Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 670/698/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.
Дата набрання законної сили: 10.10.2023
Номер судового провадження: 51-3197км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021240000000383

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 жовтня 2023 року
		м. Київ
		справа № 670/698/21
		провадження № 51-3197км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,         
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференцій      
		захисника                                           ОСОБА_6 ,
		засудженого                                      ОСОБА_7 ,              
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021240000000383, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця c. Встречний Білібінського району Магаданської області Російської Федерації, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вступ
		ОСОБА_7 26 серпня 2021 року приблизно о 13:35, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домогосподарства на АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин між ним та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свої дій, передбачаючи наслідки у вигляді смерті двох людей та бажаючи їх настання, діючи умисно, із застосуванням вогнепальної зброї, здійснив один постріл в напрямку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в цей час перебували в салоні автомобіля «FiatScudo», р.н.з НОМЕР_1 .
		Після здійснення ОСОБА_7 пострілу, ОСОБА_9 , перебуваючи за кермом даного автомобіля, одразу від`їхав ним від вказаного домогосподарства на значну відстань, позбавивши ОСОБА_7 можливості здійснювати прицільні постріли в ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які знаходились в автомобілі.
		Таким чином, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, до кінця з причин, що не залежали від його волі.
		Зміст оскаржуваних судових рішень 
		Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
		Вирішено долю речових доказів та стягнуто судові витрати.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та як наслідок невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого через суворість, просить вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду змінити та перекваліфікувати дії   ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 і ч. 2 ст. 125 цього Кодексу. Вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній прямий умисел на спричинення смерті потерпілим, а дослідженні судом докази, не спростовують поза розумним сумнівом твердження засудженого про те, що він не мав наміру спричиняти смерть потерпілим. Як стверджує захисник, засуджений діяв із неконкретизованим умислом і повинен відповідати лише за фактично заподіяні наслідки, а саме за заподіяння потерпілому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, потерпілій ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
		Межі розгляду  матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
		Аргументи захисника викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
		Мотиви суду
		Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого  у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство двох осіб, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .Вирок відповідає вимогам статей 370, 373 - 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Так, суд правильно зробив такий висновок на підставі:
		-          показань потерпілої ОСОБА_8 , допитаної в суді першої інстанції, з яких вбачається, що напередодні злочину у ОСОБА_7 був конфлікт з дружиною ОСОБА_10 . Після цього він їздив в нетверезому стані на мотоциклі. Її чоловік ОСОБА_9 викликав поліцію з тією метою, щоб припинити керування в нетверезому стані. Поліція склала відносно ОСОБА_7 протокол. Брат ( ОСОБА_7 ) погрожував, що вона з чоловіком ще отримають.26 серпня 2021 року о 5 годині ранку прийшла мати ОСОБА_11 та пояснила, що у неї конфлікт із сином ОСОБА_7 , який вигнав її з дому. На той час ОСОБА_7 вживав алкогольні напої вже декілька днів. Вона (потерпіла) взяла у ОСОБА_7 пляшку горілки і розбила її. Була розлючена через те, що ОСОБА_7 вживає спиртне та ображає їх матір. Далі з матір`ю пішла до домогосподарства по АДРЕСА_1 , зібрали речі та сіли в автомобіль. ОСОБА_7 крикнув, вона - повернулась. Побачила як ОСОБА_7 направив на неї дуло рушниці. Почула постріл, автомобіль розпочав їхати. Вона не розібрала, що крикнув ОСОБА_7 . Їй дріб попала у палець та груди, а її чоловіку - у праву руку;
		-          показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які в суді першої інстанції показали, що проживають по сусідству  з ОСОБА_11 26 серпня 2021 року вони чули постріли та крик біля господарства ОСОБА_11 . Коли з автомобіля вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в них на одязі були сліди крові;
