Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2118/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 23.10.2023. Зареєстровано: 23.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2024
Результат оскарження 15.02.2024 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/345/82/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140150000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №345/2118/22 
		Провадження № 1-кп/345/82/2023
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		23.10.2023                            м. Калуш
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі: 
		головуючої судді                 ОСОБА_1 ,
		секретарів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		                        ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022140150000004 з обвинувальним актом про обвинувачення 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, розлученого, з інвалідністю третьої групи, учасника бойових дій, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
		з участю прокурора                 ОСОБА_8 , 
		обвинуваченого                 ОСОБА_7 ,
		захисників                     ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
		Відповідно до пред`явленого обвинувачення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старшого сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старший сержант ОСОБА_7 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. 
		Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, старший сержант ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України та Законів України.
		Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Про введення в дію воєнного стану старшому сержанту ОСОБА_7 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення України.
		Відповідно до вимог бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №23-бр/дск від 11.04.2022, з метою нарощування спроможностей ОУВ «Дніпро» ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », командиру військової частини НОМЕР_1 до 25.05.2022 необхідно відрядити до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) частину військовослужбовців зазначеної військової частини.
		Після чого, на виконання вищевказаного бойового розпорядження, розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, серед інших, до 25.05.2022 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відряджено до АДРЕСА_2 старшого сержанта ОСОБА_7  начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
		Зазначене розпорядження 24.05.2022 командир військової частини НОМЕР_1 підполковник АДРЕСА_1 довів перед строєм всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, старшому сержанту ОСОБА_7 .
		Крім того, 24.05.2022 розпорядження №326 від 22.05.2022 доведене до ОСОБА_7 під підпис. 
		В подальшому, 24.05.2022, не бажаючи виконувати розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, старший сержант ОСОБА_7 написав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що він не в змозі виконати зазначене розпорядження, оскільки є обмежено придатним до військової служби згідно з висновком військово-лікарської комісії. 
		При цьому, станом на 24.05.2022 старший сержант ОСОБА_7 військово-лікарської комісії для визначення стану придатності його до військової служби не пройшов. 
		В подальшому, в період з 06.06.2022 по 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_7 знаходився на обстеженні в умовах денного стаціонару поліклініки № НОМЕР_2 Міністерства оборони України та був оглянутий військово-лікарською комісією.
		Згідно з довідкою військово-лікарської комісії поліклініки №1121 Міністерства оборони України №1089/1 від 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_7 на підставі статей 39б, 13б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби та останньому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
		У свою чергу, військова частина НОМЕР_1 не входить до складу десантно-штурмових військ, плавскладу, морської піхоти, а посада старшого сержанта ОСОБА_7 не передбачає проходження військової служби у спецспорудах.
		Таким чином, старший сержант ОСОБА_7 24.05.2022, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), проходячи військову службу за контрактом, всупереч вимогам ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 30, 37, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим із розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області, відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника  командира військової частини НОМЕР_1 .
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у вчиненому не визнав, дав суду покази, в яких зазначив, що він колишній старший сержант за контрактом та служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Укладений ним контракт мав закінчитися в квітні 2022 року, але на той час вже почалося повномасштабне вторгнення. Ще під час служби у 10 гірсько-штурмовій бригаді його стан здоров`я погіршився, тому 09 квітня 2022 року його направили на госпіталізацію у військову поліклініку 1011 в АДРЕСА_1 . 
		Через проблеми зі здоров`ям його наказом командувача Збройних Сил України переведено з 10 ГШБ на службу поблизу додому, а саме: у військову частину НОМЕР_1 , НОМЕР_3 батальйон територіальної оборони, 102 бригади м. Калуш на посаду командира взводу матеріально-технічного забезпечення. Так, 18.04.2022 він отримав усне повідомлення, що його переводять, а тому йому було наказано виписатися з поліклініки та прибути в частину, здати посаду і прибути на нове місце служби. У зв`язку з чим його терміново виписали з поліклініки. Щодо хвороб, то тоді в нього був гіпертонічний криз другого ступеня, атеросклероз та вперше в нього знайшли високий цукор, а тому при виписці було написано продовжити лікування за новим місцем служби. 
		Тобто, недолікувавшись, виконуючи наказ командувача, він поїхав в частину здав посаду та 01 травня прибув у 79 батальйон територіальної оборони з відповідними документами. Надавши витяг з наказу, йому повідомили, що такої посади для нього немає та запропонували йому посаду командувача групи командо-штабних машин. Хоча це була значно нижча посада, але він погодився, не висловлюючи будь-якого незадоволення.
		За новим місцем служби він повідомив, що в нього є направлення, щоб долікуватися, бо його стан здоров`я був поганий. У відповідь в частині йому сказали, що направлять, він долікується, однак, в них зараз немає печатки, а тому потрібно почекати 5 днів. Пройшло уже 10 днів, а печатки так і не було, хоча він кожного дня цікавився, так як під час несення служби йому часто ставало погано. Але йому казали, що буде печатка, і він піде в госпіталь. Незважаючи на це, всі обов`язки по службі він виконував. Хоча були моменти, що він не міг йти навіть 20 метрів. 
		Він весь час чекав направлення, однак 22 травня на черговому шикуванні зачитується наказ про вибуття військовослужбовців, приблизно в кількості 10 осіб, в тому числі і його, в зону проведення бойових дій. Наказ зачитувала незнайома йому особа в присутності капітана Діденка. Всі, кого стосувався даний наказ, його підписали. Однак після шикування він підійшов до капітана Діденка. Капітан сказав, що повідомляв командування про його стан здоров`я, однак, прийшло бойове розпорядження, яке останній мусив донести, а він виконати. Згідно зі Статутом як військовослужбовець він пояснив, що не може виконати на даний момент розпорядження, однак не відмовляється його виконувати. Пояснив, що має вибути з частини в повному спорядженні вагою близько 50 кг, але за станом здоров`я цього зробити не може. А тому капітан ОСОБА_11 сказав, щоб він ще раз написав рапорт, а він доведе його до командування. Він не відмовлявся виконувати наказ, а просто не міг його виконати. Написавши рапорт, він чекав відповіді від командування. При цьому він бачив, що певні військовослужбовці якимось чином лікувалися, незважаючи на відсутність печатки. 
		На другий день, 23 числа вже зранку приїхала військова служба правопорядку та почала проводити розслідування про невиконання бойового розпорядження. Всіх допитали, взяли його документи та поїхали. Тобто, замість того, щоб дати йому можливість пройти лікування 2 тижні, військова частина викликала ВСП. А згодом розпочалося кримінальне провадження про відмову від виконання наказу. 
		Відповідно до розділу ІІ Статуту ЗСУ командир відповідає, зокрема, за здоров`я його особового складу, що він не виконав, не надавши можливість йому лікуватися. Під час слідства він неодноразово звертався з клопотаннями, рапортами, щоб дали йому можливість пролікуватися, і він би поїхав далі служити. При цьому у лікарні йому відмовляли прийняти на лікування, оскільки він військовослужбовець, а військова частина не надавала на це згоди.
		Чим далі йшов час, тим йому ставало гірше, у зв`язку з чим він звернувся до відділу ендокринології, де його прийняли не як військовослужбовця. Йому ставили капельниці, він приймав медикаменти і в той же час був на службі. У лікарню ходив в обідні перерви, у вільний від служби час. Йому стало легше, цукор збили, головокружіння стало менше, однак, нога чорніла і почала гнити. 
		Коли вже кримінальне провадження було в суді та йшли судові слухання, його знову бойовим розпорядженням направили в зону бойових дій. Це було в грудні 2022 року. З цукром в нього тоді вже було нормально, але нога почорніла до коліна, гнила і вже текла, він ходив у тапочках, бо не міг одягнути берци. Однак, оскільки, крім проблем з ногою, в іншому стан його нормалізувався, то він виконав це бойове розпорядження і вибув в місце призначення. Він сів на машину та поїхав в зону бойових дій з хворою ногою на костилях. В такому стані його відправили на «нулі». Біль була страшна, знеболюючі не допомагали. І десь на 6 день комбат підписав йому рапорт на лікування та сказав приїхати в штаб. Забравши направлення, він приїхав в госпіталь, де йому повідомили, що потрібно різати ногу нижче коліна. Однак йому пощастило, що, отримавши скерування в Запорізьку обласну клінічну лікарню для консультації зі судинним хірургом, його прийняв відомий професор, який сказав, що, можливо, врятує його ногу. Йому провели оперативне втручання і поставили стенти в ногу, щоб подивитися, чи вона відійде. Після чого йому дали місяць реабілітації, і нога дійсно відійшла, однак почали відгнивати пальці. Потім йому провели ще одну операцію та відрізали палець. Після чого знову дали місяць реабілітації. Коли його виписали в лютому 2023 року, він ходив на двох костилях. Командування частини сказало їхати до них в м. Запоріжжя. Він знову ж виконав їх розпорядження. Однак, оскільки потребував реабілітації після операції, йому надали таку можливість її пройти. Після чого його за клопотанням суду залишили на службі в м. Калуш. 
