Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/32409/23 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2023.
Дата набрання законної сили: 13.10.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/5947/2023                                                            Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК                                                                                               Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер: № 761/32409/23
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 жовтня 2023 року                                                                                                  місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючоїсудді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року, -
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_8 ,
		представника власника майна - ОСОБА_7 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2023 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 05.09.2023 року під час проведення обшуку у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон світло сірого кольору марки SAMSUNG GALAXY S8 марки  SM-6950FP+s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , imei2 НОМЕР_3 .
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2023 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що слідчий суддя у оскаржуваній ухвалі посилається на необхідність проведення експертного дослідження вилученого мобільного телефону, але прокурор не навів жодних конкретизованих відомостей про те, що вилучений телефон містить взагалі будь-яку інформацію, що має значення для даного кримінального провадження.
		У постанові про визнання мобільного телефону речовим доказам взагалі не зазначено, до якого саме критерію, передбаченого ст. 98 КПК України, останній відноситься.
		Разом з тим, слідчий суддя взагалі не дослідив доводи та докази представника, не надав оцінку жодному доказу сторін.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000697 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 113 КК України.
		В ході досудового розслідування зазначається, що під час бойових дій у період з 28 лютого по 30 березня 2022 року на КЕП «Чернігівська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 21680602, м. Чернігів) з посеред іншого зруйновано підйомні конвеєри паливоподачі № 4А, № 4Б, пошкоджено несучі конструкції похилої галереї від вузла пересилки до головного корпусу ТЕЦ.
		30.06.2022 року рішенням сесії Чернігівської міської ради №18/VIII-7 затверджено «Програму відновлення єдиного майнового комплексу КЕП «Чернігівська ТЕЦ». Розділом 2 визначено проблеми, на розв`язання якої спрямована Програма, а саме «Обладнання паливоподачі знаходиться у неробочому стані із-за пошкодження галереї паливоподачі та транспортерів 4А та 4Б, оскільки в результаті артилерійського обстрілу сталося їх повне вигорання. Без їх відновлення спалювання вугілля неможливе, а отже виникає необхідність, для відновлення виробництва теплової та електричної енергії, переходити на спалювання природного газу. Це, в свою чергу, призводить до збільшення собівартості виробництва теплової та електричної енергії». Також, у Програмі зазначено, що обладнання паливоподачі віднесено до основних критичних пошкоджень ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ» внаслідок обстрілів та бойових дій.
		З метою відновлення обладнання паливоподачі, 09.12.2022 року між Чернігівською міською радою в особі Чернігівського міського голови ОСОБА_10 , ТОВ Котлотурбопром» (ЄДРПОУ 25464226, м. Харків) в особі директора департаменту управління проектами ОСОБА_11 та ТОВ фірма «ТехНова» (ЄДРПОУ 24100060, м. Київ) в особі в.о. Генерального директора ОСОБА_6 укладено договір про виконання робіт №375/091222. Предметом договору є «Капітальний ремонт (відновлення) будівельних конструкцій та технологічного обладнання галереї четвертих конвеєрів 4А, 4Б, головного корпусу котлотурбінного цеху, які пошкоджені в результаті збройної агресії рф на території КЕП «Чернігівська ТЕЦ» м. Чернігів, вул. Ушинського, 23». Ціна договору складає - 25 402 670 грн. Оплату за виконані роботи здійснює Міжнародний комітет Червоного Хреста згідно меморандуму про взаєморозуміння Reference №KYN22/00128 підписаний з Чернігівською міською радою.
		За отриманими даними співробітники ТОВ «КОТЛОТУРБОПРОМ» із залученням субпідрядника ТОВ «ПРОМИСЛОВО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІК» при виконанні зазначених ремонтних робіт використовували вживане та пошкоджене обладнання/запчастин (регулюючі ролики, роликотримачі, опори для роликотримачів), які зазнали руйнувань внаслідок військової агресії з боку рф. Також, проведення ремонтних робіт здійснювалось з порушенням будівельних норм та недотримання проектної документації капітального ремонту об`єкту.
