Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5699/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2023. Зареєстровано: 17.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2023.
Дата набрання законної сили: 27.03.2024
Результат оскарження 27.03.2024 Запорізький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/685/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023081370000089

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/5699/23  1-кп/335/685/2023 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого                             судді ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря судового засідання      ОСОБА_2 ,        
		процесуального прокурора                     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_4 ,
		захисника                            адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 4за адресою:вул.Перемоги,буд.107-Б,м.Запоріжжя,кримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42023081370000089від 26січня 2023 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, солдата, стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
		вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2023 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі  КК України) до покарання у виді3 місяців арешту на гауптвахті,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
		03.01.2023 ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом, перебуваючи на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив лікувальний заклад  Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», в якому з 26.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні та до 22.05.2023 не прибув до місця проходження військової служби  місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 (Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра»»).
		Своїми умисними діями  ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Показаннями обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, визнав частково, зазначивши, що 24.02.2022 він прибув до ТЦК та СП як доброволець, його було мобілізовано до лав ЗСУ. Під час служби в нього погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим він перебував на лікуванні у лікарні. Під час знаходження на лікуванні його було повідомлено, що його будуть переводити з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , яка є бойовою та здійснює бойові завдання на лінії фронту. Він розмовляв зі своїм командиром про те, що не бажає переводитися, проте, командир сказав, що наказ треба виконувати. Разом із тим, зважаючи на стан його здоров`я, він розумів, що не зможе служити у військовій частині НОМЕР_2 , і тому 03.01.2023 він вирішив покинути лікарню та поїхати додому до своєї матері. Увесь час до 22.05.2023 він знаходився вдома, не переховувався. Він бажав і наразі бажає повернутися на службу. Вказує, що не мав наміру ухилитися від військової служби, а тому не погоджується із кваліфікацією злочину за ч. 4 ст. 408 КК України. Зазначив, що розкаюється у тому, що не зміг своєчасно повернутися до військової служби, але має бажання служити та захищати Батьківщину.
		Незважаючи на часткове невизнання вини, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується такими письмовими доказами та показаннями свідків, допитаних під час судового розгляду кримінального провадження.
		Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан в Україні, що діє до теперішнього часу.
		Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України від 14.03.2022 № 70 солдата ОСОБА_4 зараховано на посаду стрільця 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти (з охорони об`єкта № 431) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) (а.с. 81).
		Відповідно до рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ОСОБА_6 від 03.01.2023, поданого командиру 1 стрілецького батальйону ОСОБА_7 , 03.01.2023 о 16:10 год. йому зателефонував старший лейтенант ОСОБА_8 , що прибувши до ДТМУ для проведення психологічної консультації зі стрільцем 3 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдатом ОСОБА_4 , останнього було виявлено відсутнім у лікарні, на телефонні дзвінки не відповідає, телефон вимкнений. Просить клопотати перед командуванням військової частини про призначення службового розслідування за вказаним фактом (а.с. 77).
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що проходив службу у 1 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_1 на посаді психолога, має військове звання старший лейтенант. Йому зателефонував колега і повідомив, що отримав від військовослужбовця ОСОБА_9 інформацію, що військовослужбовець його підрозділу, а саме ОСОБА_4 , потребує психологічної допомоги в стаціонарі лікарні МВС, яка розташована неподалік будівлі прокуратури. Взимку 2023 р., точної дати не пам`ятає, він поїхав в лікарню і зателефонував ОСОБА_4 , але телефон у нього був вимкнений. Коли він приїхав до лікарні, виявив, що в палаті ОСОБА_4 не було. Інший військовослужбовець сказав, що ОСОБА_4 приблизно об 11:30 год. з речами покинув лікарню. Дозволу на це не мав. Він повідомив про зазначені обставини командира батальйону і командира роти. Приблизно о 15:10 год. свідок залишив лікарню, ОСОБА_4 до цього часу там не появився. Про обставини переведення до іншої військової частини свідок не обізнаний, але під час лікування переведення не є можливим.
