Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/738/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.10.2023
Номер судового провадження: 61-7219ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала                                                             
		 
		04 жовтня 2023 року                                                                    
		м. Київ
		                                                                                                           
		справа № 490/738/21
		провадження № 61-7219св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І., 
		суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач),  Петрова Є. В.,                      Пророка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2022 року під головуванням судді Шолох Л. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Яворської Ж. М.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності відділу державної виконавчої служби неправомірною, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог 
		У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати неправомірною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у     м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                           (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса)) щодо невиконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня                    2020 року у справі № 1423/19804/2012 по відновленню виконавчого провадження та під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва                                      від 31 березня 2013 року у справі № 1423/19804/12 за період з 01 березня 2021 року до 10 червня 2021 року, стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти у сумі 262 763,67 грн в тому числі, матеріальний збиток у розмірі нестягнутої на його користь суми за рішенням суду у розмірі 68 626 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 684,67 грн, три відсотки річних в розмірі 14 423 грн, моральну шкоду у розмірі 102 030 грн.
		На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року на його користь з Кредитної спілки «Флагман» стягнуто грошові кошти у сумі 68 626 грн.
		На підставі вказаного рішення суду, 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 1423/19804/12, який ним пред`явлено до виконання в Центральний відділ державної виконавчої служби                              м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області) 12 червня 2013 року.
		Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1423/19804/12, який постановою державного виконавця від 25 грудня 2013 року повернуто йому без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
		27 січня 2014 року він вдруге пред`явив виконавчий лист до виконання на підставі якого державним виконавцем 05 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження, а 11 грудня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», яку ним отримано лише 05 квітня 2017 року.
		Втретє, пред`явив виконавчий лист до виконання 10 квітня 2017 року, постановою державного виконавця від 18 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження та наступною постановою від 29 вересня 2017 року виконавчий лист повернуто без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року задоволено його скаргу, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області під час здійснення виконавчого провадження ВП 53782999 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 1423/19804/2012, виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва у період з 19 червня 2013 року до                     29 вересня 2017 року. Постанову державного виконавця Центрального ВДВС                     м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу - скасовано та зобов`язано державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1423/19804/2012, виданого 12 червня           2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва.
		Станом на час подання позову державним виконавцем вказана ухвала суду не виконана, виконавче провадження з виконання виконавчого листа                                                  № 1423/19804/12 не відновлено, будь-яких виконавчих дій не вчинено, що свідчить про свідоме ігнорування Центральним відділом ДВС судового рішення, яке є обов`язковим для виконання на всій території України, а відтак і про неправомірну бездіяльність державної виконавчої служби.
		До того ж, з часу відкриття виконавчого провадження, починаючи з 2013 року державними виконавцями Центрального відділу ДВС не вчинювалося належних необхідних виконавчих дій щодо розшуку боржника та його майна, що свідчить про свідоме ігнорування державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
		Постанова державного виконавця від 10 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження боржнику не вручалася. Керівник та головний бухгалтер боржника державним виконавцем до Центрального відділу ДВС не викликалися, пояснення ними не надавалися, декларація про доходи боржника не витребовувалася, бухгалтерські документи, які підтверджують кредиторську та дебіторську заборгованість державним виконавцем не вивчалися, що на думку позивача, є порушенням частини восьмої статті 48 та пункту 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».
		Крім того, посилаючись на те, що бездіяльність державної виконавчої служби була доведена судовим рішенням та підтверджується матеріалами справи, посилаючись на положення статей 23, 1173, 1174 ЦК України, на рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції», вважає, що відбувається порушення з боку Держави Європейської конвенції з прав людини за пунктом 1 статті 6 - стосовно тривалого невиконання рішення суду від 12 червня 2013 року, пункту 1 статті 1 Першого Протоколу - втручання у право мирного володіння майном, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - щодо відсутності ефективних юридичних засобів захисту та забезпечення виконання рішення суду, яке є обов`язковим для виконання і таке повинно гарантуватися саме Державою.
		Оскільки протягом семи з половиною років не виконується судове рішення, йому завдано майнового збитку в розмірі нестягнутих на його користь грошових коштів в сумі 68 626 грн. Окрім цього, він має право на стягнення з відповідача компенсації за порушення строків виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три відсотки річних.
