Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/10249/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2023. Зареєстровано: 24.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2023.
Дата набрання законної сили: 23.11.2023
Номер судового провадження: 2/754/4430/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/4430/23 
		Справа №754/10249/23
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
		за участю секретаря         - Грей О.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.04.2023 року позивачка придбала в інтернет-магазині жалюзі на вікна. Продавцем виступав ФОП ОСОБА_2 , що здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_1 . Доставка товару відбувалася з використанням послуги з доставки, яку надавав оператор логістичних послуг ТОВ «Нова Пошта». Товар був отриманий позивачкою 21.04.2023 року, на підтвердження чого до позовної заяви додано копію товарної накладної: 2045069781 5354. На рахунок відповідача, під час приймання товару, була оплачена повна вартість замовлення, яка з урахуванням послуг з доставки склала: 1056,00 грн. При його первинному огляді зовнішніх дефектів знайдено не було, однак після початку користування товаром, позивачкою був знайдений в ньому певний недолік, який проявився у тому, що кріплення, на яких повинні триматися жалюзі, не виконують своїх функцій, у зв`язку з чим жалюзі не тримаються на вікнах та падають на підлогу. Про виявлений недолік товару ОСОБА_1 повідомила відповідача та відправила товар назад Новою поштою, номер товарної накладної: 59000959094359 і, відповідно, самостійно оплатила доставку, сума якої склала 74,00 грн. Проте, кошти після повернення товару відповідач так і не повернув, через що позивачка була вимушена направити на його адресу письмову претензію з вимогою про повернення грошових коштів за товар неналежної якості. Разом з тим позивачка зазначає, що претензія була проігнорована. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить розірвати Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 1056,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
		 
		03.10.2023 року до суду надійшов від відповідача Відзив на позов. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що  ФОП ОСОБА_2  здійснює господарську діяльність, основним видом діяльності якого роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (КВЕД: 47.91). Через інтернет мережу Інтернет ФОП ОСОБА_2  здійснює продаж товарів, який здійснюється шляхом заповнення відповідного бланку на сайті, який виступає замовленням. Відповідно до замовлення № 180229668 від 18.04.2023 року,  ОСОБА_1  (на адресу відділення  АДРЕСА_2 ) замовила сонцезахисні шторки, вартість яких, разом із доставкою, становить 1016 грн. Відповідач на виконання умов замовлення, відправив сонцезахисні шторки на адресу позивачки. У подальшому, відповідачу у застосунку «Дія» 05.09.2023 року надійшла судова повістка в якій повідомлено, що 05.09.2023 року мало відбутися судове засідання з розгляду позовної заяви ОСОБА_1  до ФОП  ОСОБА_2  про захист прав споживачів. Відповідач зазначає, що на веб-сайті, через який приймається замовлення містяться контактні дані ФОП  ОСОБА_2  та посилання, що повернення товару здійснюється протягом 14 днів і для оформлення повернення потрібно зв`язатися по e-mail - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_1 замовляла товар саме через зазначений сайт, позивачу було достовірно відомо про необхідність заповнення форми для усунення недоліків товару або повернення коштів. Наприкінці квітня 2023 дійсно на нову пошту на ім`я ФОП ОСОБА_2 надійшли певні сонцезахисні шторки, однак без будь-якого пояснення причин направлення таких речей. На даний час, перевірити, чи мали вони пошкодження чи ні, не вдається за можливе через сплив тривалого часу. Будь-яких повідомлень про необхідність усунення недоліків товару або повернення коштів на електронну пошту, вказану на веб-сайті або повідомлень на телефон від позивача ФОП ОСОБА_2 не надходило, а тому відповідач об`єктивно не знав, що саме відбулося і що позивач бажає отримати взамін. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що на адресу ФОП ОСОБА_2 була направлена претензія поштовим відправленням №0216702749487. Разом з тим, до позовної заяви не додана копія такої претензії, у зв`язку із чим, неможливо встановити чи дійсно вона взагалі була і що саме ОСОБА_1 прохала. Крім того, поштове відправлення не було вручене відповідачу, а згідно зворотного поштового відправлення, воно направлялося ФОП ОСОБА_2 до відділення м. Миколаїв, 54003, без зазначення конкретної адреси відповідача. За таких підстав, ФОП ОСОБА_2 не було відомо, що товар, який був відправлений ОСОБА_1 мав недоліки та остання бажала його обміняти або повернути кошти за нього. У позовній заяві, ОСОБА_1 вимагає стягнути із відповідача на свою користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Як вже зазначалося вище, ФОП ОСОБА_2 не було відомо, що товар, який був відправлений ОСОБА_1 мав недоліки та остання бажала його обміняти або повернути кошти за нього. Не маючи у розпорядженні такої інформації, відповідач об`єктивно не мав можливості усунути недоліки товару або повернути кошти, у зв`язку із чим, у діях ФОП ОСОБА_2 відсутня вина, яка є обов`язковим елементом для стягнення моральної шкоди. За таких підстав, позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необгрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. З огляду на характер справи, її нескладність, на кількість вчинених дій виконавцем за договором про надання юридичних послуг (у тому числі, дій які виходять за межі судової справи) вартість правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн. є неспівмірною. На підставі викладеного відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині вартості товару у розмірі 1016,00 грн. та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення послуг доставки товару у розмірі 40,00 грн., моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн.
		 
