Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/1699/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2023.
Дата набрання законної сили: 27.09.2023
Номер судового провадження: 13-67кс23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240250000733

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		27 вересня 2023 року
		м. Київ
		справа № 686/1699/20
		провадження № 13-67кс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,   ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,    ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_16 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року,
		УСТАНОВИЛА:
		За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від  17  лютого 2021 року, залишеним без змін 3 серпня 2021 року Хмельницьким апеляційним судом, ОСОБА_16 було засуджено за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) (у редакції Закону України від  24  вересня 2008 року № 586-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Суд також вирішив цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 , питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Задовольнивши частково касаційну скаргу сторони захисту, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду 21 вересня 2022 року скасувала ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 3 серпня 2021  року і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За наслідками такого розгляду згаданий апеляційний суд 15 листопада 2022 року скасував вирок від 17 лютого 2021 року і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Ухвалою від 28 листопада 2022 року Хмельницький апеляційний суд задовольнив заяву ОСОБА_17 і стягнув із ОСОБА_16 на користь потерпілого понесені останнім процесуальні витрати: на правову допомогу - 34 378,80 грн; пов?язані  з  прибуттям до місця судового провадження - 8 404,90 грн, а всього - 42 783,70 грн.
		Указане рішення ОСОБА_16 оскаржила в касаційному порядку. У поданій скарзі її  авторка просить змінити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року і відмовити у задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_17 . На думку скаржниці, суд неправомірно, всупереч ст. 62 Конституції України, загальним засадам кримінального провадження та  приписам статей 121, 122 КПК, стягнув судові витрати з особи, звільненої від  кримінальної відповідальності. Разом із цим ОСОБА_16 зазначає, що  апеляційний суд, компенсуючи ОСОБА_17 витрати на правову допомогу, не врахував критерію розумності розміру й не перевірив, чи були вони фактичними та неминучими. Скаржниця також вважає, що потерпілий та його представник не надали належних і допустимих доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із прибуттям до місця судового провадження. 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) 28 лютого 2023 року відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_16 , а  17 березня 2023 року справу було призначено до розгляду на 1 червня 2023  року.
		Надалі ухвалою від 29 серпня 2023 року Касаційний кримінальний суд, керуючись ч. 5 ст. 4341 КПК, передав кримінальне провадження щодо ОСОБА_16 на розгляд Великої Палати.
		Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
		На переконання колегії суддів, справа містить виключну правову проблему, вирішення якої матиме значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Ознаки вказаної проблеми Касаційний кримінальний суд убачає в суперечливих підходах Верховного Суду до питання розподілу процесуальних витрат у випадку закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від  кримінальної відповідальності. На обґрунтування наявності таких ознак колегія суддів посилається на розбіжності у позиціях Великої Палати та  об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата), відображених у постановах від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) й 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21). При цьому Касаційний кримінальний суд не погоджується зі сформульованим Великою Палатою висновком про те, що процесуальні витрати розподіляються в будь-якому рішенні, котрим завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Водночас колегія суддів у своїй ухвалі констатує, що на основі вказаного висновку вже склалась усталена практика, й  наводить численні приклади, серед яких постанови суду касаційної інстанції від  2 грудня 2021 року та 26 січня 2023 року (справи № 449/1689/19, провадження № 51-3089км21 та № 755/1762/20, провадження № 51-3404км22 відповідно).
		Як вважає колегія суддів, зазначений висновок Великої Палати протирічить засаді презумпції невинуватості, приписам ст. 124 КПК, створює неоднозначну ситуацію у правозастосуванні, а також не узгоджується з підходом об?єднаної палати (справа № 203/241/17), котра вирішила, що обов?язковою умовою для стягнення з особи процесуальних витрат є ухвалення обвинувального вироку та  наявність у цієї особи на час його ухвалення або прийняття рішення апеляційним судом процесуального статусу обвинуваченого. 
		Крім того, Касаційний кримінальний суд звертає увагу на те, що норми КПК не  містять відповіді на порушене питання, а покладення обов`язку відшкодувати процесуальні витрати на особу, звільнену від кримінальної відповідальності, суперечитиме приписам ст. 62 Конституції України та ч. 5 ст. 17 цього Кодексу. 
		За міркуваннями колегії суддів, проблема, яка постала, має бути вирішена Великою Палатою шляхом перегляду своїх висновків, викладених у постанові від 17 червня 2020 року, або шляхом їх уточнення в частині належного суб?єкта відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат на користь потерпілого у випадку закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Позиція Великої Палати
		Згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК Велика Палата має перевірити підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.
		Перевіривши наведені в ухвалі колегії суддів аргументи щодо наявності виключної правової проблеми, Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі на її розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_16 з огляду на таке.
