Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/8656/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 19.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 09.10.2023
Номер судового провадження: 10276/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2023 р.Справа № 440/8656/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Любчич Л.В.,
		Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Полтававодоканал" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.01.23 по справі №440/8656/22
		за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області 
		до Комунального підприємства "Полтававодоканал" 
		про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2022 року Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, позивач, контролюючий орган, податковий орган) звернулося з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (далі - КП «Полтававодоканал», відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.01.2023, просить стягнути кошти з рахунків відповідача за податковим боргом у розмірі 11034791,10 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області задоволено.
		Стягнуто з рахунків КП "Полтававодоканал" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 11034791 грн 10 коп на розрахунковий рахунок UА528999980313060029000016001, Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Полт.обл/Полтавська/14060100, код отримувача 37959255, код класифікації доходів бюджету 14060100.
		КП "Полтававодоканал", не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що податковий борг виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Вказав, що погашення податкового боргу відповідача мало відбутися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332, однак не відбулося виключно з вини Міністерства фінансів України, додатково пославшись на рішення суду у справі №440/4713/18 про визнання бездіяльності Міністерства фінансів України протиправною. Пояснює, що заборгованість відповідача з ПДВ утворилася значно раніше зазначених позивачем періодів і саме для її погашення відповідачу були надані вищевказані субвенції з цільовим призначенням саме для оплати відповідачем заборгованості з ПДВ і, зважаючи на те, що вказані субвенції відповідачем не отримані, останнім не порушено строків оплати податкового боргу з ПДВ.
		Також покликався на те, що позивачем порушено процедуру стягнення податкового боргу, визначену статтями 95, 96 ПК України, оскільки відповідач є комунальним підприємством.
		01.06.2023 постановою Другого апеляційного адміністративного суду скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
		16.08.2023 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року скасовано, а справу № 440/8656/22 направлено на новий судовий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються документів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються документів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, висновки Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КП "Полтававодоканал" (ідентифікаційний код 03361661) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо КП ПОР "Полтававодоканал" /том 1 а.с. 21/.
		Згідно Статуту КП "Полтававодоканал" /том 1 а.с. 241-253/, Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" є комунальним унітарним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і підпорядкованим Управлінню майном обласної ради.
		КП "Полтававодоканал" подано до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПІ у м. Полтаві:
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2022 року від 21.03.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 2 588 220 грн. /том 1 а.с. 22/;
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2022 року від 19.04.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 3 576 183 грн. /том 1 а.с. 23/;
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року від 20.05.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 1 729 158 грн. /том 1 а.с. 24/;
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2022 року від 16.06.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 80 582 грн. /том 1 а.с. 26/;
		- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період червень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється травень 2022 року) від 29.06.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 1 194 690 грн. /том 1 а.с. 25/;
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року від 20.07.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 4 569 929 грн. /том 1 а.с. 31/;
		- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється лютий 2022 року) від 22.07.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 14 496 грн. /том 1 а.с. 27/;
		- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється березень 2022 року) від 25.07.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 176 887 грн. /том 1 а.с. 28/;
		- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється квітень 2022 року) від 25.07.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 274 981 грн. /том 1 а.с. 29/;
		- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється травень 2022 року) від 25.07.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 9 462 грн. /том 1 а.с. 30/;
		- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2022 року від 18.08.2022, у якій відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 2 369 601 грн. /том 1 а.с. 32/.
