Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6108/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: 2778/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 жовтня 2023 р. Справа № 520/6108/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Жигилія С.П.,
		Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 (суддя Мар`єнко Л.М.; м. Харків) по справі № 520/6108/22
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФ), в якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення №204650011310 від 01.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення перерахунку пенсії за вислугу років не в повному обсязі;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.01.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченої ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розміру 90% від суми заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 року №21-218зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій в розрізі складових (посадовий оклад 66040,00 грн, надбавка за вислугу років 16510,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами 6604,00 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 7429,50 грн) на загальну суму 104013,00 грн та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку вказаної пенсії без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VІІІ від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області №204650011310 від 29.07.2022 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести з 01.01.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченої ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розміру 90% від суми заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 року №21-218зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій в розрізі складових (посадовий оклад 66040,00 грн, надбавка за вислугу років 16510,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами 6604,00 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 7429,50 грн) на загальну суму 104013,00 грн та здійснювати виплати з урахуванням перерахунку вказаної пенсії без обмеження її максимального розміру, без оподаткування та нарахування військового збору та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VІІІ від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
		Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав, що Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, за правилами абз.6 ч.15 ст.86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема ст.86, ч.15 якої встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Крім того, після відкриття апеляційного провадження у цій справі, від позивача до Другого апеляційного адміністративного суду надійшли заяви про закриття провадження у справі через помилковість його відкриття, з посиланням на пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, та залишення позову без розгляду на підставі ч. 1 ст. 319, п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України. 
		Розглянувши подані позивачем заяви, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 319 КАС України визначені підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Згідно з положеннями п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
		Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
		Главою 6 КАС України регламентовано розгляд справи по суті, який розпочинається з відкриття судового засідання та завершується ухваленням судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що адміністративний процесуальним законодавством чітко визначено, до якого саме часу позивач може реалізувати надане йому право на звернення із заявою про залишення його позову без розгляду: до початку судом першої інстанції розгляду справи по суті.
		Аналогічний правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 815/2362/17, від 10.10.2019 у справі № 805/556/17-а та від03.07.2020 у справі №0540/7588/18-а.
		У розумінні ч. 2 ст. 240 КАС України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду має подаватися на стадії підготовчого провадження чи судового розгляду справи, на яких зазначене в позовній заяві порушення прав чи інтересів ще не отримало правової оцінки у вигляді судового рішення по суті спору. Заява про залишення позовної заяви без розгляду подається до виходу суду до нарадчої кімнати і ухвалення судового рішення щодо предмета спору.
		Зміст вищенаведених норм свідчить, що на стадії апеляційного розгляду скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції і ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду дозволяється у випадку, коли позивач під час підготовчого провадження чи судового розгляду подав клопотання про відкликання позовної заяви, а суд з якихось причин його не розглянув.
		У справі, що розглядається, позивач з часу відкриття провадження у справі й до постановлення рішення судом першої інстанції по суті спору, заяву про залишення позову без розгляду не подавав.
		Натомість, після постановлення судом першої інстанції рішення по суті спору відповідачем було подано апеляційну скаргу апеляційну скаргу, а потім від позивача надійшла заява про залишення позовну без розгляду.
		Отже, заява про залишення позову без розгляду подана позивачем на стадії апеляційного провадження, тобто після завершення процесуальної стадії, на якій згідно з ч. 2 ст. 240 КАС України допускається звернення з такою заявою.
		Водночас, колегія суддів зауважує, що розділом III КАС України - "Перегляд судових рішень" унормовано, що після відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний розгляд справи або закриває апеляційне провадження з підстав, вичерпно визначених у статті 305 КАС України.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
		Щодо поданої позивачем заяви про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
		Підстави для закриття апеляційного провадження визначені ст. 305 КАС України відповідно до якої суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
		після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
		після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
		після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
		Вказаний перелік є вичерпним, і не містить жодної підстави, яку зазначає позивач, а тому клопотання про закриття апеляційного провадження є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
		Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 21.01.2021 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 в розмірі 90% суми місячної заробітної плати.
		Позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача з заявою №508 від 26.07.2022 про перерахунок пенсії відповідно до Рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 №21-218зп.
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204650011310 від 29.07.2022 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, оскільки після його проведення розмір пенсії зменшується.
		Обґрунтовуючи розмір пенсії після здійснення перерахунку пенсійний орган у спірному рішенні вказав, що розглянувши довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 №21-218зв від 21.07.2022, видану Офісом Генерального прокурора, встановлено, що розмір перерахованої пенсії з 01.02.2021 буде становити 97440,00*60%=58565,00 грн. Враховуючи вимоги пункту 15 статті 86 Закону №1697 пенсія до виплати після перерахунку буде становити 17690,00 грн (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб 1769*10), що є менше, ніж сума пенсії, яка на сьогоднішній день виплачується заявнику на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/1876/21 від 09.03.2021 та становить 5742 грн 90 коп.
		Не погоджуючись із зменшенням відсоткового розміру пенсії з 90% до 60% та застосування обмеження пенсії максимальним розміром, а також безпідставною відмовою у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цим позовом.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача № 204650011310 від 29.07.2022 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії є протиправним, оскільки позивач має право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку з 01.10.2022 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 року №21-218зп, без обмеження її максимального розміру.
		Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 520/1876/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 21.01.2021 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Офісом Генерального прокурора від 24.12.2020 року № 21-1888 зп, та виплачувати її в повному обсязі, без обмежень граничного розміру виплати.
		Вказане судове рішення набрало законної сили 17.05.2021 та на його виконання ГУПФУ в Харківській області призначено пенсію ОСОБА_1 з 21.01.2021 відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру. 
