Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11289/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 11.10.2023. Зареєстровано: 12.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2023.
Дата набрання законної сили: 10.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/11289/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді -Вронська Г.О., Студенець В.І.,
		за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
		за участю представників сторін: 
		представника позивача -    Семеняк С.В.;
		представника відповідача -    Середи О.Я.;
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя - Підченко Ю.О.)
		від 02.03.2023
		та постанову Північного апеляційного господарського суду 
		(головуючий - Кравчук Г.А., судді - Козир Т.П., Коробенко Г.П.)
		від 13.06.2023
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"
		до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
		про зобов`язання вчинити дії.
		Суть спору
		1.          До початку повномасштабного вторгнення рф позивач - резидент уклав з нерезидентом, який має місцезнаходження в російській федерації, договір оренди залізничних вагонів. За договором вагони у кількості 12 штук з травня 2021 року у режимі тимчасового ввезення знаходяться на території рф до 30.04.2024. 
		2.          24.02.2024 у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан. 
		3.          Контрагент продовжував сплачувати орендні платежі через систему Swift. У березні - липні 2022 року Банк із затримкою зараховував кошти за цим договором на рахунок резидента.
		4.          У серпні 2022 року Банк відмовив у проведенні операції з зарахування коштів у сумі 8640 євро на рахунок резидента, що були перераховані 14.07.2022 контрагентом-нерезидентом з місцезнаходженням в російській федерації, як оплата за договором оренди за червень 2022 року, а також 8568 євро, що були перераховані 05.08.2022 як оплата за липень 2022 року.
		5.          Банк посилався на зміни Правил банківського обслуговуванні суб`єктів господарювання та внутрішньої Політики до Заборонених операцій, до яких, зокрема, віднесено фінансові операції клієнтів, які прямо або опосередковано пов`язані з рф/рб.
		6.          Позивач вважає, що відповідно до внутрішньої Політики Банку забороненими є виключно транскордонні перекази валютних цінностей з України/перекази коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів. 
		7.          Натомість операції з переказу коштів на поточний рахунок клієнта-резидента з метою здійснення розрахунків за договором оренди транспортних вагонів не заборонені. Дії Банку суперечать постанові НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (надалі - постанова НБУ № 18), відповідно до якої грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні (друге речення пункту 14-4). Заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів (підпункт 2 пункту 17- 2).
		8.          Банк у відзиві на позов з посиланням на внутрішню Політику до Заборонених операцій, а також лист - роз`яснення НБУ стверджував, що не має права здійснювати зарахування коштів, що надходять від резидента країни агресора. Підпункт 2 пункту 17- 2 постанови НБУ № 18 не застосовується до спірних правовідносин, оскільки операції за договором оренди не належать до операцій з експорту товару, а є операціями з експорту капіталу. 
		9.          Позивач у відповіді на відзив додатково посилався, що НБУ не має права встановлювати правила, наслідком яких є конфіскація майна позивача. Відмова Банку у зарахуванні коштів є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, що несумісне із вимогою пропорційності, викладеною у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), оскільки не дотримано справедливий баланс, який мав бути встановлений між захистом права заявника на мирне володіння майном та вимогами публічного інтересу українського суспільства.
		10.          Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
		11.          Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
		-          чи застосовується постанова НБУ № 18 до правовідносин виконання банком в Україні валютних операцій за рахунком клієнта - резидента?
		-          чи встановлена у постанові НБУ № 18 заборона на зарахування грошових коштів в іноземній валюті на рахунок резидента, що надходять від нерезидентів, які мають місцезнаходження в російській федерації або в республіці білорусь?
		-          чи застосовується до правовідносин, що виникають з договору оренди, підпункт 2 пункту 17- 2 постанови НБУ № 18, що містить перелік операцій, на які не поширюється заборона, встановлена у пункті 17 цієї постанови?
		-          чи має банк відмовити у зарахуванні на рахунок валютних грошових коштів, що надійшли клієнтові, з посиланням на зміну банківських правил? як що так, то чи порушує така відмова заборону на обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами у розумінні статті 1074 ЦК України?
