Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19134/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 12.10.2023. Зареєстровано: 14.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.
Дата набрання законної сили: 12.10.2023
Номер судового провадження: К/990/26500/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №640/19134/19
		адміністративне провадження № К/990/26500/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П.,
		суддів: Гімона М.М.,  Васильєвої І.А., 
		розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №640/19134/19
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа - Усть-Чорнянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2021 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.),
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), третя особа - Усть-Чорнянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018  № № 486196-1308-0713, 486197-1308-0713, від 05.06.2019 №№ 23140-5413-0713, 23141-5413-0713 та від 25.09.2019 № № 23159-5413-0713, 23160-5413-0713.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року, залишеним без постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року,  адміністративний позов задоволено частково:
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018               № 486196-1308-0713 в частині 118176,52 грн;
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019               № 23140-5413-0713 в частині 118176,52 грн;
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2019                № 23159-5413-0713 в частині 118176,52 грн;
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018               № 486197-1308-0713 в частині 7520,97 грн;
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019               № 23141-5413-0713 в частині 7520,97 грн;
		визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2019               № 23160-5413-0713 в частині 7520,97 грн. В решті позову відмовлено.
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2018 Головний управлінням ДФС у Закарпатській області винесено податкові повідомлення-рішення №486196-1308-0713, яким позивачці визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за 2018 рік в розмірі 126634,27 грн (земельна ділянка розміром 0,9666 га); № 486197-1308-0713, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за 2018 рік в розмірі 8026,72 грн (земельна ділянка розміром 0,0578 га).
		У подальшому, контролюючим органом стосовно тих самих земельних ділянок винесені податкові повідомлення-рішення за 2017 рік: від 25.09.2019 № 23159-5413-0713 на суму 126634,27 грн; від 25.09.2019 № 23160-5413-0713 на суму 8026,72 грн; за 2019 рік: від 05.06.2019 № 23140-5413-0713 на суму 126634,27 грн; від 05.06.2019   № 23141-5413-0713 на суму 8026,72 грн.  
		Як вбачається із розрахунку, наданого контролюючим органом, податкові повідомлення-рішення № 486196-1308-0713, № 23140-5413-0713, № 23159-5413-0713, кожне на суму 126634,27 грн, обраховані відповідачем виходячи із орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки, що становить 2532685,92 грн.
		Податкові повідомлення-рішення № 486197-1308-0713, № 23141-5413-0713, № 23160-5413-0713 обраховані відповідачем виходячи із орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки, що становить 151447,56 грн.
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, такими, що складені з безпідставним врахуванням нормативної грошової оцінки (далі також - НГО), зазначеної у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, отриманих контролюючим органом від Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, без внесення змін щодо її розміру у договори оренди земельних ділянок, позивачка звернулася до суду з цим позовом. 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення можна вважати обґрунтованими лише в частині орендної плати в сумі 8457,75 грн / рік за земельну ділянку площею 0,9665 га та в сумі 505,75 грн /рік за земельну ділянку площею 0,0578 га, нарахованої на підставі договорів оренди та з урахуванням рішень судів про внесення змін до вказаних договорів в частині розміру орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки. Суди дійшли висновку, що посилання відповідача на Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку  зазначених земельних ділянок, які самостійно були отримані контролюючим органом, є помилковими, оскільки в будь-якому випадку підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, при цьому, зміни в договори в частині НГО не вносились.
		Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наполягає на тому, що якщо орган місцевого самоврядування прийняв рішення про нову нормативну грошову оцінку землі, то орендар сплачує орендну плату, обчислену із застосуванням такої нормативної грошової оцінки, навіть у разі не внесення відповідних змін до договору оренди. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		Позивачка правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалася. 
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а відтак колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
		Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, підставою виникнення спору між сторонами у цій справі слугувало те, що контролюючий орган нарахував позивачці орендну плату за земельні ділянки, якими остання користується на підставі договорів оренди, застосувавши нормативну грошову оцінку земельних ділянок, зазначену у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформованих Управлінням Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області 16.02.2016. На переконання позивачки, зазначені Витяги не можуть бути використані як підстава для нарахування орендної плати за користування землею, оскільки зміни в договори оренди щодо розміру НГО не вносилися. 
		Отже, ключовим питанням, яке належало вирішити судам у цій справі було прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при нарахуванні платнику податків податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки відомостей про нормативну грошову оцінку, наданих Управлінням Держгеокадастру станом на 16.02.2016, без внесення змін у договір оренди щодо розміру такої (нової) нормативної грошової оцінки. 
		Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
		Особливості нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку як однієї із форм плати за землю врегульовано приписами статті 288 ПК України.
		Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
		Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
		Разом з тим, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України містить застереження щодо належного розміру орендної плати.
		У цій справі спірним є донарахування позивачці орендної плати за земельні ділянки за період з 2017 по 2019 роки.
		Впродовж 2016 року підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначав, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
		З 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким підпункт 288.5.1 викладено в такій редакції: « 288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території»;
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII, який набрав чинності 01 січня 2018 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України викладено в наступній редакції: "288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:
		для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
		для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області».
		Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
		Згідно із пунктом 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 286.1 статті 286 ПК України).
		Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Зміст наведених норм свідчить про те, що для визначення розміру орендної плати використовується НГО земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (в даному випадку 3%), однак, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. При цьому нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
		Дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		Згідно з абзацом третім частини першої статті 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (частина друга статті 18 Закону №1378-IV).