		-          даних протоколів слідчих експериментів від 08 вересня 2021 року за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в деталях вказали місце та спосіб спричинення їм тілесних ушкоджень - внаслідок прицільного вистрілу з рушниці з невеликої відстані, не заперечувала ОСОБА_8 обставин і систематичних погроз їй зброєю ОСОБА_7 ;
		-          даних протоколу слідчого експерименту від 18 листопада 2021 року за участі ОСОБА_7 , під час якого останній, в присутності понятих та захисника, в деталях вказав місце, спосіб, механізм здійснення пострілу. При цьому не міг пояснити чому не вистрілив вверх з метою налякати сестру, а вистрілив безпосередньо в автомобіль в якому перебували потерпілі;
		-           даних протоколу від 26 серпня 2021 року обшуку житлових та нежитлових приміщень домогосподарства АДРЕСА_1 і протоколів від 26 серпня 2021 року про огляду місця події з відеозаписом слідчої дії і додаткового огляду місця події. За наслідками цих слідчих дій встановлено фактичні дані про місце вчинення злочину, про пошкоджений від пострілу автомобіль, у якому сиділи потерпілі в цей час; зафіксовано сліди крові на дорожній поверхні, на сидіннях та водійських дверцятах автомобіля; зафіксовано уламки скла від автомобіля та вилучено речові докази;
		-          даних протоколу огляду від 14 вересня 2021 року відповідно до якого сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_14 у своєму будинку по АДРЕСА_2 добровільно видала одноствольну гладкоствольну куркову мисливську рушницю 16 калібру, моделі «ІЖ-К», серії НОМЕР_2 , яка є знаряддям злочину;
		-          даних висновків експертів проведених по справі експертиз, зокрема відповідно до висновків експерта № № 704, 818 від 01 жовтня 2021 року щодо наявності та виду тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 ; №647 від 01 жовтня 2021 року щодо групової приналежності крові  ОСОБА_8  підтверджено, що останній заподіяно тілесні ушкодження, а саме, поранення дробом у вигляді підшкірних крововиливів верхнє-внутрішньої поверхні правої молочної залози з розповсюдженням на верхнє-внутрішній квадрант лівої молочної залози, передньої поверхні нижньої половини плеча правої руки, тильної поверхні правої кисті навколо 3-го п`ясно-фалангового суглобу, ран м`яких тканин: переднє-зовнішньої поверхні плеча правої руки на межі середньої та нижньої третин плеча, переднє-внутрішньої поверхні цього ж плеча на межі середньої та нижньої третин, трьох ран м`яких тканин верхнє-внутрішньої частини правої молочної залози, верхнє-внутрішнього квадранта лівої молочної залози, 4-го пальця правої кисті на рівні основи середньої фаланги, тильної поверхні правої кисті в проекції «ліктьового боку» 3-го п`ясно-фалангового суглобу, які в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді ран м`яких тканин тильної поверхні нігтьової фаланги 5-го пальця з руйнуванням нігтьової пластини, кінчика 5-го пальця правої кисті та перелому нігтьової фаланги 5-го пальця правої кисті, які в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров`я з відсутністю небезпеки для життя. Згідно висновків  експертів №№ 703, 817 від 01 жовтня 2021 року щодо наявності та виду тілесних ушкоджень  ОСОБА_9 , якими встановлено, що у ОСОБА_9 станом на 26 серпня 2021 року мало місце поранення дробом із тілесними ушкодженнями, а саме, поранення дробом у вигляді садна шкіри передньої поверхні середньої третини лівого стегна, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, а також підшкірного крововиливу передньої поверхні передпліччя правої руки, трьох ран м`яких тканин переднє-ліктьової поверхні середньої третини передпліччя правої руки, променевої поверхні середньої третини передпліччя правої руки, рани м`яких тканин задньої поверхні середньої третини цього ж передпліччя, трьох ран м`яких тканин ліктьової поверхні верхньої третини цього ж передпліччя, ран м`яких тканин долонної поверхні правої кисті в проекції підвищення 5-го пальця, тильної поверхні правої кисті в проекції основи 5-ї п`ясної кістки, які в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я;
		-          даних висновків експерта № СЕ-19/123-21/7239-БЛ від 12 жовтня 2021 року про те, що вилучена рушниця є мисливською гладкоствольною вогнепальною зброєю моделі «ІЖ-К», серії НОМЕР_2 , 1960 р.в., виробництва «Іжевського механічного заводу»; придатна для стрільби. Надана гільза є складовою частиною, а саме, стріляною гільзою мисливського патрона 16-го калібру, виробництва НВТ «ТАХО», Україна. Представлена на експертизу гільза відстріляна із наданої на експертизу мисливської гладкоствольної рушниці 16-го калібру, моделі «ІЖ-К», серії НОМЕР_2 , 1960 р.в., виробництва «Іжевського механічного заводу»;
		-          інших письмових доказів.