		-          чи було у цій справі порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції?
		12.          Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення.
		Короткий зміст позовних вимог
		13.              У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффанзен Банк" (далі - Банк, відповідач) про:
		- визнання права Товариства на зарахування Банком валютних коштів на розрахунковий рахунок виконання зобов`язань ООО "ЭЛ 6" за договором оренди № 12-04-2021-ЭПМ від 12.04.2021;
		- зобов`язання Банк здійснити зарахування валютних коштів у розмірі 8 640,00 євро на розрахунковий рахунок Товариства № НОМЕР_1 на виконання зобов`язань ООО "ЭЛ 6" за договором оренди № 12-04-2021-ЭП від 12.04.2021.
		13. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Банку у вчинені відповідних операцій суперечить підпункту 2 пункту 17- 2 постанові НБУ № 18 та банківським правилам, про зміну яких позивача було повідомлена після перерахування коштів контрагентом.
		Фактичні обставини справи, установлені судами
		14.          06.05.2016 Товариство, як Клієнт, уклало з Банком договір банківського рахунку № 03/В6-02/2605-02, за умовами якого Банк відкриває Клієнту один або декілька рахунків та здійснює розрахунково-касове обслуговування.
		15.          31.08.2020 сторони підписали Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № CMDCORWE-1156669 (для юридичних осіб-клієнтів корпоративного бізнесу) від 31.08.2020 року (далі також - Заява), на підставі якої здійснюється комплексне банківське обслуговування Товариства.
		16.          Підписанням цієї Заяви про приєднання Клієнт приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування та висловив повну та безумовну згоду з його умовами.
		17.          Відповідно до пункту 1.1 Заяви надано визначення терміну "Договір комплексного банківського обслуговування (Договір)", під яким розуміється укладений між банком і клієнтом договір, який складається з двох частин:
		а) індивідуальної частини Договору: ця Заява про приєднання до Договору, а також інші Заяви, Тарифи, додатки до Договору, а/або додаткові угоди, в т.ч. які змінюють умови публічної частини Договору, що можуть бути підписані сторонами до Договору після приєднання до Договору, та
		б) публічної частини Договору "Правила банківського обслуговування суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом Правила), яка оприлюднюється на сайті банку та визначає перелік послуг, порядок та умови надання банком послуг клієнтам корпоративного бізнесу за Договором, права та обов`язки банку та клієнта, порядок розрахунків та відповідальність сторін, додаткові підстави відмови від Договору та/або припинення надання послуг, а також інші особливості надання окремих послуг.
		18.          Банк самостійно встановлює Правила та змінює їхню редакцію, у тому числі визначає перелік послуг, їх зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за Договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на сайті банку (пункт 3 Заяви).
		19.          14.06.2022 Клієнт звернувся до Банку з листом №91, в якому зазначив, що він уклав з АТ "ЄМП-Новосибірський Електродний Завод" договір № 12-04-2021-ЄМП від 12.04.2021, за умовами якого позивач передав своє майно в оренду. 
		20.          За договором оренди Товариство передало в тимчасове оплатне користування резидента рф залізничні вагони (цистерни моделей 15-1534-03 та 15-1532) у кількості 12 одиниць. Ці вагони вивезені з території України відповідно до вантажних митних декларацій UA 700110/2021/001614 від 05.05.2021, UA 700110/2021/001635 від 05.05.2021, UA 700110/2021/002168 від 14.06.2021 в режимі тимчасового вивезення на термін до 30.04.2024 та з тимчасовою припискою до станції Линьово Західно-Сибірської залізниці. На момент виникнення спірних правовідносин вагони перебували в користуванні орендаря та на території рф.
		21.          У цьому листі Товариство просило Банк повідомити письмово про причини не зарахування на рахунок коштів у розмірі 8640,00 євро згідно з повідомленням № 55252 від 26.05.2022, а також вказати строки, протягом яких такі кошти будуть зараховані на банківський рахунок Товариства.