		Крім того, відновлення несучих конструкцій похилої галереї від вузла пересилки до головного корпусу ТЕЦ, здійснено не у повному обсязі та з додатковим навантаженням, що може призвести до їх падіння та руйнування об`єкта капітального ремонту. Також для відновлення критичного обладнання теплоелектроцентралі використовуються труби меншого діаметру та товщиною стінки, які у період значного навантаження можуть призвести до аварійних ситуацій з подальшим виводом з експлуатації.
		Крім того, у ході проведення аналізу по ланцюгу постачання ТМЦ, робіт/послуг в адресу ТОВ «КОТЛОТУРБОПРОМ» підприємствами задіяними у протиправній схемі встановлено, що останні згідно із зареєстрованих податковий накладних, товари за такою або схожою номенклатурою, в третіх осіб не придбавали.
		При цьому, крім представників технічного надзору, негласний нагляд за станом та ходом проведення робіт на КЕП «Чернігівська ТЕЦ» здійснюється співробітниками АТ «Облтеплокомуненерго» (СДРПОУ 03357671, м. Чернігів), КП Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (ЄДРПОУ 44819434, м. Чернігів), які за попередньою змовою діючи умисно приховують факти використання вживаних запчастин та обладнання.
		Під час досудового розслідування зазначено, що КЕП «Чернігівська ТЕЦ» забезпечує 40% гарячого водопостачання та опалення населення, об`єктів соціальної, освітньої, комунальної, медичної, оборонної та інших критичних сфер м. Чернігова. Крім того, КЕП «Чернігівська ТЕЦ» є основним виробником електричної енергії Чернігівської області, яка передається до Об`єднаної енергетичної системи України. Вказана діяльність посадових та службових осіб може призвести до зриву опалювального сезону 2023-2024рр., дефіциту електричної енергії, руйнування та пошкодження об`єкту, що має важливе народногосподарське та оборонне значення зчинених в умовах воєнного стану.
		Таким чином, отримана інформація свідчить, що вказана схема була зорганізована з метою ослаблення держави, шляхом вчинення дій, які направлені на руйнування та пошкодження об`єкту, що має важливе народногосподарське та оборонне значення в умовах воєнного стану.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2023 року надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення первинних документів, що свідчать про проведення фінансових операцій, знарядь кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення.
		05.09.2023 року прокурор другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Шевченківського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке було вилучене 05.09.2023 року під час проведення обшуку у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон світло сірого кольору марки SAMSUNG GALAXY S8 марки  SM-6950FP+s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , imei2 НОМЕР_3 .
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.09.2023 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 05.09.2023 року під час проведення обшуку у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон світло сірого кольору марки SAMSUNG GALAXY S8 марки  SM-6950FP+s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , imei2 НОМЕР_3 .
		Задовольняючи клопотання сторони обвинувачеення про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, про необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.
		Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно. 
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. 
		У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
		1) збереження речових доказів;
		2) спеціальної конфіскації;
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
		Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
		Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. 
		Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону  дотримався.
		Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження                     № 22023000000000697, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.
		З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 167 України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
		Тому доводи представника про те, що матеріали справи не містять підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу не знаходять свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.
		Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Доводи представника про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності законних підстав для накладення арешту на вилучене майно на даній стадії досудового розслідування. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України. 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
		А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга  навіть з урахуванням усіх викладених в них  доводах, задоволенню не підлягає.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, яке було вилучене 05.09.2023 року під час проведення обшуку у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон світло сірого кольору марки SAMSUNG GALAXY S8 марки  SM-6950FP+s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , imei2 НОМЕР_3 .
		Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної  скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
		Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі представника власника майна, не вбачається.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		         Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 05.09.2023 року під час проведення обшуку у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон світло сірого кольору марки SAMSUNG GALAXY S8 марки  SM-6950FP+s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , imei2 НОМЕР_3 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		СУДДІ:
		 
		 
		   __________________                    ______________________             ____________________
		       ОСОБА_2                                  ОСОБА_4                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...