		Після цих всіх подій він писав рапорти, щоб його направили на ВЛК, проте військова чистина не давала направлення. Таке направлення йому дав прокурор. ВЛК визнала його непридатним. 
		Військову службу він проходив більше 6 років. Брав участь у бойових діях. Завжди виконував всі накази та розпорядження. Наказ 22.05.2022 також готовий був виконати, однак перед тим потребував пройти лікування, щоб покращити свій стан здоров`я. Без отримання медичної допомоги він міг втратити не тільки своє здоров`я або і життя, але, знаходячись в такому стані на передовій, ставив під ризик життя і здоров`я своїх побратимів, так як належно не міг виконувати обов`язки служби і був обузою для інших. Після лікування він би виконав наказ та відбув за визначеним місцем для продовження служби. Що ним фактично і було зроблено у грудні 2022 року та в лютому 2023 року, коли він виконав аналогічні розпорядження. Так, після лікування, яке він отримав у червні-липні 2022 року в ендокринологічному відділенні Калуської ЦРЛ загальний стан його здоров`я покращився, він пройшов лікування від цукрового діабету, у нього припинились головокружіння, запаморочення, порушення свідомості, і хоча стан його ноги далі погіршувався, у грудні 2022 року він, знову отримавши бойове розпорядження убути в зону бойових дій, виконав його. Уже за новим місцем дислокації він отримав направлення на лікування, зазнав двох оперативних втручань. А після цього, у лютому 2023 року, отримавши ще одне бойове розпорядження про убуття в зону бойових дій, виконав його.
		В рапорті про неможливість виконання наказу він написав, що не може його виконати, оскільки обмежено придатний та є інвалідом 3 групи. Він написав рапорт так, як йому це сказав зробити капітан ОСОБА_11 . Він погоджувався з висновком ВЛК, що він обмежено придатний до військової служби. Такий висновок не оскаржував. Вважав, що навіть з таким здоров`ям він може продовжувати служити та бути корисним для військової служби. Більше того, навіть зараз, на його думку, він би ще міг служити та виконувати певні розпорядження. 
		На жаль, так сталося, що військова частина, куди він був переведений, не сприяла йому ні в чому, хоча все що було йому потрібно це можливість два тижні пролікуватися, і він би поїхав у визначене місце служби і служив би, і, можливо, його здоров`я не так би постраждало.
		Також пояснив, що до лікаря-ендокринолога він звернувся в червні 2022 року після того, як не зміг виконати наказ. Звернувся до лікаря як громадянин України, і отримував лікування не як військовослужбовець. Швидше цього не робив, так як чекав, що йому дадуть направлення у визначеному законом порядку як військовослужбовцю. А оскільки частина таке направлення йому не дала, тому він змушений був звернутися до лікаря в приватному порядку, оскільки був уже у важкому стані. 
		До переведення у військову частину НОМЕР_1 він перебував на лікуванні 3-4 рази. До командування військової частини НОМЕР_1 в загальному він звертався за травень 22 рази усно і письмово, і в подальшому також звертався. За весь цей час була тільки одна письмова відповідь від юриста частини, що лікування він не потребує. Через 8 місяців йому вперше надали медичну допомогу, яку він потребував ще в квітні 2022 року, коли лікарі встановили у нього високий цукор. Якби йому дали можливість пройти лікування в травні 2022 року, він би, можливо, служив до тепер, так як досі відчуває, що міг би приносити користь у військовій справі. 
		Невдоволення на шикуванні під час оголошення наказу не висловлював, мовчки вислухав його, ознайомився з його змістом на підписався у ньому. Після шикування він пішов до капітана ОСОБА_11 та запитав, як він поїде, на що останній відповів, що не знає. Діяв відповідно до Статуту ЗСУ, зокрема ст. 37, доповівши про неможливість виконання наказу. 
		Якби стан здоров`я йому дозволяв виконати наказ, то він б його виконав без проблем. 
		На підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, прокурором заявлено клопотання про допит свідків, які були допитані в судовому засіданні.
		Свідок ОСОБА_12 , яка працює на посаді діловода у військовій частині НОМЕР_1 , у судовому засіданні пояснила, що була присутня, коли зачитувалося бойове розпорядження, яке було підписано командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 . Обвинувачений його підписав. Після чого останній спокійно пішов на другий поверх писати пояснення. Що було написано в поясненнях не бачила. ОСОБА_7 неодноразово звертався, щоб йому надали дозвіл на ВЛК, однак йому відмовляли, оскільки казали, що військова частина не має для цього печатки. ОСОБА_7 постійно хворіє, неодноразово лежав у лікарні, вона це знає, бо особисто цікавилася його здоров`ям. Обвинувачений по стану здоров`я не міг виїхати в зону бойових дій. ОСОБА_7 відмовився виконувати розпорядження, оскільки був хворим. Вона була особисто присутня, коли під час несення служби ОСОБА_7 ставало погано.
		Свідок ОСОБА_14 , яка є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у судовому засіданні пояснила, що на той час працювала діловодом у вказаній військовій частині. Вона знайома з обвинуваченим від моменту, коли його перевели у вказану військову частину. Вона була присутня під час зачитування ОСОБА_7 бойового розпорядження, також були присутні свідки. Після оголошення розпорядження ОСОБА_7 повідомив про неможливість його виконання. Їй не відомо про причини, через які ОСОБА_7 відмовився виконувати розпорядження. ОСОБА_7 розказував, що в нього проблеми зі здоров`ям, одного разу бачила, як в нього піднявся тиск. Вона не бачила, коли ОСОБА_7 писав рапорт чи інший документ про неможливість виконання розпорядження, його змісту не знає.
		Свідок ОСОБА_15 , яка є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та працює на посаді бухгалтера, в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений відмовився виконувати бойове розпорядження. Зранку, коли вони прийшли на службу, їх пошикували та зачитали бойове розпорядження у присутності ОСОБА_7 , після чого останній повідомив про відмову виконувати вказане розпорядження. Причини, у зв`язку з якими ОСОБА_7 відмовився виконувати розпорядження, їй не відомі. На шикуванні це була просто відмова і розписався в розпорядженні. Після оголошення розпорядження зі сторони ОСОБА_7 ніяких активних дій не було, однак через 10-15 хвилин після того були. Останній сварився та казав, що не може виїхати на виїзд, посилаючись на сімейні обставини. Про стан свого здоров`я ОСОБА_7 нічого не казав, ймовірно вона могла не чула початок на кінець вказаної розмови, тобто вона могла не чути деяких фраз. У її присутності обвинувачений не звертався до командування щодо його стану здоров`я. Коли їх вишукували, то ОСОБА_7 сказав, що дане розпорядження він виконати не може. Вона чула, що ОСОБА_7 йшов писати рапорт.
		Свідок ОСОБА_16 , яка працює завідуючим денного стаціонару у військовій поліклініці 1121, у судовому засіданні пояснила, що знайома з обвинувачем як з пацієнтом. ОСОБА_7 як пацієнт звертався двічі за 2022 рік з приводу цукрового діабету та гіпертонічної хвороби, після чого був скерований на ВЛК та згідно ст. 13.б був визнаний обмежено придатним до військової служби. На даний момент він поступив на повторну ВЛК, оскільки після попередньої ВЛК неодноразово перебував на лікуванні. Вона входила до складу ВЛК, яка визначала стан здоров`я ОСОБА_7 . В травні 2022 року за станом здоров`я він визнаний обмежено придатним, знав, які ліки має приймати щоденно та якого режиму потрібно дотримуватися. Однак, обмежено придатний змушений виконувати покладені на нього обов`язки. ОСОБА_7 міг проходити лікування у Дніпровському воєнному госпіталі. При кожній частині є медичний представник, до якого потрібно звертатися, і він дає відповідне направлення. Обмежено придатні повинні проходити військову службу при частині. В довідці, яку видає ВЛК, зазначено, що і де вони мають право робити, однак командир приймає кінцеве рішення, де особа буде проходити службу. Військовослужбовець повинен виконувати завдання, поставлені командиром частини. А якщо він не може їх виконувати, то повинен звертатися до медика частини. Вона давала обвинуваченому рекомендації як терапевт по гіпертонії та цукровому діабету. 
		Крім того, на підтвердження вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, прокурором надані письмові докази, які були предметом дослідження в судовому засіданні, а саме:
		- повідомлення про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, від 25.05.2022 № 1532/3/619, підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким у ході перевірки встановлено, що 24.05.2022 близько 08:30 год. на шикуванні особового складу в/ч НОМЕР_1 командир ОСОБА_17 повідомив про надходження бойового розпорядження, відповідно до якого 25.04.2022 старший сержант ОСОБА_7 повинен вибути в оперативне підпорядкування ОУВ «Дніпро». Останній був ознайомлений з розпорядженням під підпис, під час шикування не висловлював незгоди від виконання. У той же день ОСОБА_7 подав рапорт про те, що відмовляється виконувати дане розпорядження, оскільки він має інвалідність третьої групи та є обмежено придатним до військової служби (т. 1 а.п. 194-195).