		22.          Банк звернувся до НБУ із запитом, в якому просив роз`яснити, чи має право суб`єкт господарювання (клієнт) отримувати виручку за експортними договорами, укладеними з резидентами рф/рб, та чи повинен Банк зараховувати ці кошти на поточний рахунок суб`єкта господарювання в іноземній валюті (крім російських рублів та білоруських рублів) за наявності експортного договору (укладеного до або після 24 лютого 2022 року), за яким суб`єкт господарювання здійснює надання резиденту рф рухомого майна в оренду, після набрання чинності постановою КМУ № 187 від 03.03.2022 не розірвав такий експортний договір та/або не повернув своє майно, а резидент рф продовжує володіти та користуватися таким майном, а також здійснювати відповідні платежі на користь суб`єкта господарювання.
		23.          01.08.202З Товариство звернулось до Банку з листом №130 щодо незарахування коштів у розмірі 8 640,00 євро за повідомленням №552 від 01.08.2022, яке стосується орендного платежу за червень 2022 року. 
		24.          01.08.2022 Товариство через систему клієнт-банк отримало повідомлення (вих. № 73496 від 14.07.2022) від АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" щодо зарахування 14.07.2022 суми в розмірі 8 640,00 євро (з додаванням Swift), як оплати за договором оренди.
		25.          У листі №640-0007/54279 від 08.08.2022 НБУ роз`яснив Банку, що згідно з підпунктом 2 пункту 17 постанови НБУ № 18 переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках дозволяється саме за операціями з експорту товарів.
		26.          08.08.2022 Банк у листах № 449 та № 586 повідомив про відмову у проведенні зарахування від 14.07.2022 в сумі 8640 євро, що надійшли від контрагнета - нерезидента, з посиланням на пункт 13.2. статті 13 глави 2 Правил банківського обслуговування та Політику Банку до Заборонених операції. Ці листи були надані у відповідь на звернення позивача № 91 від 14.06.2022
		27.          Відповідно до пункту 13.2. статті 13 глави 2 Правил банківського обслуговування суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", які є невід`ємною частиною Публічної пропозиції для суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу, та чинна редакція яких офіційно оприлюднено на сайті банку в мережі Інтернет https:/raiffeisen.ua, якщо клієнт здійснює операцію, що містить ознаки Забороненої операції або такої, що підлягає обов`язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, банк на власний розсуд має право відмовитися від проведення операції клієнта, у тому числі повернути клієнту розрахунковий документ (та грошові кошти на рахунок клієнта, якщо їх було списано за такою операцією).
		28.          Інформація про Заборонені операції розміщується на сайті Банку в мережі Інтернет https:/raifeisen.ua/about/compliance. 
		29.          Відповідно до Політики Банку до Заборонених операцій віднесено, зокрема, фінансові операції клієнтів, які прямо або опосередковано пов`язані з рф/рб та/або мають наступні ознаки (але не обмежуючись ними), зокрема:
		- з оплати на контрагента, який має кінцевого бенефіціарного власника резидента рф/рб;
		- з метою приховування реального вигодонабувача - резидента рф/рб;
		- з оплати товарів / послуг виробництва (походження) рф/рб;
		- з оплати транспортно-експедиційних послуг по території рф/рб;
		- пов`язані зі зміною учасників фінансової операції з метою виведення коштів на користь резидентів рф/рб, маскування уникнення обмежень, застосованих до резидентів рф/рб;
		- із зарахування виручки від контрагентів-резидентів рф/рб за експорт товарів (продукції робіт/послуг), що поставлені після 24.02.2022 року;
		- пов`язані з іншими випадками, що свідчать про уникнення або сприяння уникненню вимог НБУ.
