Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/6840/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.10.2023
Номер судового провадження: 51-4139км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221130001792

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 жовтня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 953/6840/22
		провадження № 51-4139км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_6 навирок Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя м. Харкова, раніше не судимого, 
		  
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 
		ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року 
		ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання 
		у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання 
		з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
		 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів. 
		Згідно з цим вироком ОСОБА_7 26 серпня 2022 року приблизно о 10:00, знаючи, що багато мешканців будинку АДРЕСА_1 виїхали зі своїх квартир, з метою вчинення крадіжки прийшов до під`їзду № 1 вказаного будинку. Після цього він через відчинені двері проник до квартири АДРЕСА_2 де, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілим і свідомо бажаючи їх настання, оглянувши  квартиру, вирішив викрасти з неї побутову техніку, а саме: пральну машину марки «BOSСH» моделі WLX24460OE вартістю 5700 грн, яка належить потерпілому ОСОБА_8 , морозильну камеру марки «LIEBHERR» моделі GH 1066 вартістю 10 746,75 грн та холодильник марки «Samsung» моделі RL48RRCMG, вартістю 12 833,33 грн, що належать потерпілій ОСОБА_9 . Оцінивши габарити і вагу побутової техніки, ОСОБА_7 вирішив, що для доведення свого злочинного наміру до кінця йому необхідна допомога, тому вийшов з квартири у двір будинку, щоб покликати когось на допомогу. Приблизно о 11:00 біля зазначеного вище під`їзду ОСОБА_7 побачив свого знайомого ОСОБА_10 , якого ввів в оману, повідомивши, що його знайома, яка проживає в квартирі АДРЕСА_3 виїхала із міста та їй терміново потрібні гроші, у зв`язку з чим вона начебто дала дозвіл на продаж своєї побутової техніки, проте ОСОБА_7 не може самостійно транспортувати побутову техніку, тому пропонує допомогти йому за винагороду.   ОСОБА_10 , не будучи обізнаним про незаконність дій ОСОБА_7 , погодився допомогти. Одразу ж, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 з допомогою ОСОБА_10 , якого він ввів в оману, винесли з квартири вищевказану побутову техніку. Потім ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину разом із викраденим майном, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним надалі  на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 та потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі вартості викраденого майна 
		Харківський апеляційний суд 11 квітня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановив новий, яким засудив ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, виключив з мотивувальної частини вироку місцевого суду пом`якшуючу покарання обставину - щире каяття.
		 
		В іншій частині вирок місцевого суду залишив без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, вважає призначене апеляційним судом покарання у виді його реального відбування безпідставним, а застосування місцевим судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК стосовно підзахисного ОСОБА_7 обґрунтованим 
		 
		Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_7  понад вісім років перебуває у незареєстрованому шлюбі, проживає із матір`ю похилого віку, працює електриком, тобто має стійкі соціальні зв`язки. Наголошує, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому злочині, щиро розкаявся, засуджує свій вчинок, не схильний до вчинення кримінальних правопорушень, адже раніше не судимий, від слідства не переховувався й запобіжний захід йому не обирався. Також указує, що потерпілий ОСОБА_8 просив призначити засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. 
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Прокурор просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши позицію прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника  задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України 
		(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Висновок суду про доведеність винуватості засудженого та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		 
		Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
		 
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. 
		 
		Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважуючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		 
		Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
		 
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		 
		За частиною 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, взяв до уваги те, що засуджений раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Суд також зважив на відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому визнав необґрунтованим визнання місцевим судом такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що обвинувачений вживав заходів для виправлення наслідків вчиненого, а викрадене майно було повернуто потерпілим унаслідок дій правоохоронних органів. 
		 
		Крім того, як обґрунтовано послався у вироку апеляційний суд, поза увагою місцевого суду залишився той факт, що вчиненню крадіжки ОСОБА_7 сприяло ведення бойових дій на території м. Харкова та залишення своїх домівок жителями цього міста внаслідок авіаудару авіацією рф. До того ж у результаті злочинних дій засудженого потерпілим було завдано збитків на загальну суму 
		29 280,08 грн, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи 
		ОСОБА_7 .
		 
		Доводів захисника про неврахування судом апеляційної інстанції того, що 
		ОСОБА_7 проживає з громадянкою ОСОБА_11 , з якою понад вісім років перебуває у незареєстрованому шлюбі, та з матір`ю похилого віку, працює електриком, є безпідставними, адже визначення ступеня впливу тих чи інших обставин, що характеризують особу, на призначення заходу примусу належать до дискреційних повноважень суду. 
		 
		Крім того, твердження захисника про те, що ОСОБА_7 не схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки раніше не судимий, від слідства не переховувався й запобіжний захід йому не обирався, не заслуговує на увагу, адже не свідчить про можливе виправлення останнього без реального відбуття покарання.
		 
		Також безпідставними є доводи захисника, що апеляційний суд при призначенні покарання не взяв до уваги позиції потерпілого ОСОБА_8 , який просив призначити засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, у зв`язку з тим, що думка потерпілого не є вирішальною при призначенні покарання.
		 
		Отже, на переконання колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_7 апеляційним судом покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить 
		ст. 65 КК. З огляду на положення ст. 50 КК це покарання узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.Підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що вказано в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства в касаційній скарзі не наведено. 
		 
		Крім цього, касаційна скарга засудженого не містить переконливих аргументів та обставин, які дають підстави для застосування ст. 75  КК.
		 
		Вирок апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 409, 420 КПК.
		 
		Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би могли бути безумовними підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а  касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...