Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/470/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2023. Зареєстровано: 23.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2023.
Дата набрання законної сили: 05.10.2023
Номер судового провадження: 11-кп/812/503/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014150020000052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		        05 жовтня 2023 року     м. Миколаїв 
		 
		Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 
		 
		за участю секретаря     ОСОБА_4 
		 
		учасників судового провадження: 
		 
		прокурора     ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		потерпілої ОСОБА_7 
		представника потерпілої ОСОБА_8 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 42014150020000052 
		 
		за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року у відношенні
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		-обвинуваченого за ч. 1 ст. 171 КК України, 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 
		 
		Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року ОСОБА_9 засуджений за ч. 1 ст. 171 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. 
		На підставі п.2 ч.1 ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання за ч.1 ст. 171 КК України.
		 
		Стягнуто з  ОСОБА_9 на користь держави судові процесуальні витрати в розмірі 14 076 грн 80 коп.
		 
		Вирішено питання щодо речового доказу.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_9 вважає, що відеозаписи є підробленими та не є оригіналами.
		 
		Вказує, що висновок експертизи та показання експерта підтверджують відсутність оригіналу відео та сумніви щодо його ідентичності оригіналу. Зміст відеозапису, на думку апелянта, викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності та не підтверджені жодним зі свідків.
		 
		Зазначив, що запис відео на оптичні диски здійснювався не уповноваженою особою та без свідків. У кримінальному провадженні немає жодного протоколу про складання копії документу, а тому апелянт вважає, що відео не є копією (дублікатом). ОСОБА_7 в суді першої інстанції заявляла, що самостійно знищила оригінал відео. Тому, апелянт вважає, що відеозаписи на компакт-дисках є недопустимими доказами.
		 
		Апелянт вважає, що ОСОБА_7 влаштовувала провокацію, намагалася зірвати вибори на виборчій дільниці, про це свідчить голосування членів виборчої комісії про видалення ОСОБА_7 з виборчої дільниці.
		 
		Стверджує, що жоден свідок не підтвердив жоден пункт обвинувачення.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
		 
		Потерпіла ОСОБА_7 в запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини та наявні у кримінальному провадженні докази. Тому просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
		 
		 
		 
		 
		 
		Встановлені судом першої інстанції обставини.
		 
		25.05.2014у другійполовині дня,кореспондент інформаційногоагентства «Корабелов.info»  ОСОБА_7 за редакційним завданням головного редактора вказаного інформаційного агентства ОСОБА_10 , з метою висвітлення перебігу виборчого процесу прибула на виборчу дільницю №480800 з виборів Президента України, розташованому в приміщенні загальноосвітньої школи № 48 м.Миколаєва, яка розташована по вул. Попеля, 164-а. Після чого, зареєструвавшись в якості журналіста, про що було відомо всім членам виборчої комісії та спостерігачам, та керуючись положеннями ст.25 Закону України «Про інформацію», журналіст ОСОБА_7 , керуючись положеннями вищевказаного Закону, згідно якого «під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом, та має право безперешкодно відвідувати суб`єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством», за допомогою фотокамери Canon Рс1680 почала проводити відеозйомку перебігу виборчого процесу в приміщені вказаної виборчої дільниці.
		 
		Приблизно о 20 годині 30 хвилин, під час проведення відеозапису підрахунку кількості виборців, що взяли участь в голосуванні, член виборчої комісії ОСОБА_9 , біля якого перебувала журналіст ОСОБА_7 , яка фіксувала виборчий процес за допомогою наявної у неї вищевказаної фотокамери, керуючись при цьому положеннями ч. 1 ст. 307 ЦК України, відповідно до яких згода особи на знімання її на фото-, кіно-‚ теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, умисно, бажаючи перешкодити професійній діяльності журналіста, грубо ігноруючи вимоги п. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію», за яким забороняється будь-яке втручання у професійну діяльність журналіста, зажадав припинення останньою відео зйомки, попередивши про можливе пошкодження фотокамери.
		 