		30.          12.08.2022 Банк у листі № 196 проінформував Товариство про зміни в Політиці Банку щодо проведення фінансових операцій, які прямо або опосередковано пов`язані з російською федерацією та республікою білорусь.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		31.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		32.           Судове рішення мотивоване так:
		-          відповідно до підпункту 2 пункту 17 постанови НБУ № 18 встановлено заборону банкам здійснювати валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь;
		-          підпункт 2 пункту 17-2 цієї постанови НБУ № 18, який дозволяє переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів, не застосовується. Позивач помилково посилається на цей пункт, як на підставу для виконання спірної фінансової операції;
		-          відповідно до постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту цих національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресію російської федерації", встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є, зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації. Правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 вказаної постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.
		-          відмова Банка у здійсненні операції із зарахування коштів у розмірі 8 640,00 євро на поточний рахунок Товариства за зовнішньоекономічним договором оренди, укладеним з юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства рф, є правомірною, відповідає внутрішній Політиці Банку. Позивач був належним чином повідомлений про обставини, які вплинули на відмову в проведенні операції, у листах № 449 та № 586 від 08.08.2022, а також на офіційному веб-сайті Банку. 
		33.          Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що:
		-          Банк, як агент валютного нагляду, зобов`язаний здійснювати нагляд за дотриманням валютного законодавства його Клієнтом - позивачем, під час проведення операцій через поточні рахунки, що відкриті у цьому Банку, відповідно до пункту 7 Положення про валютний нагляд, що затверджене постановою Правління НБУ №13 від 03.01.2019 (зі змінами);
		-          встановлення обставин дотримання/недотримання Банком зобов`язань учасника банківської системи входить до предмету доказування у справі, незалежно від того, чи посилався позивач на ці норми права та докази у своїй позовній заяві;
		-          в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту слід визнати в цілому допустимим, адже такі обмеження є наслідком цієї агресії;
		-          НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України "Про Національний банк України");
		-          заборона здійснювати будь-які валютні операції, зокрема, з експорту капіталу (виконання зобов`язань за договорами оренди), учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в рф або в рб, відповідає наведеним приписам законодавства;
		-          відповідно до наявних в матеріалах справи копій актів виконаних робіт до договору оренди №12-04-2021-ЄМП від 12.04.2021, зокрема, і акта №15 від 30.06.2022, підтверджується щомісячне виконання позивачем зобов`язань за цим договором з передачі орендарю (юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства рф) в оренду цистерн, тому застосовується мораторій (заборона), що встановлений підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ №187;
		-          відмова у здійсненні операції із зарахування валютних коштів у розмірі 8 640,00 євро на поточний рахунок Товариства за зовнішньоекономічним договором оренди, що укладений з юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства рф, відповідає внутрішній Політиці Банку, оскільки зазначена операція позивача містить ознаки Забороненої операції або такої, що підлягає обов`язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу;
		-          позивач не довів, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, зміст пункту 13.2 статті 13 глави 2 Правил банківського обслуговування суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу в АТ "Райффайзен Банк", які є невід`ємною частиною Публічної пропозиції для суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу, та Інформація про Заборонені операції, яка розміщується на сайті банку в мережі Інтернет за посиланням https:/raifeisen.ua/about/compliance, мали інші редакції, відмінні від тих, на які посилався відповідач у листах №449 від 08.08.2022, №586 від 08.08.2022,№196 від 12.08.2022;
		-          відповідно до умов пункту 7 Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, позивач взяв на себе зобов`язання перед отриманням послуг ознайомлюватися з чинною редакцією Правил, а звернення позивача до банку для отримання послуг або вчинення ним інших фактичних дій, спрямованих на отримання послуг, свідчить про його згоду з чинною редакцією Правил;
		-          обставини включення до внутрішньої Політики Банку до Заборонених операцій - операцій із зарахування виручки від контрагентів-резидентів рф/рб за експорт товарів (продукції, робіт/послуг), що поставлені після 24.02.2022, не впливають на результат вирішення спору, оскільки, по-перше: оренда майна не є товаром, роботою чи послугою, про що стверджує також і позивач; по-друге: таке обмеження не слугувало підставою для відмови Банком у зарахуванні на поточний рахунок позивача спірних коштів, що надійшли за зовнішньоекономічним договором від контрагента - резидента рф.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження 