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.06.2022, відповідно до якого в ході проведення процесуальної дії представником володільця документів, які перебувають у володінні військової частини НОМЕР_1 , надано доступ та дозвіл на вилучення наступних документів: копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 64 від 01.05.2022, рапорта ОСОБА_7 від 24.05.2022 на 1 арк., рапорта ОСОБА_7 від 30.05.2022 на 1 арк., рапорта ОСОБА_7 від 30.05.2022 з додатками на 7 арк. (т. 1 а.п. 196-197);
		- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 64 від 01.05.2022 про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу і на всі види забезпечення старшого сержанта ОСОБА_7 начальником групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини (т. 1 а.п. 198);
		- рапорт ОСОБА_7 від 24.05.2022, в якому останній доповів про те, що він не в змозі виконати розпорядження № 326, оскільки являється обмежено придатним згідно висновку ВЛК (т. 1 а.п. 199);
		- рапорт ОСОБА_7 від 30.05.2022 з додатками: копією історії хвороби, копією посвідчення інваліда війни, копією посвідчення учасника бойових дій та копією довідки до акту огляду МСЕК, в якому останній просить у заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 заявити клопотання перед вищим командуванням про направлення його на проходження ВЛК у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, а також надати час та можливість проходження ВЛК з метою придатності для подальшого проходження військової служби (т. 1 а.п. 200-206);
		- заява ОСОБА_7 від 01.04.2022 до командира військової частини майора ОСОБА_13 , в якій він просить розглянути його кандидатуру для прийняття у добровільному порядку на службу у військовому резервні Збройних Сил України, укладання з ним контракту про проходження служби у військовому резерві ЗСУ та призначення на посаду начальника групи штабних машин (т. 1 а.п. 207);
		- розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 № 236 від 22.05.2022 на виконання бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони ЗС України від 11.04.2022 № 23-бр/дск про відрядження до 25.05.2022, зокрема, старшого сержанта ОСОБА_7 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у оперативне підпорядкування в АДРЕСА_2 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації. З розпорядженням ОСОБА_7 ознайомлений 24.05.2022 під підпис (т. 1 а.п. 208-209);
		- контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського складу, укладений між ОСОБА_7 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 , від 02.04.2019 строком на 3 роки (т. 1 а.п. 210-211);
		- довідка ВЛК від 16.06.2022 щодо ОСОБА_7 , згідно з якою в нього наявні наступні захворювання: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 2; гіпертензивне серце, ризик 3. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньо важка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції хребта. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Пониження гостроти зору до 0,1 внаслідок незрілої катаракти лівого ока при гостроті зору 1,0 правого ока. Захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія першої стадії з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, фаза стійкої ремісії. Захворювання не пов`язані з проходженням військової служби. На підставі ст.ст. 39б, 13б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (т. 1 а.п. 212);
		- довідка 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) № 1925 від 06.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_7 знаходився на денному лікуванні при 1121 поліклініці (з денним стаціонаром) з 16.05.2023 по 05.06.2023, рекомендовано на підставі ст. 42а визнати ОСОБА_7 непридатним до військової служби з виключенням із військогового обліку (т. 2 а.п. 30).
		Також прокурором в судовому засіданні як доказ заявлено письмові пояснення ОСОБА_7 від 25.05.2023, надані ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2 а.п. 28-29).
		При цьому суд враховує вимоги ч. 2 ст. 84 КПК України, відповідно до якої процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином письмові пояснення не є джерелом доказів згідно норм кримінального процесуального законодавства. Обвинувачений ОСОБА_7 був безпосередньо допитаний судом, надав суду показання, йому ставилися питання стороною обвинувачення та захисту. 
		Крім доказів, наданих стороною обвинувачення, в судовому засіданні були досліджені докази зі сторони захисту.
		Свідок ОСОБА_19 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у судовому засіданні пояснив, що був присутній під час того, коли зачитувалося розпорядження. Після чого ОСОБА_7 розписувався в ньому і писав якісь рапорти. А також він був присутнім, коли ОСОБА_7 подавав рапорти, а ОСОБА_11 їх приймати відмовлявся. Зокрема, зранку, коли вони прийшли на службу, їх всіх вишукували та зачитали бойове розпорядження. Всі, кого воно стосувалося, підійшли та розписалися в ньому. В момент оголошення розпорядження зі сторони ОСОБА_7 не було ніяких висловлювань, він мовчки його підписав та пішов писати рапорти в приміщення ППД. Він десь пів року знає обвинуваченого. Разом з ОСОБА_7 він проходив ВЛК, тому йому трохи відомо про стан здоров`я останнього, його хвороби. Лікарі говорили обвинуваченому, якщо б не було вказівок не писати непридатний до військової служби, то вони б написали це у висновку, а так, то написали обмежено придатний. Лікарі казали, що є вказівка нікого не комісувати, а писати обмежено придатний. ОСОБА_7 неодноразово звертався до командування, щоб надали можливість пройти лікування, проте була одна відповідь: їдьте в зону бойових дій, пишіть там рапорти, і вам дадуть направлення. Також причиною відмов була відсутність печатки. Він також відмовився виконувати вказане розпорядження, за наслідками чого є відкрите кримінальне провадження. Командування ігнорує права військовослужбовців. Обвинувачений писав рапорт, що не може відбути в зону бойових дій у зв`язку зі станом здоров`я. Вони разом з обвинуваченим пройшли ВЛК по направленню військової прокуратури.
		Свідок ОСОБА_20 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у судовому засіданні пояснив, що під час знайомства з ОСОБА_7 останній повідомив, що перевівся з 10 гірсько-штурмової бригади по стану здоров`я і тепер тут буде проходити службу та що йому потрібно полікуватися. Вони їздили до лікаря, хотіли взяти направлення на лікування, але його не давали, бо начмед був відсутній. Після чого ОСОБА_11 повідомив, що начмед є у бригаді, і вони поїхали в м. Івано-Франківськ до нього. А він сказав, що в нього немає печатки, а тому направлення на лікування він надати не може. Це було 02.05.2022. Він не був присутній під час оголошення бойового розпорядження. За час проходження служби він бачив, що ОСОБА_7 хворів, зокрема, бачив, як останній не міг під гору піднятися, ноги терпнули. Нічого поганого про обвинуваченого не може сказати, останній має великий бойовий досвід. Якби не проблеми зі здоров`ям, то ОСОБА_7 не відмовився б виконувати розпорядження.
		Свідок ОСОБА_21 , яка працює начальником військової поліклініки НОМЕР_2 , у судовому засіданні пояснила, що вона не є лікарем-хірургом і не оглядала обвинуваченого, тому не може сказати, чи потребував він оперативного втручання. Стосовно довідки ВЛК, то зазначає, що вона не є членом комісії чи експертом, а як начальник закладу ставить печатку та затверджує рішення ВЛК. В рішенні ВЛК зазначається виключно про придатність до військової служби. Довідка, яка видана ОСОБА_7 , відповідає всім вимогам. Бачила обвинуваченого тільки тоді, коли він прийшов з направленням на ВЛК, яке вона підписала. Про стан здоров`я ОСОБА_7 їй нічого не відомо. В довідці ВЛК вказується, де обмежено придатна особа може проходити службу.
		Свідок ОСОБА_22 , яка працює лікарем-ендокринологом у КНП «Калуська ЦРЛ», у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 є її пацієнтом, який лікується з приводу цукрового діабету типу 2 і з множинними судинними макро і мікро ускладненнями. Спостерігається у неї з приводу цукрового діабету з червня 2022 року, коли вперше було виявлено високі показники цукру. У відділення ОСОБА_7 поступив 22.06.2023 по терміновому скеруванню сімейного лікаря, у зв`язку з чим хворий був госпіталізований у ендокринологічне відділення та йому вперше було встановлено діагноз цукровий діабет 2 типу, середньої важкості, та були виявлені ускладнення. Крім того, у хворого були супутні діагнози, які були йому поставлені раніше. При поступленні в обвинуваченого був цукор 13,8 при нормі від 4,4 до 5, була загальна втома, тиск високий, набряки на обличчі, порушення функцій ходьби, головокружіння, болі в нижніх кінцівках. Обвинувачений був в такому стані, що підлягав госпіталізації. Вона вважає, що в такому стані, як обвинувачений до неї поступив, він не міг виконувати обов`язки військовослужбовця, оскільки стан був досить важкий. Останній почував себе погано, йому було важко пересуватися, причиною чого був високий цукор і гіпертонічна хвороба. В такому стані людина є непрацездатною. Наслідками даних захворювань є загальна втома, запаморочення, посилене сечовиділення, спрага, болі в кінцівках, людина не може особливо рухатися, виконувати навантаження, доки не відновиться нормальний рівень цукру. Вважає, що в момент поступлення обвинуваченого у відділ він не міг виконувати свої обов`язки як військовослужбовця, бо стан його був важкий. Хворий поступив у відділення в запущеному стані. По цукровому діабету вони надали йому відповідне лікування, яке б не мало погіршувати його стан по діабету та приводити до високого цукру. Вона вважає, що за 3 тижні до госпіталізації його стан не був кращий, аніж коли він поступив у відділення. Одним зі симптомів наявного в обвинуваченого захворювання є те, що людина не може нормально пересуватися, оскільки є недостатнє кровопостачання кінцівок. Вона вважає, що ОСОБА_7 не міг відбути з м. Калуш. Останньому були надані рекомендації по прийняттю лікарських препаратів. Рекомендацій щодо подальшого стаціонарного лікуванні по діабету не було. 