		Відповідно до частини другої статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		Частина перша статті 23 Закону №1378-IV встановлює, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
		Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя статті 23 Закону №1378-IV).
		Відповідно до пункту 4 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
		Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.
		Підпункт 1 пункту 4 Порядку №1066 передбачає, що для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової  оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі - Порядок №1386), пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
		Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
		Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
		Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20).
		У постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників
		Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував у постановах від 13 травня 2021 року (справа №826/13362/17), від 18 листопада 2021 року (справа №160/7381/19).
		Зміст наведених норм у сукупності свідчить, що нарахування орендної плати повинно здійснюватися на підставі саме актуальних даних державного земельного кадастру. Для цього законодавець відповідним чином врегулював порядок обміну необхідною для цього інформацією між, зокрема, Держгеокадастром (його територіальними органами) і податковими органами.
		Судами в ході розгляду справи було встановлено, що 20.08.2007 орендодавцем в особі Усть-Чорнянської селищної ради укладено з ОСОБА_1 (орендар) договір оренди земельної ділянки площею 0,9666 га для будівництва та обслуговування готельного комплексу, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір укладено строком на 49 років та зареєстровано, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.09.2007 за № 2124456500-0407070900006.
		Також 20.08.2007 орендодавцем в особі Усть-Чорнянської селищної ради укладено з орендарем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,0578 га для будівництва та обслуговування мотельного комплексу, яка знаходиться в АДРЕСА_3 . Договір укладено строком на 49 років та зареєстровано, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.09.2007 року за № 2124456500-0407070900007.
		Відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 0,0578 га: НГО становить                10 115,00 грн; орендна плата вноситься у розмірі 2,0% від НГО, що становить 202,30 грн  на рік; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції; зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір оскаржується в судовому порядку.
		Аналогічні за змістом положення наведено в договорі оренди земельної ділянки площею 0,9666 га, із тією відмінністю, що в цьому договорі НГО становить  169155,00 грн, а орендна плата -  3383,10 грн на рік.
		23 березня 2015 року третьою особою прийнято рішення № 409, яким до договору оренди земельної ділянки внесено зміни в частині ставки орендної плати - 5%; обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції.
		Рішення третьої особи № 410 внесено аналогічні зміни до договору оренди земельної ділянки площею 0,0578 га.
		Пунктами 2 рішень № № 409, 410 зобов`язано позивачку укласти додаткову угоду із третьою особою до договорів оренди земельної ділянки.
		Вимоги щодо зобов`язання укласти додаткові угоди до договорів оренди позивачкою не виконано. 
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.06.2015 у справі №307/1462/15-ц, яке відповідно до інформації ЄДРСР набрало законної сили 10.07.2015, внесено зміни до п.8 Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007, укладеного між Усть-Чорняською селищною радою та позивачкою, площею 0,0578 га, який   27 вересня 2007 року зареєстрований у Тячівському відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК» за №2124456500-0407070900007 та викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки, що становить 505,75 грн в рік».
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.08.2015 у справ №307/1464/15-ц, яке набрало законної сили 25.09.2015, внесено зміни до п.8 Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007, укладеного між Усть-Чорняською селищною радою та позивачкою, на земельну ділянку площею 0,9665 га, який 27 вересня 2007 року зареєстрований у Тячівському відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК`за №2124456500-0407070 900006 та викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8457 гривень 75 копійок в рік».   
		На підставі вказаних рішень та Витягів із технічної документації про НГО землі: 2532685,92 грн стосовно земельної ділянки 0,9666га та 151447,56 грн стосовно земельної ділянки 0,0578га, відповідачем були обраховані суми податкових зобов`язань та складено оскаржувані ППР.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган у відповідності до вимог законодавства провів нарахування позивачці орендної плати за користування земельними ділянками за період з 2017 по 2019 роки на підставі рішень Усть-Чорнянської селищної ради та актуальних даних з Державного земельного кадастру щодо розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданих Управлінням Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області станом на 16.02.2016. 
		За наведених обставин, доводи позивачки відносно того, що контролюючим органом в порушення приписів п.288.1 ст.288 ПК України визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання з орендної плати за землю без урахування розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вказаних земельних ділянок, у бік збільшення такої плати, без внесення відповідних змін до цих договорів оренди, є безпідставними.
		Натомість, суди обох інстанцій при вирішенні позову, неправильно застосувавши норми матеріального права, прийшли до помилкового висновку про необхідність врахування контролюючим органом при нарахуванні позивачці орендної плати за 2017-2019 роки нормативної грошової оцінки, зазначеної у договорах оренди станом на 2007 рік.
		Також необґрунтованими є твердження судів попередніх інстанцій, що відповідач не є суб`єктом цивільно-правових відносин за договором оренди землі, а тому не може визначати розмір орендної плати за землю, оскільки контроль, а також визначення розміру орендної плати за землю з фізичних осіб та нарахування такої орендної плати віднесено саме до повноважень відповідача, виходячи з приписів п.274.1 ст.274, п.286.5 ст.286 ПК України.
		Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про наявність обґрунтованих підстав для частково задоволення позову є помилковими. 
		Відтак, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування податкових повідомлень - рішень в частині, які прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року підлягає задоволенню.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою і відсутні заперечення сторін щодо таких, але судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у їх задоволенні.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати, понесені позивачкою, розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року справі №640/19134/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
		В іншій частині  рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року справі №640/19134/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.П. Юрченко
		М.М. Гімон 
		 І.А. Васильєва ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...