Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7503/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                           
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		 
		                            
		У Х В А Л А
		Іменем   України
		 
		11 жовтня 2023 року                                                                                       м. Київ 
		                                                                             
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого: судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів:                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
		                                            
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне  провадження № 22023000000000190 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок                Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року, ухваленийщодо
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, 
		за участю сторін провадження:
		прокурора -                                ОСОБА_7 ,
		захисника  -                               ОСОБА_6 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та засуджено до покарання у виді 12 (дванадцяти) років (6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України на строк 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів. 
		Як встановлено вироком суду, громадянин України ОСОБА_5 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу рф, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 09.06.2022, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів рф, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.
		З цією метою, ОСОБА_5 у період часу з початку березня 2022 року по 09.06.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) будучи обізнаним про факт ведення рф агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області,
		з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званої «Херсонської військово-цивільної адміністрації рф», зайняти посади у незаконному правоохоронному органі так званому «главное управление министерства внутрених дел херсонской области».
		В подальшому, 16.06.2022 ОСОБА_5 перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади добровільно зайняв посаду «полицейский-водитель дежурной части Корабельного городского отдела полиции»
		в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		За таких обставин, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, добровільно у період з 16.06.2022 по 11.11.2022 займав посаду «полицейский-водитель дежурной части Корабельного городского отдела полиции» в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області,
		та перебуваючи на вказаній посаді, виконував рішення окупаційної адміністрації спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою - агресором частини території України, а саме в Херсонській області.
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Шевченківського районного суд м. Києва від 29.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , призначивши ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, належного йому на праві власності.
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт, зазначає про те, що вирок в частині призначеного покарання є надто суворим, не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки за своїм розміром та видом міра покарання є явно несправедливою внаслідок суворості та суперечить вимогам ст. 50 КК України.
		Зокрема, захисник, посилається на те, що визнаючи винним         ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначаючи покарання у межах санкції вказаної статті, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, які пом`якшують його покарання, а саме щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, а також критичне ставлення до свої дій. 
		На думку апелянта, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин, у своїй сукупності дають підстави для призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також з урахуванням ч. 2 ст. 69 КК України не призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна, належного йому на праві власності, що на думку апелянта, забезпечить дотримання засад призначення покарання.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає лише частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3  ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі стороною захисту, не оспорювалися.
		Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_5 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої захисником обвинуваченого апеляційної скарги, а саме в межах призначеного  ОСОБА_5 покарання.
		Обираючи обвинуваченому  ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесено до особливо тяжкого злочину, обставини його вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнав сприяння досудовому розслідуванню та судовому розгляду. 
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_5 суд визнав вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Враховуючи ці та інші обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд першої інстанції визнав необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк та у межах, встановлених санкцією статті Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. 
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, враховуючи те, що ОСОБА_5 , маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_5 покарання, не знайшов підстав для застосування положень ст. 69 КК України. 
		Водночас факт визнання своєї вини та сприяння розслідуванню злочину, суд визнав підставою для призначення обвинуваченому покарання, наближеного до найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.7 ст. 111-1 КК України. 
		Окрім цього, з огляду на вищевикладене, суд визнав за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч.7 ст. 111-1 КК України у вигляді конфіскації майна ОСОБА_5 , належного йому на праві власності. 
		На переконання суду першої інстанції, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. 
		Незважаючи на наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_5 покарання, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, через відсутність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також наявність обставини, що обтяжує покарання, з огляду на таке.
		Дійсно, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 69 КК України, суд може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення та кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, зокрема нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, лише за наявності  кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
