Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 167/414/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: 2/167/144/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 167/414/23
		Номер провадження 2/167/144/23
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		 
		   10 жовтня 2023 року м. Рожище
		 
		Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді Гармай І. Т.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Панас О. В.,
		прокурора Шаруновича Є. В.,
		представника позивача Ковальчук О. В. (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО», фермерське господарство «КОРСОЙЛ-АГРО» про конфіскацію земельних ділянок
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк С. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок.
		Короткий зміст позовних вимог.
		Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1609 та № 1610 від 06 грудня 2021 року після смерті батька ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 0724587101:03:000:0119, площею 4,1431 га та земельну ділянку кадастровий номер 0724587101:06:000:0107, площею 1,9349 га, які розташовані на території Уляниківської (на даний час Копачівської) сільської ради Рожищенського (на даний час Луцького) району Волинської області. 06 грудня 2021 року на підставі вказаних свідоцтв ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацій номери об`єктів нерухомого майна 1147398907245 та 2361207207245). Вказує, що відповідно до інформації Копачівської сільської ради ОСОБА_1 на території сільської ради не зареєстрований та не проживає. Згідно відомостей управління державної міграційної служби України у Волинській області ОСОБА_1 за обліками ЄІАС УМП ДМС України не значиться. 
		Зазначає,що відповіднодо ч.4ст.81Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
		Вказує, що за результатами вивчення питання законності використання ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області Луцькою окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81 ЗК України. Відповідач ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 06 грудня 2021 року по даний час) не відчужив їх.
		Ураховуючи вищенаведене просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку, кадастровий номер 0724587101:03:000:0119, площею 4,1431 га та земельну ділянку кадастровий номер 0724587101:06:000:0107, площею 1,9349 га та стягнути з відповідача судовий збір.
		Позиції учасників справи.
		Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позові. Проти заочного розгляду справи не заперечує. Надав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову, наголосив, що відповідач станом на день розгляду цієї справи не вчинив жодних дій щодо відчуження земель сілськогосподарського призначення, а відтак вони підлягають конфіскації за рішенням суду.
		Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Ковальчук О. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, просила заявлені вимоги задовольнити та не заперечила щодо заочного розгляду справи.
		Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання вчергове не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання неодноразово повідомлявся шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило, відзив не подавав.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО», фермерське господарство «КОРСОЙЛ-АГРО» будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надсилали
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання 11 травня 2023 року о 10 год 30 хв.
		Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 11 травня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О. Є. копію спадкової справи № 33/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
		Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 07 червня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті 29 червня 2023 року о 10 год 30 хв. 
		Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 13 вересня 2023 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство зобмеженою відповідальністю«ВЕСЕЛЕ-АГРО»та фермерськегосподарство «КОРСОЙЛ-АГРО». 
		Як визначено ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав та враховуючи, що прокурор та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 06 грудня 2021 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О. Є., зареєстрованих в реєстрі за № 1609, № 1610, після смерті батька ОСОБА_2 успадкував земельні ділянки площею 1,9349 га, кадастровий номер 0724587101:06:000:0107 та земельну ділянку площею 4,1431 га кадастровий номер 0724587101:03:000:0119, їх цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Уляниківської сільської ради Луцького (раніше Рожищенського) району Волинської області.
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно № 324600562, № 324597325 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Мудрик О. Є. на підставі вищевказаних свідоцтв за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянки площею 1,9349 га, кадастровий номер 0724587101:06:000:0107 та земельну ділянку площею 4,1431 га кадастровий номер 0724587101:03:000:0119.
		Відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 .
		Відповідно до інформації Копачівської сільської ради від 27 лютого 2023 року № 135 ОСОБА_1 на території сільської ради не зареєстрований та не проживає.
		За даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Волинській області та обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_1 не значиться.
		Згідно з відміткою паспорта громадянина російської федерації (переклад з російської мови на українську мову) ОСОБА_1 з 18 листопада 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Станом на дату розгляду справи відповідач, який є іноземцем, продовжує бути власником вищевказаних земельних ділянок.
		З листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23 лютого 2023 року № 10-3-0.42-656/2-23 встановлено, що на даний час вжити самостійно заходи щодо конфіскації за рішенням суду земельних ділянок шляхом подачі позовних заяв є неможливим у зв`язку із тим, що в Головному управлінні відсутнє фінансування в необхідному обсязі для сплати судового збору.
		Звертаючись в суд з позовом прокурор вказує про порушення інтересів держави та обґрунтованість його звернення з позовом в інтересах держави, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
		Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Щодо повноваження прокурора.
		Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до п. 2 Рекомендації (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
		Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		В позовній заяві прокурор обґрунтовуючи своє звернення до суду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області лист № 53-1363вих-23 від 15 лютого 2023 року та № 53-1541вих-23 від 21 лютого 2023 року про виявленні порушення з вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.
		Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито та листами повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Прокурор у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06. лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах №910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09 грудня 2021 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
		Згідно з пп. 46 п. 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.
		Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.
		Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах  Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, щодо звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі.
		Висновок суду по суті заявлених позовних вимог.
		Положення ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
		Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
		Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
		Згідно з ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Суб`єктами права приватної власності на землю згідно з ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.
		Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
		Згідно з ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
		Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
		Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Відповідно до п.п.«е» ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
		Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.
		Згідно з ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
		Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом оодного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
		Як встановлено з матеріалів справи, відповідач є іноземцем, 06 грудня 2021 року набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, а тому, відповідно до приписів ст. 81 ЗК України, зобов`язаний був відчужити їх протягом року, а саме до 06 грудня 2022 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації таких земельних ділянок на користь держави.
		Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
		Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
		Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.
		У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
		Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземцем (громадянин росії), упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 06 грудня 2021 року по теперішній час) не відчужив їх, є підстави для конфіскації спірних земельних ділянок у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка С. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок необхідно задовольнити.
		Розподіл судових витрат між сторонами.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При подачі позову Волинською окружною прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн.
		А тому, з відповідача ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури необхідно стягнути 2684 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
		Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО», фермерське господарство «КОРСОЙЛ-АГРО» про конфіскацію земельних ділянок - задовольнити.
		Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 1,9349 га, кадастровий номер 0724587101:06:000:0107, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована: Волинська область, Луцький (раніше Рожищенський) район, Уляниківська сільська рада, що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 4,1431 га, кадастровий номер 0724587101:03:000:0119, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складення повного заочного рішення 19 жовтня 2023 року.
		Учасники справи:
		Луцька окружна прокуратура, місцезнаходження: м. Луцьк, вул.Винниченка, 13 Волинська область.
		Прокурор Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Шарунович Євгеній Віталійович, адреса: м. Ківерці, вул. Незалежності, 14.
		Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області: місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, Волинської області, код ЄДРПОУ 39767861.
		Представник позивача: Ковальчук Оксана Володимирівна, адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67 Волинська область.
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина російської федерації, виданий 28 лютого 2012 року ТП № 1 Міжрайонного ВУФМС росії по московській області у міському поселенні одинцово: номер НОМЕР_1 , код підрозділу 500-103.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ-АГРО», місцезнаходження: с. Веселе, вул. Торчинська, 3 Луцький район Волинська область, код ЄДРПОУ 34973979.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фермерське господарство «КОРСОЙЛ-АГРО», місцезнаходження: с. Княгининок, вул. Бригадний двір, 16 Луцький район Волинська область, код ЄДРПОУ 36716877.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя І. Т. Гармай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...