Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/2075/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2023. Зареєстровано: 12.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2023.
Дата набрання законної сили: 10.10.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4808/348/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090180000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/2075/19 
		Провадження № 11-кп/4808/348/23 
		Категорія ч. 3 ст.186 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
		в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю секретаря ОСОБА_6 ,
		розглядаючи у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження №12019090180000178 за апеляційною скаргою прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року, згідно з якою задоволено клопотання, та закрито кримінальне провадження №12019090180000178 щодо обвинуваченого 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: с. Мишин Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; освіта середня спеціальна; не працює; судимостей не має,
		за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України, у зв`язку із тим, що після повідомлення йому про підозру у їх вчиненні, закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, 
		за участю прокурора     ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_8 ,
		захисника     ОСОБА_9 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПУ України, у зв`язку із тим, що після повідомлення йому про підозру у їх вчиненні, закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
		З обвинувального акта слідує, що близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, перебуваючи по АДРЕСА_2 , зайшов до господарства №1а, де проживає: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де з метою відкритого заволодіння її майном вчинив напад поєднаний із проникненням у вказане житло, в ході чого із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я останньої, заволодів її коштами (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.28: копія витягу з ЄРДР).
		01 березня 2019 року, о 14 годині 35 хвилин, у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за таких обставин: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном,усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, зайшов у господарство №1а, в якому проживає: ОСОБА_11 , де здійснив напад на останню, поєднаний із проникненням у житло.В ході нападу, застосуваввідносно потерпілої насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я, під час чого наніс їй удари кулаками рук та ногами в різні ділянки тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому 2-3-4 плюсневих кісток, закритого перелому лівої променевої кістки. А у подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, заволодів її грошовими коштами у сумі 1000 гривень, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.14-16: копія повідомлення про підозру).
		24 квітня 2019 року, до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, за №12019090180000360, відповідно до якого: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 намагався вчинити відносно ОСОБА_10 дії сексуального характеру проти її волі (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.29: копія витягу з ЄРДР).
		25 квітня 2019 року, до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за №12019090180000372, відповідно до якого: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 перебуваючи в господарстві АДРЕСА_3 , де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним оральним проникненням в тіло ОСОБА_10 , з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої. В результаті вказаний протиправних дій, потерпілій ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми із струсом головного мозку (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я), закритого перелому лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закритих переломів ІІ, ІІІ, ІV плюсневих кісток правої китиці (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними в момент спричинення), синців в ділянках обличчя, грудної клітки, нижніх кінцівок (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відносяться до легких тілесних ушкоджень) - (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.30-31: копія витягу з ЄРДР).
		25 квітня 2019 року, перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури: ОСОБА_7 прийняв постанову про об`єднання матеріалів вказаних кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження, з присвоєнням об`єднаному кримінальному провадженню номер: 12019090180000178 (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.23-26: копія постанови прокурора; т.4 а.с.32-34 копія витягу з ЄРДР). Також, у цей же день, постановою слідчого слідчого відділення Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_12 було перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.1 а.с.9-15 реєстр матеріалів досудового розслідування).
		26 квітня 2019 року, об 11 годині, у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні, ОСОБА_8 було повідомлено про нову підозру у вчиненні ним трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК України, ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 3 ст. 186 КК України, за таких обставин: 
		1) близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 перебуваючи в господарстві АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_8 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_10 втекла та вибігла на дорогу по вул. Багняна.
		Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , наздогнав останню на дорозі по АДРЕСА_2 , неподалік господарства №1, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_8 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_10 втекла та забігла до господарства АДРЕСА_2 . 
		У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , наздогнав останню на території господарства АДРЕСА_2 . Після цього, ОСОБА_8 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме щоб його дії залишились не помітними сторонніми особами, схопив ОСОБА_10 за ногу та відтягнув її на деяку відстань від житлового будинку АДРЕСА_4 в напрямку тильної частини господарства, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. 
		У подальшому, ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_10 щодо припинення протиправних дій сексуального характеру, пов`язаних із застосуванням насильства, які остання мотивувала поганим самопочуттям та болем в різних ділянках тіла, припинив спроби вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , після чого допоміг останній пройти до приміщення літньої кухні за її місцем проживання.
		Після цього, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні за місцем проживання ОСОБА_10 , що в АДРЕСА_2 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням в тіло ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із оральним проникненням в тіло ОСОБА_10 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_8 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_10 втекла до господарського приміщення де зачинилась.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незакінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої людини, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України.