		26.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 №21-218зп про розмір заробітної плати за нормами чинними на 01.01.2022.
		Відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у рішенні № 204650011310 від 29.07.2022 року, відповідач зазначає про недоцільність такого перерахунку. Вказує, що розмір пенсії до виплати після перерахунку з 01.02.2021 буде становити 17690,00 грн. (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб 1769*10). Так як на сьогоднішній день пенсія, призначена ОСОБА_1 на підставі рішення Харківського окружного суду №520/1876/21) від 09.03.2021 виплачується в розмірі 5742 грн. 90 коп, перерахунок пенсії по заяві № 508 від 26.07.2022 з врахуванням довідки про заробітну плату (№21-21зп від 21.07.2022р.) призводить до зменшення виплачуваного розміру пенсії, відповідно є недоцільним.
		Тобто, право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 року №21-218зп не заперечується пенсійним органом, проте відповідач зазначає про недоцільність такого перерахунку. Відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідач обґрунтовує тим, що розмір пенсії фактично буде меншим, ніж той, що отримує позивач, виходячи з відсоткового розміру від грошового забезпечення, який підлягає врахуванню при такому перерахунку (60 %), а також необхідності застосування обмеження пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
		Надаючи правову оцінку мотивам відмови у здійсненні перерахунку пенсії та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.
		Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (на підставі якої позивачу призначено пенсію) до 15.07.2015.
		Так, статтею 50-1 вказаного Закону у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
		Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI у статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
		Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри "80" замінено цифрами "70".
		Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри "70" замінено цифрами "60".
		За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
		15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
		З набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
		Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
		Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
		Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
		Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
		Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
		У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
		Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.
		Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (26.07.2022) стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність, з огляду на що, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
		Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Вказаного вище не враховано судом першої інстанції, який помилково застосував до спірних правовідносин норми права, які втратили чинність.
		Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу.
		Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виплату пенсії без обмеження граничним розміром та наявність підстав для обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з ч. 14 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
		Як встановлено пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
		Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев`ятнадцятою - двадцять третьою".
		Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
		Відтак, ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
		Відповідно, висновки суду першої інстанції про необхідність врахування під час розгляду цієї справи приписів Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII є безпідставними.
		Водночас, відповідно до абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
		Колегія суддів звертає увагу, що норма абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" не визнавалася Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже є чинною і підлягає виконанню.
		Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 28.10.2020 по справі №686/2428/16-а.
		Отже, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії вказаною вище нормою встановлювалося обмеження розміру виплачуваної пенсії, ця норма законодавства неконституційною не визнавалась, є чинною та обов`язковою до виконання органами Пенсійного фонду України.
		Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.06.2021 по справі №359/3736/17.
		Таким чином, при вирішенні питання про перерахунок пенсії на підставі норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, то саме норми цього Закону мають застосовуватися при вирішенні спору в цій справі.
		Аналогічний підхід до вирішення питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром був застосований Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року при вирішенні справи № 580/5962/20. Верховний Суд зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
		Верховий Суд врахував, що розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
		Таким чином, приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії № 204650011310 від 29.07.2022 відповідачем обґрунтовано враховано положення п. 2 та п. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
		Разом з тим, надаючи оцінку висновкам відповідача про недоцільність проведення перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає таке. 
		Згідно з п. 7 розділу ІІІ Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
		Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що посилаючись на недоцільність проведення перерахунку пенсії з підстав того, що розмір пенсії ОСОБА_1 фактично буде меншим, ніж той, що позивач отримує на підставі судового рішення по справі № 520/1876/21, відповідач зазначає при цьому суму пенсії, що виплачується позивачу, у значно меншому розмірі (5742,90 грн) у порівнянні з сумою пенсії за наслідками проведеного відповідачем перерахунку по заяві ОСОБА_1 № 508 від 26.07.2022 (17690,00 грн). 
		Тобто, висновки пенсійного органу про недоцільність проведення перерахунку пенсії через зменшення внаслідок такого перерахунку розміру пенсії, що отримує позивач, суперечать наведеним у рішенні розрахункам пенсії. 
		З цих підстав судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача інформацію про розмір пенсії ОСОБА_1 , що виплачувалась останньому станом на день звернення до Головного управління ПФУ в Харківській області із заявою №508 від 26.07.2022 про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 №21-218зп та прийняття Головним управлінням ПФУ в Харківській області рішення про відмову у здійсненні такого перерахунку від 29.07.2022 №204650011310. 
		На виконання вимог ухвали суду відповідач пояснив суду, що розрахунок пенсії позивача на виконання судового рішення по справі № 520/1876/21 здійснений виходячи зі страхового стажу позивача 19 років 09 місяців 20 днів та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії в сумі 29190,95 грн, і станом на день звернення із заявою про перерахунок пенсії становив 5742,90 грн., на підтвердження чого надав копії документів з пенсійної справи ОСОБА_1 .
		Таким чином, висновок відповідача про недоцільність проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 №21-218зп, оскільки такий перерахунок призведе до зменшення виплачуваного розміру пенсії, не відповідає дійсним обставинам, а отже рішення відповідача № 204650011310 від 29.07.2022, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з цієї підстав є протиправним. 
		З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії № 204650011310 від 29.07.2022 та зобов`язання ГУПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.07.2022 № 508.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 520/6108/22 - скасувати.
		Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області №204650011310 від 29.07.2022 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.07.2022 про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.07.2022 №21-218зп.
		В задоволенні решти вимог - відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис)  (підпис) Т.С. Перцова   В.Б. Русанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...