		34.          Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		35.          Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		36.          В обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування норм частини першої статті 1074 ЦК України, частини першої, третьої статті 178 ГК України, пункту 17 постанови НБУ № 18, і відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах в контексті захисту прав та охоронюваних законом інтересів Товариства. Зокрема, скаржник стверджує:
		-          платіж на користь позивача від контрагента, зареєстрованого у рф, є добровільним виконанням цим боржником наявного грошового зобов`язання на користь українського підприємства. Цей платіж не суперечить внутрішній Політиці Банку, оскільки: 1) не є дорученням позивача Банку здійснити транскордонний переказ валютних коштів з України; 2) не порушує обмеження щодо зарахування по операціях, які стосуються експорту продукції, робіт/послуг, оскільки оренда майна не є товаром, роботою чи послугою; 3) зарахування коштів від контрагентів-резидентів рф/рб за експорт товарів (продукції, робіт/послуг), що поставлені після 24.02.2022 року, не стосуються перерахування боржником, що зареєстрований у рф, коштів в Україну в рахунок виконання існуючих грошових зобов`язань перед позивачем за договором оренди, що був укладений до 24.02.2022;
		-          суди не застосували норму частини першої статті 1074 ЦК України, яка визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків випадках, встановлених законом. Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України;
		-          суди внаслідок неправильного застосування норми частини першої, третьої статті 178 ГК України помилково поширили на позивача спеціальні обмеження, що були введені на період воєнного стану НБУ для підпорядкованих йому кола суб`єктів. Указом Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні покладено на КМУ, тому органом уповноваженим вводити обмеження господарської діяльності для позивача (як сторони публічного зобов`язання), який не є учасником банківської системи та "уповноваженою особою", підпорядкованою НБУ - є КМУ, що відповідає частині третій статті 178 ГК України, яка передбачає, що КМУ може у визначених законом випадках видавати правила, обов`язкові для сторін публічного зобов`язання;
		-          суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми пункту 17 постанови НБУ № 18 за колом осіб. Скаржник вважає, що цей пункт стосується заборони здійснювати будь-які валютні операції "уповноваженим установам", проте не може створювати юридичні наслідки позивачу та його контрагенту, які є суб`єктами валютних операцій у розумінні Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції". Банк виконує функції агента валютного нагляду і обслуговуючого банку, обов`язком якого є надання банківських послуг позивачу без обмеження прав клієнта щодо розпоряджання належними йому грошовими коштами. НБУ в межах своєї компетенції, що передбачено пунктом 20 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України", визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду. Позивач не є учасником банківської системи чи будь-ким з осіб, вказаних у цьому пункті;
		-          не існує нормативно-правової заборони позивачу бути суб`єктом валютної операції, яка полягає у отриманні переказаних в Україну валютних коштів, що надійшли від боржника, зареєстрованого у рф, як виконання грошового зобов`язання. За практикою ЄСПЛ відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, є причиною порушення вимог положень щодо "якості закону" в аспекті втручання у права позивача, який має майновий інтерес щодо зарахування грошових коштів по договору, які за своєю правою природою охоплюються поняттям "майно" у розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		37.          Скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, що визначена у пункті 1 частини першої статті 287 ГПК України, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм частин другої, третьої статті 86, частини першої статті 236, підпункту в) частини першої статті 282 ГПК України та практики ЄСПЛ щодо статті 6 Конвенції, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2023 у справі № 925/384/21 та від 03.08.2022 у справі № 902/502/20, щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, оскільки у постанові суду апеляційної інстанції відсутні мотиви:
		-          відхилення аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі, щодо порядку застосування норми пункту 17 постанови НБУ № 18 за колом осіб;
		-          мотиви визнання копії листа НБУ №40-0007/54279 від 08.08.2022 належним і допустимим доказом, який не містить відомостей, що він був отриманий відповідачем в межах валютного нагляду за валютною операцією позивача, а не в межах надання НБУ роз`яснення підпорядкованій йому банківській установі щодо особливостей здійснення у період воєнного стану власної господарської діяльності відповідача.
