Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/98/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оскарження рішень третейських судів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: 61-13062ав23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 жовтня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/98/23
		провадження № 61-13062ав23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., 
		 
		учасники справи (сторони третейського розгляду):
		позивач в третейському спорі - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		відповідачі в третейському спорі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у складі судді: Яворського М. А., у справі за заявою  ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
		 
		Історія справи 
		 
		Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено частково:
		стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 379 221,75 грн;
		у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 відмовлено. 
		стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейський збір у сумі 4 192,23 грн.
		 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		20 серпня 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13.
		 
		ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 просив поновити строк на оскарження вказаного рішення з огляду на те, що про його наявність ОСОБА_1 дізнався лише у травні 2023 року, після того, як було накладено арешт на його грошові кошти. 27 травня 2023 року представником ОСОБА_1 було направлено клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 440/13 до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та 02 червня 2023 року представник ознайомився із вказаними матеріалами.
		 
		З матеріалів третейської справи вбачається, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи третейським судом, а тому останній не знав про вказаний розгляд справи. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року було отримано представником ОСОБА_1 лише 09 червня 2023 року.
		 
		Тому ОСОБА_1 вважав, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущено з поважної причини й просить його поновити.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13 повернуто заявнику.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
		дослідивши матеріали справи №440/13, які надійшли з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а також подану заяву ОСОБА_1 щодо доводів про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, апеляційний суд доходить висновку, що заява про поновлення пропущеного строку задоволенню не підлягає з огляду на таке. Оскаржене рішення третейського суду ухвалене 14 червня 2013 року. Із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13 ОСОБА_1 звернувся 12 червня 2023 року засобами поштового зв`язку;
		заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України у редакції до 06 квітня 2022 року). Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022 (справа № 3-9/2019(206/19)) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України у тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення;
		з матеріалів третейської справи №440/13 вбачається, що третейський суд повідомляв ОСОБА_1 за його зареєстрованою адресою місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 66). На вказаному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься дата отримання - 08 червня 2013 року, а також прізвище ОСОБА_4 ;
		адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Таким чином, під час вручення рекомендованих поштових відправлень працівник поштового зв`язку зобов`язаний встановити особу, якій має бути видане рекомендоване повідомлення, а також у випадку, якщо поштове відправлення має намір отримана інша особа, ніж вказана отримувачем, працівник поштового зв`язку має перевірити документи, які дають право на отримання вказаного поштового відправлення замість отримувача;
		оскільки ОСОБА_1 не надав доказів того, що працівники поштового зв`язку не мали права вручати рекомендоване повідомлення № 0200225986176 ОСОБА_2 й останній не мав повноважень на отримання поштової кореспонденції ОСОБА_1 , то суд виходить із презумпції правомірності дій працівників поштового зв`язку. Тобто, суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 , який проживав за однією адресою із ОСОБА_2 , третейським судом про розгляд справи;
		суд також враховує, що ОСОБА_1 звернувся із вказаною заявою про скасування рішення третейського суду після спливу 10 років від дня ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду, що суперечить принципу правової визначеності. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, суд має дотриматися балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, обґрунтувавши підстави для його поновлення та виклавши мотиви, чи виправдовують вони втручання у принцип правової визначеності (res judicata).
		при вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду. Також згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції; пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру; відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок);
		за таких обставин заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_3 , про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі №440/13 підлягає поверненню.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		02 вересня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, в якій просив
		скасувати оскаржену ухвал;
		направити справу для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що:
		суд першої інстанції послався на пункти 89, 106 Правил, які регулюють порядок вручення реєстрованого поштового відправлення, а не рекомендованих поштових відправлень, вручення яких регулюються іншими положеннями правил. Матеріали третейської справи містять реєстр відправки саме рекомендованих листів, тому посилання суду першої інстанції на положення пунктів 89, 106 Правил є помилковим;
		відповідно до пункту 90 правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. У рекомендованому повідомленні (а. с. 66) відсутня відмітка про те, що поштове відправлення, яке адресовано ОСОБА_1 , отримано ОСОБА_2 за довіреністю. Наведене свідчить, що у ОСОБА_2 відсутня довіреність на отримання поштової кореспонденції скаржника, яка повинна бути оформлена в установленому законодавством порядку. Матеріали справи не містять доказів, що скаржник надав повноваження ОСОБА_2 на отримання поштової кореспонденції. Правила регламентують, що отримання поштової кореспонденції іншою особою можливо лише за наявності довіреності, про що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення робиться відповідна відмітка «вручено за довіреністю». Порушення працівниками поштового зв`язку вручення поштової кореспонденції, тобто, вручення іншій особі без довіреності не може вважатися як належне повідомлення особи, якій таке поштове відправлення адресовано, як належне повідомлення про дату та час розгляду судової справи. Тому отримання рекомендованого листа іншою особою, ніж скаржник не може свідчити про належне повідомлення скаржника про дату та час розгляду справи № 440/13 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків;
