Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/2697/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2023. Зареєстровано: 18.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.12.2023 (частково)
Результат оскарження 04.12.2023 Миколаївський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/473/550/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   
		                                    Справа № 473/2697/23
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		"09" жовтня 2023 р. Вознесенськийміськрайонний судМиколаївської областів складі:головуючої суддіЛузан Л.В.,за участюсекретаря судовогозасідання КріпакН.Г.,представника відповідачаадвоката БожкоД.О.,розглянувши увідкритомусудовому засіданнівзалісуду вмісті ВознесенськуМиколаївськоїобластіцивільну справузапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		в травні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 18 грудня 2014 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивачка передала відповідачу кошти в сумі 2046000 грн. 00 коп., що еквівалентно на час укладення договору 124000 доларів США, які останній зобов`язався повертати частинами щомісяця 18 числа, починаючи з 18 січня 2015 року до 18 листопада 2015 року в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США (всього 22000 доларів США) та 18 грудня 2015 року залишок суми, що становить еквівалент 102000 доларів США.
		Проте, відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення суми боргу.
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь останньої 6 357 373 грн. 50 коп., також вирішено питання щодо стягнення понесених судових витрат. 
		Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України стягнуті проценти за період з 12 жовтня 2018 року по 11 жовтня 2021 року в розмірі 2962 980 грн. 00 коп., інфляційні збитки за період з 12 жовтня 2018 року по 11 листопада 2021 року в розмірі 739757 грн. 34 коп., відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2022 року.
		Станом на час звернення з даним позовом до суду рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку відповідачем не виконані. 
		В зв`язку з чим, позивачка просила стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, 509057 грн. 14 коп., виходячи з 30 % річних за вищевказаним договором позики за період з 12 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року (365298 грн. 90 коп.) та інфляційні збитки за період з 12 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року (143 758 грн. 24 коп.).
		Ухвалою суду від 02 червня 2023 року було відкрито провадження по справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		29 червня 2023 року представницею відповідача адвокатом Романцовою Т.В. подано відзив на позов, відповідно до якого остання в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі, з огляду на наступне:
		-загальні проценти нараховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та стягнуті з відповідача за попередніми рішеннями суду (є штрафними санкціями) перевищують суму боргу за основним зобов`язанням, в зв`язку з чим подальше їх нарахування перетворюється на непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, стягнення яких може відбуватися нескінченно; 
		-положення ч.2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних збитків не поширюються на випадки прострочення грошового зобов`язання, предметом якого є кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті.
		06 липня 2023 року від представниці позивачки адвоката Вуїв О.В. надійшла відповідь на відзив, у якій остання вважала безпідставними посилання сторони відповідача на застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, положень закону України «Про споживче кредитування», ч.3 ст. 551 ЦК України (проценти за ч.2 ст. 625 ЦК України мають компенсаційний, а не штрафний характер). В іншій частині підтвердила вимоги та доводи позову. При цьому, звертала увагу суду на недобросовісну поведінку відповідача, який з 2015 року не виконує умови договору позики, а також рішення судів, ініціюючи чисельні звернення до суду з різних питань з метою уникнення виконання покладених на нього обов`язків по поверненню коштів.
		12 липня 2023 року від представника відповідача адвоката Рябова Д.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній надав пояснення, аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву, а також вказував на неможливість застосування до вказаних правовідносин п.3.7 договору позики від 18 грудня 2014 року з огляду на використане раніше позивачкою право на стягнення коштів у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України. 
		Ухвалою суду від 08 серпня 2023 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
		Представниця позивачки адвокат Вуїв О.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі.
		Представниця відповідача адвокат Божко Д.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		Зокрема судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 18 грудня 2014 року було укладено письмовий договір позики, відповідно до якого позивачка передала відповідачу кошти в сумі 2046000 грн. 00 коп., що еквівалентно на час укладення договору 124000 доларів США, які останній зобов`язався повертати частинами щомісяця 18 числа, починаючи з 18 січня 2015 року до 18 листопада 2015 року в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США (всього 22000 доларів США) та 18 грудня 2015 рокузалишок суми, що становить еквівалент 102000 доларів США. 
		Позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав.