		2)    близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 , перебуваючи в господарстві АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи на меті подолати спротив ОСОБА_10 задля вчинення відносно неї дій сексуального характеру без добровільної згоди останньої, шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_10 декілька ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, поваливши останню на землю. В ході вчинення ОСОБА_8 протиправних дій ОСОБА_10 втекла тавибігла надорогу повул.Багняна. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на подолання спротиву ОСОБА_10 задля вчиненнявідносно неїдій сексуальногохарактеру бездобровільної згодиостанньої шляхомзаподіяння їйтілесних ушкоджень,наздогнав останнюна дорозіпо АДРЕСА_2 ,неподалік господарства№1,де діючиумисно,усвідомлюючи протиправнийта суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,знову наніс ОСОБА_10 декілька ударівруками таногами врізні ділянкитіла,поваливши останнюна землю.В ходівчинення ОСОБА_8 протиправних дій ОСОБА_10 втекла та забігла до господарства АДРЕСА_2 . 
		У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на подолання спротиви ОСОБА_10 задля вчинення відносно неї дій сексуального характеру без добровільної згоди останньої шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень, наздогнав останню на території господарства АДРЕСА_2 . Після цього, ОСОБА_8 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме щоб його дії залишились не помітними сторонніми особами, схопив ОСОБА_10 за ногу та відтягнув її на деяку відстань від житлового будинку АДРЕСА_4 в напрямку тильної частини господарства, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс ОСОБА_10 декілька ударів руками та ногами в різні ділянки тіла. 
		В результаті умисного нанесення ударів руками та ногами в різні ділянки тіла ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно  мозкової травми із струсом головного мозку, закритого перелому лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закритих переломів ІІ, ІІІ, IV плюсневих кісток правої китиці, синців в ділянках обличчя, грудної клітки та нижніх кінцівок. А згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019 тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_10 , у вигляді: закритої черепно  мозкової травми із струсом головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий перелом лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закриті переломи ІІ, ІІІ, IV плюсневих кісток правої китиці відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними в момент спричинення; інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		3)    близько 23 години 50 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні господарства АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю в приміщенні літньої кухні власника майна  ОСОБА_10 , яка в той час зачинилась в господарському приміщенні з метою припинення вчинення щодо неї дій сексуального характеру зі сторони ОСОБА_8 , при цьому достовірно знаючи, що останній відомо про його перебування в приміщенні літньої кухні, відкрито викрав належні ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 1800 (тисяча вісімсот) гривень, які знаходились в шухляді шафи розміщеній у лівому крайньому куті кімнати. Після цього ОСОБА_8 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.17-22: копія повідомлення про нову підозру).
		 
		Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження. 
		Мотивує свої вимоги тим, що не погоджується з ухвалою суду, вважає її незаконною, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Пояснює, що у вказаному кримінальному провадженні, у п?ятницю - 26.04.2019 слідчим, стороні захисту та потерпілій було відкрито матеріали справи для ознайомлення з ними, ознайомлено з ними та вручено обвинувальний акт, тобто до спливу строку досудового розслідування (при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (частина 5 статті 115 КПІК України)), відлік яких продовжується з моменту виконання приписів частини 10 статті 290 КПК України, днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є середа - 1 травня 2019 року. Таким чином, 26 квітня 2019 року, згідно з приписами частини 5 статті 219 КПК України, не включається у строк досудового розслідування. Про те, відповідно до статті 73 КЗпП України, 1 травня «День праці», віднесено до святкових днів, а 28 квітня 2019 року було релігійне свято (Великдень), святкування якого було перенесено на 29 квітня 2019 року, а робочий день вівторка: 30 квітня 2019 року перенесено на суботу: 11 травня 2019 року. Тобто, з урахуванням наведених обставин, останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадження слід вважати саме 02 травня 2019 року, коли обвинувальний акт і був направлений до суду. Звертає увагу, що судом першої інстанції в порушення вимог закону достатньо не вмотивовано та не зазначено причини, з яких суд прийшов до висновку про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а обґрунтування, які суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваної ухвали - не відповідають з`ясованим і підтвердженими доказами та обставинами.
		 
		Захисник ОСОБА_9 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, де просить ухвалу суду без змін. Погоджується з твердженням про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 02 травня 2019 року. Стверджує, що на підставі усіх досліджених доказів достовірно встановлено, що обвинувальний акт з додатками був доставлений прокурором ОСОБА_7 до Коломийського міськрайонного суду саме 07 травня 2023 року. Вказує, що прокурор не звернув увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду (ухвала від 15.03.2021 у справі №676/6116/18, провадження №51-3301), моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження, а не дата, вказана у супровідному листі, оскільки обвинувальний акт було доставлено безпосередньо до суду нарочним. Посилання на те, що складення та затвердження обвинувального акту відбулося у межах строку досудового розслідування ВС визнав неспроможними, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону, закінчення досудового розслідування пов`язане з вчиненням іншої процесуальної дії  зверненням до суду з обвинувальним актом. Тобто у строк досудового розслідування враховується весь період його здійснення з моменту повідомлення про підозру особі до моменту повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. Сам обвинувальний акт має бути переданий до суду у межах строку досудового розслідування після завершення ознайомлення з матеріалами у строк, який залишився на день, коли було вчинено дію, визначену ч. 1 ст. 290 КПК України. Датою надходження акту в суд є дата вхідного до суду, а не вихідна дата з прокуратури і не дата складання чи затвердження акту. Не заслуговує на увагу твердження прокурора про те, що до повноважень суду не входить закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що усі кримінальні правопорушення по яких оголошена підозра ОСОБА_8 (ч.1 ст. 152, ч.1 ст.122, ч.3 ст.186 КК України) не є тяжкими чи особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров`я особи. Стосовно кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК (грабіж), то воно відноситься до тяжких проти власності. Згідно з обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло. Інших кваліфікуючих ознак, в тому числі і щодо застосування насильства під час вчинення грабежу, не зазначено. Із обвинувального акту слідує, що тілесні ушкодження потерпілої пов`язані виключно з діями направленими на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України. Нанесення тілесних ушкоджень жодним чином не пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
		 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції;
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		За змістом п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. 
