Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/192/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Номер судового провадження: 14-111цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		13 вересня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 676/192/20
		Провадження № 14-111цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 (далі - набувач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Форк» (далі - ТОВ «Форк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» (далі - ТОВ «Зарус-Інвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» (далі - ТОВ «Агро-Еко-Граунд»), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року і
		в с т а н о в и л а :
		у січні 2020 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду із позовною заявою, в якій із урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:
		-                  визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20918-СГ (далі - наказ ГУ Держгеокадастру) про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність набувачеві земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0400 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - земельна ділянка);
		-                  витребувати у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку в координатах, межах і конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру набувачеві.
		Мотивував вимоги так:
		-                  згідно з наказом ГУ Держгеокадастру затвердило документацію із землеустрою, надало у власність набувачу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства;
		-                  на підставі наказу ГУ Держгеокадастру набувач зареєстрував право власності на земельну ділянку;
		-                  набувач відчужив земельну ділянку на користь ТОВ «Форк» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 жовтня 2017 року № 5580, що підтверджує внесений того ж дня відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за покупцем;
		-                  ТОВ «Форк» об`єднало земельну ділянку (кадастровий номер 6822484100:02:003:0400) з іншими земельними ділянками та створило об`єкт речового права - земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531;
		-                  14 грудня 2017 року ТОВ «Форк» на підставі договору купівлі-продажу відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 ОСОБА_2 ;
		-                  надалі ОСОБА_2 поділив земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 на дві земельні ділянки площею по 44 га кожна із кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 і 6822484100:02:003:0533 та вніс ці ділянки до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест». Це підтверджує акт приймання-передачі майна від 13 березня 2018 року;
		-                  ТОВ «Зарус-Інвест» передало зазначені ділянки в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд», що підтверджує договір оренди землі від 20 березня 2018 року;
		-                  набувач не мав права отримати земельну ділянку у власність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру, оскільки раніше вже набув безоплатно для ведення особистого селянського господарства право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221288400:07:035:0003), розташовану за межами населених пунктів Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13451/15-17-СГ від 31 липня 2017 року. Отже, набувач вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для відповідного виду використання;
		-                  оскільки набувач безпідставно набув право власності на земельну ділянку, яку надалі відчужив поза волею її власника - держави, - то згідно зі статтею 388 ЦК України слід витребувати земельну ділянку у ТОВ «Зарус-Інвест» у координатах, межах і конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру набувачеві;
		-                  ураховуючи наявність орендних відносин між ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» без припинення права оренди останнього на спірну земельну ділянку неможливо повернути державі земельну ділянку в конфігурації, яка існувала на час її набуття набувачем.
		11 травня 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення про задоволення позову: визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру; витребував у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку у координатах, межах і конфігурації, що була передана відповідно до вказаного наказу; повернув Хмельницькій обласній прокуратурі 3 842,00 грн надмірно сплачених судових витрат; стягнув з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, набувача, ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь прокуратури Хмельницької області по 960,50 грн витрат на судовий збір. Мотивував так:
		-                  набувач, зловживаючи правом, набув земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій. Не повідомив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб. Отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, кожен із яких має право лише одноразово безоплатно отримати у власність земельну ділянку для певної категорії потреб. Тому наказ ГУ Держгеокадастру слід визнати недійсним;
		-                  оскільки оскаржений наказ є недійсним, то треба задовольнити вимоги про витребування земельної ділянки у координатах, межах і конфігурації, що була передана на його підставі;
		-                  ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи наявність орендних відносин ТОВ «Зарус-Інвест» із ТОВ «Агро-Еко-Граунд», скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 682248184100:02:003:0400 без прийняття судом рішення про припинення права оренди земельних ділянок 6822484100:02:003:0532 і 6822484100:02:003:0533 є неможливим;
		-                  вимога щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ «Зарус-Інвест» і права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 заявлена в іншій справі, що перебуває у провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду.
		16 грудня 2021 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:
		-                  земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею;
		-                  наказ ГУ Держгеокадастру видало з порушенням вимог частини першої статті 121, частини четвертої статті 116 ЗК України, тому цей наказ є незаконним;
		-                  держава може витребувати земельну ділянку, яка набута в порядку безоплатної приватизації від ТОВ «Зарус-Інвест» як добросовісного набувача та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» як орендаря.
