Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 213/2454/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2023. Зареєстровано: 13.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.
Дата набрання законної сили: 06.11.2023
Номер судового провадження: 2/213/28/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
		             Справа № 213/2454/21
		Номер провадження 2/213/28/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 жовтня 2023 року міста Кривого Рогу
		 
		Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі : головуючого  судді Мазуренка В.В., 
		секретар судового засідання - Дударєва В.С. 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Андріяшевська Марина Сергіївна, до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права користування майном, та за позовом Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятої кімнати без надання іншого житлового приміщення, -
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача ОСОБА_2 звернулась в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом, вказуючи, що позивач є сином ОСОБА_3 , якій 18.09.2013 був виданий ордер на житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на одну особу. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла. Остання була інвалідом ІІ групи, потребувала постійного догляду, через що позивач постійно проживав з матір`ю з 18.09.2013 до дня її смерті. Позивач свого житла не має, зареєстрований в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить його двоюрідному брату та його родині. Просить визнати за ним право користування житлом за раніше укладеним договором найму (ордером) жилого приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , замість попереднього наймача  ОСОБА_3 .
		Ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		16.09.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. 
		29 вересня 2022 року представником відповідача- Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради подано відзив на позов ОСОБА_1 проти позову заперечують. Вказують, що єдиною підставою для вселення до гуртожитку є ордер. На спірну кімнату ордер видавався на одну особу  ОСОБА_3 . Відповідач не був зареєстрований та не проживав разом з нею. Після смерті матері відповідач використовує кімнату для зберігання своїх речей, фактично в ній не мешкає, за житло не сплачує. Просять в задоволенні позову відмовити.
		01 вересня 2021 року Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятої кімнати без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування вимог вказують, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 було передано у комунальну власність міста та 20.09.2013 на підставі рішення виконкому Інгулецької районної у місті ради від 18.09.2013 ОСОБА_3 видано ордер на право зайняття однією особою кімнати № НОМЕР_1 , площею 12 кв.м. у вказаному гуртожитку. 15.08.2020 останню знято з реєстрації за вказаною адресою у зв`язку із смертю. Кімната в гуртожитку підлягала заселенню особами, які потребують поліпшення житлових умов. Однак було встановлено, що вказана кімната самовільно зайнята ОСОБА_1 . Останньому було вручено повідомлення про звільнення кімнати, однак вимоги виконкому відповідачем не виконані, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов останній не перебуває. 
		Ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		Ухвалою суду від 31 січня 2022 року справи об`єднано в одне провадження, постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 справу передано у провадження судді Мазуренка В.В.
		Ухвалами від 14 липня 2022 року та від 14 вересня 2022 року об`єднану справу прийнято до провадження судді Мазуренка В.В.
		21 березня 2023 року закрито підготовче провадження в об`єднаній справі та призначено справу до розгляду по суті. Задоволено клопотання представника виконкому про виклик свідків. 
		В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. 
		Від представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 неодноразово надходили клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю її в інших судових засіданнях, перебування у відрядженні або у відпустці. Про причини неявки в судові засідання, призначені на 16.08.2023 та на 04.10.2023 представник позивача не повідомила, доказів про поважність причин неявки не надала. 
		ОСОБА_1 про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду не направив, відзиву на позов виконкому про виселення його із самовільно зайнятої кімнати  не надав. 
		Представник виконавчого комітетуІнгулецької районноїу містіради всудове засіданняне з`явився.В судовомузасіданні  17.05.2023представник виконкомупідтримала позовнівимоги про виселення ОСОБА_1 із самовільно зайнятої кімнати без надання іншого житлового приміщення. В подальшому в судові засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без участі представника виконкому.
		Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наданих письмових доказів та показів свідків. 
		 
		Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		На підставі рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 29.07.2009 №3367 прийнято до комунальної власності міста гуртожиток на АДРЕСА_3 та об`єкти інженерної інфраструктури, що його обслуговують.