		Завдану йому моральну шкоду з урахуванням практики Європейського суду з прав людини оцінює в три тисячі Євро, що еквівалентно 102 030 грн.
		Також він майже протягом семи з половиною років вимушений був неодноразово приїздити до м. Миколаєва з м. Южноукраїнськ, щоб звертатися до державного виконавця з різного роду заявами та скаргами, а також багаторазово звертатися до суду за захистом своїх прав стягувача у виконавчому провадженні, він дуже хвилювався, вимушений був винаймати адвоката, в нього погіршився сон, підвищився тиск, розпочалася дратівливість.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 26 січня 2022 року позов задовольнив частково.
		Стягнув з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
		У задоволенні позову в іншій частині відмовив.
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків, а саме: недоведеність позивачем факту нанесення йому шкоди саме у вигляді неотримання заборгованості за депозитним договором, укладеним з Кредитною спілкою «Флагман», посадовими особами відповідача; відсутність причинно-наслідкового зв`язку між незаконною бездіяльністю посадових осіб відповідача та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати внаслідок неотримання суми коштів за рішенням суду, інфляційних витрат та трьох відсотків річних); неможливістю покладення на державу зобов`язання боржника щодо повернення заявленої суми грошових коштів, обов`язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми покладений на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, яким в даному випадку є Кредитна спілка «Флагман». Суд першої інстанції зазначив, що обставиною, яка слугувала для завдання моральної шкоди позивачу, було тривале невиконання судового рішення, спричинене, серед іншого, і бездіяльністю відповідача. Протиправність дій відповідача встановлено заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року у справі № 1423/19804/2012, яке набрало законної сили, а отже в силу приписів статті 82 ЦПК України, не підлягала доказуванню.
		Суд вважав, що моральна шкода в сумі 15 000 грн є достатньою компенсацією за даних обставин.
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо невирішених позовних вимог.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
		Ухвала суду мотивована тим, що судом під час розгляду справи розглянуто усі позовні вимоги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
		Не погоджуючись з рішенням та ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		Миколаївський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2022 року та ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2022 року залишив без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що примусове виконання рішення суду у разі відновлення виконавчого провадження відбувається лише за ініціативою стягувача, виходячи з обставин даної справи - ОСОБА_1 .
		Між тим, доказів на підтвердження пред`явлення після отримання постанови                    від 01 березня 2021 року, виконавчого листа № 1423/19804/2012, виданого                        12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва для виконання до Центрального ВДВС ОСОБА_1 не надано, що є його процесуальним обов`язком.
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня            2013 року у справі № 1423/19804/12 за період з 01 березня 2021 року до 10 червня 2021 року, оскільки державний виконавець позбавлений можливості вчиняти будь-які виконавчі дії у відсутність виконавчого листа № 1423/19804/2012, виданого               12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва.
		З огляду на встановлені обставини та положення норм матеріального права колегія суддів вважає підтвердженим факт порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні внаслідок протиправної бездіяльності відділу ДВС та надзвичайною тривалістю виконавчого провадження.
		Висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку держава не може підміняти боржника в зобов`язаннях про повернення зазначеної грошової суми, є правильним. До того ж, на зазначену суму позивачем обраховані інфляційні витрати у розмірі 77 684,67 грн та три відсотки річних, що складає 14 423 грн, які відповідно частини другої статті 625 ЦК України повинні покладатися на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання. В даному випадку таким боржником є Кредитна спілка «Флагман», яка не виконала свої зобов`язання по поверненню коштів позивачу.
		Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд мав на увазі усі заявлені позивачем вимоги в тому числі, й вимоги стосовно стягнення матеріального збитку та визнання бездіяльності відділу державної виконавчої служби неправомірною. Отже, судом першої інстанції розглянуто усі позовні вимоги ОСОБА_1 , а відтак відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
		  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) щодо невиконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року у справі                               № 1423/19804/2012 року по відновленню виконавчого провадження та під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня            2013 року у справі № 1423/19804/12 за період з 01 березня 2021 року до 10 червня 2021 року, та закрити провадження у справі в цій частині.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі                        № 904/51/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого           2023 року у справі № 759/14039/19.
