Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/2889/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2023. Зареєстровано: 16.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Номер судового провадження: 1-кс/541/1017/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170550001019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 541/2889/23 
		Провадження № 1-кс/541/1017/2023 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		12 жовтня 2023 рокум. Миргород
		 
		 
		Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                          ОСОБА_2 ,
		прокурора                                                          ОСОБА_3 ,
		слідчої                                                          ОСОБА_4 ,
		підозрюваного                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника підозрюваного                                         ОСОБА_6 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за № 12023170550001019 від 15 серпня 2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який не працює, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України, 
		встановив:
		10 жовтня 2023 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_5 .
		З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається наступне. 08 липня 2023 року близько 19 години ОСОБА_5 перебував в АДРЕСА_2 , а саме - біля альтанки поблизу току та сільської бані спільно відпочивав зі своєю сусідкою малолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, протиправно, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно-небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_7 та користуючись її безпорадним станом, а саме - відсутністю специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір в ході реалізації його злочинного наміру, пов`язаного з проникненням в тіло малолітньої потерпілої, незалежно від її добровільної згоди, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, діючи умисно, протиправно, самостійно, вчинив сексуальне насильство, а саме - вступив з малолітньою ОСОБА_7 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку, в статеві зносини, пов`язані з генітальним проникненням в її тіло з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування. Вказаними діями ОСОБА_5 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, зважаючи на відсутність у неї відповідного досвіду, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом, та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
		15 серпня 2023 року відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550001019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
		16 серпня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
		18 липня 2023 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_5 перебував в автомобілі ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувачем якого є останній, спільно зі своєю сусідкою малолітньою ОСОБА_7 неподалік с. Величково Миргородського району на ґрунтовій польовій дорозі. Маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, протиправно, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно-небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_7 та користуючись її безпорадним станом, а саме - відсутністю специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір в ході реалізації свого злочинного наміру, пов`язаного з проникненням в тіло малолітньої потерпілої, незалежно від її добровільної згоди, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, діючи умисно, протиправно, самостійно, повторно вчинив сексуальне насильство, а саме - вступив з малолітньою ОСОБА_7 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку, в статеві зносини, пов`язані з вагінальним проникненням в її тіло, з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування. Вказаними діями ОСОБА_5 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарні, поверхневі уявлення щодо сексуальної тематики, зважаючи на відсутність у неї відповідного досвіду, на статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
		18 серпня 2023 року відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170550001041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України.
		24 серпня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України.
		Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом щодо реєстрації повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення від 15 серпня 2023 року; протоколом огляду місця події від 15 серпня 2023 року; протоколом огляду речей від 15 серпня 2023 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 16 серпня 2023 року; протоколами допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 16 серпня 2023 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 16 серпня 2023 року; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 від 17 серпня 2023 року; висновком судово-медичного експерта № 546 від 31 серпня 2023 року; висновком судово-психологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/117-23/13697-ПС) від 27 вересня 2023 року; іншими доказами у своїй сукупності.
		16 серпня 2023 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. 
		Враховуючи складність кримінального провадження, необхідність проведення слідчих дій, виконувачем обов`язків керівника Миргородської окружної прокурати Полтавської області ОСОБА_10 постановою від 09 жовтня 2023 року продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до трьох місяців, тобто до 15 листопада 2023 року. 
		Слідчий вважає, що ризики, які існували під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати, тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу.
		Інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Застосування запобіжного заходу, передбаченого ст. 183 КПК України, у вигляді тримання під вартою у даному випадку є найдоцільнішим. 
		З урахуванням зазначеного, просила продовжити застосований відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 листопада 2023 року.
		Під час судового розгляду прокурор та слідчий підтримали клопотання з викладених в ньому підстав.
		Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник зазначив, що ризики, вказані слідчим та прокурором, є непідтвердженими. Підозрюваний має постійне місце проживання, проживає із батьками, у нього є обов`язок по догляду за малолітньою дитиною, тому він не має наміру переховуватись від правоохоронних органів. Крім зазначеного, свідки по кримінальному провадженню вже допитані. ОСОБА_5 раніше не судимий, є особою з інвалідністю 2 групи, йому потрібні ліки, які він не може отримати в СІЗО. 
		Вислухавши пояснення підозрюваного, захисника, думку прокурора, слідчого, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.
		Витяги з ЄРДР №№ 12023170550001019, 12023170550001041 свідчать про те, що 15 та 18 серпня 2023 року відносно ОСОБА_5 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України.
		16 серпня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
		24 серпня 2023 року повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2023 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. 
		Вказану ухвалу було постановлено з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину та даних про його особу.
		У відповідності з постановою від 09 жовтня 2023 року виконувачем обов`язків керівника Миргородської окружної прокурати Полтавської області ОСОБА_10 строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 15 листопада 2023 року. 
		При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою.
		У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
		Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
		Під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала. 
		Слідчий суддя вважає, що обраний відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі підозрюваного, а і характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
		Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, з урахуванням конкретних обставин вчинених злочинів та їх наслідків останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_5 , який підозрюється у скоєнні умисних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, вчинених відносно малолітньої особи, може безперешкодно покинути територію Миргородського району, переїхавши на територію, що знаходиться поза юрисдикцією СВ Миргородського РВП, або в іншому напрямку, з метою переховування від органів досудового розслідування. ОСОБА_5 не працює, походження його доходів не відоме, проживає без реєстрації, майном у значних розмірах на території Миргородського району не володіє, таким чином, відсутні міцні фактори, які могли б попередити спроби переховування підозрюваного, якому інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за один з яких передбачено призначення покарання 15 років або довічне позбавлення волі. Таким чином, підозрюваний, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк може ухилитися від слідства та суду, змінювати місце проживання, залишити територію району та області, не повідомивши про це слідчого, прокурора та/або суд, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, судового розгляду, притягнення до відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
		Ризик впливу на потерпілу, свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що знаходячись на волі, підозрюваний ОСОБА_5 матиме можливість шляхом умовлянь або погроз вплинути на показання малолітньої потерпілої, злочини відносно якої скоїв, свідків, які надали показання щодо його причетності до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень, котрі проживають поряд з ним, достовірно знаючи, що через них буде доведена його вина у вчинені злочинів. Це може призвести до подальшої зміни показань або відмови свідчити у кримінальному провадженні, що унеможливить безпосереднє та об`єктивне дослідження доказів та надання їм належної оцінки. Існування такого ризику підтверджується також тим, що ОСОБА_5 підозрівається у вчиненні особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, скоєних відносно малолітньої особи.
		Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
		Вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжких кримінальних правопорушень, відсутність міцних соціальних зв`язків, зареєстрованого місця проживання та роботи, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного його в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою слідчого судді з цього приводу, не відпали, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку. 
		Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя розміру застави не визначає.
		Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 372 КПК України, слідчий суддя
		 
		ухвалив:
		Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
		Продовжити застосований ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 листопада 2023 року.
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, однак відповідно до положень ст. 205 КПК України ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		 
		Слідчий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...