		Свідок ОСОБА_10 , командир 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , капітан, під час допиту в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 був його підлеглим у 2 взводі, 2627 грудня 2022 року солдат ОСОБА_4 потрапив в лікарню ТМО, що розташована на вулиці Гагаріна у місті Запоріжжі, через хворобу спини. Психолог ОСОБА_8 приїхав до ОСОБА_4 з перевіркою до лікарні приблизно 2-3 січня 2023 року, але ОСОБА_4 в лікарні не було, про що ОСОБА_8 йому доповів усно, а потім і рапортом. Він спілкувався з ОСОБА_4 за телефоном, але він на дзвінки відповідав нетактовно, був у стані сп`яніння. Проводились пошукові заходи, але результатів вони не дали. Під час телефонної розмови ОСОБА_4 обіцяв з`явитись на службу, але так і не прибув. У червні 2023 року він дізнався, що ОСОБА_4 було затримано. За час служби ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП у зв`язку із знаходженням на місці служби у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Обов`язки військової служби виконував сумлінно, у бойових діях участі не брав. Підтвердив, що дійсно прийшов наказ про переведення ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_2 . Він звертався до командування з проханням залишити ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_1 , але це було неможливо. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , командир 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант, суду пояснив, що солдат ОСОБА_4 знаходився в його безпосередньому підпорядкуванні під час проходження служби, він на той час був командиром 1 взводу 1 стрілецької роти. Наприкінці грудня 2022 року надійшло розпорядження про переведення ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_2 , яка виконує бойові завдання на лінії розмежування. У ОСОБА_4 були проблеми зі здоров`ям і він не був готовий психологічно до цього переведення, перебував на лікуванні у медичному закладі  лікарні МВС. Термін лікування закінчувався. Переводитись він не бажав. Він зателефонував свідкові приблизно о 09:30 год.  10:00 год. ранку, дату не пам`ятає, і повідомив, що втече. Свідок йому зазначив про наслідки втечі, що це є караним діянням. Також свідок зателефонував психологу з проханням відвідати ОСОБА_4 . Проте, із психологом ОСОБА_4 не зустрівся, оскільки втік. Пізніше ОСОБА_4 телефонував свідку, вони домовлялися про зустріч у військовій частині, але ОСОБА_4 у призначений час не прибув. Як солдат ОСОБА_4 був відповідальний, однак мав схильність до вживання алкогольних напоїв.
		Свідок ОСОБА_11 , головний сержант 3 стрілецького взводу військової частини НОМЕР_1 , старший сержант, суду повідомив, що ОСОБА_4 проходив службу під його керівництвом на посаді стрільця. У грудні 2022 року він потрапив до лікарні по АДРЕСА_3 , оскільки були проблеми з рукою, а в січні 2023 року був виданий наказ командування про переведення ОСОБА_4 , але ОСОБА_4 приблизно 35 січня 2023 року покинув госпіталь. Двічі, приблизно у березні та квітні 2023 року ОСОБА_4 йому телефонував, казав, що повертається на службу, але на службу не повернувся. Пізніше він дізнався про затримання ОСОБА_4 . Під час служби проблем з ним не було, але мав недолік  вживання алкоголю. Про те, що ОСОБА_4 не бажає переводитися до іншої військової частини, не знав.
		Свідок ОСОБА_12 у судове засідання не з`явився, оскільки відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2023 № 222 виключений зі списку особового складу військової частини та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У судовому засіданні за клопотанням прокурора та з урахуванням думки інших учасників справи судом було змінено обсяг дослідження доказів з боку сторони обвинувачення та визнано недоцільним виклик в судове засідання і допит судом вказаного свідка.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_13 від 03.01.2023 № 30 призначене службове розслідування за фактом порушення режиму лікування військовослужбовцем 1-го стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_4 (а.с. 78).
		За наслідками проведення вказаного службового розслідування складено Висновок, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_14 24.01.2023 (а.с. 7276). Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_13 від 24.01.2023 № 178 «Про результати проведення службового розслідування за фактом порушення режиму лікування військовослужбовцем 1-го стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_4 » службове розслідування за фактом самовільного залишення лікувального закладу солдатом ОСОБА_4 закінчено, вину визначено вважати доведеною, факт самовільного залишення лікувального закладу в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану вважати кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 407 КК України, враховуючи наявність ознак кримінального правопорушення вирішено направити копії матеріалів службового розслідування до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України для прийняття правового рішення (а.с. 69-71).