		Свідок ОСОБА_23 , який працює лікарем-травматологом у КНП «Калуська ЦРЛ», у судовому засіданні пояснив, що знає те, що обвинувачений не прибув у військову частину, оскільки не зміг з`явитися у зв`язку з наявним у нього захворюванням. Він оглядав обвинуваченого в лікарні на початку червня. Його доставив командир ППД майор Ємец для огляду через біль правої кінцівки, а саме: стопи. При огляді було виявлено набряк та посиніння стопи. Обвинуваченому було рекомендовано звернутися за лікуванням, але перше необхідно було узгодити це з військовою частиною. Коли обвинуваченого привозив командир, то в нього було порушено кровопостачання пальців нижньої стопи. Наявне захворювання впливало на нормальну життєдіяльність ОСОБА_7 , оскільки був набряк, біль, останній не міг взуття одягати і ходити довго. Давав останньому рекомендацію звернутися до судинного хірурга для консультації та здійснити лікування в стаціонарі, однак тільки за погодження військового командування. В умовах амбулаторного лікування дане захворювання було неможливо вилікувати. Він не міг прийняти обвинуваченого без направлення військової частини. Він входив до складу ВЛК, які визначають ступінь придатності за станом здоров`я військовослужбовців. Вважає, що з повним боєкомплектом обвинувачений не міг поїхати в зону бойових дій, враховуючи його стан здоров`я. Надавши своєчасну медичну допомогу ОСОБА_7 можна було врятувати кінцівку та уникнути тяжких наслідків.
		Крім цього, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази надані стороною захисту, а саме:
		Довідку до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 893940 від 09.07.2012, згідно з якою ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності без переогляду, захворювання отримано при виконанні обов`язків військової служби при виконанні інтернаціональних обов`язків (т. 1 а.п. 147, 155).
		Виписний епікриз № 2299 від 23.07.2019 щодо ОСОБА_7 , яким встановлено основне захворювання  облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, супутнє захворювання - гіпертонічну хворобу 1 ступеню (т. 1 а.п. 141, 145).
		Довідку МОЗ України КМЦ ПМСД від 23.07.2021 щодо наслідків перенесеного ОСОБА_7 інсульту (т. 1 а.п. 146, 156).
		Виписний епікриз карти стаціонарного хворого № 130, виданий поліклінікою 1121, відповідно до якого ОСОБА_7 знаходився на лікуванні на денному стаціонарі з 05.04.2022 по 18.04.2022. Рекомендовано продовжити спостереження у ендокринолога за місцем проживання та надані інші рекомендації щодо лікування. Стан при виписці задовільний: нормалізувався артеріальний тиск, покращилося самопочуття (т.1 а.п. 142-143).
		Виписку з протоколу ЛКК № 555 від 10.06.2022, згідно з якою ОСОБА_7 знаходиться на обліку у лікаря ендокринолога з діагнозом: цукровий діабет другого типу середньої важкості (т.1 а.п. 152).
		Виписний епікриз з карти стаціонарного хворого від 16.06.2022 № 344, відповідно до якого ОСОБА_7 знаходився на лікуванні на денному стаціонарі 1121 поліклініки з 06.06.2022 по 16.06.2023, 16.06.2022 проведено ВЛК, за результатами ВЛК ОСОБА_7 було визнано обмежено придатним для проходження військової служби (т. 1 а.п. 144, 154).
		Направлення на госпіталізацію ОСОБА_7 від 22.06.2022 № 1848-0403-6248-3048 на стаціонарне лікування загального напрямку з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет (основний) (т.1 а.п. 153).
		Виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4370 (Ендокринологічне відділення) від 05.07.2022, відповідно до якої ОСОБА_7 діагностовано, зокрема, діабетичну полінейропатію верхніх та нижніх кінцівок з болевим синдромом, діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок 2 ступеня, облітеруючий ендертиреїд обох ніжніх кінцівок (т. 1 а.п. 150-151).
		УЗД артерій нижніх кінцівок ОСОБА_7 від 25.07.2022, яким виявлено стеноз артерій правої кінцівки (т. 1 а.п. 149, 157).
		Направлення на лікування на денному стаціонарі від 26.07.2022 № 8817-7940- 4734-6695, видане лікарем ОСОБА_24 пацієнту ОСОБА_7 у зв`язку з діагнозом: атеросклероз артерій кінцівок (т. 1 а.п. 148).
		Направлення на консультацію та стаціонарне лікування до хірурга № 122 від 05 грудня 2022 року старшого сержанта ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 166).
		Консультативний висновок КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 06.12.2022, яким визначено загрозливу «кртичну» ішемію правої нижньої кінцівки, визначено необхідність ендоваскулярної ангіопластики, стентування правої здухвинної артерії (т. 1 а.п. 163).
		Виписку із медичної карти стаціонарного хворого відділення судинної та ендоваскулярної хірургії № 15513 від 15.12.2022 ОСОБА_7 , згідно з якою, враховуючи клініку критичної ішемії лівої нижньої кінцівки, дані МСКТ ангіографії проведено оперативне втручання 08.12.2022 в обсязі: ендоваскулярної ангіопластики, стентування загальної здухвинної артерії праворуч. Визначено час для формування зони демаркації для подальшої ампутації 5 пальця стопи (т. 1 а.п. 160-161).
		Довідку № 4487 від 15.12.2022, видану «Запорізькою обласною клінічною лікарнею», щодо перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікування лікуванні у відділенні судинної та ендоваскулярної хірургії з 07.12.2022 по 15.12.2022 (т. 1 а.п. 162).
		Довідку ВЛК від 15.12.2022 № 5769, відповідної до якої було проведено медичний огляд ВЛК при військовій частині НОМЕР_5 15.12.2022. Діагноз: стан після операції (08.12.2022): ендоваскулярна ангіопластика, стентування загальної здухвинної артерії праворуч з приводу атеросклерозу артерій кінцівок з утворенням виразок, стенозу правого здухвинного сегменту 80-90%, онклюзія дистальних відділів гомілково-ступневих сегментів праворуч, з тимчасовим порушенням функцій. Захворювання пов`язане із проходженнм військової служби. На підставі ст. 44 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки строком на 30 днів за станом здоров`я (т. 1 а.п. 164).
		Відпускний квиток № НОМЕР_6 від 16.12.2022, відповідно до якого військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_7 було надано відпустку строком на 30 днів за станом здоров`я. Дата повернення 17.01.2023 (т. 1 а.п. 165).
		Направлення на оперативне лікування ОСОБА_7 від 18.01.2023 № 6/215 (т. 1 а.п. 178).
		Довідку «Обласної клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради» від 20.01.2023 № 30 щодо перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні з 19.01.2023 (т. 1 а.п. 177).
		Виписку з медичної карти стаціонарного хворого 1623/2023 ОСОБА_7 , який перебував у стаціонарі з 19.01.2023 до 03.02.2023, з якої встановлено, що останньому виставлено основний діагноз: атеросклероз артерій кінцівок з болем у стані спокою. Облітеруючий атеросклероз обох нижніх кінцівок: правої  ІІІ ст., лівої  ІІ ст. Стан після стентування лівої клубової артерії. Стеноз гомілкових артерій правої нижньої кінцівки. Ішемічна гангрена 5 пальця справа. Хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки ІІ ст., лівої  І-ІІ ст. Додаткові: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Цукровий діабет не уточнений. Проведено ампутацію 5 пальця правої нижньої кінцівки (т. 1 а.п. 233-234).
		Довідку ВЛК № 21/1 від 03.02.2023, в якій зазначено, що 03.02.2023 ОСОБА_7 проведено медичний огляд ВЛК. Встановлений діагноз, захворювання пов`язані з проходженням вйськової служби. На підставі ст. 44 графи ІІ Рожкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я строком на 30 днів (т. 1 а.п. 236).
		Відпускний квиток № 120 від 06.02.2023 щодо надання ОСОБА_7 відпустки строком на 30 діб за станом здоров`я (т. 1 а.п. 237).
