Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/9568/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: К/990/29093/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №440/9568/22
		адміністративне провадження № К/990/29093/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укрнафта» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 (судді: Русанова В.Б. (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №440/9568/22 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії, зобов`язання вчинити певні дії,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про:
		- визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл «Про анулювання ліцензії»;
		- зобов`язання ДПС України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, відомості щодо анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць торгівлі, реєстраційний номер 990614201900013, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 та відновити інформацію про дію цієї ліцензії.
		2. Разом із позовною заявою Товариством подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року № 195-рл «Про анулювання ліцензії».
		Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що Товариство належить до сектору критичної інфраструктури та з 29.10.2022 фактично припинило виробництво пального та зупинило технологічні установки згідно наказу по підприємству №288 від 29.10.2022, тобто підприємство перебуває в стані простою, що може призвести до звільнення значної кількості працівників та неможливості виплачувати їм заробітну плату. Зазначає, що за відсутності ліцензії на право здійснення оптової торгівлі пальним Товариство позбавлено можливості виконати мобілізаційні завдання з забезпечення ЗСУ пальним у випадку їх надходження, що буде мати наслідком підрив обороноздатності країни в умовах війни, а також призведе до ще більшої соціальної кризи та напруги в суспільстві.
		Таким чином, на думку заявника, задоволення заяви про забезпечення позову є єдиним достатнім заходом, що забезпечить реальний і ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позовної заяви.
		Крім того, вказує про очевидну протиправність зазначеного вище розпорядження, оскільки ГУ ДПС у Полтавській області не є органом, який видав Товариству ліцензію, отже не мало повноважень на її анулювання.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 заяву про забезпечення позову задоволено.
		Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900013 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/9568/22.
		4. Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції дійшов до висновку, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності беззаперечно залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до неможливості здійснення господарської діяльності Товариством і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з відповідними труднощами заявника.
		При цьому суд зазначив, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
		5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовлено.
		6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства про забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття рішення відповідачем про анулювання ліцензії не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
		При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також настання негативних наслідків, для виправлення яких Товариству буде необхідно докласти значних зусиль і витрат.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 та залишити в силі ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2022.
		8. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №440/9568/22 є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.
		На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги того, що Товариством було доведено, а судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення контролюючого органу про анулювання ліцензії ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Вказує, що наслідком анулювання ліцензії є неможливість реалізовувати вироблену продукцію, а відповідно припинення діяльності з виробництва палива, призводить до незворотних наслідків у вигляді втрати державного бюджету сум сплачених податків, звільнення працівників, невиплати заробітної плати. Вказане свідчить, що невжиття заходів з забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача.
		9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
		10. Касаційний розгляд справи проведено попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		11. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		12. Переглянувши оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
		В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
		Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. 
		При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
		Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
		Ухвала суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення відповідної діяльності позивача, проте не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженням ГУ ДПС у Полтавській області від 28 жовтня 2022 року №195-рл «Про анулювання ліцензії».
		Натомість, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
		Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладнено внаслідок анулювання ліцензії; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.
		Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову у даній справі у визначений Товариством спосіб та, як наслідок, задоволення відповідної заяви останнього.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		13. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укрнафта» залишити без задоволення.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №440/9568/22 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова  Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...