОБА_13 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, просить скасувати судові рішення та відмовити у позові.   
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що між сторонами відсутній спір, відповідачка визнала позов, відносини між сторонами врегульовано договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року. 
		Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Надані позивачем фотоматеріали не є належними й допустимими доказами. 
		У договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 02 липня 2015 року ОСОБА_18 (покупець) зазначила, що не перебуває у шлюбі. Суд не дослідив цей договір у контексті спільного проживання сторін однією сім`єю. 
		Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 184/104/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, провадження                           № 6-1026цс15, від 25 грудня 2013 року, провадження № 6-135цс13, від 23 вересня 2015 року, провадження № 6-1026цс15.
		У суді першої інстанції справу розглянуто за відсутності ОСОБА_13 , яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
		На підставі судових рішень у справі позивач намагається позбавити її права власності на квартиру, позов заявлений штучно.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Фактичні обставин справи, встановлені судами
		Суди встановили, що з 01 січня 2015 року між позивачем та відповідачкою склались стійкі відносини, вони стали проживати як чоловік та жінка однією сім`єю.
		17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини й уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 .
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України (далі- СК України).
		Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
		Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
		Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
		Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати усе спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		Суд апеляційної інстанції встановив на підставі доданих до матеріалів справи доказів та показань свідків, що позивач разом з відповідачкою поділяли між собою побут та взаємні права і обов`язки, вели спільне господарство та разом формували спільний бюджет, кошти з якого використали для придбання спільного майна, а саме: фотоапарату Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23499,00 грн; ноутбуку Dell Inspirion 5 537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; ноутбуку Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19 999,00 грн; комплекту програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219,00 грн; комплекту ліцензійного програмного забезпечення                         (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн; принтеру Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3 334,00 грн; приладу охоронного для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; автомобільного відеореєстратора Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7 600,00 грн; двох карт пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2 000,00 грн; мікрохвильової печі Samsung ME712BR вартістю 3 400,00 грн; кондиціонеру EWT G-122GS вартістю 10 218,00 грн.
		Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначене вище майно є спільною власністю подружжя, оскільки набуте за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, у яких вони вели спільне господарства та мали спільний бюджет.Тому суд дійшов правильного висновку, що спільне рухоме майно підлягає поділу між ними.
		Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди неналежно  оцінили докази у справі, адже встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій та не належить до компетенції касаційного суду.
		Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		У касаційній скарзі ОСОБА_13 зазначає, що на підставі судових рішень у справі позивач намагається позбавити її права власності на квартиру, позов заявлений штучно.
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Постановою суду апеляційної інстанції в цій справі не встановлено, що  ОСОБА_13 позбавляється речового права на квартиру АДРЕСА_2 .
		У цій справі квартира АДРЕСА_2 не є предметом поділу між сторонами взагалі, тому заявлені до ОСОБА_13 вимоги щодо прав на вказану квартиру в іншому судовому провадженні можуть бути спростовані нею у загальному порядку доказування.     
		Доводи касаційної скарги про те, що в суді першої інстанції справу розглянуто за відсутності ОСОБА_13 , яка не належним чином повідомлена про розгляд справи, не можуть бути підставою скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки з цих підстав було скасовано попереднє рішення апеляційного суду та проведено новий апеляційний розгляд справи із скасуванням ухваленого без участі ОСОБА_13 рішення суду першої інстанції. 
		Отже, право бути заслуханою реалізоване ОСОБА_13 та їй забезпечені процесуальні гарантії належного розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Заявниця у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 184/104/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі                                        № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, провадження № 6-1026цс15, від 25 грудня 2013 року, провадження № 6-135цс13.
		Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований при вирішенні подібного спору у подібних правовідносинах. Подібність спірних правовідносин у справах можна визначити за допомогою трьох критеріїв. З-поміж них змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а суб`єктний і об`єктний - додатковими. Останні два критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказувати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 26, 27, 30, 97, 98)).
		Постанова Верховного Суду від 27 квітня 2021 року ухвалена в цій же справі № 184/104/17, її вказівки у порядку статті 427 ЦПК України враховані судом апеляційної інстанції, тому безпідставні посилання заявника на висновки у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року як на підставу неоднакового застосування судами норм матеріального та процесуального права. 
		Постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19,                           від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, провадження № 6-1026цс15, від 25 грудня 2013 року, провадження № 6-135цс13, об`єднує загальний правовий висновок про те, що визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, упродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		Немає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не врахував наведені вище правові висновки Верховного Суду та Верховного Суду України.
		У постановах Постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі                          № 531/295/19, від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі                                        № 522/25049/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, провадження № 6-1026цс15, від 25 грудня                      2013 року, провадження № 6-135цс13, спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна вирішені відповідно до встановлених у справах обставин, тому висновки судів у частині результатів вирішення справи не можуть бути підтвердженням неоднакового застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_13 залишити без задоволення.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		О. В. Ступак
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...