		Контролюючим органом зараховано кошти, що сплачував платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, що виник у зв`язку з не сплатою відповідачем у встановлений законом строк, сум узгоджених податкових зобов`язань, які самостійно визначені платником податків у переліченій вище податковій звітності, згідно з черговістю виникнення податкового боргу незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а саме:
		- 30.08.2022 згідно платіжного доручення №410049136 від 30.08.2022 в сумі 217 664,90 грн. /том 1 а.с. 119, том 2 а.с. 64/;
		- 14.09.2022 згідно платіжного доручення №414916910 від 14.09.2022 в сумі 1 515 683,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 14.09.2022 згідно платіжного доручення №414916911 від 14.09.2022 в сумі 484 317,00 грн. /том 2 зворот а.с. 64/;
		- 30.09.2022 згідно платіжного доручення №420925545 від 30.09.2022 в сумі 1 500 000,00 грн. /том 2 а.с. 65/;
		- 28.10.2022 згідно платіжного доручення № 431058088 від 28.10.2022 в сумі 11 000,00 грн. /том 2 а.с. 65/;
		- 31.10.2022 згідно платіжного доручення № 13633 від 31.10.2022 в сумі 13,00 грн. /том 2 а.с. 65/;
		- 07.11.2022 згідно платіжного доручення № 13780 від 07.11.2022 в сумі 284,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 07.11.2022 згідно платіжного доручення № 13781 від 07.11.2022 в сумі 435,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 15.11.2022 згідно платіжного доручення № 436581169 від 15.11.2022 в сумі 100 000,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення № 441994613 від 30.11.2022 в сумі 14 496,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення №441994611 від 30.11.2022 в сумі 176 887,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення № 441994615 від 30.11.2022 в сумі 269 890,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення № 441994610 від 30.11.2022 в сумі 274 284,00 грн. /том 2 зворот а.с. 65/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення № 441994614 від 30.11.2022 в сумі 274 981,00 грн. /том 2 а.с. 66/;
		- 30.11.2022 згідно платіжного доручення № 441994612 від 30.11.2022 в сумі 9 462,00 грн. /том 2 а.с. 66/;
		15.12.2022 згідно платіжного доручення № 447344298 від 15.12.2022 в сумі 700 000,00 грн. /том 2 а.с. 98/;
		- 23.12.2022 згідно платіжного доручення № 14776 від 23.12.2022 в сумі 1,00 грн. /том 2 а.с. 98/, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податку КП "Полтававодоканал" з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.
		Отже, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 11 34 91,10 грн, який виник внаслідок не сплати у строк, встановлений законом, узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником податків у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий-липень 2022 року, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків КП "Полтававодоканал" з податку на додану вартість /том 2 а.с. 61-66, 98/.
		Вважаючи, що відповідач має узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість яка набула статусу податкового боргу, ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 34 91 грн 10 коп, що виник внаслідок несплати у строк, встановлений законом, узгодженого грошового зобов`язання, самостійно визначеного КП "Полтававодоканал" у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий-липень 2022 року, то наявні підстави для стягнення з рахунків КП "Полтававодоканал" коштів за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 11 034 791 грн 10 коп.
		Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню податкового органу, колегія суддів зазначає.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту  ПК України) платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, та визнається сторонами у справі, що залишок несплаченої суми податкового боргу з податку на додану вартість у відповідача, з урахуванням часткової сплати, становить 11 034 791,10 грн.
		Згідно з п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
		У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		07.10.2016 контролюючим органом прийнято податкову вимогу форми "Ю" № 3312-17 на загальну суму 7 415 696,60 грн, яка вручена належним чином КП "Полтававодоканал" 10.10.2016, що підтверджується розпискою про отримання на корінці податкової вимоги.
		Доказів оскарження та скасування податкової вимоги форми "Ю" № 3312-17 від 07.10.2016 в адміністративному або судовому порядку до суду не надано. Сума визначеного у податковій вимозі податкового боргу не переривалася, що встановлено судами з інтегрованої картки відповідача з податку на додану вартість.
		КП «Полтававодоканал» не заперечує щодо наявності у нього податкового боргу з ПДВ у сумі 11 034 791 грн 10 коп., спірним в межах розгляду цієї справи є обрання контролюючим органом порядку погашення податкового боргу комунального підприємства, з урахуванням організаційно-правової форми відповідача, як юридичної особи.
		Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
		Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
		Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
		Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
		Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
		У свою чергу, у пункті 96.1 статті 96 ПК України визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
		- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
		- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
		- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
		- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
		Пунктом 96.3 статті 96 ПК України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
		У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
		Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що статтею 95 ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків, який застосовується для всіх без винятку платників податку (у тому числі, і комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.
		Регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.
		Норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з комунального підприємства у порядку статті 95 ПК України та звертається до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.
		Положеннями статті 96 ПК України встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
		Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.
		Отже, визначена статтею 96 ПК України процедура застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 ПК України, не призвела до погашення податкового боргу.
		Вказане свідчить, що надавати оцінку дотриманню процедури, необхідної для звернення до суду у порядку статті 96 ПК України (в тому числі, щодо наявності усіх передумова для звернення з позовною заявою у такому порядку), необхідно лише в тому випадку, коли позов пред`явлено до органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває комунальне підприємство, тоді як позовна заява у межах спірних правовідносин пред`явлена безпосередньо до платника податків.
		Разом з тим, як вже було зазначено вище реалізація контролюючим органом положень статті 96 ПК України можлива лише у разі, коли процедура стягнення коштів безпосередньо з комунального підприємства виявилася безрезультатною.
		Відповідно, поданий ГУ ДПС у Полтавській області позов у цій справі про стягнення коштів безпосередньо з платника податків і є тією необхідною передумовою для подальшої реалізації права на звернення до суду у порядку статті 96 ПК України з позовом до органу державної влади, у віданні якого перебуває відповідач.
		У постанові від 16 серпня 2023 року по даній справі Верховний Суду вказав, що поданий ГУ ДПС у Полтавській області позов у цій справі про стягнення коштів безпосередньо з платника податків і є тією необхідною передумовою для подальшої реалізації права на звернення до суду у порядку статті 96 ПК України з позовом до органу державної влади, у віданні якого перебуває відповідач, з огляду на що, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині недотримання податковим органом вимог статті 96 ПК України.
		Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що податковий борг утворився внаслідок бездіяльності Міністерства фінансів України щодо незабезпечення сплати (перерахування) на користь відповідача з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн, колегія суддів зазначає таке.
		З наявного в матеріалах справи Статуту КП «Полтававодоканал» вбачається, що КП «Полтававодоканал» належить до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. 
		Майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської обласної і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту (п.5.2 Статуту).
		Відчуження засобів виробництва, що є комунальною власністю і закріплених за підприємством, здійснюється за погодженням з Управлінням майном обласної ради, з дозволу засновника, у порядку що встановлений законодавством (п. 5.6 Статуту).
		Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки визначені ст. 24 Господарського кодексу України.
		Згідно з п. 3.2 Розділу 3 Статуту КП «Полтававодоканал», відповідач створений з метою задоволення потреб територіальної громади Полтавської обласної з централізованого водопостачання та водовідведення, забезпечення якісними послугами, які відповідають стандартам якості та надаються за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг населенню, підприємствам, установам, організаціям та іншим споживачам, і одержання прибутку у структурі тарифів для Підприємства на централізоване водопостачання та водовідведення.
		Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення будується на принципах, зокрема гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.
		За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» до об`єктів критичної інфраструктури можуть бути віднесені підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров`я.
		Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.
		Тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
		Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається, інакше - збитки, які виникають у зв`язку з цим, мають бути компенсовані з відповідного бюджету.
		З метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості Держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що обставиною неможливості вчасного погашення податкового боргу, на яку, зокрема, посилається відповідач стало неотримання КП «Полтававодоканал» сум субвенцій, нарахованих підприємству у 2017 році.
		Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, прийнято постанову від 18.05.2017 № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі  Порядок № 332), в якому визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
		Відповідно до вказаного механізму Законами про Державний бюджет України передбачалися кошти для компенсації різниці в тарифах з цільовим використанням, у тому числі, на погашення податкової заборгованості підприємств. Постановами Кабінету Міністрів України визначалися порядок та умови проведення цих розрахунків та форма Договорів про проведення взаєморозрахунків. Одними з обов`язкових умов проведення таких розрахунків є погодження вказаних дій з податковими органами шляхом отримання відповідних довідок про наявність заборгованості з податків, заборона здійснення сторонами договору будь-яких дій стосовно суми заборгованості з податку, яка стає предметом договору та дія вказаних домовленостей до повного їх виконання (п.п.13, 16 примірного Договору про організацію взаєморозрахунків, постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332).
		Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, на підставі виданих податковим органом довідок, КП «Полтававодоканал» укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 для погашення заборгованості КП «Полтававодоканал» з податку на додану вартість: від 01.08.2017 № 4-ДФС, 6-ДФС від 12.12.2017 (т. 1 а.с.151-154).
		Відповідно до пункту 7 вказаних договорів Управління житлово-комунального господарства Полтавської обласної ради, а у подальшому Департамент будівництва, містобудування і архітектуру та житлово-комунального господарства Полтавської обласної ради, брав на себе зобов`язання перерахувати кошти на рахунок КП «Харківводоканал» для погашення різниці у тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість на суму 8882540,85 грн та 1080486,64 грн відповідно.
		Однак, процедура розрахунків не була проведена, кошти на виконання договорів на рахунок КП «Полтававодоканал» не надійшли, що позбавило відповідача можливості розрахуватися по боргових зобов`язаннях перед державним бюджетом з податку на додану вартість.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, позов КП "Полтававодоканал" до Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 9 963 027,49 грн. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року /том 1 а.с. 155-168/.
		Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 440/4713/18 касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у цій справі залишенобез змін /том 1 а.с. 169-174/.
		Предметом спору у справі № 440/4713/18 була бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн.
		Однак, Міністерством фінансів України, так і не було вчинено дій щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 9 963 027,49 грн, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.
		Колегія суддів враховує, що господарська діяльність КП «Полтававодоканал» підлягає врегулюванню постановами Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту  НКРЕКП), яка своїми нормативними актами визначає структуру тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
		КП «Полтававодоканал» у ході судового розгляду справи наголошувало, що у структурі тарифів на послуги водопостачання та водовідведення КП «Полтававодоканал» не передбачено такої статті витрат, як погашення заборгованості з податків минулих років.
		У зв`язку з чим, КП «Полтававодоканал» не отримавши більшу частину вказаної вище субвенції, не мало інших джерел для погашення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 9 963 027,49 грн.
		Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, а величина тарифу  базою оподаткування (п. 188.1 ст. 188 ПК України). Проте, адміністративними судами у справах № 820/1410/18, 1740/1838/18 встановлено факт незабезпечення тарифом реальної компенсації витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто витрати на забезпечення якості й порядку надання послуг є вищими, ніж отримані доходи.
		По суті податковий борг з податку на додану вартість виник у КП «Полтававодоканал» в силу того, що тариф, який визначається державним Регулятором, не може забезпечити самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, які надаються КП «Полтававодоканал».
		Отже, колегія суддів зазначає, що дії податкового органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством.
		У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		З огляду на викладене, враховуючи неможливість виконання відповідачем зобов`язань зі сплати податного боргу, колегія суддів дійшла висновку, що дії контролюючого органу по стягненню податкового боргу за встановлених у цій справі обставин не забезпечують досягнення, передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, пропорційності між дотриманням самою Державою майнових прав платника податків  КП «Полтававодоканал» та цілями наповнення державного бюджету.
		Посилання податкового органу на те, що предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення коштів з рахунків платника податків на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник на підставі податкових декларацій з ПДВ за період з квітня по червень 2020 року, колегія суддів вважає слушними, проте затримка сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ через недосконалість механізму взаєморозрахунків по погашенню різниці в тарифах за рахунок виділення субвенції з державного бюджету, не робить обґрунтованою таку вимогу в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності відповідача, за результатами якої сама Держава має заборгованість перед підприємством.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. 
		Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
		Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
		Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також не правильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтававодоканал" задовольнити.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року по справі №440/8656/22 скасувати.
		Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову Головного управління ДПС у Полтавській області про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді   О.А. Спаскін   О.В. Присяжнюк   Повний текст постанови складено 19.10.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...