		17 січня 2022 року ТОВ «Зарус-Інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу. Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить: скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року в частині витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки та в частині стягнення з ТОВ «Зарус-Інвест» витрат на оплату судового збору; скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року; ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки. На підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України мотивував касаційну скаргу так:
		-                  суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 листопада 2020 року у справі № 910/21377/17;
		-                  позовну заяву прокурор підписав без долучення до неї документів, які підтверджують його повноваження, що не відповідає частині другій статті 175 ЦПК України. Оцінюючи правомірність підписання позовної заяви прокурором, суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 і від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17;
		-                  прокурор не дотримав порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду. Немає належних і допустимих доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не може чи не бажає захищати інтереси держави та звертатися до суду з відповідним позовом. Суди попередніх інстанцій не дослідили, чи встановив прокурор бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неповернення у власність держави земельної ділянки та у чому полягає така бездіяльність. Відсутні докази звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з повідомленням про наявність підстав для здійснення представництва держави. Прокурор звернувся із позовом для захисту прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками;
		-                  станом на час звернення до суду земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований, відповідно були відсутні підстави для задоволення позову про витребування такої земельної ділянки (висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18);
		-                  суди також не врахували, що обрання неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19);
		-                  суди не врахували, що підстави для задоволення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відсутні, бо на земельні ділянки, у які входить спірна земельна ділянка, накладений арешт у рамках кримінального провадження (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 914/1671/17);
		-                  встановлюючи правомірність задоволення вимог про витребування земельної ділянки за відсутності належних доказів того, що вона належить державі в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, суди не враховували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц.
		24 травня 2022 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Мотивував так:
		-                  звернення до суду у цих правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності;
		-                  заявник безпідставно ототожнив правовий статус особи, яка представляє юридичну особу, та прокурора, який представляє інтереси держави відповідно до статті 131-1 Конституції України;
		-                  спірна земельна ділянка була об`єднана з іншими, внаслідок чого утворилася нова земельна ділянка з іншим кадастровим номером. Остання була обтяжена у рамках кримінального провадження. Однак це не може бути перешкодою для захисту права державної власності на землю. Посилання ТОВ «Зарус-Інвест» на неможливість витребування у нього земельної ділянки не відповідають закону й обставинам справи;
		-                  висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду;
		-                  на час видання оскарженого наказу та подання позову повноваження щодо розпорядження земельними ділянками відповідної категорії належало державі в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Тому прокурор правомірно звернувся із позовом як самостійний позивач.
		26 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
		7 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		10 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду постановив ухвалу про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 676/7428/19.
		28 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду постановив ухвалу про поновлення касаційного провадження у справі.
		26 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного суду з підстави, передбаченої частиною третьою та п`ятою статті 403 ЦПК України. Вказав на необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20, від 22 листопада 2022 року у справі № 924/94/20, від 7 грудня 2022 року у справі № 924/144/20, від 31 січня 2023 року у справі № 924/504/20. Крім того, зазначив, що є виключна правова проблема, і передання справи необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, зокрема для вирішення питання про юрисдикцію суду. Мотивував так:
		1)                Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув раніше справи № 924/454/20, № 924/94/20, № 924/144/20, № 924/504/20, в яких предмети, суб`єктний склад і підстави позову є подібними, як у справі № 676/192/20. Задовольнив вимогу про витребування спірних земельних ділянок у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру. Однак не звернув увагу, що право власності на ті ділянки на час звернення до суду було зареєстроване за ТОВ «Зарус-Інвест», а ділянки - передані у користування у ТОВ «Агро-Еко-Граунд».
		Чинне законодавство України не передбачає «солідарного» витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідачем за вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 70), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 61)) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову.
		Колегія суддів не погодилася з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо того, що витребування майна в орендаря є ефективним способом захисту та вважає таким способом захисту - негаторний позов. Тому є підстави відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20, від 22 листопада 2022 року у справі № 924/94/20, від 7 грудня 2022 року у справі № 924/144/20, від 31 січня 2023 року у справі № 924/504/20 щодо одночасного витребування майна від особи, за якою зареєстроване право власності на земельну ділянку, і від орендаря;
		2)                вирішуючи питання про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави у суді в спірних правовідносинах суди під час розгляду справ № 924/454/20, № 924/94/20, № 924/144/20, № 924/504/20 мали визначити наявність права звернення прокурора з позовом в інтересах саме ГУ Держгеокадастру, який допустив порушення під час здійснення повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками.