		Свідоцтво про хворобу № 987 від 05.06.2023, відповідно до якого 05.06.2023 гарнізонна ВЛК 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) за розпорядженням прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 15.05.2023 провела медичний огляд з метою придатності до військової служби ОСОБА_7 . Діагноз: облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки 3-4 стадії, стан після стентування правої клубової артерії. Зміцнілі куска п`ятого пальця правої стопи, критична ішемія правої нижньої кінцівки. Хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки третьої стадії із значним порушенням кровообігу та функції правої нижньої кінцівки. Зміцнілі шкірні рубці після операції 08.12.2022 ендоваскулярної ангіопластики зі стентуванням правої клубової артерії, 25.01.2023 ампутації п`ятого пальця правої стопи з приводу облітеруючого атеросклерозу правої нижньої кінцівки третьої стадії, ішемічної гангрени 5 пальця правої стопи. Облітеруючий атеросклероз судин лівої нижньої кінцівки 2 стадії. Хронічна артеріальна недостатність лівої нижньої кінцівки другої стадії з помірним порушенням кровообігу та функції лівої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2. Гіпертинзивне серце, ризик 4, дуже високий. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна змішана (гіпертонічна, атеросклеротична) енцефалопатія першої стадії у вигляді вегето-судинних розладів, вести було-атактичного, антено-цефалгічного синдромів з помірним порушенням функції центральної нервової системи. Гіпертонічна ангеопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньої важкості, субкомпенсований. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Часткова вторинна адентія. Пониження гостроти зору до 0,08 внаслідок короткозорості в 1,0Д, незрілої катаракти при гостроті зору 0,1 з корекцією лівого ока. Захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Зміцнілі рубці після осколкового поранення правого передпліччя (лютий 1987 року), ножового поранення передньої черевної стінки (вересень 1987 року). Поранення пов`язані з проходженням військової служби. На підставі ст. 42а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний для проходження військової служби з виключенням з військового обліку (т.2 а.п. 46-49).
		Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_7 на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати, що справи здав. Старшого сержанта ОСОБА_7 направити для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 13.08.2023 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також в наказі зазначено, що вислуга років у ЗСУ станом на 12.08.2023 становить: календарна: 06 років 02 місяці 02 дні, пільгова: 05 років 10 місяців 22 дні, загальна: 12 років 00 місяців 24 дні (т. 2 а.п. 45).
		Окрім цього, на виконання ухвали від 14.09.2022 в частині витребування доказів до суду надійшли копії наступних документів: витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 № 64, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 44, витягу з штату військової частини НОМЕР_1 , де зазначена інформація щодо кількісного складу групи командно-штабних машин, які підпорядковані ОСОБА_7 та список особового складу групи командно-штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини. Окрім цього, додатково повідомлено, що згідно журналу обліку таємних документів в архіві військової частини розпорядження командувача сил територіальної оборони ЗСУ від 11.04.2022 № 23бр/дск не перебуває (т. 1 а.п. 119-122).
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, надано не було. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		За приписами ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зі ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до статті 25КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
		Згідно з ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. 
		Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Статтею 93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Суд же відповідно до статті 26КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Статтею 94КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно зі ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Отже, зважаючи на принцип змагальності сторін та на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.
		Прокурор в судовому засіданні просив врахувати надані ним докази, які є належними та допустимими, не протирічать, підтверджують та доповнюють один одного, чим повністю доводять вину ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Звертав увагу на те, що, відкрита відмова виконати наказ начальника є найбільш зухвала форма непокори передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. 
		Крім того, зазначав, що в подальшому обвинувачений ОСОБА_7 виконав аналогічні розпорядження командування військової частини щодо убуття за межі Івано-Франківської області в Запорізьку область в грудні 2022 року та в лютому 2023 року. 
		Також, звертав увагу, що в рапорті про відмову виконати наказ обвинувачений посилається на ступінь придатності до військової служби, яка на момент доведення розпорядження визначена не була, та жодним чином не вказує, що йому необхідна медична допомога, чи необхідність лікування.
		Наголошував, що вчинення військових злочинів в умовах воєнного стану несе ще більш негативні наслідки для суспільства, оскільки підриває злагодженість Збройних Сил України, збільшує ризики невиконання ними окремих завдань, що тягне за собою численні втрати життів та державного суверенітету. 
		А тому вважає, що тільки застосування реальної міри покарання та його невідворотність зможе забезпечити запобігання вчиненню інших злочинів вказаної категорії та буде дієвим механізмом забезпечення основних засад кримінального судочинства щодо виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень не лише засудженими, а й іншими особами.
		При призначенні ОСОБА_7 покарання просив врахувати, що обставини, які пом`якшують покарання, відсутні, тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення являвся військовослужбовцем військової служби за контрактом, а також ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, які оцінюються як середні, відповідно до витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.
		Також просив звернути увагу на те, що відповідно до Постанови колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 11.07.2023 у справі № 726/78/23, звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) військовослужбовця, який уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взявши на себе обов`язки військовослужбовця, і в період воєнного стану відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій (ч. 4 ст. 402 КК), є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у такому випадку не сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, створює в таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також за відмову від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій.
		На підставі вищевикладеного, просив визнати ОСОБА_7 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому мінімальне покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі. 
		Захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні вказувала на те, що основоположною гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі, а також іманентною складовою справедливого судочинства, є презумпція невинуватості. 
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, що є тяжким злочином. Проте сторона захисту спростувала у визначеному законом порядку всі доводи сторони обвинувачення, які ніби мали б вказувати на винуватість обвинуваченого.
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 нібито відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника  командира військової частини НОМЕР_1 . Непокора характеризується відкритою відмовою від виконання наказу. У обвинувальному акті, а також неодноразово у судовому засіданні прокурором наголошено, що ОСОБА_7 не виконано розпорядження командира, а не його наказ. Відтак, важливо розмежувати правову природу цих документів. У КК України зазначені поняття мають різну природу (ст. 41, 146-1, 428 КК України). Відтак, ототожнення цих понять буде суперечити принципу верховенства права, зокрема, його складовим: законності та юридичної визначеності, - а отже, є недопустимим. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_7 доведено розпорядження, відтак, кваліфікуюча ознака за ч. 4 ст. 402 КК України відсутня, що підтверджує відсутність складу кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. 
		З цієї конструкції випливає, що кримінальна відповідальність є крайнім заходом, яка може бути застосована у разі вчинення найбільш суспільно небезпечних діянь. При цьому, відмова від виконання законних вимог командира (начальника), зокрема такого як розпорядження, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 172-10 КУпАП, а не кримінальну за ст. 402 КК України. 
		Тим не менш вважає, що спростуванню підлягають і інші ознаки злочину, що безпідставно приписані діям ОСОБА_7 .
		Для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 402 КК України необхідна наявність ознаки відкритої відмови. Як слідує з обвинувального акту, а також показань обвинуваченого після ознайомлення на шикуванні з розпорядженням, ОСОБА_7 поставив підпис і тільки після цього в особистому порядку повідомив командира про неможливість виконання такого розпорядження, а не відмову від його реалізації. Вищенаведене, а також факт, що повідомлення відбулось не під час шикування, а у формі рапорту при особистому зверненні до безпосереднього командира, виключає наявність ознаки відкритої відмови та прямого умислу на вчинення непокори.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_7 мав на той момент значне погіршення стану здоров`я у зв`язку з наявністю низки захворювань (гіпертонічної хвороби ІІ стадії, ступінь ІІ; цукрового діабету ІІ типу, середньо важкої форми, стадії субкомпенсації; облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічною артеріальною недостатністю ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції тощо), що підтверджують матеріали кримінального провадження та показання свідків, дії ОСОБА_7 мали законний характер та узгоджувались з положеннями ст. 37 Статуту.
		Таким чином, з вищенаведеного слідує, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в діях ОСОБА_7 відсутній.
		Посилалась на те, що в судовому засіданні прокурором зазначено, що розпорядження Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №23-бр/дск від 11.04.2022, на підставі якого видане розпорядження від 22.05.2022, що стосується ОСОБА_7 , є документом службового користування та у кримінальному провадженні не досліджувався. А тому вважає, що стороною обвинувачення не досліджено належним чином усі обставини події, що підтверджує проведення розслідування всупереч стандарту «поза розумним сумнівом», відтак, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, не встановлена.
		Також наголошувала, на порушенні права на захист ОСОБА_7 при допиті в якості підозрюваного; врученні повідомлення про підозру; відкритті матеріалів досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. Слідчий надав ОСОБА_7 недостовірну інформацію щодо змісту його прав, оскільки зазначив, що проведення процесуальних дій (вручення підозри) не є важливим та що захисник в таких випадках не потрібен, переконав підписати відмову від захисника. 
		Просила ухвалити виправдувальний вирок.
		Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначав, що, як слідує з обвинувального акту, а також показань обвинуваченого, після ознайомлення на шикуванні з розпорядженням ОСОБА_7 поставив підпис і тільки після цього у формі рапорту особисто повідомив командира про неможливість виконання такого розпорядження у зв`язку зі станом здоров`я, а не про відмову від його реалізації. Під час допиту обвинуваченого та свідків неодноразово наголошувалось, що ОСОБА_7 станом на 24.05.2022 не міг виконувати обов`язки військової служби. Допитані судом свідки підтвердили відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Під час розгляду справи судом також була досліджена низка документів, що підтверджують реальний стан здоров`я ОСОБА_7 та хід розвитку його захворювань.