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01 березня 2019 року ОСОБА_8 було повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (том 4, а.п. 14-16) та 26 квітня 2019 року ОСОБА_8 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України (том 4, а.п. 17-22).
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строки досудового розслідування закінчились 02 травня 2019 року, про що наведено вичерпний аналіз в рішенні суду першої інстанції. 
		Відповідно, твердження прокурора про інший розрахунок перебігу строку у зв`язку з перенесенням робочих днів, не є слушним, оскільки таке твердження спростовано обґрунтованим та вмотивованим висновком суду, оскільки останній день строку досудового розслідування у даному об`єднаному кримінальному провадженні, зокрема: 02 травня 2019 року, припав на робочий день, тому наведені неробочі дні не мають значення для цього строку.
		Колегія суддів встановила, що обвинувальний акт прокурор здав до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (уповноваженій особі) 07 травня 2019 року, тобто вже після закінчення строку досудового розслідування у даному об`єднаному кримінальному провадженні, який є єдиним для всіх трьох кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_8 звинувачувався.
		Так, в матеріалах кримінального провадження цей факт доведено штампом вхідної кореспонденції Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Вх. №7575/19 від 07 травня 2019 року (том 1, а.п. 1), будь-які інші документальні свідчення щодо дати отримання судом обвинувального акта - відсутні.
		Твердження прокурора про те, що не підлягає закриттю кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України стосовно ОСОБА_8 , оскільки він по обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, не є слушним, оскільки усі кримінальні правопорушення по яких оголошена підозра ОСОБА_8 (ч.1 ст.152, ч.1 ст.122, ч.3 ст.186 КК України) не є тяжкими чи особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров`я особи. Стосовно кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК (грабіж), то воно відноситься до тяжких проти власності. Згідно з обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло. Інших кваліфікуючих ознак, в тому числі і щодо застосування насильства під час вчинення грабежу, не зазначено. Із обвинувального акту слідує, що тілесні ушкодження потерпілої пов`язані виключно з діями направленими на вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України. Зі змісту обвинувачення вбачається, що нанесення тілесних ушкоджень не пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
		Злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) не вважався тяжким чи особливо тяжким, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, він був злочином середньої тяжкості. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин став менш тяжким та відноситься до нетяжкого злочину. Отже цей злочин, не підпадає під виключення при застосуванні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 152 КК України, не знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) теж не вважався тяжким чи особливо тяжким злочином, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком від трьох до п`яти років, він був злочином середньої тяжкості. Тож не має навіть і потреби з`ясовувати чи мав місце додатковий об`єкт у вигляді життя та здоров`я особи, бо цей злочин не був тяжким чи особливо тяжким. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин теж став менш тяжким та відноситься до нетяжкого злочину. Отже і цей злочин, теж не підпадає під виключення при застосуванні п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
		Злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, не знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) вважався тяжким злочином, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, він був тяжким злочином. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин залишився тяжким.
		Отже, на думку колегії суддів злочин, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_8 , може за ступенем тяжкості злочину підпадати під виключення при застосуванні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Разом з тим, з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, що вказані в обвинувальному акті, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні грабежу, який передбачений ч. 3 ст. 186 КК України за ознаками проникнення в житло, та не має додаткового об`єкту у виді життя та здоров`я людини.
		Ні за викладом фактичних обставин, ні за правовою кваліфікацією, ні за формулюванням обвинувачення, зважаючи на зміст обвинувального акту, ОСОБА_8 у вчиненні насильства при вчиненні грабежу (безпосередньо до, під час, або після) не обвинувачується.
		Колегія суддів також враховує, що обвинувальний акт містить обставини, які вказують на те, що ОСОБА_8 27 лютого 2019 року заподіював до потерпілої ОСОБА_10 насильство у вигляді заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ударами руками і ногами, але із обсягу пред`явленого йому обвинувачення слідує, що такі дії він вчиняв виключно з метою вчинення дій сексуального характеру з ОСОБА_10 , і таке насильство отримало самостійну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 122 КК України, про що вказано у обвинувальному акті, та не має відношення для кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186 КК України.
		Таким чином, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, відповідно рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року про закриття кримінального провадження №12019090180000178 щодо обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...