		За змістом повідомлення заступника начальника відділу Департаменту військової контррозвідки підполковника ОСОБА_15 від 25.01.2023 № 17/5/4-420 про кримінальне правопорушення, 26.12.2022 військовослужбовець військової служби солдат ОСОБА_4 був госпіталізований до терапевтичного відділення закладу охорони здоров`я ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », звідки 03.01.2023 без дозволу командування військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив лікувальну установу та наразі його місце перебування не відоме. Зокрема, під час проведення психологічних консультацій у ДУ «ТМО МВС» по Запорізькій області, офіцером (психологом) 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . За вказаним фактом командиром 1-ої стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 було організовано розшукові заходи, за результатами яких місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено, на телефонні дзвінки останній не відповідає (а.с. 67).
		Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2023, до ЄРДР за № 42023081370000089 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (а.с. 56). 
		Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22.05.2023, ОСОБА_4 було фактично затримано 22.05.2023 о 15 год. 10 хв. у службовому приміщенні Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 2, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (а.с. 9396). 
		Дослідивши та проаналізувавши вищезазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить переконливого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 4ст. 408 КК Українияк дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого кваліфіковані невірно за ч. 4 ст. 408 КК України і їх слід перекваліфікувати на ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки обвинувачений не мав на меті ухилитися від військової служби, суд вважає такими, що на увагу не заслуговують, з таких підстав.
		Об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є порядок проходження військової служби.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства не має значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби  безпосередньо в момент самовільного залишення частини/не з`явлення на службу, або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини або не з`явлення на службу приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини чи нез`явлення на службу може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		З огляду на докази, здобуті у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду, пояснення самого обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме дезертирство, яке по своїй суті є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, з метою ухилення від проходження військової служби.
		Про мету ухилення ОСОБА_4 від проходження військової служби свідчить те, що він самовільно покинув лікувальний заклад 03.01.2023 і після закінчення терміну лікування не повернувся до місця розташування військової частини, до тих пір, поки його не було віднайдено представниками Військової служби правопорядку та затримано слідчим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, безумовно маючи таку можливість, обвинувачений протягом цього часу хоча і зв`язувався з командуванням за телефоном, але не повідомляв про своє місце перебування, не повертався до військової служби. Вказані обставини свідчать про те, що самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було перервано саме у зв`язку із його затриманням, а не у зв`язку із його добровільним поверненням до військової служби, тобто протиправні дії ОСОБА_4 щодо дезертирства були припинені не з його волі.
		Доводи обвинуваченого про те, що він не переховувався та знаходився постійно за місцем свого проживання, самі по собі не свідчать про те, що він не мав наміру ухилятися від служби, оскільки за досить тривалий період, з 03.01.2023 до моменту його затримання 22.05.2023, він не здійснив жодних заходів з метою самостійного повернення на службу, до місця розташування військової частини, або хоча б повідомлення командира про поважні причини свого неприбуття до розташування військової частини. 
		Надана стороною захисту довідка Запорізької філії громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» від 12.04.2023 № 36/58, за змістом якої ОСОБА_4 з 26.02.2023 по 12.04.2023 проходив стаціонарний курс психо-соціальної реабілітації не підтверджує відсутності у нього умислу з ухилення від військової служби у період з 03.01.2023. Матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_4 якимось чином повідомляв військову частину про необхідність проходження вказаної реабілітації, і ця реабілітація здійснювалася із дозволу командування. Будь-яке направлення на таку реабілітацію з боку військової частини не видавалось.
		Надана стороною захисту виписка ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» про госпіталізацію ОСОБА_4 з 13.09.2022 по 27.09.2022 не стосується періоду ухилення від військової служби, що йому інкримінується у цій справі, а тому не враховується судом як належний доказ. 
