Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/44926/23-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 21.10.2023. Зареєстровано: 21.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2024.

Номер судового провадження: 1-кс-37940/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023000000000637

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/44926/23-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участі представника власника майна  адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
		розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		09.10.2023 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді ОСОБА_1 з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 29.09.2023 під час проведення обшуку автомобіля марки та моделі Mersedes-Benz GLE 400, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
		Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
		Представник власника майна  адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що майно не відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та що майно придбане власником за кошти, отримані протиправним шляхом.
		Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
		З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000000637, внесеному 13.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб з числа громадян України, за попередньою змовою, організували злочинну спільноту на території України, тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також територіях російської федерації, країн СНД і Євросоюзу, та запровадили протиправний шахрайський механізм у вигляді псевдокриптоінвестиційного проекту (далі  криптопіраміда) «S-Group», який нібито працює на міжбанківському міжнародному валютному ринку «Forex» або з іншими фінансовими активами, вводячи в оману громадян під виглядом співпраці з міжнародними фінансовими інвестиційними компаніями, обіцяючи при цьому отримання надприбутків.
		Слідством також встановлено, що для поповнення особового рахунку компанії «S-Group», засновники проекту запровадили використання новоствореного токену SGCT через фінансовий агрегатор «S-Wallet». Даний токен створений на заміну токену SWCT, який припинив функціонувати у фінансовому агрегаторі «S-Wallet». Крім цього, слід зазначити, що новостворений токен SGCT, як і попередні токени криптопіраміди «S-Group» (SWP та STD), є фіктивним у зв`язку з відсутністю його в списку біржових активів великих криптобірж через неможливість проходження компанією «S-Group» аудиту.
		Водночас, за наявними слідству даними, засновники компанії запровадили функціонування псевдокриптобіржі «S-Trade», робота якої спрямована на обмін P2P (пряма купівля і продаж криптовалюти користувачами без участі третьої сторони або посередника, використовуючи банківські картки) внутрішніх токенів компанії, а саме: SGCT, SWCT, SWP, STD, з можливістю обміну на гривню, російський рубль, білоруський рубль тощо, у тому числі з підтримкою використання банківських карток країни-агресора.
		Зокрема, до протиправної діяльності причетна: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , використовує автомобільний транспорт марки та моделі Mersedes-Benz GLE 400, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . ОСОБА_6 є однією із основних топ-менеджерів компанії «S-Group». Користуючись її послугами, як наставника в компанії, громадяни України «інвестували» в компанію «S-Group» понад 10 мільйонів доларів США.
		Прокурор вказує, що у ході досудового розслідування проведено обшуки за місцями проживання причетних до вчинення злочинів осіб, під час чого виявлено та вилучено комп`ютерну та іншу техніку, чорнові записи, інструкції, інші речі і документи, які свідчать про безпосередню участь вказаної особи у організації та виконанні дій, спрямованих на вчинення кримінальних правопорушень, а також у транспортних засобах, які придбані за кошти в результаті вчинення шахрайських дій.
		Так, 29.09.2023 проведено санкціонований судом обшук автомобіля марки та моделі Mersedes-Benz GLE 400, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , за результатом якого виявлено та вилучено даний транспортний засіб.
		З клопотання прокурора також вбачається, що у ході проведення обшуку та в подальшому присутні під час слідчої дії, в тому числі ОСОБА_6 не пояснила законне походження автомобіля, а також, було встановлено, що ОСОБА_6 має відношення до вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, купує цінне майно, таким чином своїми діями, спрямовує на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення протиправної діяльності.
		29.09.2023 постановою слідчого вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом.
		Прокурор у клопотанні зазначає, що з метою забезпечення збереження речових доказів, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, виникла необхідність у застосуванні одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження  арешту майна.
		Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. 
		Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
		Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
		Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Положення вказаних норм КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Пропорційність втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. 
		Як вбачається з долученого до клопотання витягу з кримінального провадження № 12023000000000637 від 13.04.2023, в межах означеного кримінального провадження про підозру не повідомлено жодній особі та відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор в судовому засіданні не довела та не представила слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, а тому з викладеного вбачається, що прокурор звернувся передчасно з даним клопотанням не надавши доказів того, що вказаний автомобіль придбано власником за кошти, отримані протиправним шляхом та що даний автомобіль має значення речового доказу у кримінальному провадженні.
		Отже, стороною обвинувачення на даному етапі не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
		 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити в задоволенні клопотання.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...