Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/10329/23 1-кс/495/2129/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 20.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Номер судового провадження: 11-сс/813/1678/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023164220000046

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/1678/23
		Справа № 495/10329/23 1-кс/495/2129/23 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.10.2023 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий  суддя ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42023164220000046 від 19.09.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2023 року про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою, стосовно: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Березанка, Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, 
		 
		встановив:
		в провадженні СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебуваєкримінальне провадження №42023164220000046 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369-2КК України, за обставин, викладених у клопотанні слідчого.
		27.09.2023 року ОСОБА_6 затримано, в порядку ст.208 КПК України.
		28.09.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
		29.09.2023року слідчий СВ Білгород-ДністровськогоРВП ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_8 про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.
		Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання органу досудового розслідування та підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 536800 гривень, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строком до 25.11.2023 року. 
		Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на: обґрунтованість підозри, з посиланням на долучені органом досудового розслідування докази; доведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому дій; дані про особу підозрюваного, якому інкримінується вчинення злочину, який пов`язаний з корупцією.
		Пославшись в зазначені обставини, слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків. 
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 грн.
		Захисник посилається на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків. Сторона захисту посилається на те, що підозрюваний має постійне місце проживання в м. Одесі, дружину, малолітню дитину та хворих батьків, раніше не судимий, має нагороди та є учасником бойових дій. Крім того, захисник зазначає, що слідчим суддею обрано підозрюваному завідомо непомірний розмір застави.
		До початку апеляційного розгляду, захисником подано зміни до апеляційної скарги, в яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині покладення обов`язку  «не відлучатись за межі місця проживання за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка», оскільки в іншому кримінальному провадженні, яке знаходиться на розгляді в іншому суді, на ОСОБА_6 покладено обов`язок  «не відлучатись за межі місця проживання», а тому дані обставини можуть викликати суперечності, в частині виконання різних обов`язків по двом різним рішенням суду. Захисник також повідомив суд, що за підозрюваного внесена застава.
		Захисник, будучи повідомленими про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, однак звернувся із клопотанням про здійснення апеляційного розгляду без його участі та підозрюваного. 
		Також, апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який в судове засідання не з`явився, хоча Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області повідомлялась про розгляд справи. З клопотанням про відкладення розгляду справи прокурор не звертався.
		Колегія суддів, враховуючи небажання захисника, підозрюваного та прокурора прийняти участь в апеляційному розгляді, з метою дотримання вимог КПК України щодо розумного строку розгляду скарги на застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вважає за необхідне розглянути справу без участі захисника, підозрюваного та прокурора, оскільки подальше відкладення розгляду справи не буде відповідати положенням ст.28 КПК України.
		Колегія суддів вважає, що в умовах воєнного стану, відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявленняучасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це становить загрозу для вказаних осіб.
		Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя. 
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. 
		В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		За наведених обставин, враховуючи положення ст.ст. 28, ч.4 ст.107, ч.4 ст.405, 422 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутністю учасників судового процесу.
		Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Частина перша ст. 404 КПК України (далі  КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
		Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. 
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання органу досудового розслідування про застосуваннядо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, врахував характер вчинення злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим за результатами розгляду справи по суті пред`явленого обвинувачення, а також наявність ризиків, які даютьпідставивважати, що підозрюваний,перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, а також може здійснити дії щодо переоформлення особистого майна, щоб запобігти в подальшому можливої конфіскації майна за результатами справи по суті; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 
		З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором. 
		Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення апеляційним судом встановлено таке. 
		Відповідності до ч.5ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		Усправі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість підозрюваного у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення. 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК. 
		Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. 
		Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та долучені до клопотання слідчого вказують на те,що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину.
		Долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». 
		Підставпередбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими,не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
		Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні існує ймовірність вчинення ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. 
		При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК. 
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Слідчий суддя врахував обставини та тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, та визначив розмір застави в межах, визначених ст.182 КПК. 
		За наведених обставин, колегія суддів вважає, що обрана слідчим суддею застава, в межах ст.182 КПК цілком відповідає положенням кримінально процесуального кодексу та є достатньою і прийнятною також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
		Апеляційний суд вважає, що застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
		Колегія суддів звертає увагу, що на день апеляційного розгляду підозрюваний звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави, що свідчить про її помірний розмір.
		Доводи сторони захисту щодо необхідності скасування рішення слідчого судді, в частині покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатись з відповідного місця проживання, з огляду на те, що підозрюваному необхідно відлучатись в м. Рівне для участі в іншому кримінальному провадженні, в якому на нього покладено обов`язок  «не відлучатись з місця проживання», колегія суддів визнає безпідставними, оскільки сторона захисту не позбавлена права звернутись до слідчого судді з клопотанням про зміну покладених обов`язків на підозрюваного або до слідчого/прокурора за дозволом на виїзд за межі Одеської області для участі в розгляді в іншому кримінальному провадженні. 
		Істотних порушень положень КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
		За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, 
		постановив:
		 
		Змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5  залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2023 року, якою ОСОБА_6 підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, в кримінальному проваджені № 42023164220000046 від 19.09.2023 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...