		З досліджених під час судового розгляду справи доказів підтверджується факт наявності у ОСОБА_7 тяжких захворювань, ненадання можливості своєчасного лікування яких, ігнорування звернень обвинуваченого, призвели до тяжких наслідків у вигляді ампутації, тривалого лікування та в кінцевому результаті визнання ОСОБА_7 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Ці обставини свідчать про відсутність в діях останнього як складу так і події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
		З приводу висновку військово-лікарської комісії на предмет придатності ОСОБА_7 до військової служби, просив врахувати, що відповідно п. 22.12 глави 22 розділу II Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Як зазначалось прокурором у судовому засіданні, довідка, що підтверджує придатність ОСОБА_7 до військової служби, видана обвинуваченому в 2019 році. У разі спливу строку довідки військово-лікарської комісії, командування військової частини, у підпорядкуванні якої перебуває військовослужбовець, має забезпечити проведення військово-лікарської експертизи для особового складу відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Відтак, довідка військово-лікарської комісії ОСОБА_7 від 2019 року недійсна на момент події. Таким чином, висновок сторони обвинувачення щодо придатності та можливості виконання обов`язків військової служби ОСОБА_7 є безпідставним.
		Звертав увагу, що обвинувачений мав 4 направлення: 3 на ургентну госпіталізацію та 1 на оперативне втручання. Проте, отримав ОСОБА_7 відповідь щодо своїх звернень лише один раз  відмова, у зв`язку з відсутністю підстав для направлення. Обвинувачений неодноразово наголошував на значно тяжкому стані свого здоров`я, у зв`язку з яким йому довелось звертатись до командування з рапортом про неможливість виконання розпорядження.
		Також, на його думку, відсутність умислу щодо відкритої відмови на виконання розпорядження підтверджує відповідь ОСОБА_7 на питання прокурора, що відкрито відмовитись від виконання наказу при шикуванні може виключно людина з низькими інтелектуальними здібностями, а він як особа, яка тривалий час проходить службу за контрактом, усвідомлює, що така поведінка недопустима, і з метою повідомлення командира про фізичну неможливість виконати розпорядження в порядку ст. 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ особисто звернувся нього. Також обвинувачений чітко зазначив, що, якби не проблеми зі здоров`ям, він би виконав розпорядження і навіть зараз би міг виконувати певні розпорядження. Така категорично позитивна відповідь однозначно свідчить про відсутність умислу на вчинення відкритої, безпідставної відмови.
		ОСОБА_7 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, має низку нагород, відомості щодо яких містяться у матеріалах справи, служив за контрактом, а також має досвід  6 років участі у бойових діях. Всі згадані характеристики свідчать про священність військового обов`язку для ОСОБА_7 і водночас спростовують аргументи щодо порушення ним встановленого законом порядку проходження військової служби та порядку підлеглості. 
		Логічно, що значний перелік захворювань, які були у ОСОБА_7 , могли зумовити наявність обмежень щодо проходження служби та неможливість виконувати окремо визначені завдання, що власне і було підтверджено висновком військово-лікарської комісії про обмежену придатність обвинуваченого. 
		Не менш важливим є те, що всі свідки підтвердили протиправний характер дій командування військової частини щодо питання ненаправлення ОСОБА_7 на лікування та тяжкі наслідки такої бездіяльності. Сам ОСОБА_7 зазначив, що лікар повідомив його, що його захворювання та проблеми не завершились ампутацією пальців, а можуть і в майбутньому погіршитись. Свідок ОСОБА_23 зазначив, що ампутація є наслідком ненадання своєчасної медичної допомоги, оскільки звернення до лікаря навесні сприяло б збереженню частини кінцівки. Таким чином, можна зробити висновок, що до втрати частини кінцівки ОСОБА_7 призвела бездіяльність військової влади, натомість, в діях самого обвинуваченого склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України відсутній.
		Вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та просить ухвалити виправдувальний вирок.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 судом встановлено, що він згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, несудимий, є особою з інвалідністю третьої групи на підставі захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, учасником бойових дій. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 вислуга років у ЗСУ станом на 12.08.2023 становить: календарна: 06 років 02 місяці 02 дні, пільгова: 05 років 10 місяців 22 дні, загальна: 12 років 00 місяців 24 дні (т. 2 а.п. 45).
		ОСОБА_7 нагороджений медаллю «Ветерана бойових дій» від 24.03.2011, медаллю «За надання інтернаціональної допомоги Анголі», нагороджений медалями в Польщі, орденом Президента України за заслуги ІІІ ступеню згідно з указом № 46/2016 від 15.02.2016, нагрудним знаком «Знак пошани» відповідно до наказу Міністра оборони України № 72 від 08.02.2017 (т. 1 а.п. 54-59).
		Склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		В судовому засіданні поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину, як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби, порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.
		Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Суть єдиноначальності полягає в зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним підрозділом. Він повністю відповідає за бойову підготовку, військову дисципліну, стан озброєння, бойової техніки, транспорту, матеріально-побутове і медичне забезпечення військової частини. 
		Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов`язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. 
		«Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», затверджений Законом України від 24 березня 1999 року, дає визначення поняттям «начальники» та «підлеглі», «старші та молодші за військовим званням».
		Відповідно до ст. 28 цього Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособове приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		Згідно зі ст. 30 Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		Стаття 31 Статуту дає визначення прямих та безпосередніх начальників, а ст. 32  визначення начальників залежно від їх військових звань.
		З об`єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокора) або в іншому умисному невиконанні наказу.
		Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Наказ (розпорядження) може бути відданий письмово, усно або іншим способом, переданий безпосередньо підлеглому чи через інших осіб, у тому числі телефоном, телеграфом, через радіозв`язок тощо. 
		Суттєве кримінально-правове значення має характер відданого наказу. Так, наказ завжди має бути конкретним. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи.
		Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно скоювати дії, які свідчать, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Публічна непокора, особливо перед строєм, як правило, буде свідчити про підвищену суспільну небезпеку.
		Непокору слід вважати закінченим злочином із моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.
		Суб`єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов`язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ. 
		З суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Мотиви непокори у цілому не мають значення для кваліфікації. 
		Старший сержант ОСОБА_7 на час інкримінованої події був суб`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, так як згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 64 від 01.05.2022 призначений на посаду та зарахуваний до списків особового складу і на всі види забезпечення начальником групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини (т. 1 а.п. 198). 
		Жодних заперечень з приводу цього сторони кримінального провадження не заявляли.
		Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_7 ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.
		Матеріалами кримінального провадження встановлено та не оспорюються сторонами кримінального провадження, що під час шикування та зачитування наказу (розпорядження) ОСОБА_7 жодного незадоволення чи заперечення не висловлював. Ознайомився з ним та підписався у ньому. Однак після цього пішов до кабінету начальника та повідомив про неможливість виконання зачитаного розпорядження. При цьому нікого в кабінеті не було. 
		Клопотань про допит в якості свідка капітана Діденка, з яким вів розмову ОСОБА_7 , ніхто зі сторін провадження не заявляв. Зміст розмови судом встановлено з показів обвинуваченого та свідків, які частково чули розмову, а також з рапорта, який за наслідком розмови написав ОСОБА_7 . 
		Вказаний рапорт досліджений в судовому засіданні та є письмовим доказом у даному кримінальному провадженні.
		В судовому засіданні прокурор наголошував, що 24.05.2022 ОСОБА_7 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що він не в змозі виконати розпорядження командира військової частини № НОМЕР_7 щодо убуття за межі Івано-Франківської області, оскільки являється обмежено придатним до військової служби згідно висновку ВЛК та має інвалідність третьої групи, однак висновок ВЛК щодо ступеню придатності до військової служби датується 16.06.2022, що підтверджує той факт, що на момент оголошення вищевказаного розпорядження обвинувачений ОСОБА_7 мав та повинен був виконати законне розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . При цьому він жодним чином не вказує, що йому необхідна медична допомога чи лікування.
		В той же час судом встановлено, що, ще до переведення 01.05.2022 ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_1 , від проходив службу за контрактом в 10 гірсько-штурмовій бригаді та у квітні 2022 року знаходився на лікуванні. Саме через погіршення стану здоров`я він був переведений до лав ТРО. З показів обвинуваченого встановлено, що 18.04.2022 його було виписано з медичного закладу, так як була усна вказівка начальника з`явитися на місце служби, здати справи та перевестися в іншу частину. Що він і зробив. При виписці йому було рекомендовано продовжити лікування за місцем проживання. З часу переведення, з 01.05.2022 він щодня звертався до начальства ВЧ НОМЕР_1 з проханням направити його для продовження лікування усно та письмово, однак йому чомусь постійно відмовляли. При цьому на службі йому неодноразово ставало погано, що в судовому засіданні також підтвердили, як свідки зі сторони обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , так і зі сторони захисту ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , - військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 .
		Щодо змісту рапорта, який був написаний ОСОБА_7 в день оголошення розпорядження, то останній пояснив, що написав його так, як йому диктував капітан ОСОБА_11 , оскільки мав надію, що так його візьмуть до уваги. Оскільки всі його звернення до того були безрезультатними.
		Щодо відсутності вказівок на необхідність медичної допомоги та лікування у рапорті від 24.05.2022, як на безпідставне невиконання наказу (розпорядження), то описаними вище та дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, як факт наявності захворювань у ОСОБА_7 та необхідності їх лікування, так і те, що керівництву ВЧ НОМЕР_1 було відомо про його стан здоров`я.
