Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/19424/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2023. Зареєстровано: 20.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2023.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/344/1365/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000395

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/19424/23 
		               Провадження № 1-кп/344/1365/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		20 жовтня 2023 року                                                               місто Івано-Франківськ
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючого - судді:       ОСОБА_1 ,
		при секретарі с/з:              ОСОБА_2 ,
		за участі прокурора:         ОСОБА_3 ,
		захисника:                        ОСОБА_4 ,  
		обвинуваченого:               ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народилася у місті Дно Псковської області, російської федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України,- 
		В С Т А Н О В И В: 
		ОСОБА_5 поширив матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році та повторно поширив матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також повторно поширив матеріали у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
		Вказані кримінальні правопорушення  вчинено за наступних обставин.
		Так, статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Відповідно до  ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. 
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон), збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		У ст. ст. 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 р. серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії. 
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави. 
		У відповідності до ч. 2, п. 42 «Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164,  воєнна окупація - тимчасове зайняття збройними силами сторони, що воює, у збройному конфлікті міжнародного характеру частини або всієї території супротивника на період ведення воєнних дій.
		Представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У зв`язку із військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, воєнний стан в Україні введено на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.
		Згідно із ст. 1 Закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		У невстановлений час ОСОБА_5 створив у соціальній мережі «ВКонтакте» обліковий запис, прив`язаний до номеру телефону « НОМЕР_1 » з ідентифікатором користувача « ОСОБА_6 » (колишня назва « ОСОБА_7 ») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , та розпочав адмініструвати спільноту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , кількість підписників - 6 235).
		У подальшому, в травні 2022 року, громадянин України ОСОБА_5 , будучи прихильником встановлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, вирішив послідовно, умисно поширювати у соціальній мережі «ВКонтакте», а саме в спільноті  «Zа русификацию западной Украины» матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
		Знаючи, що публікації в соціально-орієнтованих ресурсах як частина суспільно-політичної комунікації сприяють формуванню суспільної думки,                 ОСОБА_5 послідовно, систематично, активно став розповсюджувати у них публічну інформацію та надавати вкрай негативну оцінку українській владі, виправдовувати збройну агресію російської федерації проти України.
		Так, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, ОСОБА_5 , реалізовуючи власний злочинний умисел, перебуваючи на території                           м. Івано-Франківська Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 , з невстановленого пристрою поширив у спільноті  « ІНФОРМАЦІЯ_3 » соціальної мережі «ВКонтакте» - « ОСОБА_6 », публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 з текстом на російській мові « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
		У даній публікації міститься виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, та окупації частини території України.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України.
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Івано-Франківська Івано-Франківської області, повторно з невстановленого пристрою поширив у спільноті  « ІНФОРМАЦІЯ_3 » соціальної мережі «ВКонтакте» - « ОСОБА_6 », публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 з текстом на російській мові «Вооруженные силы РФ уничтожили высокоточными ракетами берегового комплекса "Бастион" пункт сбора и подготовки иностранных наемников в районе Одессы, заявил официальный представитель ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
		Указане пропагандистське повідомлення містить виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році. 
		У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 , перебуваючи на території 
		м.Івано-Франківська Івано-Франківської області, повторно з невстановленого пристрою поширив у спільноті  « ІНФОРМАЦІЯ_3 » соціальної мережі «ВКонтакте» - « ОСОБА_6 », публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 з текстом на російській мові «Не знаю, какие планы относительно этих подонков у МО ДНР и России, но лично мне хотелось бы, чтобы этих тварей судили показательным открытым народным судов в Донецке, судили по законам военного времени, судили за все, что они безнаказанно творили на территории ДНР, убивая и насилуя женщин, стариков, детей, ополченцев, грабя и уничтожая инфраструктуру, обстреливая мирные города...
		И никакого снисхождения к этим тварям быть не должно - процесс должен идти в прямом телевизионном эфире, чтобы все видели, что на скамье подсудимых не храбрые воины, а подлые подонки, военные преступники, уничтожавшие мирных граждан ДНР и ЛНР, осуществлявшие этноцид на территории республик. Так вижу.»
		У даній публікації міститься виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів та надав суду показання, що дійсно в час та за обставин, які зазначені в обвинувальному акті поширив матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році та  повторно поширив матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також повторно поширив матеріали у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
		Додатково зазначив, що на даний момент переосмислив своє ставлення до збройної агресії Російської Федерації проти України та вважає її неправомірною. Також вказав, що на момент вчинення описаних в обвинувальному акті дій не до кінця розумів їх злочинність та карність. Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.
		Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_5 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції. 
		За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.436-2 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році та глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році та за ч.3 ст.436-2 КК України, як повторне поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
		Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а інше нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є особою зрілого віку та хворіє на хронічні захворювання; згідно ст. 89 КК України раніше не судимий; по місцю проживання характеризується негативно; знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» в 2022 році з діагнозом : розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, абстинентний синдром неускладнений».
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
		Обставинами, яка пом`якшуть покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. 
		Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому кінцеве покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна, думку обвинуваченого який просив його суворо не карати, думку захисника, який просив призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. ст. 69,75 КК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.2 ст.436-2 та  ч.3 ст.436-2 КК України  та у зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті посилання на наявність в обвинуваченого корисливого мотиву і не встановлення корисливого мотиву за наслідком судового розгляду, без конфіскації майна. На думку суду призначення обвинуваченому встановленого санкціями інкримінованих обвинуваченому злочинів додаткового покарання у виді конфіскації майна, за відсутності корисливого мотиву, не буде відповідати точному змісту кримінального закону та суперечитиме усталеній судовій практиці. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень найбільш м`яким, встановленим даною статею шляхом, а саме шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Суд, при призначенні покарання не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_5 вимоги ч.1 ст.69 КК України та ст.75 КК України, оскільки наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння, більше того кримінальні правопорушення вчинялись з використанням умов воєнного стану та в період часу коли за наслідком невиправданої збройної агресії російської федерації вже відбулись сумнозвісні події в м.Буча та м.Ірпінь і обвинувачений маючи вільний доступ до засобів масової інформації не міг не усвідомлювати характер вчинюваних ним дій. Крім цього до моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_5 06.07.2023 року, останній не вчинив жодних дій які б вказували на можливість його виправлення без відбування покарання, не отримано достатніх доказів для застосування вимог ст.75 КК України і в ході судового розгляду.
		Запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати за проведення судових експертиз, загальний розмір яких складає 13 860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 84 копійки, відповідно до ч.2 ст.124  КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 .
		Питання щодо скасування арешту майна вирішити згідно ч.4 ст. 174 КПК України.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615  Кримінального процесуального кодексу України, суд - 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.436-2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі без конфіскації майна;
		- за ч.3 ст.436-2 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 06.07.2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеним розміром застави  до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 13 860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 84 копійки процесуальних витрат в кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.
		Речові докази по справі після набрання вироком законної сили: 
		мобільний телефон марки «Nokia» із сім картою; системний блок; холдери; блокнот; зошит; сім карти; картонні коробки (постанова слідчого від 18 вересня 2023 року) - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .
		Після набрання вироком законної сили скасувати накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2023 року арешт на транспортний засіб марки «Peugeot Partner» номерний знак  НОМЕР_2 . 
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
		Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Головуючий-суддя                                                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...