		Між тим, надаючи критичну оцінку суб`єктивному ставленню обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення та посилаючись у вироку на те, що в ході судового розгляду не здобуто доказів, які б підтверджували його щире каяття у вчиненому, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, безпідставно залишив поза увагою ряд обставин, які могли істотно вплинути на його висновки щодо наявності такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття.
		Зокрема, як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 , як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду, не тільки повністю визнавав свою вину у скоєному, а й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що прямо вказує на критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити свою провину шляхом співпраці з правоохоронними органами України та викриття, як своїх протиправних дій, так і протиправних дій інших осіб, які співпрацювали з незаконними правоохоронними органами рф, створеними на тимчасово окупованій території Херсонської області. 
		У висунутому ОСОБА_5 обвинувачені, яке визнано судом доведеним відсутні будь-які дані про те, що протиправні дії останнього потягли за собою непоправимі наслідки або завдали збитків чи спричинили шкоду, які не були усунуті. 
		Більш того, матеріалами справи не спростовані показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що після звільнення м. Херсона від російських окупантів, він нікуди не тікав та не намагався переховуватися від правоохоронних органів України, з метою уникнення відповідальності за свої протиправні дії під час роботи на посаді поліцейського-водія незаконно створеного правоохоронного органу під назвою «Корабельнийгородской отдел внутренних дел Херсонской области».
		Всі ці обставини та поведінка обвинувачено під час судового розгляду,  де він також повністю визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування та не наполягав на дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дозволяють стверджувати про наявність, крім активного сприяння розкриттю злочину, ще однієї обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки вона об`єктивно проявилась не лише у формальному визнанні своєї вини, а й в активних діях, спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		Вищенаведені обставини, у своїй сукупності, не суперечать тим критеріям визначення щирого каяття, які наведені в оскаржуваному вироку, з посиланням на судову практику Верховного Суду, а тому колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод чи відсутність достатніх даних для висновку про визнання ще однієї обставини, яка, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 -  щире каяття.
		Приймаючи до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про його особу, які не дають підстав вважати, що останній несе за собою підвищену суспільну небезпеку, колегія суддів дійшла висновку не тільки про наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), а й про те, що вони, з урахуванням особи винного, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
		Окрім цього, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що визнання судом першої інстанції вчинення злочину з використанням умов воєнного стану обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_5 , не може негативно впливати на можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, оскільки  у вироку не наведено будь-яких даних про те, яким саме чином обвинувачений використав умови воєнного стану для вчинення інкримінованого йому злочину, а сам по собі факт вчинення злочину в умовах воєнного стану не може автоматично ототожнюватися з тим формулюванням наведеної вище обтяжуючої покарання обставини, яке наведене у п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України.
		Таким чином, у зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, передбачених законом, у тому числі ч. 1 ст. 69 КК України, для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням вказаної норми, а саме для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 7 ст. 111-1 ККУкраїни, як обґрунтовано просить про це сторона захисту, оскільки для цього є всі необхідні умови та підстави.
		Однак, що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо призначення ОСОБА_5 основного покарання за інкримінований йому злочин, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді 6 (шести) років позбавлення волі, а також без призначення останньому додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, належного йому на праві власності, то колегія суддів не вважає їх достатньо обґрунтованими та такими, що можуть служити підставами для призначення обвинуваченому саме такого за розміром основного покарання у виді позбавлення волі та незастосування до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна, незважаючи на те, що, відповідно до вимог закону, воно не є обов'язковим.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , необхідно ухвалити рішення, яким вказану скаргу задовольнити частково; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року, ухвалений щодо  ОСОБА_5 змінити в частині призначеного йому покарання, а саме пом`якшити призначене йому основне покарання зач. 7 ст. 111-1 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 цього Кодексу, до 9 (дев`яти) років позбавлення волі, а в решті оскаржуваний вирок залишити без змін. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		п о с т а н о в и л а:
		          
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року, ухвалений щодо  ОСОБА_5  змінити в частині призначеного йому покарання.
		Пом'якшити ОСОБА_5  основне покарання, призначене за ч. 7 ст. 111-1 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 цього Кодексу, до 9 (дев`яти) років позбавлення волі.
		У решті вирок суду щодо  ОСОБА_5 залишити без змін.  
		Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		Судді:   _____________                     _____________                      _____________
		                ( ОСОБА_1 )                        ( ОСОБА_2 )                        ( ОСОБА_3 )                  
		 
		 
		 
		Номер справи : 761/7503/23
		Номер провадження : 11-кп/824/3891/2023  
		Категорія: ч. 7 ст. 111-1 КК України
		Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8 
		Доповідач - суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...