		За змістом положень ч. 5 ст. 4341 КПК Касаційний кримінальний суд наділений правом передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, якщо дійде обґрунтованого висновку про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Відповідно до ч. 4 ст. 4342 КПК ухвала про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати повинна містити аргументи, які переконливо доводять наявність правової проблеми, котру неможливо вирішити Касаційним кримінальним судом у порядку загальної процедури перегляду оскаржених рішень.
		Зазначеного не було повною мірою враховано при передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_16 на розгляд Великої Палати.
		Як раніше вже наголошувала Велика Палата у своїх рішеннях, виключну правову проблему належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Зокрема, має бути підтверджено той факт, що проблема наявна не  в  одному конкретному провадженні, але й існує в інших, або вона може виникнути з урахуванням позиції, щодо якої постає питання юридичної невизначеності. З погляду якісного критерію, виключна правова проблема може полягати, серед іншого, у  відсутності сталої судової практики, тривалому існуванні колізій у застосуванні норм права.
		Отже, передаючи справу як таку, що містить виключну правову проблему, на  розгляд Великої Палати, Касаційний кримінальний суд повинен обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів саме на прикладі неоднакової судової практики.
		Звертаючись до Великої Палати, колегія суддів поставила під сумнів висновок цієї палати про необхідність розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні не лише в обвинувальному вироку, але й у будь-якому рішенні суду, яким завершується розгляд справи по суті, у тому числі в разі закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Проте на обґрунтування існування проблеми, замість посилання на триваючі колізії, в ухвалі про передачу справи навпаки - констатовано усталеність уже сформованої на підставі оспорюваного висновку судової практики із наведенням низки прикладів. А прохання Касаційного кримінального суду про уточнення висновку, викладеного в раніше прийнятому рішенні Великої Палати, не корелюється з положеннями ч. 4 ст. 4341 КПК, про що раніше зазначалось цією палатою в ухвалі від 12 грудня 2019 року (справа  № 738/329/17, провадження № 13-96кс19).
		Не є коректниму розумінні ст. 4342 КПК і посилання на юридичний підхід об?єднаної палати (справа № 203/241//17), адже викладений у постанові від  12  вересня 2022 року висновок стосується окремого виду процесуальних витрат, зокрема, понесених органом досудового розслідування, які було вирішено віднести на рахунок держави у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Від оплати згаданих витрат обвинувачений може бути звільнений навіть при ухваленні обвинувального вироку (ст. 119 КПК). Ці законодавчі положення не отримали оцінки при скеруванні справи до Великої Палати. 
		Наведений підхід об`єднаної палати не суперечить позиції Великої Палати, оскільки у постанові від 17 червня 2020 року не йдеться про коло осіб, з яких стягуються процесуальні витрати, натомість визначено обов`язковість їх розподілу при прийнятті остаточного судового рішення в кримінальному провадженні. Ця теза кореспондує також із висновком Великої Палати про те, що  витрати, понесені в кримінальному провадженні, не можуть бути стягнуті за  позовом у порядку цивільного судочинства, а питання про їх розподіл вирішується за правилами КПК (постанова від 21 листопада 2018 року, справа № 462/6473/16-ц, провадження № 14-400цс18).
		Крім того, слід зауважити, що на відміну від правової ситуації, описаної в  постанові об`єднаної палати від 12 вересня 2022 року, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_16 . Хмельницький апеляційний суд, урахувавши відповідний висновок Великої Палати, окремим рішенням стягнув із особи, звільненої від кримінальної відповідальності, процесуальні витрати, понесені потерпілим, а питання розподілу витрат, понесених органом досудового розслідування, в оскаржуваній ухвалі від 28 листопада 2022 року не  вирішувалось.
		Отже, передаючи провадження на розгляд Великої Палати, Касаційний кримінальний суд не продемонстрував різних підходів до правозастосування з  посиланням на суперечливу судову практику. Між тим сама собою незгода колегії суддів зі сформованою позицією щодо тлумачення певних норм права не  свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі провадження на розгляд Великої Палати. 
		Разом із цим саме Касаційний кримінальний суд своїми рішеннями формує судову практику з метою її єдності та сталості. 
		З урахуванням наведеного згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_16 підлягає поверненню колегії суддів для подальшого розгляду в  межах її повноважень відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_16 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для подальшого розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                       ОСОБА_18 
		Судді: 
		ОСОБА_2                                             ОСОБА_9 
		ОСОБА_3                                                   ОСОБА_10 
		ОСОБА_4                                     ОСОБА_11 
		ОСОБА_5                                               ОСОБА_12 
		ОСОБА_6                                         ОСОБА_13 
		ОСОБА_7                                                       ОСОБА_14 
		ОСОБА_8                                              ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...