		Крім того, позивач є стягувачем у виконавчому провадженні, тому не може заявляти вимоги про визнання неправомірною бездіяльності органу державної виконавчої служби в порядку позовного провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
		За таких обставин, рішення судів в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а провадження в цій частині позовних вимог слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки дане питання вирішується в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України та це дасть можливість стягувачу у виконавчому провадженні звернутися з відповідною скаргою до суду.
		 
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		     
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Центрального районного суду м. Миколаєва.
		Справа № 490/738/21 надійшла до Верховного Суду 24 липня 2023 року.
		Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2023 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня           2013 року у справі № 1423/1984/12 задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з Кредитної спілки «Флагман» на його користь заборгованість у розмірі 68 626 грн.
		На підставі вказаного рішення суду 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 1423/19804/12, який в той же день ОСОБА_1 пред`явлено до виконання до Центрального ВДВС м. Миколаєва.
		Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Гаврилюк В. І. від 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа № 1423/19804/12.
		Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Іккес Н. О. від 25 грудня 2013 року виконавчий лист № 1423/19804/2012 повернуто ОСОБА_1 без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у юридичної особи (боржника) майна та коштів на розрахункових рахунках, вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявилися безрезультатними).
		27 січня 2014 року ОСОБА_1 вдруге звернувся із заявою до Центрального ВДВС м. Миколаєва, яка зареєстрована 03 лютого 2014 року, про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1423/19804/12 на підставі якого 25 лютого 2014 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС                                   м. Миколаєва Іккес Н. О. винесено постанову.
		Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Звіревич Д. Ю. від 11 грудня 2015 року виконавчий лист № 1423/19804/2012 повернуто стягувачу з підстав відсутності у юридичної особи (боржника) майна та коштів на розрахункових рахунках, вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
		10 квітня 2017 року ОСОБА_1 втретє пред`явив виконавчий лист до виконання та постановою державного виконавця Центрального ВДВС  м. Миколаєва Звіревич Д. Ю. від 18 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження                                     ВП № 53782999.
		Постановою державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Юдіної І. М. від 29 вересня 2017 року виконавчий лист № 1423/19804/2012 повернуто стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення.
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року, яка набрала законної сили 07 серпня 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_1 . Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС    м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області під час здійснення виконавчого провадження ВП 53782999 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 1423/19804/2012, виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом                м. Миколаєва у період з 19 червня 2013 року до 29 вересня 2017 року. Постанову державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу - скасовано та зобов`язано державного виконавця Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ                  (м. Одеса) відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1423/19804/2012, виданого 12 червня  2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва.
		Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Юдіної І. М. відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа                                              № 1423/19804/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва                        12 червня 2013 року.
		На момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, судове рішення про стягнення на користь позивача суми коштів у розмірі 68 626 грн не виконано.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду                                     від 01 лютого 2023 року у справі № 759/14039/19 (провадження № 61-21028св21).
		Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2023 року за обставин пред`явлення  ОСОБА_1 позовних вимог про визнання бездіяльності відділу державної виконавчої служби неправомірною, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, дійшла до висновку, що: 
		- суди не врахували, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, тому зробили помилковий висновок, що інфляційні втрати та 3 % річних не можуть були стягнуті з державної виконавчої служби у правовідносинах щодо відшкодування шкоди. Разом з тим, суди встановили, що позивач не довів наявність майнової шкоди в розмірі суми боргу за виконавчим листом, тому зробили правильний висновок, що сам лише факт тривалого невиконання рішення суду, у тому числі внаслідок неправомірних дій посадових осіб державної виконавчої служби, на який посилається позивач, не є підставою для її стягнення. Оскільки не відбулося конкретизації змісту зобов`язання, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому саме з цих підстав вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню. У зв`язку з цим судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині;
		- суди не звернули уваги, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України та помилково стягнули моральну шкоду з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди належить змінити;
		- позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності Святошинського РВДВС у м. Києві у зв`язку з невиконанням ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року у справі № 2608/17104/12 щодо відновлення виконавчого провадження ВП № 50382769 в період з 20 лютого 2019 року до                         17 лютого 2020 року по суті є скаргою позивача як сторони виконавчого провадження, а не вимогою про захист порушеного цивільного права, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Помилково прийнявши позов до розгляду, суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Схожі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19). При цьому заявник не позбавлений права звернення до суду з відповідною скаргою в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		Однак з наведеним висновком в частині закриття провадження у справі погодитися не можна з огляду на таке.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі              № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21) зазначила, що:
		«8.8. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження                       № 12-208гс18), застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		8.9. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19, пункт 26)».