		Після чого, ОСОБА_9 , помітивши, що журналіст ОСОБА_7 продовжила відео зйомку, встав та плечем умисно вдарив по руці журналіста, в якій вона утримувала фотокамеру. Не припинивши свої протиправні дії, ОСОБА_9 вступив із журналістом ОСОБА_7 у словесну суперечку та, бажаючи перешкодити процесу відеозапису, рукою почав затуляти об`єктив камери. Після чого, ОСОБА_9 , не реагуючи на прохання членів виборчої комісії припинити свої протиправні дії, продовжуючи діяти з єдиним умислом, спрямованим на перешкоджання журналістський діяльності, повернувшись до журналіста ОСОБА_7 спиною, продовжив перешкоджати останній в проведені відеозапису виборчого процесу.
		На спробу журналіста ОСОБА_7 обійти його, ОСОБА_9 , продовжуючи діяти з єдиним умислом, направленим на перешкоджання законній діяльності журналіста, нахилився та схопив з полу шкільну лаву. Потім підняв її та навмисно вдарив шкільною лавкою журналіста ОСОБА_7 по ногах, завдавши їй фізичного болю, чим також перешкоджав професійній діяльності останньої.
		 
		Після чого, в ході конфлікту, ОСОБА_9 тривалий час не реагуючи на прохання присутніх громадян та членів виборчої комісії, а також журналіста припинити протиправні дії, повертаючись до журналіста спиною, повторно наніс удар плечем по руці журналіста ОСОБА_7 , намагаючись пошкодити фотокамеру, тим самим тривалий час, вперто, умисно перешкоджав професійній діяльності журналіста.
		 
		Судом першої інстанції ОСОБА_9 визнаний винним у умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста. Його дії кваліфіковані за ч.1 ст. 171 КК України ( в редакції, чинній до 04.02.2016).
		 
		Крім того судом першої інстанції встановлено, що події за висунутим обвинуваченням мали місце у 2014 році, а тому, з огляду на положення ч.5 ст.74 та п.2 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_9 звільнено від покарання.
		 
		Позиції учасників судового розгляду.
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_9 про дату та час апеляційного розгляду повідомлений. Його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
		 
		Інтереси обвинуваченого представляв захисник ОСОБА_6 , який просив апеляційну скаргу задовольнити.
		 
		Прокурор ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_7 та представникпотерпілої ОСОБА_8 заперечували протизадоволення апеляційноїскарги обвинуваченого,просили  вирок залишити без змін. 
		 
		Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд дійшов таких висновків.
		 
		Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим в суді доказам. 
		В своїх показаннях суду першої інстанції, а також у аналогічних доводах, наведених в апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_9 заперечував вину у вчиненні кримінального проступку. Стверджував, що ОСОБА_7 навмисно спровокувала із ним конфлікт, намагаючись створити так звані гарячі новини та зірвати виборчий процес, визнавши недійсними вибори, проведені на даній виборчій дільниці. Щодо обставин подій, зазначав, що камеру, якою ОСОБА_7 здійснювала зйомку, зачепив плечем випадково, коли підводився зі свого місця.
		 
		Щодо перебування ОСОБА_7 на виборчій дільниці, вважав, що відсутні докази щодо її реєстрації як журналіста. Окрім того, зазначив про перебування ОСОБА_7 на виборчій дільниці після її закриття для підрахунку голосів без законних на те підстав, оскільки рішенням одинадцяти з дванадцяти членів виборчої комісії було прийняте рішення про видалення ОСОБА_7 з виборчої дільниці, та хоча дане рішення відсутнє, однак останнє підтверджено показаннями свідків.
		 
		Стверджував, що будь-яких дій, що ставляться йому у провину, він не вчиняв. Вважає, що стороною обвинувачення не зібрано жодного належного та допустимого доказу його вини.
		 
		Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, його вина підтверджується сукупністю доказів, досліджених та перевірених судом першої інстанції, зміст яких детально наведено в оскаржуваному вироку.
		 
