Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 355/873/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2023. Зареєстровано: 12.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2023.
Дата набрання законної сили: 03.11.2023
Номер судового провадження: 2/355/495/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 355/873/23 
		Провадження № 2/355/495/23
		 
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		03 жовтня 2023 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
		головуючого судді Чальцевої Т.В.,
		за участю секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,
		представник позивача Блохіна О.В.
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.06.2023року позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю«Баришівказернопродукт» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті. 
		В обґрунтування позову зазначив, що 05 червня 2019 року він працевлаштувався на роботу до ТОВ «Баришівказернопродкт» на посаду охоронника (наказ № 56-к від 05.06.2019 року). 18 листопада 2020 року він звільнився з ТОВ «Баришівказернопродукт» за згодою сторін, у відповідності до п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 58-к від 18.11.2020 року). При розрахунку йому не було виплачено заробітну плату з листопада 2019 року по жовтень 2020 року включно, що становить загальну заборгованість по невиплаті заробітної плати в розмірі 69 026,67 грн., а тому на день подачі позову до суду сума заборгованості по невиплаті заробітної плати становить 69 026,67 грн. 
		У зв`язку з тим, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 667 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 69 026, 67 грн. У відповідності до довідки про доходи ОСОБА_1 , виданою ТОВ «Баришівказернопродукт», за останні 2 календарних місяці роботи перед звільненням заробітна плата позивача становила 11 639,64 грн.: за вересень - 5 232,50 грн. та за жовтень - 6 407, 14 грн., за 43 робочих дні. Отже, середньоденна заробітна плата складає: 11 639,64 грн./43 роб. дні = 270,69 грн. Враховуючи кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 01.11.2019 року по 09.06.2023 року, середній заробіток у цей період, виходячи із середньоденної заробітної плати, складає 249 305, 49 грн (921 робочих днів х 270,69 грн).
		У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який просив задовільнити у повному обсязі. 
		Ухвалою суду від 15.06.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. 
		Підготовче судове засідання призначено на 22.08.2023р.
		Ухвалою суду від 05.09.2023р. проведено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 19.09.2023р.
		У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
		Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 05 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 працевлаштувався на роботу до ТОВ «Баришівказернопродкт» на посаду охоронника, що підтверджується наказом № 56-к від 05.06.2019 року (а.с. 6).
		18 листопада 2020 року ОСОБА_2 звільнився з ТОВ «Баришівказернопродукт» за згодою сторін, у відповідності до п.1 ст. 36 КЗпП України, що вбачається із наказу № 58-к від 18.11.2020 року. 
		У відповідності до довідки про доходи ОСОБА_1 , виданою ТОВ «Баришівказернопродукт», за останні 2 календарних місяці роботи перед звільненням заробітна плата позивача становила 11 639,64 грн.: за вересень - 5 232,50 грн. та за жовтень - 6 407, 14 грн., за 43 робочих дні (а.с. 7).
		При звільненні ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.
		Відповідно до ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Згідно зіст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Судом встановлено, що відповідач не виплачував заробітну плату, починаючи з 01.11.2019р. по 18.11.2020р. Нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата, дорівнює 69026,67 грн. 
		Таким чином, враховуючи положення ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», загальна сума компенсації, яка належить Позивачу до виплати, складає 69026,67 грн.
		Доказів, що заборгованість була в іншій сумі чи погашена, відповідачем ТОВ «Баришівказернопродукт» суду не надано.
		Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Статтею 94КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно дост.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. 
		Згідно ст. 22 цього Закону- суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 18.11.2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
		Відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу заробітної плати за період з 01.11.2019 року по 18.11.2020 року, тому суд вважає, що таке порушення є порушенням ст.1 Протоколу №1.
		Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
		Згідно ч. 2ст. 233КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
		За цих обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Передбачений ч. 1ст.117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13).
		Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14).
		Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		В п. 20 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.12.1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013року), згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27Закону «Прооплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		Згідно п. 8 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		Абзацом 6 пункту 2 Порядку передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
		Виходячи з того, що дата звільнення 18.11.2001 року, а останніми календарними місяцями перед звільненням були вересень та жовтень 2020 року, беруться для розрахунку саме вересень та жовтень 2020 року.
		Згідно п. 2,3,4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата, обчислені згідно вимог розд. III та IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 №100. Виходячи з того, що дата звільнення позивача 18.11.2021р., останніми календарними місяцями перед звільненням були вересень та жовтень 2020 року, сума середнього заробітку за період затримки, згідно наданого позивачем розрахунку, складає на момент звернення до суду 667 днів, тобто сума середнього заробітку за період затримки складає:
		- 921 день * 270,69 грн./день = 249305, 49 гривень.
		Згідно п. 20Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
		Отже, для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку враховується період з 19 листопада 2020 року по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Це (станом на день подання даної позовної заяви13 червня 2023 року)  921 робочий день. Приймаючи до уваги той факт, що на момент постановлення судового рішення відповідачем не проведено повного розрахунку із позивачем, суд для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку враховує період з 18 листопада 2020 року по день постановлення рішення, тобто до 03.10.2023р., що дорівнює відповідно 287 (двісті вісімдесят сім) днів, тобто сума середнього заробітку за період затримки складає:
		- 967 днів * 270,69 грн./день = 261757, 23 гривень.
		Згідно п. 21Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100(з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.
		Згідно ч.2 розд. II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Згідно ч.8 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
		Статтею 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
		Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.
		Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
		Пунктом 32Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року,передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Відповідно до ст.1, ч. 1 ст.2, ст.3Закону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
		Згідно з п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
		Згідно п.2 ч.1ст. 430ЦПК України, судвважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
		Так, відповідно до п.2 ч.1ст. 430ЦПК України, суддопускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. 
		З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1073,60 грн. судового збору.
		Керуючись статтями47,115-117,231,232,238 КЗпП України, ст.1, ч. 1 ст.2, ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»,Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159,Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»,Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями12,13,76-81,259,263-265,268,273,430 ЦПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Баришівказернопродукт», що знаходиться за адресою: Київська область Броварський район смт. Баришівка вул. Комсомольська, 135-В, код ЄДРПОУ 32445705, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2019 р. по 18.11.2020 р. в розмірі 69 026 (шістдесят дев`ять тисяч двадцять шість ) гривень 67 коп.; суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за кожен день затримки, починаючи з 18.11.2020 року по 03.10.2023року в розмірі 261757 (двісті шістдесят одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) гривень 23 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт», що знаходиться за адресою: Київська область Броварський район смт. Баришівка вул. Комсомольська, 135-В, код ЄДРПОУ 32445705, на користь держави судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три грн.) грн. 60 коп. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджет: 22030106).
		Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Баришівського
		районного суду                         Т. В. Чальцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...