		За таких обставин, суд вважає доведеним умисел ОСОБА_4 саме на вчинення дезертирства, зокрема, наявність у останнього мети у вигляді ухилення від військової служби, оскільки зазначене знайшло своє підтвердження під час судового розгляду та доведене дослідженими судом доказами. Зокрема, з показань свідка ОСОБА_9 випливає, що йому ОСОБА_4 особисто повідомив за телефоном про намір втечі з лікарні через небажання переводитися до іншої військової частини. Згідно з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з ними ОСОБА_4 спілкувався після того, як покинув лікарню, за телефоном, і домовлявся про повернення на службу, однак у визначені ним самим дні на службу так і не повернувся. Крім того, ОСОБА_4 відповідно до протоколу затримання, було затримано 22.05.2023 о 15:10 год. З моменту залишення ним лікарні 03.01.2023 і до моменту затримання він у військовій частині не з`являвся, причини неможливості з`явитись не повідомляв, час проводив на власний розсуд. Сукупність вказаних обставин, на переконання суду, доводить наявність у ОСОБА_4 мети ухилитися від проходження військової служби, тому суд не знаходить законних підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 4 ст. 408 КК України на ч. 5 ст. 407 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину, спричинених наслідків  злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби.
		Суд також враховує особу ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем за мобілізацією, солдатом, за місцем проходження військової служби характеризується з негативного боку, за своїми професійними, діловими і моральними якостями займаній посаді не відповідає (а.с. 79), під час проходження військової служби тричі проходив лікування в ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» (а.с. 92). За час військової служби двічі притягався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у зв`язку із вживанням під час служби наркотичних засобів та алкогольних напоїв (а.с. 8489). Має зареєстроване місце проживання у місті Запоріжжі. За сімейним станом ОСОБА_4 не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має. На обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, але з 2010 року неодноразово оглядався лікарем-наркологом, востаннє 19.08.2022 з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, алкоголю, синдром залежності від опіоїдів, вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (а.с. 91), раніше засуджений за злочин, пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів. 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Суд вважає відсутньою таку обставину, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_4 , як щире каяття, оскільки щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та має бажання виправити ситуацію, що склалася.
		В процесі судового розгляду обвинувачений хоча і визнав частково свою вину в інкримінованому йому діянні, проте, не висловлював жалю з приводу вчиненого та не бажав виправити ситуацію, оскільки не звертався із будь-якими заявами або рапортами до військової частини з приводу можливості продовження військової служби. Навпаки, в процесі судового розгляду щодо причин вчиненого висловлювався про те, що не погоджувався із рішенням військового командування щодо його переведення у іншу частину, а також посилався на те, що військовий психолог мав провести із ним відповідну роботу, а військова частина  здійснити заходи щодо його повернення на службу. Тобто, намагався пов`язати вчинення ним вищезазначених дій із недбалістю інших службових осіб. Зазначене, на переконання суду, свідчить про те, що ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, своєї винуватості у вчиненні злочину не усвідомив і не жалкує про скоєне ним правопорушення.
		Таким чином, враховуючи конкретні обставини вчиненого злочину, його наслідки, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого не можливо без реального відбування ним покарання, а тому вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк, визначений санкцією ч. 4 ст. 408 КК України.
		Виходячи з положень ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 
		З огляду на обставини цієї справи, характер дій обвинуваченого та його особу, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення військового звання.
		Оскільки вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 3 місяців арешту на гауптвахті, а злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України він вчинив до ухвалення вказаного вироку, тому при призначенні покарання суд керується положеннями ч. 4 ст. 70 КК України та вважає за необхідне визначити остаточне покарання ОСОБА_4 за принципом повного складання покарань за цим вироком та вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2023.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 22.05.2023, а строк попереднього ув`язнення обвинуваченого слід зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
		Речові докази і судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Оскільки ОСОБА_4 призначається покарання у вигляді позбавлення волі, а також враховуючи, що ризики, які стали підставою для застосування і продовження запобіжного заходу, продовжують існувати, тому запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у виді тримання під вартою, слід залишити до набрання вироком законної сили. 
		Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань за цим вироком та за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2023 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту на гауптвахті, яким згідно з ч. 1 ст. 72 КК України відповідають 3 місяці позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 9 місяців позбавлення волі.
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 22 травня 2023 р.
		Зарахувати  ОСОБА_4 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , залишити до набрання вироком законної сили.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,  у той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...