		Позиція інших учасників справи
		38.          Банк у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Банк правомірно відмовив позивачу у проведені валютної операції із зарахування 14.07.2022 на його розрахунковий рахунок 8 640,00 євро, як оплату за договором, укладеним з юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства рф, оскільки зазначені дії відповідають вимогам як постанови КМУ N 187, якою введено мораторій (заборону) на виконання зобов`язань, що виникли на підставі вказаного договору оренди, так і пункту 17 постанови НБУ N 18, якими передбачені обмеження (заборона) у здійсненні будь-яких валютних операцій, учасниками яких є юридична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована) в російській федерації. Крім того, така відмова відповідає внутрішній Політиці Банку, оскільки містить ознаки Забороненої операції або такої, що підлягає обов`язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
		39.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
		Щодо застосування постанови НБУ № 18 
		40.          Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання, зокрема, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		41.          Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		42.          Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати в боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини другої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів.
		43.          Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою вказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов`язку в натурі. Аналогічне положення міститься у пункті 5 частини другої статті 20 ГК України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.
		44.          У справі, що переглядається, позивач, як кредитор, вимагає від Банку, як боржника, виконання його обов`язку за договором банківського рахунка, а саме: зарахувати на рахунок, відкритий Клієнтові, грошові кошти в іноземній валюті, що йому надійшли від контрагента за зовнішньоекономічним договором (договором оренди). Банк відмовляється у вчиненні відповідних операцій, посилаючись на заборону відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями і банківські правила.
		45.          Відповідно до частин першої та другої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
		46.          Таким чином, правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов`язання та договір, так банківські правила, якими є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності (що випливає із змісту частини першої статті 1059 ЦК України).
		47.          Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (частина перша статті 4 ЦК України).
		48.          У частині п`ятій цієї статті передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		49.          Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (пункт 24.32 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 908/2587/20).
		50.          Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України "Про Національний банк України").
		51.          Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина друга статті 56 Закону України "Про Національний банк України").
		52.          Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (частина друга статті 6 Закону України "Про Національний банк України").
		53.          Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022); здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій (пункт 14 у редакції, чинній станом на  момент виникнення спірних правовідносин).
		54.          Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
		55.          Валютні операції за рахунками користувачів здійснюються відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями (абзац дев`ятий пункту 24 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162).
		56.          У частині першій статті 4 Закону України "Про валюту і валютні операції", що встановлює гарантії свободи здійснення валютних операцій, визначено, що  валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
		57.          Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції").
		58.          У період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова НБУ № 18, яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з резидентами країни -   агресора   та   її   союзника, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
		59.          Щодо аргументів скаржника, що обмеження, встановлені цієї постановою стосуються виключно Банку, то Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, але регламентація здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами є компетенцією НБУ, тому Банк не має права вчиняти для клієнта валютні операції, якщо це суперечить вимогам чинного законодавства. 
		60.          Верховний Суд зауважує, що предметом спору є примусове виконання зобов`язання здійснити зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України). У даному випадку позивач просить зобов`язати Банк вчинити дії, що є для нього забороненими відповідно до норм, установлених Національним банком в межах  своїх  повноважень.
		61.          Аргументи скаржника щодо неправильного застосування частини першої статті 1074 ЦК України, Верховний Суд відхиляє, оскільки ця норма регулює порядок обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. У справі, що розглядається, НБУ заборонив здійснення певних  видів валютних операцій, що мало наслідком відмови Банку здійснити зарахування коштів на рахунок клієнта.
