Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2733/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 12.10.2023. Зареєстровано: 12.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2023.
Дата набрання законної сили: 11.11.2023
Номер судового провадження: 2/707/1129/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		707/2733/23 
		2/707/1129/23 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		11 жовтня 2023 року м. Черкаси
		 
		Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді  Морозова В.В.
		при секретарі  Швидкій І.О. 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов`язання вчинити дії,-
		в с т а н о в и в :
		 
		Представник позивача за договором  адвокат Хорошун С.А., в інтересах позивача  ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов`язання вчинити дії, у якій просить суд:
		-усунути ОСОБА_1 ,перешкоди укористуванні належнимйому домоволодіннямза адресою:  АДРЕСА_1 ,шляхом зобов`язання ОСОБА_2 ,перемістити вольєрдля собакта самутварину удомоволодінні,за адресою:  АДРЕСА_1 , на відстань не менше 15 метрів від будинку ОСОБА_1 ;
		- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 10 000 грн 00 коп.;
		- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
		Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач являється власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Домоволодіння має спільну межу та паркан з домоволодінням відповідача, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Представник позивача вказує, що у домоволодінні відповідача на відстані менше одного метру від будинку та вікна спальної кімнати позивача розташований вольєр з собакою та вже тривалий час дана тварина створює нестерпні умови проживання позивачу та його родині. Собака часто виє, в тому числі в нічний час, постійно присутній запах собачих екскрементів, особливо в теплу пору року, позивач не має можливості навіть відкрити вікно в спальні для провітрювання кімнати. Також, представник позивача зазначає, що на усні прохання та письмове звернення позивача до відповідача, щоб вирішити дану проблему та перенести вольєр в інше місце, не принесло жодного результату.
		Зокрема, представник позивача вказує, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування, а саме до Червонослобідської сільської ради, для сприяння у вирішенні питання порушення відповідачем правил добросусідства, однак отримав відмову, без встановлення фактичних обставин спору та без виходу на місце.
		При цьому, представник позивача зауважує, що такі дії відповідача призвели до душевних страждань та до моральної шкоди позивача, яка виражається в порушенні нормального способу життя, постійному стресовому стані, що є наслідком недостатнього відпочинку, по причині постійного шуму та запаху від собаки, ігноруванні відповідачем прохань позивача, та навпаки дана особа веде себе агресивно, постійно ображає позивача, влаштовує скандали, не бажаючи вирішити даний спір по сусідськи, без залучення інших органів, а тому розмір моральної шкоди позивача оцінює в 10 000 грн 00 коп.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
		Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 07 вересня 2023 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 11 жовтня 2023 року; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу  триденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. 
		Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
		Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем її реєстрації.
		Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.
		Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористалася.
		Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 214866090 та № 214863561 від 03 липня 2020 року, копії Договору дарування земельної ділянки та копії Договору дарування житлового будинку від 03 липня 2020 року, копії Акту відновлення в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землеволодіння від 18 липня 2022 року, позивачу  ОСОБА_1  на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за вказаною адресою, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7124989000:02:004:0678, площею 0,0758 га.
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 320835339 від 23 січня 2023 року судом установлено, що відповідачу  ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Із копії звернення від 14 грудня 2022 року вбачається, що позивач звертався до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із проханням винести рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 не порушувати правил добросусідства та перенести собачу будку та саму тварину подалі від межі з його домоволодінням на відстань, яка не буде спричиняти шуму, позбавить запаху від даної тварини та не буде заважати спокійному проживанню.
		Відповідно до копії повідомлення Виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 2616/13-35 від 26 грудня 2023 року встановлено, що сільська рада повідомила позивача про те, що згідно ДБН б.2.2-12:2019 «планування та забудова територій», відстаней щодо розміщення вольєрів для собак, не передбачено.
		Із копіїзвернення від25лютого 2023року вбачається,що позивач25лютого 2023року направив на адресу відповідача звернення у якому просив відповідача ОСОБА_2 перенести собачу будку та саму тварину не менше ніж за 15 метрів від стін його будинку, яке залишено останньою без реагування.
		Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Частиною 3 статті 13 Конституції України встановлено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно достатті 103Земельного КодексуУкраїни власникита землекористувачіземельних ділянокповинні обиратитакі способивикористання земельнихділянок відповіднодо їхцільового призначення,при якихвласникам,землекористувачам сусідніхземельних ділянокзавдається найменшенезручностей (затінення,задимлення,неприємні запахи,шумове забрудненнятощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
		Відповідно до вимог статті 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів
		Згідно зі статтею 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
		Стаття 152 ЗК України встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
		а) визнання прав;
		б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
		в) визнання угоди недійсною;
		г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
		ґ) відшкодування заподіяних збитків;
		д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Як роз`яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
		При цьому, підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
		Так, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено наявність між сторонами спору щодо розміщенням відповідачем на сусідній з позивачем земельній ділянці вольєра та утримання в ньому собаки, з приводу чого позивач звертався до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, з метою належного реагування та фіксації порушення його прав та забезпечення їх відновлення.
		При цьому, доказів порушень відповідачем ОСОБА_2 вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», чи вимог санітарних норм та пожежних вимог ДСП 173-96, ДБН В.1.1-7, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках, позивачем та його представником не наведено, та суду не надано.
		Крім того, не заслуговують на увагу суду посилання позивача на нестерпний запах та гучний шум, спричинений собакою, оскільки ні позивачем, а ні його представником не надано, доказів перевищення в атмосферному повітрі на території домоволодіння гранично допустимої концентрації хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць, а також доказів того, що виміряні значення еквівалентного рівня звуку перевищують гранично допустимі рівні (ГДР) в порушення вимог СН № 3077-84.
		Більше того, будучи наділеними процесуальним правом заявляти клопотання про призначення відповідних експертиз, позивач та його представник таким не скористалися.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейська конвенція про захист домашніх тварин визначає, що будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка дала згоду доглядати за нею, несе відповідальність за її здоров`я та благополуччя.
		При цьому, відповідно до ст. 7, 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем. Правила утримання домашніх тварин встановлюються органами місцевого самоврядування.
		Таким чином, доводи позивача ОСОБА_1 про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу в результаті розміщення відповідачем вольєра з собакою на належній відповідачу ОСОБА_2 земельній ділянці на її конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з реалізацією відповідачем своїх прав, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Зокрема, позивачем у якості доказів були долучені до матеріалів справи фотографії металевої огорожі впритул до паркану, у якій знаходиться собача будка та сама собака.
		З наданих фотографій не можливо достеменно встановити на якій відстані від будинку позивача розташований вольєр з собакою.
		А тому, суд звертає увагу на відсутність порушень прав позивача розміщеним вольєром для собаки, обґрунтованість порушень своїх прав позивач не навів та не надав суду відповідних доказів. 
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За змістом частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.
		Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.
		Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки судом не встановлено факту порушення його прав та об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, а тому в задоволенні таких слід відмовити в повному обсязі.
		Що ж до вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 грн 00 коп., то вона заявлена разом із вимогою про «усунення ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні належному йому домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , перемістити вольєр для собак та саму тварину у домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань не менше 15 метрів від будинку ОСОБА_1 » та є похідною від неї, а тому підстави для її задоволення відсутні.
		Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).
		Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.
		Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
		За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові  на позивача.
		Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача у справі суд залишає за позивачем.
		Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
		 
		 
		 
		у х в а л и в :
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов`язання вчинити дії  відмовити.
		Судові витрати у справі залишити за позивачем  ОСОБА_1 .
		Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
		Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Суддя:     В.  В.  Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...