		Так, згідно заяви до поліції від 30.05.2014, ОСОБА_7 просила прийняти заходи до члена виборчої комісії № НОМЕР_1 ОСОБА_9 та голови даної комісії ОСОБА_11 , які в ніч з 25.05.2014 на 26.05.2014 перешкоджали її журналістській діяльності на даній виборчій дільниці (т.2 а.п. 27).
		 
		В суді потерпіла ОСОБА_7  пояснила, що 25.05.2014, в день виборів Президента України, вона перебувала на виборчій дільниці №480800 за адресою м. Миколаїв, вул. Попеля. 164-А. Коли вона фіксувала хід підрахунку голосів на відео, ОСОБА_9 - член дільничної виборчої комісії вибивав в неї з рук фотоапарат, бив її лавкою по ногах, погрожував, постійно навмисно закривав об`єктив, щоб потерпіла не могла вести зйомку.
		 
		Показання потерпілої ОСОБА_7 узгоджуються з даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів від 12.07.2014 та 31.10.2016,де зафіксовані пояснення потерпілої про обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального проступку та є аналогічні тим, що потерпіла зазначила в показаннях в суді. 
		Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції пояснив, що він та ОСОБА_7 є журналістами інформаційного агентства «Корабелів.info».25.05.2014 ОСОБА_7 була направлена ним до виборчих ділянок,які розташовувалисьна територіїзагальноосвітньої школи№ 48в м. Миколаєві.Приблизно за 40 хвилин до закриття виборчої дільниці ОСОБА_7 зателефонувала йомута повідомилапро інцидентміж неюта однимз членіввиборчої комісії,який ударив по її камері, у зв`язку з чим потерпілаперестала працювати. ОСОБА_7 викликала працівників поліції, яким повідомила, що фотоапарат продовжує працювати,не вмикаєтьсялише монітор.В подальшому, потерпіла йому повідомила, що підчас здійсненнянею зйомки виборчого процесуодин зчленів виборчоїдільниці - ОСОБА_9 ,кидався нанеї.На нозі у ОСОБА_7 була садна,про яку ОСОБА_7 пояснила,що останнявиникла внаслідокудару лавкою,що завдав ОСОБА_9 . Ним було переглянуто запис, здійснений на даний фотоапарат, та скопійовано всі наявні у карті пам`яті файли відеозапису на комп`ютер, з якого останні у тому ж виді, без будь-якого втручання, перенесені на диски, які в подальшому передані правоохоронним органам.
		 
		Зазначені потерпілою  ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 показання щодо того, що потерпіла є журналістом, підтверджені дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема: свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого ЗМІ Корабелів.Інфо, рішенням засновника ЗМІ ОСОБА_10 про призначення ОСОБА_7 редактором газети та вебсайту www.korabelov.info, положення про професійні обов`язки редактора Корабелів.Інфо, редакційного завдання на 25.05.2014.
		 
		Так, за рішенням №1 від 25.06.2012 засновника газети Корабелів.Інфо, з вказаної дати (25.06.2012 р.) редактором даної газети та інтернет сайту газети призначено на громадських засадах ОСОБА_7 (а.с. 34 т.2).
		 
		Згідно копії положення про професійні обов`язки редактора газети Корабелів.Інфо, на редактора, серед іншого, покладаються обов`язки виконання доручень засновника стосовно збору інформації та її опублікування в газеті даного ЗМІ; самостійний збір, обробка та розповсюдження в газеті Корабелів.Інфо та Інтернет-Сайті даної газети будь-якої інформації (як журналіст/кореспондент) в порядку, передбаченому діючим законодавством України (а.с. 35 т.2).
		 
		Відповідно до копії редакційного завдання від 25.05.2014, редактору ОСОБА_7 було поставлене завдання збору, обробки та передачі до редакції/засновнику, підготовка статей, заміток про хід організації та проведення виборчого процесу, починаючи з початку роботи дільничних виборчих комісій 25 травня 2014 року і закінчуючи остаточним підбиття підсумків голосування, розгляд всіх спірних питань і вирішення всіх конфліктів на рівні відповідної дільниці/округу (а.с. 32 т.2).
		Суд першої інстанції навів ретельний аналіз показанням усіх допитаних в суді свідків. 
		 