		В сукупності судом встановлено, що ОСОБА_7 з дотриманням вимог ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, усвідомлюючи що виконати доведене до нього розпорядження начальника він не зможе через поганий стан здоров`я, невідкладно повідомив про це командира. 
		Крім того, в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що останній висновок ВЛК щодо придатності ОСОБА_7 до військової служби складений ще в 2019 році. При цьому дійсна така довідка тільки 12 місяців. Після чого військовослужбовець мав би бути направлений на огляд для визначення його придатності. Однак ОСОБА_7 на такий огляд не направлявся. Таким чином, висновок сторони обвинувачення щодо придатності та можливості виконання наказу ОСОБА_7 на момент інкримінованої події є передчасним.
		В подальшому в ході досудового розслідування даного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю висновку ВЛК щодо придатності обвинуваченого до військової служби та ненаправленням останнього для проходження такого огляду керівництвом військової частини НОМЕР_1 , прокурор самостійно склав направлення для обвинуваченого. На підставі направлення прокурора обвинувачений ОСОБА_7 пройшов ВЛК та йому видана довідка ВЛК від 16.06.2022, згідно з якою останній обмежено придатний до військової служби, йому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. 
		Згідно зп.п.«г» п.20.3Наказу Міністерстваоборони Українивід 14.08.2008р.№ 402при медичномуогляді військовослужбовцівта іншихосіб ВЛКприймаються постановитакого змісту,зокрема:"Обмеженопридатний довійськової служби". 
		Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах. 
		Сторона обвинуваченнястверджує таставить впровину обвинуваченомуте,що він 24.05.2022, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), проходячи військову службу за контрактом, всупереч вимогам ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 30, 37, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим із розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області, відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника  командира військової частини НОМЕР_1 . А також, що 24.05.2022, не бажаючи виконувати розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, старший сержант ОСОБА_7 написав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що він не в змозі виконати зазначене розпорядження, оскільки є обмежено придатним до військової служби згідно з висновком військово-лікарської комісії.
		Оцінюючи позицію прокурора, суд враховує, що з суб`єктивної сторони, злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом. Прямий умисел у злочинах з формальним складом (яким є інкримінований обвинуваченому злочин) характеризується психічним ставленням виключно до діяння.
		Для встановлення прямого умислу на вчинення злочину з формальним складом слід з`ясувати, чи усвідомлює особа суспільно-небезпечний характер свого діяння (інтелектуальна ознака умислу) і чи бажає вчинити таке суспільно-небезпечне діяння (вольова ознака умислу).
		Дослідивши надані суду матеріали, проаналізувавши позиції сторін, заслухавши показання свідків та обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_7 в порушення вищеописаних норм законів навмисно відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника  командира військової частини НОМЕР_1 з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області та не бажаючи виконувати розпорядження.
		Підставою неможливості виконання розпорядження від 22.05.2022, а не умисного небажання його виконувати, був незадовільний стан здоров`я ОСОБА_7 , а саме: головокружіння, запаморочення, порушення свідомості, високий тиск, біль в ногах, які були викликані високим цукром та суттєво впливали на його працездатність та можливість виконання військових обов`язків. При цьому ОСОБА_7 не відмовлявся від виконання наказу (розпорядження), а тільки просив надати йому можливість пролікуватися, після чого він виконає дане розпорядження.
		Таким чином, ОСОБА_7 діяв відповідно до ст.ст. 37, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими, якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно; військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. 
		При цьому судом також береться до уваги положення: ст. 9 Статуту, відповідно до якої військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами; ст. 13, згідно з якою військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок; ст. 14 , в якій зазначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Також судом враховуються положення ст.ст. 18, 19 Статуту, згідно з якими військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
		Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		В той же час ст. 58 Статуту вказує на те, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою, зокрема, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу.
		Серед обов`язків командира (начальника), визначених ст. 59 Статуту, зазначено обов`язки: бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
		Згідно зі ст. 233 Статуту збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
		А відповідно до ст. 241 Статуту кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
		З наданих суду письмових доказів судом встановлено, що ще у 2019 року ОСОБА_7 встановлено основне захворювання  облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, супутнє захворювання - гіпертонічну хворобу 1 ступеню. В подальшому в 2021 році ОСОБА_7 переніс інсульт з встановленими наслідками.
		Безпосередньо перед переведенням ОСОБА_7 01.05.2022 до військової частини НОМЕР_1 , він знаходився на лікуванні на денному стаціонарі з 05.04.2022 по 18.04.2022 та йому було рекомендовано продовжити спостереження у ендокринолога за місцем проживання. 
		Однак, після переведення 01.05.2022 у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 не було надано дозволу на продовження лікування. 
		Тільки 16.06.2022 ОСОБА_7 за направленням прокурора проведено ВЛК, та встановлено діагнози: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 2; гіпертензивне серце, ризик 3. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньо важка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції хребта. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Пониження гостроти зору до 0,1 внаслідок незрілої катаракти лівого ока при гостроті зору 1,0 правого ока. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія першої стадії з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, фаза стійкої ремісії. 
		Направлення на госпіталізацію ОСОБА_7 від 22.06.2022 на стаціонарне лікування загального напрямку з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет (основний) було проігноровано військовою частиною.
		У червні-липні 2022 року ОСОБА_7 без направлення військової частини у приватному порядку звернувся в ендокринологічне відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 , де йому діагностовано, зокрема, діабетичну полінейропатію верхніх та нижніх кінцівок з болевим синдромом, діабетичну ангіопатію судин нижніх кінцівок 2 ступеня, облітеруючий ендертиреїд обох ніжніх кінцівок. Саме тоді, зі слів обвинуваченого, він вперше отримав лікування від виявленого у нього високого цукру. Лікування проходив у вільний від служби час, виконуючи при цьому всі свої обов`язки військовослужбовця. Після проведеного лікування цукор вдалося збити, а самопочуття покращилося. Залишалося невирішеним питання з ногою, яка на той час, як вказує обвинувачений, чорніла, гнила і сильно боліла.
		Однак, направлення на лікування на денному стаціонарі від 26.07.2022 у зв`язку з діагнозом: атеросклероз артерій кінцівок, ВЧ НОМЕР_1 до уваги не взяла.
		В грудні 2022 року ОСОБА_7 було доведене розпорядження про вибуття в Запорізьку область, яке він виконав. Та уже через декілька днів 05 грудня 2022 року йому було видане направлення на консультацію та стаціонарне лікування до хірурга.
		Враховуючи клініку критичної ішемії лівої нижньої кінцівки, дані МСКТ ангіографії ОСОБА_7 Запорізькою обласною клінічною лікарнею проведено оперативне втручання 08.12.2022 в обсязі: ендоваскулярної ангіопластики, стентування загальної двздухвинної артерії праворуч. Визначено час для формування зони демаркації для подальшої ампутації 5 пальця стопи.
		За наслідками вказаного оперативного втручання військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_7 було надано відпустку строком на 30 днів до 17.01.2023.
		18.01.2023 ОСОБА_7 надано направлення на оперативне лікування, а в подальшому проведено ампутацію 5 пальця правої нижньої кінцівки та надано відпустку за станом здоров`я строком на 30 днів.
		Як наслідок,05.06.2023гарнізонна ВЛК1121поліклініки (зденним стаціонаром)за розпорядженнямпрокурора Івано-Франківськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Західногорегіону від15.05.2023провела медичнийогляд зметою придатностідо військовоїслужби ОСОБА_7 та визналайого непридатнимдля проходженнявійськової службиз виключеннямз військовогообліку. 
		Таким чином з описаної хронології перебігу захворювань у ОСОБА_7 вбачається, що останній не отримав лікування у травні-липні 2022 року в повному обсязі, так як ВЧ НОМЕР_1 не надала йому відповідного направлення. Тільки в грудні 2022 року, виконавши бойове розпорядження та вибувши в Запорізьку область, ОСОБА_7 отримав потрібне направлення та йому була надана належна медична допомога, проведені необхідні оперативні втручання.
		Саме обставини неотримання медичної допомоги стали причиною відсутності можливості у ОСОБА_7 виконати розпорядження від 22.05.2022. 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вказували, що ОСОБА_7 не зміг виконати бойове розпорядження через незадовільний стан здоров`я, хворобу ніг, високий тиск, головокружіння. Та той час співслуживці були свідками того, як обвинуваченому ставало погано, він не міг пройти навіть 20 м, під гору взагалі не міг йти. 