		У пункті 5.30 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для стягнення відшкодування шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		Вирішуючи питання, чи вимагає закон попереднього ухвалення судового рішення для визнання протиправними (неправомірними) відповідних дій, рішень чи бездіяльності судового виконавця для стягнення шкоди (збитків), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 9.9, 9.10 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21) виснувала, що:
		«9.9. Ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
		9.10. Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 752/19743/20 (провадження № 61-12850св22) за позовом про визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця щодо виконання виконавчого листа; скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язання Голосіївського ВДВС поновити виконавче провадження, стягнення з Голосіївського ВДВС на користь позивача заборгованість за заробітною платою у розмірі 491 645,54 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, зроблено висновок, що:
		«Суди не врахували, що, звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач обґрунтовував свої вимоги тривалою протиправною бездіяльністю державного виконавця з виконання рішення суду, а тому такі обставини підлягали з`ясуванню судом у цій справі, незважаючи на те, що на час розгляду справи не було ухвалено судового рішення про визнання протиправними (неправомірними) дій (бездіяльності) державного виконавця, оскільки, як зазначалося, законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність (неправомірність) діянь державного виконавця, а суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
		Тож за таких обставин оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної та майнової шкоди підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, адже висновки судів про відмову у задоволенні позову в цій частині ґрунтуються на тому, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують наявність неправомірної бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення, що встановлена у визначеному законом порядку (ухвала суду за результатами розгляду скарги стягувача на бездіяльність державного виконавця)».
		Крім того, у зазначеній постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі                  № 752/19743/20 (провадження № 61-12850св22) вказано, що: 
		«Позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця по суті є скаргою позивача як сторони виконавчого провадження, а не вимогою про захист порушеного цивільного права, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Тож така вимога не підлягає розгляду у порядку позовного провадження та є предметом розгляду скарги сторони виконавчого провадження у порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
		Проте такі висновки не спростовують того, що суд у межах справи про відшкодування шкоди, завданої протиправною (неправомірною) бездіяльністю державного виконавця, що полягає у тривалому невиконанні рішення суду, зобов`язаний досліджувати питання протиправності (неправомірності) бездіяльності державного виконавця, що входить у предмет доказування та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому у постанові                                             від 16 листопада 2022 року у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21).
		Тож у випадку звернення до суду з позовом про стягнення збитків та відшкодування шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю державного виконавця, такі обставини можуть бути встановлені не шляхом подання позову про визнання бездіяльності протиправною, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, зокрема про відшкодування майнової та моральної шкоди шляхом викладення відповідного висновку про протиправність бездіяльності державного виконавця у мотивувальній частині судового рішення».
		Отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків та відшкодування шкоди, позивач обґрунтовував свої вимоги тривалою протиправною бездіяльністю державного виконавця з виконання рішення суду, а тому такі обставини підлягали з`ясуванню судом у справі, яка переглядається. 
		За таких обставин, з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі № 752/19743/20 (провадження             № 61-12850св22),мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) щодо невиконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року у справі                              № 1423/19804/2012 року по відновленню виконавчого провадження та під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня           2013 року у справі № 1423/19804/12 за період з 01 березня 2021 року до 10 червня 2021 року необхідно змінити, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду у порядку позовного провадження та є предметом розгляду скарги сторони виконавчого провадження у порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Проте слід враховувати, що такі висновки не спростовують того, що суд у межах справи про відшкодування шкоди, завданої протиправною (неправомірною) бездіяльністю державного виконавця, що полягає у тривалому невиконанні рішення суду, зобов`язаний досліджувати питання протиправності (неправомірності) бездіяльності державного виконавця, що входить у предмет доказування.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 759/14039/19 (провадження                                              № 61-21028св21) передавши справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності відділу державної виконавчої служби неправомірною, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду                              від 23 листопада 2022 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		                                          
		ГоловуючийА. І. Грушицький    Судді:С. О. Карпенко     І. В. Литвиненко    Є. В. Петров   В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...