		Свідок ОСОБА_12  пояснила, що була членом тієї ж виборчої комісії, що і ОСОБА_9 під час виборів Президента України у 2014 році. Під час роботи чула якийсь конфлікт, але не знала причин та обставин останнього. В один з моментів бачила, як ОСОБА_9 підвівся та висловлював незадоволення, чула чиїсь слова про заборону фотографувати.
		 
		Свідок ОСОБА_13  суду пояснив, що 25.05.2014 разом з ОСОБА_9 входив до членів однієї виборчої комісії, що розташовувалася в холі ЗОШ №48 в м. Миколаєві. На дільниці з`явилася кореспондент «Корабелів інфо», в подальшому між якою та ОСОБА_9 виник конфлікт через те, що ОСОБА_7 , підійшовши впритул до ОСОБА_9 та здійснювала зйомку, нахиливши камеру через його плече. ОСОБА_14 звинувачувала ОСОБА_15 в пошкодженні її камери, але після цього до кінця виборчого процесу вона продовжувала зйомку. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_16 , що забороняє його знімати та поставив свою руку перед камерою. 
		 
		Свідок ОСОБА_17  пояснив, що як працівник правоохоронних органів в травні 2014 року, під час виборів Президента України, був розподілений на охорону громадського порядку та бюлетенів на виборчій дільниці, що розташовувалася у приміщенні ЗОШ №48 по вул. Г.Попеля в м.Миколаєві. Приблизно о 20-05 год голова виборчої комісії Нечай зателефонував йому та попросив підійти у зв`язку з виникненням конфліктної ситуації. Коли він підійшов до голови комісії, той, вказавши на ОСОБА_7 , пояснив, що він запрошений за її скаргою. При з`ясуванні обставин конфлікту, ОСОБА_7 , вказавши на ОСОБА_9 , повідомила, що останній пошкодив її фотоапарат. Він викликав працівників поліції.
		 
		Щодо показань свідка ОСОБА_18 , суд першої інстанції навів обгрунтовані мотиви, що її показання не спростовують обвинувачення, оскільки свідок та ОСОБА_9 є членами однієї сім`ї та є очевидним намагання свідка сприяти в уникненні її чоловіком відповідальності за вчинене. Щодо показань свідка ОСОБА_19 , то суд першої інстанції також критично сприймав дані показання, оскільки свідок відповідаючи на запитання суду вдався до висловлювань, що свідчили про очевидний негативний настрій по відношенню до потерпілої. Щодо показань свідків  ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25  та  ОСОБА_26 , то останні не надали інформації, яка б могла мати важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, посилаючись на те, що за спливом часу, обставин подій не пам`ятають, деякі з вказаних свідків лише згадали, що відбувався конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , але не змогли конкретизувати дії даних осіб, зміст конфлікту, тощо. 
		Показання потерпілої є правдивими, оскільки, окрім показань допитаних судом свідків, її показання підтверджені даними, що зафіксовані на відеозаписах, досліджених судом першої інстанції.
		 
		На відеозаписі "MVI_5827" містяться дані, що обвинувачений ОСОБА_9 навмисно затуляв спиною камеру потерпілої, чим перешкоджав їй вести зйомку, навмисно різко обернувся та вдарив плечем в камеру, яку тримала потерпіла. На 0:00:01 хвилині видно, що ОСОБА_9 , побачивши неподалік від себе ОСОБА_7 , підвівся, направився в її бік, обернувся спиною, перешкоджаючи проведенню зйомки, у зв`язку з чим ОСОБА_7 відійшла ліворуч. На 0:00:09 хвилині цього ж запису, ОСОБА_9 обернувся, побачив, що ОСОБА_7 відійшла від нього ближче до лавок, нахилився, знаходячись безпосередньо перед нею, та почав рухати лавкою, в цей час об`єктив камери похитнувся, а ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_7 , нібито демонструючи вибачення, після чого відразу висловив незадоволення в тому, що вона заважає розставити лавки. Відразу після цього ОСОБА_7 звернулася до голови комісії з вимогою викликати працівників поліції.
		 