		Колегія суддів не погодилася з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо можливості прокурора звертатись із позовом в інтересах ГУ Держгеокадастру, якщо підставою для переходу майна були незаконні розпорядження ГУ Держгеокадастру, які стали надалі підставою для витребування майна, або ж звернення з позовом в інтересах держави, зокрема до ГУ Держгеокадастру як відповідача;
		3)                існує виключна правова проблема щодо вирішення питання юрисдикції суду у справі № 676/192/20. Така проблема полягає у:
		а) відсутності висновку Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду у спорах, в яких прокурор в інтересах держави одночасно заявив вимоги про витребування на користь держави майна у юридичних осіб, одна з яких є власником майна, а також про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності;
		б) наявності різних рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у справах, у яких предмет і підстави позовів, а також суб`єктний склад є подібними зі справою № 676/192/20;
		в) значній кількості на розгляді у судах справ, у яких предмет і підстави позовів, а також суб`єктний склад є подібними зі справою № 676/192/20. Крім того, на розгляді Верховного Суду теж є цивільні справи, які стосуються, зокрема, визначення юрисдикції суду щодо розгляду вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування майна в юридичної особи-орендаря, які виникли з правовідносин на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з іншою юридичною особою як власником земельної ділянки, та які поєднані з вимогами про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності;
		(г) за якісним критерієм на наявність виключної правової проблеми вказує те, що суди застосовують різний підхід до вирішення питання юрисдикції в такій категорії справ. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/196/20 предмет і підстави позову якої є подібними до справи № 676/192/20, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у частині вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справ № 676/7426/19 і № 676/181/20, Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справ № 676/7424/19, № 676/7423/19, № 676/197/20, № 676/195/20 і № 676/8023/19, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 676/7428/19, спірні правовідносини в яких є подібними до справи № 676/192/20, закрив провадження у справі за вимогою заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області спірних земельних ділянок. Вважав, що цю вимогу за суб`єктним критерієм належить розглядати за правилами господарського судочинства.
		Крім того, перебувають на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 676/8118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 676/180/20, № 676/186/20, № 676/187/20, № 676/51/21, № 676/8117/19, № 676/7986/19, № 676/194/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 676/8022/19, предмети та підстави позову яких є подібними до справи, що розглядається, проте їх розгляд не завершено.
		Отже, судова практика у цій категорії спорів не є сталою. Існує очевидна необхідність у формуванні єдиної правозастосовної практики, і ці проблемні питання належать до компетенції Великої Палати Верховного Суду як інституції, діяльність якої спрямована на вирішення виключної правової проблеми в цілях забезпечення однакового застосування судами норм процесуального права.
		Колегія суддів зазначила, що прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуацій, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше судових процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримувати та втілювати його через висновки щодо застосування норм про юрисдикцію суду.
		З огляду на вказане вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування майна в юридичної особи-орендаря, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з юридичною особою як власником земельної ділянки, поєднані з вимогою про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проєкту землеустрою та надання у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід повернути на розгляд Верховного Суду у складі Третьої палати Касаційного цивільного суду.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
		Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста статті 403 ЦПК України).
		Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розглядусправи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що розгляд нею справи № 676/192/20 є недоцільним через відсутність виключної правової проблеми та наявність висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема і щодо юрисдикції суду.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд витребовує нерухоме майно на користь власника останнього з незаконного володіння того, за ким таке майно зареєстроване саме на праві власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 62-63)).
		Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 93)).
		Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності на неї є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-66)).
		Тому володіння як фактичний стан відрізняється від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 67), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 92)).
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Такий запис засвідчуватиме, що власник нерухомого майна відновив володіння останнім (див., зокрема, постанову від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункти 94, 96)).