		Відповідно до п.2 розділу ІІ Положення про гуртожиток для проживання сімей, що є додатком до рішення виконкому міської ради від 11.06.2008 №450 ордер є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.
		На підставі рішення виконкому Інгулецької районної у місті ради від 18.09.2013 №307 ОСОБА_3 видано ордер на право зайняття сім`єю, яка складається з однієї особи, житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 , розміром 12,0 кв.м., що видно із корінця ордеру №50 від 20.03.2013. Особовий рахунок в ТОВ «Сітісервіс-КР» було відкрито на останню. 
		Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що видно із свідоцтва про його народження. Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №539.
		Із довідок відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Інгулецької районної у місті ради від 20.08.2021 видно, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 24.09.2013, знята з реєстрації 19.08.2020 у зв`язку із смертю. ОСОБА_1 не значиться як такий, що має реєстрацію місця проживання на території Інгулецького району міста Кривого Рогу. Місце проживання останнього зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . 
		В акті №4-19 від 24.01.2019, складеного мешканцями квартир за адресами: ОСОБА_4 - АДРЕСА_4 ; ОСОБА_5 - АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 - АДРЕСА_6 , та ОСОБА_7  адреса якої не вказана, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 приблизно з вересня 2013 року проживала ОСОБА_3 та її син ОСОБА_1 . ОСОБА_3 приблизно з 2015 року потребувала постійного лікування і стороннього догляду, який здійснював її син ОСОБА_1 , забезпечував матір всім необхідним, надавав матеріальну та фізичну допомогу. Ніхто інший за ОСОБА_3 не доглядав та з нею не проживав. 
		На клопотання ОСОБА_1 щодо зміни договору найму спірної кімнати у гуртожитку, виконком Інгулецької районної у місті ради надано лист від 18.02.2019, з відмовою у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, оскільки він не був зареєстрований за вказаною адресою. Йому запропоновано звернутися до суду для визнання права користування житловим приміщенням. 
		12 липня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення, відповідно до якого його зобов`язано терміново звільнити кімнату АДРЕСА_7 та здати ключі від займаної кімнати до 15 липня 2021 року.
		Як видно із витягу з протоколу №9 від 03.08.2021 засідання громадської комісії з житлових питань виконкому Інгулецької районної у місті ради ОСОБА_8 звернулась до виконкому з питання надання кімнати АДРЕСА_7 . Під час підготовки документів, виявилось неможливим оформлення ордеру та договору найму вказаної кімнати, оскільки її самовільно зайняв син покійної ОСОБА_3 , яка була головним наймачем кімнати - ОСОБА_1 . Останньому було вручено повідомлення про звільнення кімнати, але останній відмовився добровільно зібрати речі та звільнити займане приміщення. Комісія вирішила звернутися до юридичного відділу виконкому для вирішення питання в судовому порядку та звернутися до поліції з приводу незаконної поведінки ОСОБА_1 .
		Актом №3-293 від 11.08.2021, складеного комісією у складі техніка по обслуговуванню гуртожитків ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» ОСОБА_9 , мешканців кімнат АДРЕСА_8 - ОСОБА_10 , №13  ОСОБА_11 , АДРЕСА_9 - ОСОБА_12 у вказаному гуртожитку, встановлено, що ОСОБА_1 не був зареєстрований кімнаті №18 гуртожитку. Після смерті його матері він самовільно зайняв видане їй житлове приміщення. В кімнаті з`являвся періодично. З липня 2021 року в кімнаті відсутній, його місцезнаходження не відоме. 
		В судовому засіданні 17.05.2023 були допитані свідки. 
		Так, свідок ОСОБА_9 суду показала, що кімната, в якій проживала ОСОБА_13 є комунальною. Після смерті останньої, ОСОБА_1 закрив кімнату та пояснив, що буде там жити. Зі слів сусідів їй відомо, що особистих речей ОСОБА_1 в квартирі немає, іноді від влаштовує сварки. Коли вони виходили на адресу спірної кімнати для складання акту, то кімната була закрита, було встановлено, що він там не мешкає. Похованням ОСОБА_3 займались її подруги. 