		Надаючи пояснення щодо цього відео, потерпіла ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_9 , нахилившись перед нею, підняв край лавки та нею наніс удар по її ногам в області коліна, спричинивши фізичний біль.
		 
		На цьому ж відеозапису на 0:01:42 хв видно, як після звернення ОСОБА_7 до ОСОБА_9 з вимогою назватись та короткого словесного конфлікту щодо цього, ОСОБА_9 різко обертається та ударяє плечем камеру, яку тримає ОСОБА_7 .
		 
		Посилання ОСОБА_9 на те, що такий удар камерою об його плече допустила сама ОСОБА_7 , спростовуються змістом оглянутого відео, з якого видно, що саме ОСОБА_9 наближається до потерпілої та одночасно різко обертається, нанісши правим плечем удар об камеру.
		 
		На відеозаписі "MVI 5836"обвинувачений посилаючись на те, що потерпіла заважає його роботі, пропонував комісії проголосувати за її видалення.
		 
		Тобто, ОСОБА_9 знав, що ОСОБА_7 знаходиться на виборчій дільниці саме як кореспондент, та вчиняючи всі вище перелічені дії, розумів, що заважає її роботі саме як журналісту.
		 
		На відеозаписі «MVI5841» о 0:08:38, 0:09:00; 0:09:16; 0:09:22; 0:09:41; 0:12:06; 0:12:27; 0:12:35; 0:13:01 зафіксовано, що ОСОБА_9 слідує за ОСОБА_7 , яка здійснювала зйомку результатів голосування, та видно, як він став спиною перед її камерою, перешкоджаючи проведенню зйомки. 
		 
		 
		 
		При цьому на 0:9:59 хв ОСОБА_9 звернувся до комісії з вимогою видалити ОСОБА_7 з дільниці. Будь-які дії, які б свідчили, що ОСОБА_7 заважала ОСОБА_9 , який в цей час ходив поза спинами членів комісії, не вбачається. Та лише на прохання голови комісії (0:14:26 хв) присісти за стіл, ОСОБА_9 почав роботу разом із членами комісії.
		 
		ОСОБА_7 здійснювала зйомку, знаходячись позаду ОСОБА_9 праворуч, коли ОСОБА_9 , сидячи за столом членів виборчої комісії, після слів: Дивіться, він може упасти. Я попередив, відразу підвівся зі словами: А то я можу вставати, різко відвів праву руку назад, вдаривши ліктем в об`єктив камери. 
		 
		В цей же час обернувся до ОСОБА_7 , вдаючи, що не знав про її знаходження позаду. Після цього спостерігається, як рукою людини обхоплюється об`єктив камери.
		 
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 в суді, що він не знав і не міг знати про знаходження позаду нього ОСОБА_7 , спростовуються змістом дослідженого відео, з якого чітко видно, що ОСОБА_9 перед ударом ліктем своєї правої руки в об`єктив камери достеменно знав про знаходження ОСОБА_7 позаду нього із фотоапаратом, оскільки перед тим як підвестись, ОСОБА_9 попередив ОСОБА_7 щодо фотоапарату, після цього різко підвівся і вдарив ліктем в об`єктив та після короткого словесного конфлікту з ОСОБА_7 , сів на своє місце. Вказане свідчить про спрямованість дій ОСОБА_9 саме на перешкоджання проведення ОСОБА_7 зйомки.
		 
		Стосовно заперечень ОСОБА_9 про затуляння долонею його руки об`єктиву камери, яку тримала ОСОБА_7 , то дані доводи спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_7 , а також свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , які вказували, що бачили, як ОСОБА_9 поставив свою руку перед камерою.
		 