		Усталеною є також практика Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див., наприклад, постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 1 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 1 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 73), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона допустила можливість витребування земельної ділянки орендарем (тимчасовим володільцем) в іншого орендаря (тимчасового володільця) на підставі статті 27 Закону України «Про оренду землі», тобто можливість відновлення орендарем-позивачем його тимчасового володіння, за таких умов: орендар-позивач зареєстрував за собою право оренди земельної ділянки; надалі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію цього права оренди скасувало Міністерство юстиції України, але відповідний наказ цього міністерства визнав незаконним і скасував суд; на час задоволення вимоги про витребування орендарем земельної ділянки право оренди було зареєстроване за іншим орендарем, а строк договору оренди, укладеного із орендарем-позивачем, не сплив (див. постанову від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).
		В інших випадках Велика Палата Верховного Суду вказувала, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. Тому у випадку зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 99)). Задоволення такого позову залежить, зокрема, від того, чи поверне суд у володіння власника земельну ділянку, тобто, чи витребує її у фактичного володільця (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 91)).
		Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно розмежовувала позов про витребування із позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Зазначала, що першу вимогу може заявити той власник, який втратив володіння майном, а другу - власник, який має (зокрема відновив) володіння відповідним майном, але у користуванні та розпорядженні останнім існують перешкоди. Інакше кажучи, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (див. постанови від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).
		Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі поєднання в одній позовній заяві вимог про витребування нерухомого майна та про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цим майном таке усунення можливе після введення власника у володіння його майном. Так, для прикладу, за обставинами справи № 488/2807/17 до суду звернулася держава, позбавлена володіння земельною ділянкою, власником якої вона є. Просила про захист її права власності шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Велика Палата Верховного Суду вказала, що статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник зможе ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння земельною ділянкою (див. постанову від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункти 101-104)).
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що зміст позовної вимоги не слід визначати з її дослівного формулювання. Вона вже вказувала на те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справах № 633/408/18 (пункти 11.12-11.13) і № 554/10517/16-ц (пункти 7.47-7.50)).
		Так, наприклад, виходячи з мети позову, який у справі № 633/408/18 заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати фізичну особу повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку Велика Палата Верховного Суду інтерпретувала як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння цієї особи на користь власника (див. постанову від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.13)). А у справі № 554/10517/16-ц, оскільки мета позивача була спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста), який не втратив володіння земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду, у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від фізичної особи-набувача, Велика Палата Верховного Суду розглянула вимогу витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку до земель запасу міської ради як вимогу про повернення цієї ділянки територіальній громаді міста за правилами негаторного позову (див. постанову від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.48, 7.50)).
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що вимога про визнання наказу про передання земельної ділянки у власність незаконним і про його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Тому така вимога не є нерозривно пов`язаною із вимогою про витребування земельної ділянки із незаконного володіння. Позивач-власник саме у справі про витребування земельної ділянки із володіння іншої особи вправі обґрунтовувати незаконність відповідного наказу без заявлення вимоги про визнання останнього незаконним і про його скасування, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які він спрямований. З огляду на це вимога про визнання наказу про передання земельної ділянки у власність незаконним і про його скасування не впливає на визначення юрисдикції суду за вимогою про витребування земельної ділянки із незаконного володіння іншої особи, ніж та, якої стосувався зазначений наказ (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 35-36)).
		Висновки щодо можливості прокурора звернутися до суду з вимогою в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру з метою повернення у володіння держави в особі цього управління земельної ділянки, яка вибула з її володіння на підставі незаконного наказу ГУ Держгеокадастру Велика Палата Верховного Суду також неодноразово формулювала (див., зокрема, постанову від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 10.16-10.23)). Більше того, те, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні земельної ділянки могла отримати певна територіальна громада, а не ГУ Держгеокадастру не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (див., зокрема, постанову від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 10.23)).
		З огляду на викладене, враховуючи наявність відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду з питань, які поставив в ухвалі від 26 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, та відсутність виключної правової проблеми розгляд справи № 676/192/20 Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним. Тому справу слід повернути для продовження розгляду відповідній колегії суддів.
		Керуючись частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.           Справу за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду для продовження розгляду.
		2.           Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач І. А. ВоробйоваСудді: О. О. БанаськоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук І. В. ЖелєзнийВ. Ю. Уркевич С. І. КравченкоЄ. А. Усенко Г. Р. КретН. В. ШевцоваЗгідно з частиною третьою статті 415 ЦПК України ухвалу оформив суддя Гудима Д. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...