		суд першої інстанції зробив припущення, що адресат може уповноважити іншу особу на отримання кореспонденції. Таким чином, суд першої інстанції у рішенні допускає припущення що ОСОБА_1 міг надати повноваження на отримання кореспонденції іншим особам, у тому числі ОСОБА_2 . Суд першої інстанції не звернув уваги, що оскаржене рішення третейського суду не було вручено заявнику;
		до заяви про скасування рішення третейського суду були долучені докази, які свідчать, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду скаржнику стало відомо лише у травні 2023 року із відповіді Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка була направлена на електронну адресу представника скаржника ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із постановою про відкриття виконавчого провадження. Із постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що виконавчий лист було видано на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року, якою було задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 440/13 від 14 червня 2013 року. І лише 09 червня 2023 року за заявою представника скаржника було отримано копію рішення Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 440/13 від 14 червня 2013 року та 20 червня 2023 року до Київського апеляційного суду було подано заяву про скасування рішення третейського суду. Додатковим доказом того, що скаржник не був обізнаний про існування оскаржуваного рішення третейського суду є інформація викладена Мар`їнським ВДВС у Покровському районі Донецької області східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відзиві на скаргу ОСОБА_1 на постанову про арешт коштів боржника від 24 квітня 2023 року, яка перебуває у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва (справа № 755/9274/23). Цей доказ скаржником до суду першої інстанції не надавався, бо був отриманий у розпорядження скаржника лише 10 липня 2023 року, тобто, після подання заяви про скасування рішення третейського суду 20 червня 2023 року;
		згідно з відзивом на скаргу виконавчий документ надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби 16 червня 2014 року. На цей час, а саме з 14 квітня 2014 року вже проводилась антитерористична операція на території Донецької області. Станом на 16 червня 2014 року у м. Мар`їнка велись бойові дії, частина міста була окупована. Лише 5 серпня 2014 року українська армія звільнила місто від бойовиків. У квітні 2014 року скаржник у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю залишив місце реєстрації та виїхав з м. Мар`їнка Донецької області. У подальшому все майно будинок, транспортний засіб було повністю знищено. Відтак, з об`єктивних причин скаржник не міг знати про відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваного рішення. У відзиві Мар`їнський ВДВС у Покровському районі Донецької області східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначає, що «…не можливо встановити обставини отримання чи неотримання сторонами постанов про відкриття виконавчого провадження…» та «…у зв`язку з початком активних бойових дій та проведенням АТО на території міста Мар`їнка у липні 2014 року працівникам відділу державної виконавчої служби було припинено доступ до Єдиного реєстру виконавчих проваджень ЄДРВП (діяв до 2016року). Примусове виконання виконавчого документа не здійснювалося. Відновлення доступу державних виконавців до ЄДРВП відбулося у вересні 2016 року». У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану з 24 лютого 2022 року працівники відділу знаходилися в простої, а пізніше евакуювалися до більш безпечних областей та продовжили здійснювати свої функціональні обов`язки дистанційно. У період з вересня 2016 року по квітень 2023 року, жодних виконавчих дій не здійснювалось, окрім начебто направлення постанови про звернення стягнення на пенсію боржника до ПФУ, яка також, згідно з інформацією Мар`їнський ВДВС у Покровському районі Донецької області східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка викладена у відзиві, не виконувалась. Наведеним, підтверджується об`єктивна неможливість скаржника бути обізнаним про наявність оскаржуваного рішення третейського суду, та своєчасно скористатись своїм правом на оскарження. Отже, пропуск строку на оскарження рішення третейського суду обумовлений непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру;
		регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням Ради Асоціації українських банків від 22 квітня 2005 року протокол № 2 із змінами, а саме у пункті 4 статті 48  передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо). Проте відповідно до матеріалів третейської справи до позову не додано опис вкладення про відправлення копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи. У переліку доданих документів у позовній заяві відсутні посилання про направлення копії позовної заяви іншим учасникам. Із реєстру № 159 від 15 травня 2013 року не вбачається, що копію позовної заяви разом із додатками було направлені іншим учасникам справи. Проте у порушення частини другої статті 47 Регламенту третейський суд прийняв позов до свого провадження та прийняв оскаржуване рішення;
		скаржник не був належним чином повідомлений по дату та час розгляду справи. Отримання кореспонденції скаржника іншою особою не може достеменно та беззаперечно свідчити про те, що скаржник (відповідач по справі) був належним чином та завчасно повідомлений про дату та час її розгляду. Наведене підтверджується відсутністю доказів у матеріалах справи, що скаржником було надано повноваження (видано довіреність) на отримання від його імені кореспонденції (про що свідчить відсутність відмітки, у рекомендованому повідомленні, що воно вручене ОСОБА_2 саме за довіреністю) Крім того, оскаржуване рішення також не було отримано скаржником, що підтверджується матеріалами третейської справи про повернення поштової кореспонденції. Виконавче провадження, на виконання оскаржуваного рішення, було відкрито 16 червня 2014 року, коли у місці Мар`їнка Донецької області велися бойові дії, при цьому скаржник залишив місце проживання ще у квітні 2014 року. Виконавчі дії не здійснювались з липня 2014 по квітень 2023 року. Отже, такі обставини зумовили об`єктивну неможливість відповідача бути обізнаним про час і місце розгляду справи, про наявність прийнятого рішення, про наявність відкритого виконавчого провадження, що позбавило можливості скаржника своєчасно звернутися із заявою про скасування оскаржуваного рішення;
		відновлення строку необхідне для виправлення помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок). Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. Отже, положення пункту 14 частини першої 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди», містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на купівлю транспортного засобу. Транспортний засіб було придбано заявником для особистого користування, тому кредит є споживчим, тому Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків не мав повноважень щодо розгляду позову за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення та є серйозною судовою помилкою.
		 
		Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України).
		 
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. В такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
		 
		Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви особі, яка її подала, проводиться без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
		 
		Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду (частина перша статті 454 ЦПК України).
		 
		Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
		 
		Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		 
		Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		(частина перша статті 127 ЦПК України).
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
		«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
		«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23 (провадження № 61-8937ав23) зазначено, що: «здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення».
		 
		У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1422цс17 зазначено, що:
		«ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
		У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
		Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства,  але не  для  здійснення  нового  судового  розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
		Поновлюючи ОСОБА_1 строк та скасовуючи рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 06 листопада2014 року, суд першої інстанції керувався тим, що Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. Оскільки спірне рішення третейського суду ухвалене після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з неї заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.
		Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, поновлюючи строк заявниці для оскарження рішення третейського суду, мав на меті виправлення судової помилки, а саме непідвідомчість справи за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_2 третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».
		 
		У справі, що переглядається:
		судом першої інстанції встановлено, що оскаржене рішення третейського суду ухвалене 14 червня 2013 року. Із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 червня 2013 року у справі № 440/13 ОСОБА_1 звернувся 12 червня 2023 року засобами поштового зв`язку (а. с. 35);
		аналіз матеріалів справи свідчить, що третейський суд повідомляв ОСОБА_1 за його зареєстрованою адресою місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 22). На вказаному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься дата отримання - 08 червня 2013 року, а також прізвище ОСОБА_4 ;
		судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав за однією адресою із ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Тому правильним є висновок суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_1 , який проживав за однією адресою із ОСОБА_2 , третейським судом про розгляд справи;
		суд першої інстанції врахував і апеляційний суд погоджується із цим висновком, що ОСОБА_1 звернувся із вказаною заявою про скасування рішення третейського суду після спливу 10 років від дня ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду, що суперечить принципу правової визначеності. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, суд має дотриматися балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, обґрунтувавши підстави для його поновлення та виклавши мотиви, чи виправдовують вони втручання у принцип правової визначеності (res judicata).
		 
		За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано повернув заяву заявнику.
		 
		Аргумент апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_2 відсутня довіреність на отримання поштової кореспонденції скаржника і матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 надав повноваження ОСОБА_2 на отримання поштової кореспонденції, колегія суддів відхиляє.
		 
		Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним (пункт 81 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМ України від 05 березня 2009 року № 270). 
		 
		Оскільки ОСОБА_1 проживав за однією адресою із ОСОБА_2 , то ОСОБА_2 отримав рекомендоване повідомлення як член сім`ї. Хоча й суд першої інстанції помилково посилався на пункти 89, 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, втім таке посилання не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції по суті.
		 
		Висновки за результатами апеляційної скарги
		 
		Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
		 
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін; тому судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...