Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/1393/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023
Номер судового провадження: 51-3032км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022251010000098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 жовтня 2023року
		м. Київ
		справа № 711/1393/20
		провадження № 51-3032 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022251010000098, за обвинуваченням 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Черкасах, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 
		2020 року  ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання                у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. 
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь Черкаської обласної ради - витрати, понесені КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» на лікування потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , у розмірі 14 371,76 грн; Черкаської міської ради  - витрати, понесені КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради» на лікування потерпілого ОСОБА_8 , у розмірі 3 518, 41 грн.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 486,00 грн, моральної шкоди - 100 000,00 грн, всього 120 486,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 260 000,00 грн кожному з них, з приватного підприємства «Скай Лайн» (далі - ПП «Скай Лайн») по 240 000,00 грн кожному. Постановлено стягнути на їхню користь з ПрАТ «УПСК» на відшкодування матеріальної шкоди 69 072,19 грн. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Згідно з вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 9 січня 2020 року приблизно о 17:30, за обставин, детально викладених у вироку, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів 2.3.«б», 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись у межах населеного пункту з перевищенням допустимої швидкості у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху керованого автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і вчинив наїзд на пішоходів, у результаті чого потерпілий ОСОБА_11 отримав легкі тілесні ушкодження, потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а малолітній потерпілий ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено.
		Стягнуто з ПрАТ «УПСК» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 1024, 30 грн; на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - по 28 338 грн кожному. 
		У решті вирок місцевого суду залишено без змін.   
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник цивільних позивачів - адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на порушення вимог процесуального та матеріального права, просить змінити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову. На думку адвоката, апеляційний суд свого рішення належним чином не обґрунтував та не дотримався вимог ч. 2 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). При цьому судом не було враховано норми матеріального права та не правильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілих.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК, вид та розмір призначеного засудженому  покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
		Разом із тим, доводи касаційної скарги представника цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про неправильність вирішення судами першої та апеляційної інстанцій їх цивільного позову, а саме: в частині відшкодування моральної шкоди, є обґрунтованими.
		Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до приписів ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		З огляду на це при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
		При вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 зазначених приписів закону місцевим судом  не дотримано повною мірою, а також не було враховано й апеляційним судом при зміні вироку в частині цивільного позову.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілим  ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заподіяно матеріальну та моральну шкоду. З метою відшкодування цієї шкоди потерпілі звернулися до ПП «Скай Лайн» та  ПрАТ «УПСК» з цивільним позовом в межах кримінального провадження. 
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на момент вчинення злочину ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ПП «Скай Лайн», де він працював водієм та здійснював перевезення пасажирів. Транспортний засіб - автобус ««ЗАЗ»», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить  ПП «Скай Лайн» та був застрахований на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПП «Скай Лайн» та  ПрАТ «УПСК». Згідно з умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4495928 від 4 листопада 2019 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 130 000,00 грн, розмір франшизи - 2 600,00 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.
		Положеннями ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон №1961-ІV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 23 Закону №1961-ІV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Відповідно до положень ст. 26-1 Закону №1961-ІV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст. 41  цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Згідно з п. 27.3 ст. 27 Закону №1961-ІV, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить                       12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		При цьому необхідно мати на увазі, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1 ст. 9 Закону №1961-ІV).
		Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4 ст. 9 зазначеного Закону). Порядок та розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23-25 Закону.
		Судом першої інстанції було ухвалено рішення про визначення розміру моральної шкоди, а також, серед іншого про стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь потерпілого ОСОБА_8 100 000 грн та на користь потерпілих   ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 260 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалоювід 12 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову було змінено. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 1024, 30 грн; на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - по 28 338 грн кожному, що по суті є вірним визначенням розміру відшкодування з огляду на положення закону та усталену практику Верховного Суду.
		Разом з цим, апеляційний суд приймаючи своє рішення, залишив поза увагою те, що зменшивши розмір стягнення моральної шкоди з  ПрАТ «УПСК» на користь потерпілих, фактично зменшив її загальний розмір, визначений судом першої інстанції, про що не порушувалось питання в апеляційній скарзі. При цьому посилання апеляційного суду на те, що перерозподіл сум моральної шкоди і стягнення їх з власника джерела підвищеної небезпеки не передбачено законом, є такими, що суперечать законодавству.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для зменшення судом розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню зі страховика,  є передусім зменшенням доведеної шкоди, яка повністю покривається страховиком. У разі зменшення судом розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню із страхової компанії як страховика, суми відшкодування між ним та страхувальником, як власником джерела підвищеної небезпеки, за участі якого трапилась ДТП, перерозподілу не підлягають.
		Натомість, у разі зменшення зобов`язання страховика без зменшення загального розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, тоді сума підлягає перерозподілу шляхом збільшення відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, не покритої договором страхування.
		Враховуючи викладене, ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди не можна визнати законною й обґрунтованою.
		За таких обставин, касаційна скарга представника цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9  підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати наведене і прийняти рішення про визначення розміру й розподілу витрат на відшкодування потерпілим моральної шкоди, завданої останнім внаслідок вчиненого ОСОБА_10 злочину, з урахуванням пред`явлення ними цивільних позовів.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу представника цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року щодо ОСОБА_10 в частинівирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...