		З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у незакінченому замаху на умисне вбивство двох осіб і кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 15, п. 1, ч. 2 ст. 115 КК України.
		У поданій касаційній скарзі сторона захисту не заперечує факту заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілим, однак вважає, що суди попередніх інстанцій дали неправильну юридичну оцінку діям засудженого, оскільки останній, за його твердженням, діяв з неконкретизованим умислом та не мав умислу на вбивство потерпілих, а тому такі дії підзахисного необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України (щодо потерпілого ОСОБА_9 ) та ч. 1 ст. 122 КК України (щодо потерпілої ОСОБА_8 ).
		Проте, колегія суддів відхиляє ці доводи сторони захисту з огляду на таке.
		Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків. Дії винуватого кваліфікуються як замах лише за наявності конкретизованого (визначеного) умислу.
		Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що замахом закон визнає діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Мета досягнення суспільно небезпечного результату - конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, в тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо їх було включено в мету його діяння, і досягнення такої мети було б неможливе без зазначених наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла і вчинити замах на їх досягнення. На цих позиціях стоїть і судова практика.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
		Верховний Суд у своїх рішеннях  неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.
		Суд першої  інстанції при оцінці діянь засудженого (з`ясуванні змісту і спрямованості умислу) правильно врахував характер, рішучість і динамічність дій, вчинених засудженим, їх раптовість для потерпілих, знаряддя злочину - вогнепальна  гладкоствольна зброя,  яку він  привів у бойову готовність та здійснив прицільний постріл з невеликої відстані біля 5-7 м, виключно в життєво важливі органи потерпілих, які сиділи в транспортному засобі, поведінку до (висловлення попередніх погроз потерпілим), під час і після скоєння злочину (не надав потерпілим  першої медичної допомоги, втік з місця злочину). Враховано судом і дані про те, що ОСОБА_7 проходив військову службу, має спеціальну підготовку та досвід стрільби зі зброї, не маючи будь-яких перешкод для пострілу вгору з метою налякати сестру, все ж таки прицільно вистрілив у потерпілих.
		Після здійснення ОСОБА_7 пострілу ОСОБА_9 , перебуваючи за кермом автомобіля, від`їхав та залишив місце пригоди, позбавивши можливості ОСОБА_7 надалі здійснювати прицільні постріли, та вчинити всі дії, які він вважав за необхідне для доведення злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам до кінця з причин, що не залежать від його волі.
		Таким чином, зміст досліджених судом фактичних обставин і доказів дали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , здійснюючи прицільний постріл з вогнепальної зброї з невеликої відстані в життєво важливі органи, діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілим, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у виді смерті потерпілих і бажав їх настання, проте його дії не призвели до заподіяння їх смерті завдяки діям потерпілого.
		Ці висновки районного суду перевірив апеляційний суд, який визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість цих висновків, касаційна скарга захисника не містить.
		Той факт, що в результаті злочинних дій засудженого потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а потерпілій ОСОБА_8 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин цього кримінального провадження не спростовує того, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілим, а є результатом не доведення його злочинного умислу до кінця.
		У підсумку колегія суддів зазначає, що частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за п. 3 ст. 15,  п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Перевіркою матеріалів провадження, колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК України, у порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, належним чином розглянув доводи, викладені у  апеляційній скарзі захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, дав на них вичерпні відповіді і з цих питань умотивовано відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши переконливі аргументи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.
		Порушень застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.
		У зв`язку з тим, що суд касаційної інстанції не знаходить підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15  п. 1 ч. 2 ст. 115 КК  України на ч. 2 ст. 125 та ч. 1 ст. 122 КК України, тому відхиляє і доводи захисника щодо призначення засудженому покарання за вказаними нормами статей.
		Водночас колегія суддів не вбачає підстав вважати явно несправедливим призначене місцевим судом покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 п. 2 ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки воно відповідає вимогам статей 50, 65 цього Кодексу. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до  ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених  ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
		Судами правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 за п. 3 ст. 15,  п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень не допущено.
		Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.
		З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...