Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/4456/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2023. Зареєстровано: 11.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/740/119/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022275380000328

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 740/4456/22 
		Провадження № 1-кп/740/119/23 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 жовтня 2023 року                      м. Ніжин
		 
		Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		- прокурор ОСОБА_5 ,
		-обвинувачений  ОСОБА_6 ,
		- захисник ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022275380000328 від 17.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Лашківка Ніжинського району Чернігівської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, одружений, є особою з інвалідністю ІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України,
		 
		установив:
		 
		Згідно з обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням громадянин України ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан з 05 години 30хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з особистих мотивів, з метою переконання громадян в правомірності дій країни-агресора, перебуваючи 16.03.2022 у денний час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено) на подвір`ї свого господарства по АДРЕСА_1 , у присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які в той час перебували поруч, публічно заперечував здійснення збройної агресії російської федерації проти України, що виразилося у різного роду висловлюваннях, а саме «…прийде ОСОБА_13  життя стане кращим, прийдуть росіяни  буде порядок, стане краще», «прийдуть росіяни  вам кінець!», «…була б тут росія, був би порядок». 
		Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-1 КК України, як публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України.
		Згідно з обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-1 КК України, а саме в публічному запереченні громадянином України здійснення збройної агресії проти України.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 категорично не визнав своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та показав, що не вчиняв жодних дій, які б свідчили про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-1 КК України. Зауважив, що це наклеп, його обмовили, і все це відбулося з ініціативи його родича  похресника ОСОБА_9 , який, на його думку, вирішив таким чином з ним поквитатися через конфлікт з його сином та облитим фарбою його парканом. Зазначив, що він народився в с. Почечине, де прожив все своє життя, має п`ятьох синів, двоє з яких служать в ЗСУ, є віруючим, має добрі сусідські відносини з односельчанами, пишається бути українцем, Україна  його батьківщина. ОСОБА_14  «кацапів» він не бачив, їхня колона проходила поруч із селом, він тоді ховався в погребі. Його батько воював, тому він боїться війни, думав, ОСОБА_13  «карлик» не піде війною на Україну.
		Сторона обвинувачення на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-1 КК України, посилається на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що з початком війни в кінці лютого 2022 року він та його знайомі переїхали в с.Почечине до ОСОБА_9 . Згодом, на початку березня 2022 року вони йшли вулицею в селі, проходили повз двір ОСОБА_6 , він вийшов до них, спілкувався, і під час бесіди ОСОБА_6 говорив, що прийде росія  покаже, буде інакше, яке він розцінив, як підтримку рф та його сподівання на кращі зміни. 
		Свідок ОСОБА_15 показав у судовому засіданні, що з початком війни в кінці лютого 2022 року він зі своєю дружиною та знайомими переїхали в с.Почечине до ОСОБА_9 . На початку березня 2022 року вони йшли вулицею в селі, проходили повз двір ОСОБА_6 , він вийшов до них, спілкувався, і під час бесіди висловлювався на підтримку політики росії, дослівно не пам`ятає, але суть  за руських, коли вони прийдуть  розберуться.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що з початком війни в кінці лютого 2022 року вона зі своїм чоловіком та знайомими переїхали в с.Почечине до ОСОБА_9 . На початку березня 2022 року в її присутності ОСОБА_6 на вулиці біля свого двору, повз який вони проходили, говорив, що чекає, що прийде ОСОБА_13 і тоді життя стане кращим, а їм буде гірше, виловлювався за руський мир. 
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що з початком війни в кінці лютого 2022 року він з дружиною та його знайомі  ОСОБА_16 і ОСОБА_17 з дружиною переїхали в його будинок у с.Почечине. На початку березня 2022року обвинувачений ОСОБА_6 говорив у його присутності на вулиці біля свого двору, повз який вони проходили, що не боїться путіна, що коли той прийде, то він потисне йому руку. 
		Жодних інших доказів на підтвердження обставин зміненого обвинувачення сторона обвинувачення не надала. При цьому надані стороною обвинувачення письмові документи не є доказами, а лише процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, установлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують, тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.
		Відповідно до ст.22КПК України судом створено усі необхідні умови для реалізації сторонами під час розгляду кримінального провадження в суді їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, щоб провадження було здійснено на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Згідно із ст. 91, 92КПК України обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.
		Доведеність висунутого обвинувачення має ґрунтуватися лише на належних, достовірних та допустимих доказах, які у цілому мають доводити винуватість поза розумним сумнівом. Тобто суд має надати оцінку доказам як окремо та і в цілому відповідно до вимог ст. 94 КПК України. 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
		З урахуванням положень ст.94КПК України суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази не є достатніми для доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		За ініціативою сторони захисту в судовому засіданні допитано свідків  ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які показали суду, що не чули від обвинуваченого ОСОБА_6 висловлювань про підтримку рф чи заперечень агресії проти України.
		Зокрема, свідок ОСОБА_18 суду показав, що обвинувачений  це його батько. Все почалося з того, що ОСОБА_24  його кум, з яким він не спілкується близько 3-х років, побив його меншого брата. Йому відомо про конфліктну ситуацію через облитий фарбою паркан ОСОБА_9 , але на ранок паркан вже помили. Після цього ОСОБА_24 приїздив до його батька, погрожував йому, але батько відмовився купувати йому новий паркан, тому, на його думку, ОСОБА_24 вирішив таким чином помститися. У батька 5 синів, усіх він вивчив, по селу характеризується позитивно. 