		Щодо даного відеозапису, то за клопотанням ОСОБА_9 , судом було призначено комісійну експертизу за видами: фототехнічна експертиза, експертиза матеріалів та засобів відео- звукозапису та комп`ютерно-технічної експертизи.
		 
		Суд першої інстанції надав належну оцінку висновкам експертиз від 22.06.2021 (а.с.111-115 т.1), від 13.08.2021 (а.с. 143-161 т.1), які дослідив в суді, а також допитавши в суді експертів ОСОБА_27 та ОСОБА_28 та дійшов вмотивованого висновку, що доводи обвинуваченого про те, що надані потерпілою відеозаписи є підробленими, є безпідставними. 
		 
		З огляду на вимоги ч. 3 ст. 99 КПК, а також з урахуванням правової позиції, викладеної у Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 (справа № 554/5090/16-к), та у Постанові третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 14.04.2021 (справа N 288/1418/17) та від 31.03.2021 (справа N 333/1539/16-к), суд першої інстанції зазначив, що ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
		 
		Щодо посилання ОСОБА_9 на перенесення інформації з карти пам`яті, на яку здійснювалось збереження інформації з камери, що використовувалась потерпілою, на компакт диски неналежною особою,зокрема невідповідним спеціалістом, а самою ОСОБА_7 , та що згодом були надані останньою органу досудового розслідування, на що також посилався як підставу для визнання даного доказу недопустимим, то суд першої інстанції також надав належну оцінку цим доводам. 
		 
		Так, відповідно до приписів частин 1, 2ст. 93 КПКзбирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		 
		Більш того, відповідно до положень п.3 ч.1, п.3 ч.2 ст. 56 КПК, потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (в тому числі й на підтвердження своєї заяви).
		 
		Твердження обвинуваченого, що наданий слідчому відеозапис отримано поза процесуальним порядком, є безпідставним, оскільки наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення, в тому числі від фізичних осіб, за їх ініціативою і доброю волею, диска з відеозаписом, що містить інформацію, яка має значення для досудового розслідування.
		 
		Враховуючи вище наведене, суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_9 щодо недопустимості доказу, зокрема наданого ОСОБА_7 відеозапису на компакт дисках, на яких зафіксовані обставини подій від 25.05.2014, є безпідставними.
		Щодо відеодиску, який є додатком до протоколу слідчого експерименту від 31.10.2016, обвинувачений ОСОБА_9 вважає, що він є підробленим. Проте, суд першої інстанції в цій частині також навів переконливі доводи, зазначивши, що дослідженнядодатку до протоколу слідчого експерименту від 31.10.2016 булонеможливим,з обставин,незалежних відсуду,зокрема через пошкодженняданого електронного носія інформації та прощо зазначенов ухвалах суду від 22.04.2021 від 10.02.2022, а також враховано, що сторонаобвинувачення непосилалась наданий електроннийдокумент.
		 
		Отже, всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив докази, надав їм належну оцінку. 
		 
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18).
		 
		Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом.
		 
		Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_9 доведена поза розумним сумнівом. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_9 винним в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста. Його дії кваліфіковані за ч.1 ст. 171 КК України ( в редакції, чинній до 04.02.2016).
		 
		Судом не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою скасування оскаржуваного вироку, про що просить апелянт.
		 
		Обвинуваченому ОСОБА_9 покарання призначено відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (кримінального проступку), обставин його вчинення, та даних про його особу. 
		 
		Зокрема, достатньо враховані дані про особу винного, який раніше не судимий, немає негативних характеристик, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки.
		 
		Обставин, що пом`якшує або обтяжують покарання, не встановлено.
		 
		Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. 
		 
		Оскільки подія злочину мала місце 25.05.2014, тому відповідно до вимог ч.5 ст.74 та п.2 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_9 обгрунтовано звільнено від покарання.
		 
		Вирок є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, про що просять апелянт. 
		 
		Керуючись ст. 404, 405, 407, 424, 425, 532 КПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2023 року щодо ОСОБА_9 - без змін. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...