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто: 
		-заборгованість за договором позики від 18 грудня 2014 року в розмірі 3292 200 грн. 00 коп., що в еквіваленті, згідно курсу валют станом на 29 березня 2018 року, становить124000 доларів США,
		-проценти за користування позикоюза період з 18 грудня 2014 року по 18 грудня 2015 року в розмірі 824 673 грн. 55 коп.,
		-проценти нараховані відповідно до ч.2ст. 625 ЦК України, за період з 19 грудня 2015 року по 26 березня 2018 року в розмірі 2240 499 грн. 95 коп., а всього 6357 373 грн. 50 коп.
		Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України стягнуті проценти за період з 12 жовтня 2018 року по 11 жовтня 2021 року в розмірі 2962 980 грн. 00 коп., інфляційні збитки за період з 12 жовтня 2018 року по 11 листопада 2021 року в розмірі 739757 грн. 34 коп., відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2022 року.
		Станом на час звернення з даним позовом до суду рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку відповідачем не виконані. 
		Аналізуючи доводи сторін, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК Українив разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України. 
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.Статтею 549 цього Кодексувстановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549ЦК України).
		Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.
		Водночас формулюванняст.625ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістомч. 2 ст. 625 ЦКУкраїни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими (відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
		Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. При цьому не можна виключати того, що відверто несумлінне і тривале ухилення боржника від виконання в натурі покладеного на нього компенсаційного обов`язку може бути кваліфіковано як самостійне правопорушення, здатне призвести до нових майнових та немайнових втрат на боці кредитора. 
		Тобто кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Базою нарахування, виходячи з вищевикладеного, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями. 
		Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 рішення суду від 12 січня 2021 року, 11 лютого 2022 року ні в добровільному, ні в примусовому порядку станом на 23 лютого 2022 року не виконав (в тому числі частково). 
		Водночас, наявність вказаних рішень суду, які відповідач не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору позики від 18 грудня 2014 року, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє позивачку права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, в зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Обумовлений правовий висновок викладений в постанові Великої ПалатиВерховного Суду від08 листопада 2019 рокув справі №127/15672/16-ц. 
		Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право на позов про стягнення коштів на підставівказаної статтівиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. 
		Таким чином, з огляду на викладене, позивачка ОСОБА_1 має право на отриманнясум, передбачених ст. 625 ЦК України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Тобто, ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п. 3.7 договору позики від 18 грудня 2014 року в розмірі 30% річних від простроченої суми. 
		При цьому, вказаний пункт договору не передбачає умови про нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання, тому й за своєю правовою природою вказані проценти не підпадають під визначення пені, згідноч.3 ст. 549 ЦК України. 
		Отже, сторони передбачили компенсацію постраждалій стороні матеріальних втрат в разі порушення строків виконання грошового зобов`язання у заздалегідь визначеному ними розмірі  30 %, тому саме вказаний розмір процентів підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, що відповідає положенням ч.2 ст. 625 ЦК України. 
		Також позивачка ОСОБА_1 має правона стягненняінфляційних збитків, оскільки остання, скориставшись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання, пред`явила позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за договором позики в гривневому еквіваленті за курсом валют станом на 29.03.2018, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України  гривня. Про правомірність нарахування інфляційних збитків у такому випадку дійшла висновку Велика ПалатаВерховного Суду в постанові від27 листопада 2019 рокув подібній справі №340/385/17. 
		Отже, з огляду на викладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову. 
		За такого, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 належать до стягнення проценти, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, за період з 12 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 365298 грн. 90 коп. (3292 200 грн. 00 коп. х 30 % /365 х 135 днів).
		Відповідно до ст.ст.3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.
		При цьому, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяцято з урахуванням цього місяця. 
		При здійсненні розрахунку інфляційних збитків, судом враховано: сума заборгованості - 3292 200 грн. 00 коп.; період, за який нараховуються інфляційні збитки - з 12 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року; індекси інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих в газеті «Урядовий кур`єр»: листопад 2021 року  100,80 %, грудень 2021 року  100,60 %, січень 2022 року  101,30%, лютий 2022 року  101,60%. 
		З урахуванням викладеного, інфляційні збитки за період з 12 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року складають 143758 грн. 24коп. (3292200 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 - 3292200). 
		Згідно ч. 1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 5090 грн. 57 коп. 
		Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України:
		   - проценти за період з 12 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 365298 (триста шістдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 90 коп., 
		- інфляційні збитки за період з 12 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 143758 (сто сорок три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн. 24 коп., а всього - 509057 (п`ятсот дев`ять тисяч п`ятдесят сім) грн. 14 коп.
		   Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 5 090 (п`ять тисяч дев`яносто) грн. 57 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 17.10.2023.
		 
		   Суддя                                    Л.В.Лузан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...