		09.10.2023 року від позивачки до суду надійшли Заперечення на відзив, відповідно до яких позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		       Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві представник просить розглядати справу у їх відсутність.
		 
		       Відповідач ФОП та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві представник просить розглядати справу у їх відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутності, за наявних у справі матеріалів.        
		 
		Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		 
		Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		 
		Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		       Судом встановлено, що 18.04.2023 року ОСОБА_1 через Інтернет магазин було придбано сонцезахисні шторки, вартість яких становить 1016,00 грн.
		 
		Фактично товар отримано позивачкою у відділенні Нової пошти №221 м. Києва 21.04.2024 року та сплачено послуги доставки розміром 40,00 грн., що підтверджується товарною накладною № 20450697815354. 
		 
		Оскільки товар виявився неналежної якості, 24.04.2023 року ОСОБА_1 направила товар у відділення Нової пошти №42, м. Миколаєва, сплативши послуги відправки товару, що підтверджується експрес накладною № 59000959094359. 
		 
		Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		 
		Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		 
		Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
		 
		Крім того, згідно з п. 22 ст. 1, п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо непов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		 
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		 
		Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		 
		Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		Згідно зі ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
		 
		Відповідно до ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.
		       
		Зі змісту ст. 708 ЦК України вбачається, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
		 
		Згідно ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
		 
		Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
		 
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
		 
		В силу ст. 6 цього ж закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
		 
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2)безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
		 
		Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		 
		Відповідно ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
		 
		З аналізу даної норми можна зробити висновок, що товар може бути визнаний таким, що має істотний недолік за умови, що відповідає трьом обов`язковим ознакам, передбаченим п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та хоча б одній із факультативних ознак.
		 
		Згідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
		 
		Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		 
		Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Беручи до уваги вказане, та зважаючи на вищенаведені норми закону суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошової суми, сплаченої за товар з урахуванням послуг з доставки у розмірі 1056,00 грн.
		 
		Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
		 
		Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
		 
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		 
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка вказує про те, що суть заподіяної позивачці моральної шкоди полягає в душевних та психічних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із протиправними діями відповідача, порушенням нормального ритму життя.
		 
		Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача було завдано позивачці моральних страждань, суду надано не було. 
		 
		       Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.
		 
		Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.            
		 
		Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		 
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		 
		Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
		 
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
		 
		До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
		 
		Позивачка надала суду докази витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором про надання юридичних послуг № 0305202304 від 03.05.2023 року; актом приймання-передачі від 09.05.2023 року.
		 
		Разом з тим, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн., а тому суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
		 
		       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073.60 грн.
		 
		       На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 570, 626, 846, 865, 866, 872, 873 ЦК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити частково.
		 
		       Розірвати укладений між ОСОБА_1 і Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі - продажу металевих жалюзі на вікна. 
		 
		Стягнути з фізичної особи-підприємця  ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  вартість товару у розмірі 1016, 00 грн. гривен, з сумою оплати поштового відправлення 40,00 грн. 
		 
		       У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. - відмовити.
		 
		       Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
		 
		Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
		 
		Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2023 року.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                        О.В.Лісовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...