Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/1703/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Номер судового провадження: 61-12618ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		18 жовтня 2023 року
		м. Київ
		справа № 495/1703/22
		провадження № 61-12618св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського  міськрайонного суду Одеської області в складі судді Прийомова О. Ю. від 30 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі  колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М. від 06 липня 2023 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2022 року адвокат Рабзі О. Ю., діючи від імені ОСОБА_1 ,                  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ,                      ОСОБА_4 про стягнення коштів, в якому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів кошти в сумі 5 972 762,75 дол. США, що еквівалентно 174 732 576,22 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 200 000,00 дол. США, що еквівалентно - 93 615 680,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2019 рок між                             ТОВ «Вектор Ойл Трейд», ТОВ «Векта Вин», ТОВ «Селищанське», ТОВ «Ви Джи Трейд», в особі відповідачів (Сторона - 1), з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона - 2), з іншої сторони, укладено меморандум. Відповідно до умов якого Сторона - 1 заборгувала грошові кошти, які були направлені на сільськогосподарське виробництво та торгові операції, для набуття автотранспорту та сушильного обладнання, його проектування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 3 913 146,87 дол. США.
		Крім фактичної суми заборгованості Сторона - 1 зобов`язалася повернути  позивачам суму нарахованих відсотків за період з 01 березня 2018 року по                 01 березня 2019 року в розмірі - 478 590,45 дол. США.
		Указані грошові кошти залишаються в оперативному використанні Сторони -   1 під 12% річних. Зобов`язання з повернення відповідачами позивачам вказаної заборгованості визначено періодичними платежами за графіком, вказаним у меморандумі від 01 березня 2019 року.
		30 грудня 2016 року ОСОБА_3 особисто написав розписку, відповідно до якої взяв у борг у ОСОБА_1 до 31 грудня 2021 року кошти в сумі -                      2 000 000,00 дол. США, зі сплатою 12% річних. 12% річних за п`ять років користування позикою складає - 3 200 000,00 дол. США. 
		Станом на 18 лютого 2022 року заборгованість за меморандумом від                      01 березня 2019 року складає - 7 202 499,20 дол. США.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від                 30 березня 2023 року провадження у справі закрито.
		Ухвала суду мотивована тим, що у меморандумі від 01 березня 2019 року вказана заборгованість між юридичними особами, яка пов`язана з їх господарською діяльністю, а розписка є правочином, укладеним для забезпечення виконання таких господарських зобов`язань. Тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарських судів.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Гусельщикової М. А., яка діє від імені ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 березня 2023 року про закриття провадження у справі - залишено без змін.
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат                        Гусельщикова М. А. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від                  30 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не звернуто уваги на те, що меморандум підписано засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Вектор Ойл Трейд», ТОВ «Векта Вин»,                     ТОВ «Селищанське», ТОВ «Ві Джи Трейд» - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб.
		Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази надані позивачами, не надали належної правової оцінки договору та розписці, які було надано суду, що призвело до не встановлення дійсної правової природи укладених договорів, тим самим суди порушили норми процесуального права, та дійшли помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
		У вересні 2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що грошові кошти за меморандумом від                             01 березня 2019 року, отримані з метою поповнення облігових коштів, які направлені на  сільськогосподарське виробництво та торгові операції, для набуття стороною позивача автотранспорту та сушильного обладнання, його проектування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт, тому суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що саме до компетенції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.
		У вересні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат                           Монастирський Д. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанції обгрунтовано виходили із того, що спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Такий висновок ґрунтується на тому, що в меморандумі від                  01 березня 2019 року вказана заборгованість між юридичними особами, яка пов`язана з їх господарською діяльністю, а розписка є правочином, укладеним для забезпечення виконання таких господарських зобов`язань. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу                             № 495/1703/22 з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 01 березня 2019 року між ТОВ «Вектор Ойл Трейд»,                         ТОВ «Векта Вин», ТОВ «Селищанське», ТОВ «Ви Джи Трейд», в особі відповідачів (Сторона - 1), з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона - 2), з іншої сторони, укладено меморандум. Відповідно до умов якого Сторона - 1 заборговувала грошові кошти, які були направлені на сільськогосподарське виробництво та торгові операції, для набуття автотранспорту та сушильного обладнання, його проектування, монтажу та пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 3 913 146,87 дол. США.
		Сторона - 1 зобов`язалася повернути позивачам суму нарахованих відсотків за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року в розмірі -                    478 590,45 дол. США.
		Указані грошові кошти залишаються в оперативному використанні Сторони -                1 під 12% річних. Зобов`язання з повернення Стороною - 1 Стороні - 2 вказаної заборгованості визначено періодичними платежами за графіком, вказаним у меморандумі від 01 березня 2019 року.
		30 грудня 2016 року ОСОБА_3 особисто написав розписку, відповідно до умов якої взяв у борг у ОСОБА_1 до 31 грудня 2021 року грошові кошти у сумі 2 000 000,00 дол. США, зі сплатою 12% річних, що  за п`ять років користування позикою складає  3 200 000,00 дол. США.
		Станом на 18 лютого 2022 року заборгованість за меморандумом від                01 березня 2019 року складає - 7 202 499,20 дол. США.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                     2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає  задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/6079/18, провадження № 14-485цс18, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 199/6042/19, провадження № 14-117цс21.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
		Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідачів - фізичних осіб щодо стягнення грошових коштів за меморандумом та розпискою.
		Суди першої та апеляційної інстанції зробили висновок, що у меморандумі  від 01 березня 2019 року вказана заборгованість виникла між юридичними особами, яка пов`язана з їх господарською діяльністю, а розписка є правочином, укладеним для забезпечення виконання таких господарських зобов`язань. 
		Такий висновок є помилковим у частині зазначення відповідачів як учасників господарських правовідносин, оскільки вони не є стороною господарського договору.
		Суд першої та апеляційної інстанцій не звернув уваги на те, що меморандум підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як фізичними особами, які отримували грошові кошти особисто, а не як уповноважені представники юридичних осіб. У меморандумі не встановлено забезпечення виконання зобов`язання фізичною особою ОСОБА_6 . Крім того, розписка надана ОСОБА_3 , як фізичною особою щодо грошового зобов`язання - не є видом забезпечення виконання зобов`язань, вичерпний перелік яких установлено у статті 546 ЦК України.
		Отже, у цій справі, суб`єктивний склад - це фізичні особи, між якими наявний спір про цивільне право, а саме стягнення грошових коштів за меморандумом та договором позики.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
		Позивачі скористалися своїм правом на визначення на власний розсуд відповідачами фізичних осіб.
		За таких обставин підстав, визначених частиною першою статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі немає.
		Тому Верховний Суд дійшов висновку, що закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не встановили дійсну правову природу меморандуму та розписки, не врахували суб`єктний склад сторін спору та підстави заявленого позову, а тому дійшли помилкового висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
		Таким чином, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		За наведених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Білгород-Дністровського  міськрайонного суду Одеської області від                 30 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили  моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...