		Свідок ОСОБА_12 суду показала, що спірна квартира знаходиться по сусідству від неї. Там проживала мати позивача сама. ОСОБА_1 проживав окремо, спільне господарство вони не вели. Після смерті ОСОБА_3 її син фактично в кімнаті не проживає, періодично з`являється та влаштовує сварки із подругою. Кімната майже весь час закрита, у кого знаходяться ключі їй не відомо. 
		   Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що позивач є сином ОСОБА_3 та разом з нею до смерті останньої він не проживав. Особисто вона або інші подруги ОСОБА_3 ходили за продуктами харчування для останньої. Після смерті матері ОСОБА_1 з`явився у спірній кімнаті місяців через дев`ять та періодично приходив до кімнати. Його вона бачила рази зо два, той був у стані алкогольного сп`яніння. З літа 2021 року вона його не бачила. Нещодавно приходили якісь люди, намагалися вибити двері кімнати ОСОБА_3 , пояснили, що вони знайомі ОСОБА_1 . На даний час кімната закрита.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		В Постанові ВС від 17 серпня 2021 року у справі № 754/5900/16-ц, провадження № 61-9454св21 суд вказав, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		   Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
		Згідно зі статтею 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
		Відповідно до ст. 42, 43 Житлового кодексу України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в порядку черговості. 
		Як передбачено ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
		Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
		Аналогічний порядок та підстави вселення до гуртожитку закріплено в п.6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого Постановою КМУ від 20.06.2021 №498, яким передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування, видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право на вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
		Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Положення про гуртожиток для проживання сімей, який є додатком до рішення виконкому міської ради від 11.06.2008 №450, із змінами внесеними відповідно до Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13.10.2010 №290, вселення інших членів сім`ї, не зазначених в ордері, допускається за письмової згоди повнолітніх членів сім`ї громадянина, які мешкають разом з ним. 
		В ПостановиВерховного Судувід 09березня 2021року усправі №565/1499/19(провадження№ 61-12433св20)суд зазначив: вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
		Встановлено судом, що ОСОБА_3 було видано ордер на право зайняття кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , на одну особу. Після смерті ОСОБА_3 її син ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право користування цією кімнатою. При цьому, ОСОБА_3 за життя, письмової згоди на вселення до кімнати її сина ОСОБА_1 не надавала. Останній не був зареєстрований у спірній кімнаті, яка не є його основним місцем проживання.
		Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Однак жилі приміщення, що є державною чи комунальною власністю не включаються до складу спадщини та у спадок не переходять. Якщо у такій квартирі ніхто окрім наймача не проживав, то вона повертається у розпорядження власника (в особі відповідального органу) і буде повторно надана особам, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. 
		Із досліджених судом доказів не встановлено перебування ОСОБА_1 на такому обліку. 
		Відповідно дост.824ЦК Українина вимогунаймача таінших осіб,які постійнопроживають разомз ним,та зазгодою наймодавцянаймач удоговорі наймужитла можебути заміненийоднією зповнолітніх осіб,яка постійнопроживає разомз наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.
		Статтею106ЖК передбачено,що  повнолітній членсім`їнаймача вправіза згодоюнаймача таінших членівсім`ї,які проживаютьразом зним,вимагати визнанняйого наймачемза ранішеукладеним договоромнайму жилогоприміщення замістьпопереднього наймача.Таке жправо уразі смертінаймача абовтрати нимправа нажиле приміщенняналежить будь-якомучленові сім`їнаймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
		Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що наявність або відсутність прописки не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, котра там мешкала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
		У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 202/1556/18 висловлено правову позицію про те, що згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем проживання (рішення у справі "Прокопович проти Росії", заява № 58255/00, пункт 36). 