		Свідок ОСОБА_22 як лікар-ендокринолог, до якої ОСОБА_7 потрапив по терміновому скеруванню у липні 2022 року, у судовому засіданні повідомила, що стан хворого був достатньо тяжким та запущеним, в такому стані неможливо не те, щоб виконувати обов`язки військової служби, а навіть просто ходити. Стан хворого характеризувався нетвердою ходою, похитуванням, проміжною кульгавістю у зв`язку з недостатнім кровопостачанням, больовим синдромом, у пацієнта був високий цукор та тиск, що характеризувало його абсолютно непрацездатним. Як зазначила лікарка, хвороби ОСОБА_7 характеризуються постійними запамороченнями, дуже вираженою втомою та болями у кінцівках, що унеможливлює життя без ліків. На думку лікаря, ОСОБА_7 не міг виїхати за межі області, в тому числі для лікування. Стверджувала, що такі захворювання, як у ОСОБА_7 , виникають не одномоментно, а розвиваються поступово, тривалий час. Тому точно можна сказати, що, оскільки він не отримував лікування від високого цукру на момент отримання розпорядження від 22.05.2022, то його стан не міг бути кращим. Він був приблизно в такому ж стані, як на момент звернення до неї, і, якби він не отримав лікування від цукрового діабету, то його стан тільки б погіршувався. 
		Запущений стан здоров`я ОСОБА_7 підтвердив і свідок - лікар ОСОБА_23 . Лікар зазначив, що при огляді військовослужбовця виявлено набряк стопи, її синюшність, місцеве підвищення температури (що підтверджує факт наявності запального процесу), при пальпації спостерігались болі в стопі та пальців стопи. Лікар зазначив, що зміна кольору шкіри до синюшного відбувається вже в тяжкій стадії. Вважає, що стан здоров`я військовослужбовця не дозволяв йому вибути з Івано-Франківської області до Дніпропетровської, оскільки ОСОБА_7 не міг нормально пересуватись, а тому військовослужбовець мав підлягати стаціонарному лікуванню за місцем перебування. За словами лікаря, лікування в межах частини чи амбулаторне не могло б вирішити проблему стану здоров`я обвинуваченого. Категорично стверджував, що ОСОБА_7 не міг пересуватися з боєкомплектом вагою 50 кг, оскільки і без навантаження йому тяжко було ходити, він не міг взути спецвзуття. Лікар наголосив, що висновок про придатність не дає підстав вважати, що людина може виконувати всі завдання військової служби постійно. Є різниця між придатним чи обмежено придатним та придатним на конкретний момент часу. Як і кожна людина, військовослужбовець може захворіти, його здоров`я може погіршитися і в той час він може бути непридатним (непрацездатним), тоді він повинен пролікуватися і знову продовжувати службу. 
		ОСОБА_7 у залі судового засідання також наголошував на тому, що не міг нормально пересуватись та взувався у тапочки, а не спеціальне взуття, оскільки не мав фізичної можливості його взути через проблему з правою ногою.
		Аналізуючи показання свідків та обвинуваченого, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, відповідають іншим доказам, дослідженим судом.
		Таким чином в судовому засіданні встановлено, що з часу переведення ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_1 у нього були проблеми зі здоров`ям, він потребував лікування та медичної допомоги, однак командування ігнорувало низку його звернень про надання йому направлення на лікування.
		Неодноразові звернення до командування з проханням направити на лікування у зв`язку з неможливістю не тільки виконувати обов`язки військової служби, а й нормально функціонувати як людина, ігнорування командування стану здоров`я ОСОБА_7 суперечать положенням ст. 3 Конституції України про найвищу соціальну цінність життя людини та її здоров`я та призвели до ситуації, коли ОСОБА_7 не зміг виконати розпорядження.
		Вказане свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 були спрямовані на реалізацію соціальних прав військовослужбовця, а саме: на отримання медичної допомоги. А невиконання наказу (розпорядження) здійснене обвинуваченим, виходячи не з власних злочинних намірів, а виключно у зв`язку хворобливим станом здоров`я.
		З огляду на вищевикладене, хоча формально в діях ОСОБА_7 і вбачається об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: відкрита відмова виконати наказ начальника, однак, в той же час в його діях не прослідковується злочинного наміру (бажання) ухилитись від виконання відданого йому наказу (розпорядження), не виконати його, а тому суд констатує відсутність ознак суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_7 злочину.
		Щодо об`єкта злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яким є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі, то суд виходить з наступного. 
		Положеннями статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачені дії військовослужбовця після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. 
		Зібраними по справі доказами доведено, що ОСОБА_7 , отримавши розпорядження командира, невідкладно доповів про неможливість його виконання та вказав поважну причину невиконання вказаного розпорядження безпосередньо керівнику, не порушуючи відносин підлеглості та військової честі. Такі дії обвинуваченого не ставлять під загрозу охоронюваний цією нормою об`єкт, не спрямовані проти цього об`єкта, а вчинені з дотриманням положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, так як стороною захисту беззаперечно доведено, що за станом здоров`я ОСОБА_7 не міг виконати розпорядження, про що і доповів командирові негайно після його оголошення. Така позиція ОСОБА_7 не є суб`єктивною, а об`єктивно доведена в судовому засіданні.
		Не спростовується неможливість виконання розпорядження від 22.05.2022 тим, що в подальшому обвинувачений ОСОБА_7 виконав аналогічні розпорядження командування військової частини щодо убуття за межі Івано-Франківської області в Запорізьку область в грудні 2022 року та в лютому 2023 року. Оскільки, як встановлено судом, в липні 2022 року ОСОБА_7 отримав лікування від цукрового діабету, цукор нормалізувався, а самопочуття покращилося, тому, як ствердив сам обвинувачений, незважаючи на хвору ногу, він виконав розпорядження. Такі дії обвинуваченого якраз підтверджують те, що він не ухилявся від виконання розпоряджень начальника, розумів, що є військовослужбовцем та зобов`язаний їх виконати. Вибувши в Запорізьку область, уже через декілька днів він отримав направлення в госпіталь та в подальшому пройшов лікування.
		В підсумку всього наведеного вище, підтверджується така позиція суду також виходячи з логічних міркувань та аналізу розпорядження від 22.05.2022, яке було віддане на виконання бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони ЗС України від 11.04.2022 № 23-бр/дск про відрядження військовослужбовців у оперативне підпорядкування в с. Радісне Синельниківського району Дніпропетровської області до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації. Тобто, військовослужбовці, які повинні були відбути в с. Радісне Синельниківського району Дніпропетровської області, повинні були виконувати свої прямі обов`язки як військовослужбовці шляхом безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації. Таким чином, виконання розпорядження було б належним, якби військовослужбовець не тільки вибув в с. Радісне, але і виконував мету такого вибуття. ОСОБА_7 , розуміючи неможливість виконання такого розпорядження, усвідомлюючи його мету, повідомив командира, що виконати його відповідно до мети він не зможе.
		Тепер, проаналізувавши ситуацію, яка склалася в грудні 2022 року, коли ОСОБА_7 повторно було доведено розпорядження про вибуття в зону бойових дій, і він виконав таке розпорядження, та слід прийти до висновку, що мети такого розпорядження, яке було аналогічне розпорядженню від 22.05.2022, досягнуто знову ж таки не було, так як фактично одразу обвинуваченого було надано направлено на стаціонарне лікування, а в подальшому проведено 2 оперативні втручання, та відповідно у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації він участі взяти не зміг. 
		Таким чином слід зробити висновок, що, повідомивши про неможливість виконання розпорядження від 22.05.2022 та виконавши бойове розпорядження від грудня 2022 року, мети таких розпоряджень не було досягнуто і в першому, ні в другому випадках у зв`язку зі станом здоров`я обвинуваченого, необхідністю лікування, проведеними оперативними втручаннями, та, як наслідок, визнання його непридатним до військової служби, так як ОСОБА_7 фактично не виконував свої безпосередні обов`язки як військовослужбовець, не брав участі у бойових діях, а лікувався, оскільки потребував медичної допомоги. Хоча, слід зазначити, що метою таких розпоряджень не було вибуття ОСОБА_7 з метою лікування.
		Трапилося це тому, що хворий військовослужбовець, як і будь-яка інша людина, не може виконувати поставлені перед ним завдання не через власне небажання їх виконувати, а через фізичну неможливість їх виконати. А тому умислу на невиконання наданого ОСОБА_7 розпорядження у нього не було, а було чітке усвідомлення неможливості його виконання з незалежних від нього причин.
		Таким чином,суд приходитьдо висновкупро відсутністьв діяхобвинуваченого ОСОБА_7 складу інкримінованогойому злочину,передбаченого ч.4ст. 402 КК України.
		При ухваленні цього вироку суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити; всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі №751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі №742/642/18).
		Відповідно до п. 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна позиція дотримана в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 6 та у рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2019 № 1- р/2019.
		Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, особа має бути виправдана. 
		Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Бочаров проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії», «Нечипорук і Йонкало проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. 
		Згідно з постановою Верховного Суду від 21.02.2018 № 701/613/16-к стандарт «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, підставою для закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення.
		Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені, зокрема, вказаним п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Так само і за змістом положень абз. 2 ч. 1 ст.373КПК України у випадку встановлення підстави для закриття, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.
		Отже, судом встановлено відсутність в діях обвинуваченого обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а тому суд, керуючись вказаними вище положеннями КПК України, визнає обвинуваченого ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні не обирався, підстави для його визначення на даному етапі відсутні.
		Арешт на майно не накладався. 
		Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 368, 373-376 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402КК України, та виправдати у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати, запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...