		62.          Аргументи скаржника щодо відсутності у НБУ таких повноважень та незастосування судами частини третьої статті 178 ГК України Верховний Суд відхиляються. За змістом цієї норми Кабінет Міністрів України у визначених законом випадках може видавати правила, обов`язкові для сторін публічного зобов`язання. Вжите слово "може" означає, що Кабінет Міністрів України видає такі правила у межах своєї компетенції та у випадках, передбачених законом. Норма не містить вказівки, що такі правила видає виключно Кабінет Міністрів України. Натомість, частина п`ята статті 633 ЦК України визначає, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Як вже зазначалось у цій постанові, валютні операції/операції з іноземною валютою здійснюються відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями.
		63.          Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами до спірних правовідносин норми пункту 17 постанови НБУ № 18 за колом осіб, то Верховний Суд зауважує, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, таке питання: яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (пункт 3 частини першої статті 237 ГПК України), і в мотивувальній частині рішення зазначає норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування (пункт 8 частини четвертої статті 238 ГПК України). 
		64.          У позовній заяві позивач прямо посилався на необхідність застосування норми підпункту 2 пункту 17- 2 постанови НБУ № 18, що містить перелік операцій, на які не поширюється заборона, встановлена у пункті 17 цієї постанови, що обумовлює необхідність зазначення в мотивувальній частині мотивів не застосування цієї норми.
		65.           Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що відповідно до цього пункту дозволено переказ коштів за операціями з експорту товарів, а розрахунки за договорами оренди не належать до розрахунків з експорту товару. Операції, пов`язані з виконанням зобов`язань за договорами оренди належить до валютних операцій, пов`язаних із рухом капіталу (підпункт 3 пункту 1 розділу I  Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України 
		 02.01.2019 № 2).
		66.          Підсумовуючи викладене, Верховний Суд доходить таких висновків: 
		-          НБУ має право обмежувати валютні операції в межах території України, в тому числі забороняти зараховувати на рахунок клієнта-отримувача коштів в іноземній валюті, що  надійшли від нерезидента-контрагента,  у разі необхідності забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту;
		-          Банк з метою здійснення валютного нагляду за операцією клієнта з переказу коштів в іноземній валюті зобов`язаний виконувати нормативно-правові акти з питань здійснення операцій з валютними цінностями з юридичними особами-нерезидентами, і клієнт не має права вимагати виконання умов договору, якщо це суперечить вимогам чинного законодавства;
		-          постанова НБУ № 18 є нормативно-правовим актом, який установлює особливості щодо здійснення операцій з валютними цінностями в період запровадження воєнного стану та впроваджує обмеження, які банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій;
		-          постанова НБУ № 18 забороняє Банкам здійснювати будь-які валютні операції  учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь. Банк не має право здійснювати зарахування коштів, що надійшли від таких осіб на поточний рахунок клієнта в Україні, як платіж за договором оренди вагонів;
		-          така заборона не є обмеження прав клієнта у розумінні статті 1074 ЦК України, оскільки не стосується порядку розпоряджання грошовими коштами, що були зараховані на рахунки.
		67.          З огляду на ці висновки щодо нормативної заборони для Банку здійснювати спірні валютні операції, а також зважаючи на те, що у внутрішніх правилах не наведено виключний перелік Заборонених операцій (зокрема, відповідно до встановлених судами обставин такими є фінансові операції клієнтів, які прямо або опосередковано пов`язані з рф/рб та/або мають наступні ознаки (але не обмежуючись ними), в тому числі, пов`язані з іншими випадками, що свідчать про уникнення або сприяння уникненню вимог НБУ), Верховний Суд вважає, що немає необхідності окремо та детально розглядати аргументи скаржника щодо обставин зміни внутрішньої Політики Банку і включення його ситуації до Заборонених операцій.
		Щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції
		68.          Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
		69.          Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає:
		"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів"
		70.          Відповідно до практики ЄСПЛ поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Так само, як і матеріальні речі, деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можна розглядати як "право власності" і, таким чином, як "майно" для цілей цього положення. Поняття "майно" не обмежується "існуючим майном" і може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього принаймні "законних сподівань" стосовно отримання можливості ефективного користування правом власності. "Сподівання" є "законним", якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу. У кожній справі питання, яке необхідно розглядати, полягає у тому, чи надали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на отримання майнового права, захищеного статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		71.          ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило, викладене в першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге правило, яке міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення майна й підпорядковує його умовам; третє правило, зазначене в другому абзаці, визначає, що держави мають право, серед іншого, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів. Ці три правила, однак, не є "чіткими" в розумінні того, що вони не є пов`язаними між собою. Друге та третє правила стосуються конкретно визначених випадків втручання у право мирного володіння майном, і тому їх слід тлумачити з огляду на загальний принцип, викладений у першому правилі.
		72.          Щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, захід має відповідати трьом умовам: бути законним, переслідувати законну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними суспільними інтересами та основоположними правами особи.
		73.          Отже, згідно з Конвенцією, практикою ЄСПЛ, а також Конституцією України  та юридичними позиціями Конституційного Суду України, право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.
		74.          Щодо застосовності цих принципів у справі, що переглядається. 
		75.          Верховний Суд вважає, що неможливість позивача отримувати орендні платежі внаслідок введення заборони на отримання платежів від контрагентів - нерезидентів з місцезнаходженням в рф було втручанням у право мирно володіти своїм майном. Це був захід, який у розумінні другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції становив здійснення контролю за користуванням майном у сенсі третього правила.
		76.          Втручання відповідало вимозі законності в тому сенсі, що воно ґрунтувалось на відповідних правових положеннях Конституції та інших законів і було результатом правових актів НБУ, прийнятих законно. Дії НБУ при введенні заборони на здійснення валютних операцій  були в межах його свободи розсуду і не були "явно необґрунтовані". Той факт, що договір оренди був укладений до 24.02.2022 не має значення з точки зору законності, оскільки заборона стосувалась валютних платежів, що здійснювались після 24.02.2022.
		77.          З`ясовуючи правомірність мети оспорюваного припису, Верховний Суд виходить з того, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17 Конституція України).
		78.          У світлі складної ситуації, яку переживає нація, застосоване втручання переслідувало загальний інтерес. Такий захід був виправданий введенням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України - події, яка неминуче спричинила прийняття зміни соціально-економічного законодавства з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи України, а також вжиття заходів протидії державі -агресору.  
		79.          З огляду на широку свободу розсуду, надану державі в цій сфері, втручання в права заявника було пропорційним переслідуваній меті. На позивача не було покладено індивідуальний і надмірний тягар. Як вже зазначалось, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є справою всього Українського народу. Позивачу було забезпечено перехідний період. Застосований захід не позбавив позивача його законних очікувань щодо його власності, а лише відстрочив можливість набуття належних йому грошових коштів (зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану). 
		80.          Таким чином, у цій справі не було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		81.          Окрім того, Верховний Суд зауважує, що статтею 15 Конвенції встановлено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.
		82.          Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні було введено воєнний стан. Цей Указ затверджено Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. У пункті 3 Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.
		83.          Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
		84.          28 лютого 2022 року Генерального секретаря ООН та за його посередництвом інші держави-учасниці Пакту поінформовано про Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану" та ухвалення Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", а також надіслані роз`яснення щодо обсягу застосування відступу (відповідна нотифікація розміщена за посиланням https://treaties.un.org/doc/Publication/CN/2022/CN.65.2022-Eng.pdf). Цей відступ стосується також прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції
		85.          Надалі у зв`язку з ухваленням Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідні нотифікації були здійснені на адресу Генерального секретаря ООН.
		86.          Відступ України від зобов`язань за Міжнародним пактом та Конвенцією діятиме до завершення воєнного стану на всій території нашої держави. Повідомлення про припинення Україною відступу буде надіслано на адресу Генерального секретаря ООН.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		87.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		88.          Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		89.          Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Розподіл судових витрат
		90.          З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 910/11289/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       І. Кондратова
		Судді                                                                                            Г. Вронська
		                                                                                             В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...