		У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).
		Відповідно до вимогст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Суд виходить з вимог ст. ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписамистатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст. 263 ЦПК України).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		В судовому засіданні із наданих письмових доказів та показів свідків встановлено, що ОСОБА_1 не був включений до складу сім`ї наймача при видачі ОСОБА_3 ордеру, не зареєстрований у спірній кімнаті в гуртожитку, не мешкав разом із матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті у наданій їй кімнаті, спільне господарство вони не вели, позивач не займався похованням матері після її смерті. Спірна кімната не є постійним місцем проживання ОСОБА_1 , останній там з`являється періодично, кімната постійно закрита. 
		ОСОБА_1 не подано належних доказів на спростування вказаних обставин, клопотання про виклик свідків ні він, ні його представник, не заявляли. Акт від 24.01.2019 доданий ОСОБА_1 до свого позову суд не бере до уваги, оскільки викладені в ньому обставини повністю спростовуються показами допитаних в суді свідків.
		Наймодавець заперечує проти заміни померлого наймача ОСОБА_3 на її сина ОСОБА_1 . 
		Отже, судом не встановлені обставини, за яких у ОСОБА_1 виникло б право на проживання у спірній кімнаті в гуртожитку та укладення з ним договору найму, а тому підстав для визнання за ним права користування кімнатою АДРЕСА_7 за раніше укладеним договором найму, немає.
		Враховуючи вищевикладене у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити. 
		 
		Розглядаючи позовні вимоги виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення суд зазначає таке.
		Як передбачено ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.
		Відповідно до ст. 109 ЖК виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
		Згідно з ч.3 ст. 116 ЖК осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме: без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та, відповідно, ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю в них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. Дотримання порядку надання жилої площі у гуртожитку впливає на правовий статус осіб, які в них проживають. Визнання вселення незаконним тягне за собою виселення без надання іншого житла відповідно до ст. ст. 116, 132 Житлового кодексу УРСР. Особа, яка вселилася до житлового приміщення гуртожитку без дотримання встановленого порядку, не набуває право користування таким житлом. Виселення цих осіб пов`язане із відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі. 
		ОСОБА_1 12.07.2021 було вручено повідомлення про необхідність звільнення спірної кімнати у гуртожитку, яке залишено без реагування.
		Оскільки із викладених вище обставин не встановлено дотримання порядку вселення ОСОБА_1 до гуртожитку та він не набув права на користування кімнатою АДРЕСА_7 , отже законних підставдляподальшого зайняттяним кімнатив гуртожиткунемає, тому ОСОБА_1 підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. 
		    Повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позов Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради підлягає задоволенню.
		У відповідності до положеньстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , то відсутні підстави для стягнення з Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради на його користь сплаченого судового збору в розмірі 918,00 грн. Разом з тим, судовий збір, понесений Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради при зверненні з позовом до ОСОБА_1 у розмірі 2270,00 грн підлягає стягненню з останнього, оскільки судом вирішено про задоволення даного позову. 
		На підставівищевикладеного,керуючись ст.ст.42,43,58,109,116,128,129,ЖК України, ст.824 ЦК України, ст. ст.10,12, 13,74-81, 89, 141,247 ч.2, 258, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Андріяшевська Марина Сергіївна, до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права користування майном  відмовити.
		Позов Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятої кімнати без надання іншого житлового приміщення - задовольнити. 
		Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із самовільно зайнятої кімнати за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
		Стягнути з ОСОБА_1 накористь Виконавчогокомітету Інгулецькоїрайонної умісті ради судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 . РНОКПП НОМЕР_2 .
		Представник ОСОБА_2 , АДРЕСА_11 . 
		Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, місцезнаходження: пл. Гірницької слави, буд.1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, код ЄДРПОУ: 04052548.
		Рішення складено та підписано суддею 04 жовтня 2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                     В. В. Мазуренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...