		Свідок ОСОБА_23 показав суду, що обвинувачений  це його батько. У нього з ОСОБА_25 приблизно рік  півтора роки тому стався конфлікт, ОСОБА_24 ударив його по голові, тому він облив фарбою його паркан. Втрутився батько, ОСОБА_24 почав погрожувати відповідальністю, а тому, на його думку, і написав звернення на батька.
		Свідок ОСОБА_21 показала суду, що знає обвинуваченого давно, він все життя проживає в с. Почечине, хороший сім`янин. Від нього вона жодного разу не чула будь-яких закликів, підтримки чи заперечень щодо агресії проти України.
		Свідок ОСОБА_22 показав суду, що він товаришує з обвинуваченим і ніколи не чув від нього заперечень чи підтримки агресії проти України, а про конфлікт обвинуваченого із ОСОБА_25 через паркан  чув. 
		Свідок ОСОБА_19 показав суду, що проживає у с. Почечине давно, знає обвинуваченого з дитинства, його всі поважають у селі. Він ніколи не чув від обвинуваченого закликів чи висловлювань про виправдання агресії проти України.
		Свідок ОСОБА_20 показав суду, що тривалий час постійно проживає в с.Почечине, знає обвинуваченого, товаришує з ним. Він ніколи не чув від обвинуваченого висловлювань про підтримку агресії проти України і не вірить в те, що обвинувачений про таке міг висловлюватися.
		Статтею 4 КК України встановлено, що з акон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		КК України доповнено статтею 111-1 (Колабораційна діяльність) на підставі Закону України від 03 березня 2022 року № 2108-IX « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», який набрав чинності 15.03.2022.
		Кримінальна відповідальність за кримінальний проступок, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України  це публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України.
		Склад кримінального правопорушення є формальним, і не передбачає настання обов`язкових шкідливих наслідків таких діянь. Ознака публічності для заперечень визначена в п. 1 Примітки до ст. 111-1 КК. Публічним вважається висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації. 
		Кримінальний проступок вважається закінченим з моменту повідомлення особи про заперечення здійснення збройної агресії.
		За результатами судового розгляду справи суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.
		Показання свідків сторони обвинувачення зводяться до того, що на початку березня 2022 року ОСОБА_6 біля свого двору висловлювався в їхній присутності на підтримку країни  агресора. Жодних інших доказів, крім показань свідків, сторона обвинувачення не надала. 
		Разом з цим згідно зі зміненим обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що саме 16.03.2022 у денний час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено) на подвір`ї свого господарства по АДРЕСА_1 , у присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які в той час перебували поруч, публічно заперечував здійснення збройної агресії російської федерації проти України, що виразилося у різного роду висловлюваннях, а саме «…прийде ОСОБА_13  життя стане кращим, прийдуть росіяни  буде порядок, стане краще», «прийдуть росіяни  вам кінець!», «…була б тут росія, був би порядок». 
		Однак з показань свідків сторони обвинувачення не встановлено, що вказана подія мала місце саме 16.03.2022, тобто в середині, а не на початку березня 2022 року, про що зазначали свідки, і що по АДРЕСА_1 , крім ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 були присутні інші особи, адже свідки про жодних інших сторонніх осіб, крім себе і ОСОБА_6 , не зазначали.
		Разом з цим суд зауважує, що ОСОБА_12 , у присутності якої за версією обвинувачення ОСОБА_6 публічно заперечував здійснення збройної агресії російської федерації проти України, не допитувалася судом безпосередньо в судовому засіданні під час судового розгляду.
		За таких обставин суд вважає, що вчинення ОСОБА_6 саме 16.03.2022 публічного заперечення здійснення збройної агресії російської федерації проти України не підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, а всі сумніви свідчать на користь обвинуваченого.
		Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, винуватість за який передбачена ч. 1 ст. 111 -1 КК України, із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
		Указаних висновків суд дійшов, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, й заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		За наслідками судового розгляду суд вважає недоведеним, що ОСОБА_6 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК України, за обставин, указаних у зміненому обвинувальному акті; цей факт не підтверджується поза розумним сумнівом показаннями допитаних свідків, а жодних інших доказів сторона обвинувачення не надала. 
		Разом з цим суд вважає правдивою версію сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_6 , оскільки, зокрема, кримінальне провадження відкрито в серпні 2022року після того, як у ОСОБА_6 стався конфлікт із ОСОБА_9 щодо облитого фарбою паркану. Показання обвинуваченого не викликають жодних сумнівів у правдивості, а тому вони приймаються судом. При цьому суд ураховує, що показання обвинуваченого підтверджуються показаннями допитаних судом свідків сторони захисту.
		Так, на підтвердження своєї версії подій сторона захисту посилається на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року, яка набрала законної сили, якою звільнено ОСОБА_23 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП, в зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись щодо нього усним зауваженням; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП. Указаною постановою встановлено, що 14.08.2022 близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_23 вчинив хуліганські дії, а саме облив фарбою паркан за адресою: АДРЕСА_2 , та нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_9 .
		Кримінальне провадження №12022275380000328 за обвинуваченням ОСОБА_6 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2022 щодо події, яка за версією обвинувачення мала місце 16.03.2022.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
		Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі не доведення, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		Суд дійшов висновку, що на підставі п. 3 ч. 1 ст.373КПК України ОСОБА_6 слід виправдати за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 111-1 КК України у зв`язку з недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
		Керуючись ст. 2, 22, 26, 84, 85, 91, 94, 368, 370  371, 373, 374, 615 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		 
		Суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...